Кафедра Банківської Справи

Постійне посилання на фонд

https://ur.knute.edu.ua/handle/123456789/138

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 60 з 69

Administration of non-state pension funds: domestic and foreign experience
(KNUTE, 2020) Ratushnyak Denys
Ensuring the well-being of people of retirement age is a necessary prerequisite for the formation of Ukraine as a welfare state. Fulfillment of this task along with ensuring the interests of the whole society is impossible without further reform of the domestic pension system. Today in Ukraine the pension system is in the process of transformation. The current pension system during the transition to a market economy has failed to provide sufficient benefits to retirees using a one-tier model of state pension insurance. This is evidenced by such factors as: increasing demographic burden; the inability of the traditional solidarity system, based on the principle of redistribution, to provide the necessary financial resources for the payment of decent pensions; social injustice of the existing system; low replacement rate, ie the ratio of pension to salary. Building a pension system that meets the requirements of a market economy is one of the most important tasks to be solved in the social sphere of the country.
Competitive strategies for the development of financial institutions (except banks)
(KNUTE, 2020) Lenchenko Maksym
The relevance of the topic is that the number of non-banking financial institutions in the country grows and accordingly requires regulation of non-banking financial market and legislative changes in the direction of regulatory environment approximation to international standards. Currently, Ukraine provides for a comprehensive settlement of relations on the market, which involves the implementation of international standards IAIS, IOPS та IOSCO, as well as the requirements of EU acts, the issue of the procedure for withdrawal of insolvent non-bank financial institutions from the market remains unresolved. Analysis of publications and researches. Outstanding scientists carried out research on competitiveness and development of non-banking financial institutions: O. Dorosh, M. Porter, O.P.Sielnik. Dragan O.I. etc. The study and analysis of these publications give us the opportunity to analyze and draw conclusions.
Development of the stock market in the context of the financial global trends
(KNUTE, 2020) Mishyna Anhelina
Relevance of research. The development of the modern stock market in Ukraine is a mandatory factor for the transition to a full–fledged market economy and improve the money supply system. In a market economy, the securities market is the main mechanism for redistribution of savings. The stock market is an important element of the country's economy, which has a list of its functions in the country's economic system. As part of the infrastructure, it can greatly simplify several tasks that the state sets itself to achieve economic growth. It also helps to transform the savings of the population into investments, thus helping to adapt the national economic system to the international environment. Developed infrastructure of the financial market of Ukraine is the main condition that is a challenge of today. And the effective functioning of the stock market allows for active social and economic development of the country and meeting the financial needs of entities. At the same time, the efficiency of the financial market depends on many objective and subjective factors, among which a special place is occupied by the creation of infrastructure adequate to the level of economic growth and financial relations. The development of the stock market at the present stage indicates that it does not perform its functions effectively. Therefore, the study of the stock market of Ukraine is a truly relevant topic.
Financing of the residential real estate market:domestic and foreign experience
(KNUTE, 2020) Shabat Oleksandra
The actuality of the theme: Sustainable socio-economic development of any country is impossible without the effective functioning of mechanisms for providing quality financial services in the residential real estate market.The current economic situation in Ukraine is characterized by high turbulence and growing crisis processes, which negatively affects the financial and real sectors of the economy, reduces real incomes and slows down investment processes. In developed countries, housing construction is actively developing due to well-established and reliable financing mechanisms, primarily through bank lending.In contrast,high interest rates on borrowed resources in Ukraine,as w ell as imperfect risk management technologies and gaps in the assessment of technical aspects of investment construction projects limit the ability of domestic banks to lend to developers.At the same time,the renewal of the housing stock is due to the existence of an objective need for economic recovery. Reduction of investment activity and inflow of borrowed capital in the housing sector during the crisis significantly exacerbated the problem of low, by world standards, housing in Ukraine,which requires the development of ways to improve the interaction of resindetional real estate finance in order to balance their rights and interests.
Instruments for early diagnosis of financial institution insolvency
(KNUTE, 2020) Leontovych Olha
Issue determination. At the current stage of the development of the national economy, banks play an important role by accumulating funds from the population, business and the state, using these funds for lending and investment, and ensuring settlement and payment. Over the last five years, the banking secto r has seen negative trends, such as an increase in the volume of non-performing loans, low capitalization, a significant increase in the bankruptcy of banking institutions and a decrease in confidence in the banking system. Taking into account the problems in the banking sector, there is a real threat to the stability of the financial system of Ukraine as a whole. Therefore, it is necessary to create an effective methodology that will help to timely and accurately forecast the financial condition of the bank for the future and prevent the development of negative trends that could lead to the liquidation of the institution. In order to create such a methodology, it would be advisable to analyze the available tools used to forecast the financial condition of b anks.
Integration of the market of insurance services in the global financial space
(KNUTE, 2020) Haponenko Tetiana
Relevance of research. Insurance sector is an important part of the financial system and a tool for economic growth in all developed countries. Insurance s erves as risk management tool for business and households, as it helps to minimize the impact of unexpected financial losses. It also ensures financial stability by providing long-term investment in the economy, as insurance premiums, accumulated by insura nce companies, can be used as credit and investment resources. Considering the continuous economic and political instability, insurance is especially relevant for the participants of economic activities in Ukraine as a mean for protection from negative fac tors and potential threats. Given Ukraine's course towards European integration, it is essential to bring the domestic insurance market to international standards and successfully integrate it in the global financial space, which explains the need for the study. Conceptual principles of functioning of the insurance services market are covered in the works of such authors as: O. Zhuravka [9], V. Vyhovska [6], O. Vovchak [6], O. Stoyko [26] and D. Dema [8]. The scientific works of such scientists as L. Nechiporuk [14], O. Kozmenko [13], N. Fedorova [30] and others are devoted to the study of theoretical and practical problems of integration of the domestic insurance market into the global financial space. However, considering the developments occurring in the field of insurance in Ukraine and constant changes of the economic environment, further research into the theories and practices of the insurance market continues to be relevant, which led to the choice of the topic of this research, determined its purpose and objectives.
Integration of Ukraine’s payment services market into the global financial space
(KNUTE, 2020) Martynenko Andrii
The actuality of the theme: The modern world is characterized by new, rapidly developing, high-tech processes affecting all spheres of our life under the conditions of Ukraine's integration into the world economic space, institutions that provide payment services depend on their pricing and opportunities to move from using traditional mechanisms and procedures of customer service to the introduction of innovative technologies, modern electronic payment services, expanding the range of offered products and communication strategies for their promotion. Globalization of the world economy today requires simplification of access to payment service from any point of the earth. Therefore, the theme of the financial institutions of foreign countries for the provision of payment services is an achieve for the search of successful aspects in the international experience of providing payment services to further implement them in the domestic space and that is why it requires thorough and studying, elaboration of relevant as the technologies, methodical recommendations, and fundamentally new approaches to their treatment.
Regulation of activities of non-state pension funds in the context of international requirements
(KNUTE, 2020) Shpak Diana
The relevance of the theme: Private pension funds are both an integral part of the country's pension system and are among the main players in the institutional investor market. For a number of years, private pension funds have been showing steady growth in most indicators of their development. Not only the largest corporations, but also enterprises of various branches of economy, banks and other financial organizations show interest in their activity. Simultan eously with the development of private pension funds was the development and improvement of the system of state regulation of activities in the field of private pension provision, supervision and control over these activities, which leads to increasing att ention to this problem in scientific circles. Studying the general principles and identifying problems of regulating the activities of private pension funds is an important practical aspect in the development of these entities in the market of private pens ion provision in Ukraine. The issue of regulating the functioning of private pension funds is covered in the works of domestic and foreign authors, including Y.Vitka [2], O. Gorbacheva [6], K. Gutgartz [7], А.Nechay [9], N. Tsikanovskaya [11], R.Maydanik [12], R.Holtzman [17], Reisen H. [20] and others. Despite systematic research, there are no thorough approaches in the scientific works to a comprehensive study of the problems of regulating the activities of private pension funds.
Reputational risk management of a financial institution
(KNUTE, 2020) Zhenzherukha Petro
Relevance of research. Confidence in different financial institutions, especially banks, their shareholders and executives as well as in information they provided in public, has declined significantly after the global financial crisis. The attention of international financial institutions, supervisors and banks to the reputation risk has increased in way to restore it. In particular, the EBA (The European Banking Authority) document on SREP (Supervision and Evaluation Process; EBA / GL / 2014/13) emphasizes the need to consider reputation risk as an essential part of bank risk management. History has shown many examples of banks' reputational risk associated with a wide range of potential sources that can have serious business consequences. Taking measures to eliminate the consequences of losing your reputation requires enormous effort and resources. Usually, the cost of a damaged reputation is significantly higher than its maintenance, and therefore banks should avoid risk events that will lead to their unfavorable perception by stakeholders. In order to avoid spending a significant amount of money on reputation restoration, banks should take care to establish an effective system for managing this risk.
The formation strategy for financial institution securities portfolio
(KNUTE, 2020) Kovalenko Maksym
Relevance of the topic. Key characteristic feat ure on improvement of the bank's activities is the expansion of vectors of its operations, among which the investment sector bears quite an important function. The investment activity of the institutions of the banking system plays an important role both for the economic development of the state in the whole and for its own activity in particular. Within the economic development of the state, the role of the investment sphere of banking institutions is determined by the mobilization of capital of the popula tion and economic entities, as well as its placement into effective activities, stimulating the expansion of the real sector of the economy and living standards in general. Effective investment activity of banking institutions is determined only by the optimally chosen investment policy and investment strategy. Therefore, we may determine that investigation and improvement of portfolio investment in the field of commercial banks, which in its turn contributes to the activation and success of the investment sector, is extremely important aspect of economic development in the whole
Брокерська діяльність на валютному ринку: вітчизняний та зарубіжний досвід
(КНТЕУ, 2020) Соколов Вадим
Актуальність дослідження. У сучасному світі банки виконують безліч функцій, які включають в себе і випуск цінних паперів, і кредитування і різного роду залучення коштів, але крім знайомих усім стандартних функцій, банк також може виступати в якості професійного посередника на ринку цінних паперів, виконуючи роль брокера. Саме тому брокерські операції - це один з важливих і цікавих видів банківських операцій. Попит на брокерські послуги зростає з кожним роком, все більше число клієнтів довіряє цю роботу «Альфа-Банк» (АТ). Однак світлі перспективи розвитку брокерської діяльності можуть бути затьмарені численними ризиками, які мають істотний вплив на фінансовий результат. Розуміння того, що недооцінка можливих ризиків при здійсненні брокерських операцій в умовах ринку, часто призводить до зниження конкурентоспроможності банку, втрати фінансових активів і зменшення кінцевого результату діяльності, обумовлює актуальність даної роботи.
БРОКЕРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ НА РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ
(КНТЕУ, 2020) Кабузан Артем
Актуальність теми. Стратегічним завданням національної економічної політики є досягнення стійкого економічного зростання, що вимагає наявності адекватної фінансової системи, а також інтенсифікації процесу трансформації тимчасово вільних коштів населення і суб’єктів господарювання в інвестиції [1]. Вирішувати це завдання, наряду з іншим, дозволяє ринок цінних паперів. Останніми роками на ринку цінних паперів все більше зростає роль суб’єктів, що здійснюють професійну торговельну діяльність на ринку цінних паперів, зокрема брокерську й дилерську. На вітчизняному фондовому ринку нині працюють понад 800 організацій, що мають ліцензії торговців цінними паперами [2], проте рівень розвитку їх бізнесу все ще не дозволяє їм повною мірою вирішувати завдання організації ефективного функціонування фондового ринку, тому вони прагнуть знайти найбільш прийнятні способи організації своєї діяльності. У процесі організації свого бізнесу суб’єкти, що займаються брокерською і дилерською діяльністю, стикаються з рядом проблем, що вимагають спеціального вивчення [1]. Діяльність транснаціональних корпорацій, які розміщують свої акції на біржах з метою залучення інвестицій, з кожним роком стає все більш інтенсивною. Українські біржі не є найпершими за обсягами угод, які на них укладаються. Водночас інтерес з боку потенційних покупців цінних паперів до вітчизняного ринку цінних паперів може зрости у випадку подальшої євроінтеграції та нової хвилі приватизації, які анонсує уряд України
Брокерська діяльність на страховому ринку та напрями її удосконалення
(КНТЕУ, 2020) Ласий Станіслав
Аналіз дослідження. Страхування в Україні може відбуватися при залученні страхових брокерів і така діяльність є окремим типом роботи на страхових ринках. Подібна практика може характеризуватися консультуванням, експертно-інформаційними послугами, роботою, що пов'язан і з важливими моментами, підписанням та дотримання виконання договорів по страхуванню або перестрахуванні, враховуючи моменти врегулювання затрат у моментах надходження та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодами зі страхувальниками або перестрахувальниками. До такої діяльності можна відносити й іншу посередницьку роботу в страхуванні та перестрахуванні за даними, що встановлені Національними комісіями, які відповідають за врегулювання у сфері ринку фінансових робіт. В той же час, страховому брокеру необхідно аналізувати ринкове становище, розуміти зміни в ставках і розмірах страхових сум, знати якість та ціну в нових страхових продуктах (послугах), що виникають в процесі зростання страхового ринку. Аналіз проблем, які сповільнюють розвиток посередництва на страхових
Забезпечення фінансової стабільності банківської системи України
(КНТЕУ, 2020) Лозицька Ліля
Актуальність дослідження. Для української економіки гостро стоїть проблема ефективного функціонування банківської системи. Світова фінансова криза та фінансово-економічні кризові явища залишили великий відбиток на фінансовій системі, та загострили дану проблему ще більше. Відомо, що розвинена банківська система є фундаментальною умовою для ефективного функціонування економіки не тільки банків, а й у всій фінансовій системі. Зростаюча взаємозалежність світових фінансових ринків вимагає розвитку ефективних методів моніторингу фінансової стабільності держав, регіонів та окремих фінансових установ для того, щоб заздалегідь відстежувати можливий момент часу настання фінансової кризи та прийнятті управлінських рішень для здійснення ефективних заходів щодо її подолання та складання стратегії подальшого розвиток. Банківська система - найбільш розвинений сегмент фінансовий ринок, який забезпечує кредитними ресурсами для потреб суб’єктів господарювання. Банківські проблеми перешкоджають розвитку бізнесу, сприяють спаду виробництва і згодом призводять до економічного спаду у всіх сферах економіки. Ось чому існує нагальна потреба у дослідженні стабільності банківського сектору, а також наданні рекомендації щодо підвищення рівня стабільності банківської системи для забезпечення сталого економічного зростання. Питання забезпечення стабільності банківської системи є широко досліджуваним як у зарубіжній практиці так і вітчизняними науковцями котрі визначають теоретичні та методичні підходи для оцінювання фінансової стабільності банківської системи такі, як: О. Дзюблюк [1], Schinasi G.J. [6], Л. Петриченко [15], Ж. Довгань [26], В. Коваленко [27], В. Кочетков [2], М. К. Кушнір [30], С. Святко [34]. Віддаючи належне науковим роботам вчених, варто зазначити, що питання знаходження рішень для забезпечення фінансової стабільності банківської системи України вимагає подальшого розвитку враховуючи ризики та загрози, які супроводжують їх діяльність у сучасних політичній та соціально-економічних умовах. Метою дослідження є розкриття теоретичних засад та проведення аналізу рівня фінансової стабільності банківської системи, а також розробка пропозицій щодо її зміцнення. Для досягнення цієї мети були сформульовані такі завдання: ▪ провести огляд літературних джерел та з’ясувати тлумачення поняття «фінансова стабільність»; ▪ дослідити та визначити фактори впливу на фінансову стабільність банківської системи; ▪ провести діагностику рівня стабільності фінансової стабільності банківської системи України; ▪ розглянути заходи впливу НБУ щодо зміцнення банківського сектору; ▪ розробити рекомендації щодо підвищення рівня фінансової стабільності вітчизняної банківської системи на досвіді високорозвинутих країн світу. Об’єктом дослідження є банківська система України, а предметом дослідження – теоретико-методологічні засади забезпечення фінансової стабільності банківської системи. Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є наукові роботи, рекомендації Базельського комітету та нормативні документи НБУ з питань забезпечення стабільності банківської системи. В основу дослідження покладено загальнонаукові та спеціальні методи пізнання: узагальнення – для з’ясування економічного значення фінансової стабільності; абстрактно-логічний – для аналізу фахової літератури, теоретичного узагальнення й формування висновків щодо сутності забезпечення фінансової стабільності банківської системи; декомпозиції – для розкриття мети дослідження та постановки завдань; методи аналізу та синтезу – для дослідження рівня фінансової стабільності банківської системи України; порівняння- для встановлення відмінностей чи загальних рис у методології регулювання діяльності банків європейських країн. Інформаційною базою дослідження є законодавчі і нормативні акти з питань регулювання кредитної діяльності банків; офіційні дані Національного банку України; аналітичні огляди рейтингових агентств Standard&Poor’s, Кредит-Рейтинг; рекомендації Базельського комітету, фінансова звітність банків; монографічні дослідження та наукові публікації з досліджуваної проблеми.
Капітал банку та методи його оцінювання
(КНТЕУ, 2020) Горніцький Олексій
Горніцький О.О. «Капітал банку та методи його оцінювання (за матеріалами АТ «Пумб», м. Київ)».− Рукопис. Випускна кваліфікаційна робота за спеціальністю 072 «Фінанси, банківська справа та страхування» спеціалізацією «Банківська справа». − Київський національний торговельно-економічний університет. – Київ, 2020. Випускну кваліфікаційну роботу розкриттю методичних питань оцінки капіталу банку. Представлена робота дозволяє дослідити методичні аспекти інструментів оцінювання капіталу банку а також розглянути пропозиції щодо підвищення рівня капіталізації банків у розрізі вимог Базельського комітету Gornitsky OO "Bank's capital and methods of its evaluation (based on the materials of JSC" FUIB ", Kyiv). - Manuscript. Graduation thesis in the specialty 072 "Finance, Banking and Insurance" specialization "Banking". - Kyiv National University of Trade and Economics. -Kyiv, 2020. Graduation qualification work on the disclosure of methodological issues of bank capital assessment. The presented work allows us to explore the methodological aspects of the tools for assessing the capital of the bank, as well as to consider proposals to increase the level of capitalization of banks in terms of t he requirements of the Basel Committee. Keywords: Basel III, bank capital, capitalization adequacy ratios.
Капіталізація банків в Україні: стан та перспективи розвитку
(КНТЕУ, 2020) Синельник Катерина
Актуальність дослідження. Роль банківської системи в розвитку економіки України в значній мірі залежить від її фінансової стійкості. Найбільш важливим показником, який характеризує фінансову стійкість окремих банків і банківської системи в цілому, є банківський капітал, який є і основою діяльності будь-якої банківської установи, відіграє важливу роль як напочатку її функціонування, так і в процесі його подальшої діяльності. Тому, важливим є забезпечення надійного способу формування, управління, використання капіталу банку та дотримання необхідного його розміру для забезпечення розвитку банківської системи в цілому. Одним із важливих чинників, котрі забезпечують можливість нашої банківської системи здійснювати значний позитивний вплив на економіку, розширювати банківські послуги, не допускаючи при цьому значних ризиків і відповідно зберігаючи надійність системи, є капіталізація. Для країни з низькою капіталізацією виникають ряд проблем, які призводять до досить негативних наслідків. Зокрема це проблема загальної фінансової стабільності та автономності банківської системи, а отже, проблема належного обслуговування банками прийнятих на себе грошових зобов'язань, проблема ліквідності. Проблема капіталізації - це проблема формування фінансового фундаменту банківської системи. Від його якості залежить надійність всієї економічної системи та динаміка подальшого розвитку. Так як на сьогоднішній день весь світ охопила криза, актуальним питанням для банківської системи є залишитись ефективною, капіталізованою, прибутковою та ліквідною. НБУ провів експрес-стрес-тестування, щоб оцінити негативні наслідки кризи на горизонті одного року. Позитивним є те, що на сьогодні банківський сектор фінансово найстійкіший за усю історію, адже достатність основного капіталу майже удвічі перевищує норматив, а рентабельність капіталу банківського сектору у 2019 році становила понад 30%. Розглядаючи капітал, треба виходити з діалектичної єдності власних, залучених та позичених джерел капіталоутворення банку. Дослідженню основних аспектів складної і багатопланової проблеми банківського капіталу присвячені праці багатьох провідних вітчизняних і зарубіжних економістів: українських вчених А.Г. Загороднього, Г.Л. Вознюка, Т.С. Смовженка, Г.І. Хотинської, В. Корнєєва, В.М. Геєця, А.А. Гриценка, М. Диби, І. Краснової, А. Стрижака, А. Благодатіна, А. Лозовського, В.В. Коваленка, К.Ф.Черкашиної, В.С. Марцина, Г. А. Крамаренка, західних економістів Д. Пірса, Б. Райзберга та багатьох інших. Актуальність зазначених проблем в сучасних умовах зумовили вибір теми, окреслили об’єкт та предмет дослідження, його мету та основні завдання. Метою дослідження є розкриття теоретичних засад капіталізації, практики оцінювання рівня капіталізації та обґрунтування перспектив підвищення капіталізації банків України. Для досягнення цієї мети були сформульовані такі завдання: 1) проаналізувати наукові погляди на сутність та методи оцінки капіталізації банків України; 2)провести діагностику стану капіталізації банків України, а саме зробити загальний та факторний аналіз капіталу та оцінити його достатність; 3)проаналізувати удосконалення методів та інструментарію оцінки капіталу банків; 4)проаналізувати перспективи підвищення капіталізації банками України. Об’єктом дослідження є капіталізація банків України, а предметом дослідження – сукупність теоретико-методичних та практичних положень щодо оцінювання капіталізації банків України. Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дослідження становлять наукові праці, рекомендації Базельського комітету та нормативні документи НБУ з питань капіталізації банків. В основу дослідження покладено загальнонаукові та спеціальні методи пізнання: абстрактно-логічний – для аналізу фахової літератури, теоретичного узагальнення й формування висновків щодо оцінки рівня капіталізації; декомпозиції – для розкриття мети дослідження та постановки завдань; системного підходу – для обґрунтування висновків та надання пропозицій щодо збільшення рівня капіталізації вітчизняної банківської системи. Інформаційною базою дослідження є законодавчі і нормативні акти з питань капіталізації банків; офіційні дані Національного банку України; аналітичні огляди рейтингових агентств Standard&Poor’s, IBI-Rating, Кредит-Рейтинг; рекомендації Базельського комітету, фінансова звітність банків; монографічні дослідження та наукові публікації з досліджуваної проблеми.
Комунікаційна політика банку та напрями підвищення її ефективності
(КНТЕУ, 2020) Теплюк Анна
Актуальність теми. Високі темпи розвитку банківської сфери в останні роки, підвищення концентрації на ринку, гостра конкуренція, призвели до необхідності активного використання механізмів просування кредитних організацій з метою створення іміджу, відповідної галузі і в той же час яскравого і націленого на різні сегменти споживачів. Виникла необхідність диференціації банківських продуктів і послуг, досягнення пізнаваності образу банку, а також підвищення довіри до бренду, що для фінансової сфери є основною запорукою успіху. При цьому кризові часи пов’язані з виникненням карантину в Україні, не зменшили актуальність даної проблеми, а навпаки поставили банківський сектор перед необхідністю виживання, яке може бути забезпечено в першу чергу за рахунок стійкої лояльності клієнтів до конкретної кредитної організації, не дивлячись ні на фінансові проблеми, ні на серйозні зміни умов спілкування. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми формування ефективної комунікаційної політики привертають увагу багатьох вчених. Великий внесок у формування і розвиток маркетингу внесли зарубіжні фахівці: Дж. К. Левінсон, П. Хенлі, І. Манн, А. Попов, А. Іванов. Широке коло питань із дослідження впливу Інтернет комунікацій розглядають такі вчені, як Вавриш О.С., Ков’ях І.І., Куденко Н.В., Мелехова Л.О., Парамонова Т.О., Савчук О.В. Питаннями комунікаційної політики банків займалися у своїх працях вітчизняни науковці, а саме: Лютий І.О. [9], Солодка О.О., Владиславлева Д.Н., Дубовик О.В., Буряк П. [3], Бойко С.М., Вознюк М.А., Завадська Д.В., Кобцева Р.Ю., Колодізєва О.М., Павленко І.Г. [11], Трегуб Д.В., Хмеленко О.В., Кочеткова В.М., Маслова Н.О. [10]. Метою даної роботи є теоретично-практичні дослідження комунікаційної політики банку та розробка рекомендацій щодо підвищення її ефективності. Реалізація поставленої мети обумовила необхідність вирішення таких завдань: - визначити теоретичні аспекти комунікаційної політики банку та підходи до оцінки її ефективності; - дослідження складових комунікаційної політики АТ «ТАСКОМБАНК»; - провести оцінку ефективності комунікаційної політики АТ «ТАСКОМБАНК»; - визначити розробка стратегічних орієнтирів комунікаційної політики АТ «ТАСКОМБАНК» на 2021 р. - запропонувати перспективи розвитку маркетингових комунікацій банків України в умовах діджиталізації економіки. Об’єктом дослідження є комунікаційна політика банку. Предметом дослідження є підходи до формування ефективності комунікаційної політики банку. Методи дослідження. У ході дослідження було використано такі методи, як: аналіз і синтез; статистичний та порівняльний аналіз (при дослідженні складових комунікаційної політики банків України та світу); метод логічного узагальнення; систематизації (при уточненні інструментів комунікаційної політики банку); порівняння; наукової абстракції; системний аналіз (для формулювання і висвітлення ).
Концепція та централізація капіталу банківської системи України
(КНТЕУ, 2020) Строкань Ніколь
Актуальність теми. Сучасний розвиток країни неможливий без ефективного функціонування банківської системи, яка забезпечує функціонування фінансового ринку, активно обслуговує всі економічні та соціальні процеси в державі. У зв’язку з цим особливого значення набувають питання конкуренції у банківській системи загалом та конкурентоспроможності кожного банку зокрема. Для нейтралізації негативного впливу сучасної кризи на діяльність українських банків необхідно розробляти нові системи і методи стратегічного управління з метою посилення конкурентоспроможності кожного банку на ринку банківських послуг. Зазначене актуалізує необхідність ретельно дослідити спектр методичного інструментарію оцінювання конкуренції та конкурентоспроможності у банківській системі. Ступінь дослідженості теми. Питанням функціонування банківської системи присвячено достатню увагу з боку вітчизняних та закордонних вчених, а саме: Гальчинського А., Дзюблюка О., Качаєва Ю., Мороза А., Роуза П., Савлука М., Валдес С., Гавальда К., Джозлин Р., Заутер В. та іншіх. Проблемам конкурентоспроможності та оцінки конкуренції присвячена велика кількість наукових публікацій, в т.ч. Гросул В. А., Глінський Є.Г., Ільїн В. Ю., Кобєлєв В. М., Момот О. М., Руда О. Л., Швед Т. В. Разом з тим, в сучасні автори досліджують конкуренцію та конкурентоспроможність в інших галузях, а банківській сфері присвячені поодинокі роботи . Все це зумовлює необхідність дослідження рівня конкуренції і конкурентоспроможності у банківській системі. Метою статті є теоретико-практичне дослідження підходів до оцінки рівня конкуренції у банківській системі. Реалізація поставленої мети обумовила необхідність вирішення завдань: - визначити теоретичні аспекти конкуренції в банківській системи та методи її оцінки; - дослідити стан конкуренції в банківській системі України та визначити рівень її концентрації; - провести індикаторний аналіз конкуренції на різних ринках банківських послуг; - надати рекомендації щодо удосконалення методики оцінки конкурентоспроможності банку; - розкрити проблеми та перспективи розвитку банківської системи України. Об’єктом дослідження є конкуренція в банківській системі. Предметом дослідження є методи підвищення конкурентоспроможності банківської системи України. Методи дослідження. У процесі дослідження використовувались такі методи, як: аналіз і синтез (при формалізації методів оцінки рівня конкуренції банківської системи України та рівня конкурентоспроможності банків), статистичний і порівняльний аналізи (при дослідженні динаміки, структури АТ «Укрексімбанк» та вітчизняних державних банків). Інформаційною базою дослідження є законодавчі і нормативні акти з питань регулювання банківської діяльності; офіційні дані Національного банку України; фінансова звітність банків; монографічні дослідження та наукові публікації з досліджуваної проблеми.
Корпоративний бренд банку
(КНТЕУ, 2020) Дікарєва Олександра
Актуальність теми. Відомий корпоративний бренд є запорукою побудови успішного банківського бізнесу. Бренд формує відданість споживача до обслуговування у певній фінансовій установі, що в свою чергу, створює її високу конкурентоспроможність. Бренд визначає стійкість попиту і його незалежність від багатьох ринкових факторів, в тому числі, від загального рівня цін на ринку. Саме сьогодні, коли існує загроза потужної світової фінансової кризи, а суспільство знаходиться під впливом обмежень, спричинених міжнародними та національними карантинними заходами, відбувається падіння попиту клієнтів на банківські послуги. В цих умовах банки шукають шляхи підтримати власний імідж, створити міцні зв’язки з клієнтами. Дослідженням бренду та розробкою нових методів стимулювання попиту займалися такі вчені, як А. Бадьїн, В. Бліскі, А. Елвуд, Ф. Котлер, М. Ліндсторм, О. Руда, В. Тамберг, Ш. Шварц та інші. Ними було розкрито сутність поняття «бренд», його складові та основні атрибути, виявлено засоби та методи впливу на споживача. Разом з тим, потребують додаткового дослідження особливості формування корпоративного бренду в сфері банківського бізнесу. Ступінь дослідженості теми. Значний науковий внесок у дослідження теоретичних і практичних основ формування і розвитку бренду зробили зарубіжні та вітчизняні вчені, науковці, економісти: Д. Аакер, Е. Брукінг, Є. Дихтль, Дж. Еванс, Ф. Котлер, К.Е. Лінн, Дж. Майєрс, Т. Нільсон, Д. Огілві, Л. Райс, Г. Багієв, В. Базилевич, О. Гевко, В. Домнін, В. Іноземцев, І. Качалов, А. Леоніденко, Н. Моісеєва, С. Москалюк, В. Перція, А. Стась, О. Шевченко та інші. Концепція бренду роботодавця висвітлена в роботах П. Бертона,С. Бероу, Т. Емблера, А. Караваєвої, Б. Мінчінгтона, С. Мокіної, Р. Мослі,Б. Хілла, К. Тандета інших. Разом з тим, теоретичного узагальнення та поглибленого аналізу і дотепер потребують наукові підходи до розкриття сутності, призначення та формування стратегії розвитку корпоративного бренду банку. Метою даної роботи Метою є визначення сутності, складових та етапів формування корпоративного бренду банку. Реалізація поставленої мети обумовила необхідність вирішення таких завдань: - розглнути теоретичні аспекти формування та впровадження корпоративного бренду банку; - проведення дослідження основних напрямків формування корпоративного іміджу пат «МТБ Банк»; - оцінити вплив корпоративного бренду на показники діяльності банку; - запропонувати шляхи підвищення ефективності корпоративного брендингу банку; - визначити напрями формування конкурентоспроможності корпоративного бренду АТ «МТБ Банк»; - сформувати рекомендації щодо підвищення рівня лояльності клієнтів до бренду банку. Об'єктом дослідження є корпоративний бренд банку. Предметом дослідження є особливості корпоративного бренду банку та процесу його формування. Методи дослідження. У процесі дослідження використовувались такі методи, як: аналіз і синтез (при з’ясуванні сутності корпоративного бренду, визначенні етапів процесу брендингу), статистичний і порівняльний аналізи (при дослідженні різних архитектур корпоративного бренду ПАТ «МТБ Банк»).
Криптовалюти: нові можливості та загрози для фінансового ринку
(КНТЕУ, 2020) Столярчук Віра
Актуальність дослідження. Сучасна світова економіка пристосовується до нових обчислювальних і технологічних змін та інновацій, які не тільки трансформують ділову діяльність, але і генерують нові бізнес-моделі, котрі вимагають сучасних стратегій і впливають на поведінку споживачів і суспільство в цілому. У фінансовому секторі зміни полягають у переході від традиційного до цифрового банкінгу, що дозволяє установам збільшити продуктивність та розширити банківську діяльність, сприяючи більшій фінансовій інтеграції. Криза довіри до існуючого світового порядку і діючої системи державного регулювання обумовила необхідність пошуку альтернативних інструментів збереження заощаджень, які не корелюють з динамікою традиційних фінансових ринків, а також, нових електронних валют, що відповідають сучасним вимогам цифрової економіки. Криптовалюти стали «підривною» інновацією для суспільства, оскільки вони визначають нову парадигму у відносинах економічних агентів: децентралізацію довіри з метою захисту електронних транзакцій без втручання центрального контролюючого органу. Побудована на ідеях співпраці, прозорості та ефективності, криптовалюта здобула величезну популярність у всьому світі. Інтеграція блокчейну та см арт-контрактів мала величезний успіх у створенні мережі між банками, великим бізнесом, малим бізнесом та усім, що між ними. Ця нова форма фінансового взаємозв’язку усуває багато недоліків фінансової системи, яка існувала десятки років тому, і потребує вдосконалення. Україна стала світовим лідером за кількістю користувачів криптоактивами, а також, ввійшла до трійки країн з високим показником їх прийняття. Стрімке поширення криптовалют в країні відбулося на фоні нормативної невизначеності. На сьогоднішній день в Україні немає норм щодо регулювання криптовалют, а відтак, актуальним залишається питання легальності криптовалют й наслідків їх застосування для світових фінансових ринків. Аналіз досліджень та публікацій. Різні науковці, а також міжнародні та регіональні організації у своїх доповідях розглядали перспективи та проблеми, пов'язані з використанням криптовалют та технології блокчейн. Вагомий внесок у дослідження цих питань зробили такі вітчизняні та зарубіжні фахівці: М. Абрамович [64], С.В. Васильчак [4], С.В. Волосович [6], Є.О. Галушка [7], О. Гончаренко [8], З.П. Двуліт та Х.С. Передало [13], О.А. Джусов [14], А.А. Москальов [21], Н. Поливка [39], П.М Рубанов [33], Камерон Харвік [54] та ін. Метою роботи є аналіз проблем та можливостей, які виникають в економічній системі держави у зв'язку з використанням різних криптовалют на фінансовому ринку. Для досягнення поставленої мети в роботі необхідно вирішити такі завдання:  розкрити сутнісну характеристику криптовалюти;  дослідити особливості функціонування криптовалют на фінансовому ринку;  провести аналіз передумов формування ринку криптовалют в України;  проаналізувати зарубіжний досвід щодо регулювання ринку криптовалюти;  дослідити особливості управління ризиками операцій з криптовалютами на фінансових ринках;  обґрунтувати перспективи регулювання ринку криптовалюти в Україні. Об’єктом дослідження є особливості криптовалют на фінансовому ринку. Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти функціонування криптовалюти та її вплив на розвиток фінансових ринків. Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дослідження формують наукові праці та прикладні роботи вітчизняних і зарубіжних вчених в області криптовалюти. Використано низку загальнонаукових та спеціальних методів пізнання: декомпозиції – для розкриття мети дослідження і постановки завдань; абстрактно-логічний – для аналізу наукової літератури, теоретичного узагальнення, формування висновків щодо сутності криптовалюти, її впливу на глобальні економічні процеси; порівняльний – для визначення переваг та недоліків криптовалюти; аналізу та синтезу – для дослідження виникнення та поширення криптовалют, а також, оцінки досвіду регулювання криптовалютних відносин в світі та Україні; системного підходу – для обґрунтування висновків і пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання операцій з криптовалютами в Україні, підвищення ефективності і зниження ризиковості операцій з ними. Інформаційною базою дослідження стали наукові статі, публікації та навчальні видання вітчизняних і зарубіжних вчених; статистичні та інформаційно -аналітичні матеріали Європейського центрального банку, Банку міжнародних розрахунків; матеріали вітчизняних та міжнародних науково-практичних конференцій; інформаційні та довідкові джерела, статистичні дані, опубліковані в офіційних виданнях; власні дослідження, спостереження та висновки. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що отримані під час дослідження наукові результати можуть стати основою для подальших наукових досліджень щодо використання криптовалют для фінансового ринку України
Методичні засади та інструментарій діагностики юридичних осіб-позичальників банку
(КНТЕУ, 2020) Касян Ірина
Актуальність дослідження. Кредитний ринок завжди є основою будь-якої економічної системи. У таких економічних умовах залучення кредитних ресурсів для стабілізації свого фінансового стану є досить поширеним для юридичних осіб. Сучасні події в світі змушують аналітиків банківської справи і безпосередньо банкірів з різних країн виявляти інтерес до процесу діагностики позичальників та моделей ймовірності банкрутства. Саме тому особливої актуальності за цих умов набуває дослідження змісту, методів, інструментів та особливостей діагностики банками позичальників різних рівнів, і, що важливо, в першу чергу, діючих суб’єктів господарювання, що складають найбільшу частку у загальній масі кредитів. Правильна діагностика є інструментом мінімізації кредитного ризику. У працях зарубіжних і вітчизняних економістів досліджено широке коло питань, пов’язаних з діагностикою юридичних осіб – позичальників банку, їх процедурою та методикою . Серед вітчизняних науковців, які приділяли значну увагу дослідженню цих питань, можна виокремити В. Гопкало, Г. Лавренова, Л. Чернелевський, Н. Тарасенко, Т. Косова, Л. Гиляровська, О. Лаврушин, О. Олійник та ін. Пріоритетність діяльності банку на кредитному ринку вимагає більш глибокого вивчення процесу діагностики юридичних осіб-позичальників банку, зокрема: визначення терміну «діагностика юридичних-осіб позичальників банку» та розкриття його сутності; сучасні методи діагностики; існуючі моделі ймовірності банкрутства позичальників; порівняльний аналіз методів та моделей діагностики. Актуальність вищевикладених проблем, а також теоретично-прикладна цінність їхнього вирішення зумовили вибір теми даного наукового дослідження, визначили його мету та завдання. Метою дослідження є розкриття теоретичних засад та існуючих методів діагностики юридичних осіб-позичальників банку. Для досягнення цієї мети були сформульовані такі завдання: провести огляд наукових літературних джерел на сутність діагностики позичальників-юридичних осіб та нормативно-правове регулювання; дослідити методичні засади діагностики юридичних осіб-позичальників в АТ «Райффайзен Банк Аваль»; провести кількісний та якісний аналіз кредитного портфеля АТ «Райффайзен Банк Аваль»; порівняти різні методики діагностики юридичних осіб-позичальників в світі; здійснити практичний розрахунок ймовірності банкрутства та кредитного ризику підприємства за різними моделями. Об’єктом дослідження є процес діагностики юридичних осіб-позичальників банку, а предметом дослідження – методичні засади діагностики юридичних осіб-позичальників банку. Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дослідження становлять наукові праці, нормативні документи, офіційний сайт Національного банку України та АТ «Райффайзен Банк Аваль». В основу дослідження покладено загальнонаукові та спеціальні методи пізнання: абстрактно-логічний – для аналізу фахової літератури, теоретичного узагальнення й формування висновків щодо сутності діагностики юридичних осіб-позичальників; порівняння – для встановлення відмінностей між визначеннями кредитоспроможність, платоспроможність та діагностика; розрахунку – для якісного та кількісного аналізу кредитного портфеля, кредитного ризику; методи аналізу, синтезу та абстрагування тощо. Інформаційною базою дослідження є законодавчі і нормативні акти з питань регулювання кредитної діяльності банків; офіційні дані Національного банку України; фінансова звітність АТ «Райффайзен банк Аваль» та ПрАТ «Полтавський олійноекстракційний завод – Кернел Груп»; наукові публікації з досліджуваної проблеми.
Механізм рефінансування банків
(КНТЕУ, 2020) Дегтяренко Ксенія
Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що грошово-кредитна політика як складова загальнодержавної політки, повинна сприяти соціально-економічному розвитку. Шляхом застосування ключових інструментів грошово-кредитної політики, а саме завдяки рефінансуванню банківських установ, центральні банки різноманітних країн світу отримують здатність чинити вплив на операції грошового ринку, а також опосередковано впливати на реальний матеріальний сектор економіки. Саме в сучасних умовах нестабільної соціально-економічної ситуації, неприбутковості банківської системи держави, особливої гостроти набуває визначення та удосконалення існуючого механізму рефінансування головного або центрального банку банківських установ другої ланки. На сьогодні, Національний банк України (далі НБУ), виконуючи роль кредитора останньої інстанції, за для забезпечення ліквідності банківських установ на відповідному рівні надає кредити таким за допомогою рефінансування. Попри те, що національний регулятор увесь час працює над удосконаленням засад рефінансування банків, все ж таки залишаються невирішеними деякі протиріччя, спостерігаються певні недоліки, саме цей факт зумовлює потребу подальшого наукового визначення шляхів покращення даного процесу. Дослідженням проблем, пов’язаних із вивченням механізму здійснення операцій рефінансування та їх впливу на стійкий розвиток банківської системи, присвячено велику кількість праць як зарубіжних, так і вітчизняних учених. Серед них слід виділити таких авторів, як: М. Савлук, О. Мельниченко [30], О. Кузьмак [27], А. Коваленко [24], Ю. Гаркуша [8, 9], С. Реверчук, Т. Савченко, В. Стельмах та ін. Мета і завдання дослідження. Мета наукового дослідження -розглянути можливості рефінансування банків Національним банком України, виокремлення ключових проблем та формування рекомендацій щодо його покращення. Відповідно до мети дослідження було сформульовано такі завдання: - розглянути теоретичні засади механізму рефінансування банків; - провести аналіз динаміки та обсягів рефінансування банків Національним банком України; - здійснити аналіз погашення коштів рефінансування банків; - провести дослідження світового досвіду рефінансування банків; - з’ясувати проблеми рефінансування банків в Україні; - здійснити прогнозування ставки рефінансування банків. Об’єктом дослідження є механізм рефінансування банків другої ланки Національним банком України як кредитором останньої інстанції. Предметом дослідження є теоретичні та методичні аспекти організації рефінансування банків Національним банком України. Методами дослідження були загальнонаукові та спеціальні методи, а саме: метод наукових абстракцій, методи аналізу та синтезу, метод порівняння, табличний метод, індукції та дедукції, метод коефіцієнтів та методи графічного зображення, статистичні методи. Інформаційною базою дослідження становлять нормативно-законодавчі акти України й інших країн, які регулюють діяльність банків, інструкції та положення НБУ, наукові публікації вітчизняних і закордонних учених, матеріали наукових конференцій, дані звітності банківських установ, офіційних статистичних збірників. Практичне значення одержаних результатів. У ході дослідження механізму рефінансування Національного банку України автором зроблені відповідні висновки та запропоновані пропозиції щодо підвищення ефективності застосування інструментів рефінансування на основі зарубіжного досвіду.
Особливості кредитної політики банку «ПУМБ» в посткризовий період
(КНТЕУ, 2020) Харченко Катерина
Актуальність дослідження. У ІІІ кварталі 2020 року позитивна динаміка основних показників діяльності банків почала відновлюватися після стрімкого розгортання кризи навесні. Кредитний портфель зростав у корпоративному та роздрібному сегментах. Вперше за багато років іпотечні кредити зростали вищими темпами ніж споживчі. Кошти фізичних осіб на рахунках у банках зростали повільніше, ніж у попередньому кварталі, оскільки збільшилися споживчі витрати. Приріст вкладів відбувся переважно за рахунок припливу коштів на вимогу. Помітне зростання вкладень у державні цінні папери банками свідчило про достатню ліквідність сектору. Фінансовий результат банків був очікувано нижчим, ніж торік, проте відновилося зростання процентних та комісійних доходів. Головним фактором зниження прибутку було формування резервів під очікувані збитки. Очікується, що сектор закінчить рік з прибутком [1]. Отже, формування системи заходів щодо боротьби з кредитом ризиком банку та їх відповідність вимагають подальшого вивчення та вдосконалення. Для стабільного функціонування банку необхідно створювати ефективну систему заходів для забезпечення процесу кредитування. Це визначає важливість вдосконалення організаційно-методологічних підходів, необхідних для формування та реалізації кредитної політики в банку. Дослідженням механізму формування та реалізації кредитної політики займалися провідні вітчизняні та зарубіжні вчені, зокрема Я.Я. Благодир, Ю.П. Бічко, А.В. Бричкіна, І.В.Меркулова, Л.О. Гаряги, В.В.Галастюка, А.О. Епіфанова, О. А. Криклий, О.П. Ковальова, О.І. Лаврушина, Р.Р. Коцовська, О. В. Пернарівський, Л.О. Примостки, Л.Я. Слобода тощо. Метою дослідження є вивчення ключових елементів процесу формування та реалізації кредитної політики банку та їх вдосконалення. Для досягнення цієї мети були сформульовані такі завдання:  Дослідити наукові погляди на кредитну політику банку за різних умов зовнішнього та бізнес середовищ  Провести дослідження кредитної політики АТ «ПУМБ»  Провести аналіз кредитної діяльності банку  Оцінити ефективнісь кредитної політики АТ «ПУМБ»  Проаналізувати шляхи удосконалення кредитної політики АТ «ПУМБ»  Здійснити аналіз факторів впливу на кредитну політику банку в посткризовий період  Обгрунтувати основні засади кредитної політики АТ «ПУМБ» у посткризовий період Об'єктом дослідження є економічні відносини, які є характерними для процесу формування та реалізації кредитної політики банку. У свою чергу, предметом дослідження є теоретичні та методологічні основи формування та впровадження ефективного механізму кредитної політики. У процесі написання роботи були використані наступні методи дослідження: структурно-логічний аналіз - у побудові логіки та структури роботи; порівняння (при порівнянні різних методів класифікації кредитної політики); методи аналізу та синтезу (при обґрунтуванн і сутності кредитної політики банку); методи графічного подання даних (при відображаючи результати дослідження економічного стану банку; методи аналіз та синтез, індукція та дедукція). Теоретичною та інформаційною базою дослідження є законодавство, що регулює діяльність банків, монографії та статті вітчизняних та зарубіжних вчених у професійних економічних виданнях, матеріали науково-практичних конференцій та семінарів з питань формування та реалізації кредитної політики, внутрішніх положень банку, статистичні матеріали, отримані на офіційному веб-сайті НБУ, річні звіти банків, дані Державного комітету статистики, тощо.
Оцінка рівня конкуренції в банківській системі
(КНТЕУ, 2020) Лук’янюк Оксана
Актуальність теми. Сучасний розвиток країни неможливий без ефективного функціонування банківської системи, яка забезпечує функціонування фінансового ринку, активно обслуговує всі економічні та соціальні процеси в державі. У зв’язку з цим особливого значення набувають питання конкуренції у банківській системи загалом та конкурентоспроможності кожного банку зокрема. Для нейтралізації негативного впливу сучасної кризи на діяльність українських банків необхідно розробляти нові системи і методи стратегічного управління з метою посилення конкурентоспроможності кожного банку на ринку банківських послуг. Зазначене актуалізує необхідність ретельно дослідити спектр методичного інструментарію оцінювання конкуренції та конкурентоспроможності у банківській системі. Ступінь дослідженості теми. Питанням функціонування банківської системи присвячено достатню увагу з боку вітчизняних та закордонних вчених, а саме: Гальчинського А., Дзюблюка О., Качаєва Ю., Мороза А., Роуза П., Савлука М., Валдес С., Гавальда К., Джозлин Р., Заутер В. та іншіх. Проблемам конкурентоспроможності та оцінки конкуренції присвячена велика кількість наукових публікацій, в т.ч. Гросул В. А., Глінський Є.Г., Ільїн В. Ю., Кобєлєв В. М., Момот О. М., Руда О. Л., Швед Т. В. Разом з тим, в сучасні автори досліджують конкуренцію та конкурентоспроможність в інших галузях, а банківській сфері присвячені поодинокі роботи . Все це зумовлює необхідність дослідження рівня конкуренції і конкурентоспроможності у банківській системі. Метою статті є теоретико-практичне дослідження підходів до оцінки рівня конкуренції у банківській системі. Реалізація поставленої мети обумовила необхідність вирішення завдань: - визначити теоретичні аспекти конкуренції в банківській системи та методи її оцінки; - дослідити стан конкуренції в банківській системі України та визначити рівень її концентрації; - провести індикаторний аналіз конкуренції на різних ринках банківських послуг; - надати рекомендації щодо удосконалення методики оцінки конкурентоспроможності банку; - розкрити проблеми та перспективи розвитку банківської системи України. Об’єктом дослідження є конкуренція в банківській системі. Предметом дослідження є методи підвищення конкурентоспроможності банківської системи України. Методи дослідження. У процесі дослідження використовувались такі методи, як: аналіз і синтез (при формалізації методів оцінки рівня конкуренції банківської системи України та рівня конкурентоспроможності банків), статистичний і порівняльний аналізи (при дослідженні динаміки, структури АТ «Укрексімбанк» та вітчизняних державних банків). Інформаційною базою дослідження є законодавчі і нормативні акти з питань регулювання банківської діяльності; офіційні дані Національного банку України; фінансова звітність банків; монографічні дослідження та наукові публікації з досліджуваної проблеми.
Оцінювання ефективності кредитної діяльності банку
(КНТЕУ, 2020) Данівко Соломія
Данівко С.І. «Оцінювання фективності кредитної діяльності банку (за матеріалами АТ «Банк Альянс», м. Київ)».− Рукопис. Випускна кваліфікаційна робота за спеціальністю 072 «Фінанси, банківська справа та страхування» спеціалізацією «Банківська справа». − Київський національний торговельно-економічний університет. – Київ, 2020. Випускну кваліфікаційну роботу розкриттю методичних питань оцінки ефективності кредитної діяльності банку. Представлена робота дозволяє дослідити методичні аспекти оцінювання кредитної дільності банку а також розглянути пропозиції щодо підвищення ефективності кредитної діяльності банків у розрізі організаційної,методичної та аналітичної складових процесу управління кредитним ризиком. Ключові слова: кредитна діяльність, ефективність кредитної діяльності, прибутковість, дохідність, кредитний ризик. ABSTRACT Danivko S.I. "Evaluation of the effectiveness of the bank's lending activities (based on the materials of JSC" Bank Alliance ", Kyiv)". Graduation thesis in the specialty 072 "Finance, Banking and Insurance" specialization "Banking". - Kyiv National University of Trade and Economics. -Kyiv, 2020. Graduation qualification work on the disclosure of methodological issues for assessing the effectiveness of the bank's lending activities. The presented work allows to investigate the methodological aspects of assessing the credit performance of the bank and to consider proposals for improving the efficiency of credit activities of banks in terms of organizational, methodological and analytical components of the credit risk management process. Key words: credit activity, efficiency of credit activity, profitability, profitability, credit risk.
Оцінювання кредитоспроможності фізичної особи
(КНТЕУ, 2020) Перстенюк Сергій
Актуальність теми. На сьогодні значна увага брокерськими компаніями приділяється наданню послуг в напряму споживчого кредитування фізичних осіб, що на практиці є однією з найбільш дохідних статей брокерської компанії, але й може призвести до збитків за умови порушення термінів погашення або несплати суми споживчого кредиту. Саме ця проблема ставить необхідним проведення якісної, своєчасно ї та поглибленої оцінки кредитоспроможності позичальника. Вибір методологічних прийомі проведення такої оцінки є необхідною умовою для підтримки дохідності будь якої брокерської компанії. Таким чином, питання забезпечення сучасними методиками оцінки кредитоспроможності позичальників - фізичних осіб брокерських компаній в умовах нестійкої економічної ситуації в країні, набуває актуальності і потребує вивчення.
Оцінювання результативності діяльності фінансової установи
(КНТЕУ, 2020) Гончарук Ірина
Актуальність дослідження. Сучасні тенденції розвитку банківського бізнесу в Україні, зокрема загальне падіння його рентабельності через кризу, посилення нормативних вимог з боку центрального банку, зміна пріоритетів споживачів банківських послуг у бік зростання запитів до транспарентності й надійності банків тощо зумовлюють загострення проблеми забезпечення ефективності банківської діяльності. В умовах нової економічної кризи, підвищення результативності діяльності банків стає нагальним питанням, що й зумовлює актуальність дослідження даної теми. Концептуальні положення оцінювання результативності діяльності банків висвітлені у роботах таких авторів, як: Гері Коккінза[1], Л. Федулової[2], Л. Лігоненко[3], Т. Загорної[4], П. Друкера[5], О. Тищенко[6], М. Кизима[6], Я.Догадайла[6], А. Куценка[7], О. Олексюка[8] та інших. Дослідженням проблем розвитку банківської діяльності та підвищення ефективності діяльності банків займалися такі вчені як: В. Білошапка[9], Є. Данилюк[9], Н. Г. Волик[10], М. О. Чугуєнко[10], Г. Т. Карчева[11], С. Лєонов[12], Т. Васильєва[12], А. Буряк[13], Є.А. Ящук[14], та ін. Віддаючи належне науковим напрацюванням вчених з питань ефективності діяльності банків, до сих пір залишаються дискусійними та недостатньо дослідженими теоретичні, методичні та практичні аспекти саме оцінювання результативності діяльності банків. На сьогодні є певна невизначеність у понятті «результативності» банку, також існує багато аспектів оцінювання результативності діяльності банку, що залишаються малодослідженими, зокрема – у вітчизняній і зарубіжній літературі не існує загальноприйнятої єдиної методики оцінювання ефективності та результативності діяльності таких установ. Актуальність вищевикладених проблем, а також теоретично-прикладна цінність їхнього вирішення зумовили вибір теми даного наукового дослідження, визначили його мету та завдання.
Оцінювання інвестиційної привабливості компанії: зарубіжний та вітчизняний досвід
(КНТЕУ, 2020) Кравць Антон
На сучасному етапі більшість українських компаній активно здійснюють оцінку власної інвестиційної привабливості з метою залучення зовнішніх інвестицій, збільшення капіталу, зміцнення своєї конкурентної позиції на ринку. Актуальність теми дослідження полягає в тому, що в умовах загострення ринкової конкуренції між компаніями за нові ринки збуту оцінка інвестиційної привабливості окремого суб’єкта є надважливим питанням. Оскільки, з одного боку – це основа для розробки його інвестиційної політики, а з іншого, можливість виявити недоліки в діяльності компанії, передбачити заходи щодо їх ліквідації та збільшити можливості залучення інвестиційних ресурсів. Адже це допомагає інвесторам визначитися у своєму рішенні щодо інвестування. Саме тому теоретичні та практичні підходи до оцінки інвестиційної привабливості компанії є дуже актуальним питанням в наш час.
Перспективи використання електнонних грошей в Україні
(КНТЕУ, 2020) Кириченко Анастасія
Актуальність дoслідження. Останні десятиріччя характеризуються стрімким розвитком науки й техніки. Активно розвиваються інформаційні технології та Інтернет. З’являються принципові нові технології здійснення та оплати фінансових операцій. До таких слід віднести і так звані електронні гроші. Не дивлячись на те, що електронні гроші є порівняно новим платіжним засобом, однак з кожним роком вони набувають усе більшого поширення. Це стосується не лише провідних європейських країн, а й України. Зважаючи на світові тенденції розвитку електронних грошей та національні особливості на сучасному етапі актуальним є дослідження розвитку вітчиз няних систем електронних грошей, попри те, що зростання емісії електронних грошей в Україні є значно меншими, що зумовлено чинниками як мікро-, так і макрорівня. Теоретичні та практичні аспекти використання електронних грошей досліджуються у працях вітчизняних авторів, серед яких: М. Радченко, Т. Батракова [2], М. Алексеєнко [3], А. Семенець [8], Т. Мокієнко [7], І. Трубін, М. Савлук та П. Шлапко [4]. Серед зарубіжних вчених, що досліджували дані питання, можна виокремити: Г. Селджі-на, М. Кінга і Л. Уайта, Б. Коена, А. Генкіна, С. Кляйна. Проте серед науковців немає одностайності щодо сутності електронних грошей, що зумовлює необхідність подальшого дослідження цієї категорії, враховуючи як її економічну природу, так і правовий аспект. Метoю дoслідження є розкриття теоретичних та практичних аспектів функціонування електронних грошей. Завдання дослідження: - розглянути теоретичні аспекти функціонування та розвитку електронних грошей; - провести аналіз динаміки та структури системи електронних платежів в Україні; - проаналізувати використання банками електронних каналів збуту банківських продуктів; - дослідити зарубіжним досвідом використання електронних грошей; - розглянути перспективи розвитку електронних грошей в Україні. Об’єктом дoслідження є сукупність відносин, які виникають в процесі використання електронних грошей. Предметoм дoслідження методологічні та практичні положення функціонування на розвитку електронних грошей. Метoди дoслідження. Теoретикo-метoдoлoгічну oснoву рoбoти станoвлять нормативні документи НБУ, наукові праці. При виконанні дослідження використовувались наступні методи: метод аналізу та синтезу – для дослідження рівня використання електронних грошей, метод порівняльного аналізу – для визначення відмінностей між електронними грошима та іншими формами грошей, а також метод динамічних рядів.
Перспективи розвитку послуг з Інтернет-трейдингу на фондових ринках світу
(КНТЕУ, 2020) Євреш Аліна
Актуальність дослідження. Існує безліч способів використання відносно вільних грошей – від традиційного зберігання до купівлі нерухомості. Кожен варіант має як переваги, так і недоліки. Тим часом, мільйони людей в промислово-розвинених країнах вважають, що найкращим способом вкладення грошей є купівля цінних паперів. Таким чином, гроші йдуть в оборот з метою отримання хорошої віддачі або у формі регулярного доходу в формі дивідендів, або у формі прибутку від здійснення ними активних торгових операцій. Завдяки стрімкому розвитку інтернет-технологій, а особливо інтернет-трейдингу, купівля цінних паперів є у вільному доступі всіх бажаючих. В лічені хвилини можна сформувати інвестиційний портфель, а потім управляти активами, отримуючи без зволікання всю необхідну інформацію (котирування, аналіз, прогнози). В Україні можливості Інтернету невпинно розвиваються, а з ними розвиваються і всі форми електронної комерції, які мають своє майбутнє. Тому одним із перспективних напрямів розбудови ринку цінних паперів України вважається запровадження механізмів інтернет-трейдингу, що дозволяє залучати до біржової торгівлі приватних інвесторів, які у розвинених країнах є безпосереднім двигуном економічного прогресу та фінансової стабільності держави. Розвиток інтернет-трейдингу відбувається під впливом множини факторів та об’єктивних обставин, для кожної країни вони є індивідуальними, тому доцільним є визначення тенденцій та перспектив розвитку інтернет-трейдингу в Україні на основі зарубіжного досвіду.
Преспективи використання електронних грошей в Україні
(КНТЕУ, 2020) Хоменко Орина
Актуальність теми. Нині в усьому світі відбувається активне впровадження інновацій у сфері платіжних послуг, однією з яких є електронні гроші. Ще не так давно ці технології не мали такої популярності і не були на стільки розповсюдженими, проте зараз вони являються невід’ємною складовою грошової системи та її майбутнім. Україна не є виключенням і також перебуває на стадії трансформації своєї економічної системи і в тому числі працює над активним впровадженням електронних грошей. Тому питання чіткого визначення сутності електронних грошей та їх актуалізація у суспільстві, а значить і в усій країні, стали як ніколи гострими. Проблема використання електронних грошей стикається з низкою певних перешкод, що в першу чергу пов’язано з недостатнім розумінням їх природи та суті, адже навіть серед праць науковців, досліджуючих це питання немає єдиного погляду та підходу до визначення електронних грошей. Без цього глибокого розуміння не можна будувати сучасну грошову систему та ефективно її регулювати. Саме це робить дане дослідження вкрай актуальним та необхідним в час активної еволюції сучасної грошової системи України. Проблемам електронних грошей присвячено наукові праці вчених, зокрема, таких як: А. Бочаров, Н. Ільницька, Н. Комарцева., В Мельничук, М. Радченко та багато інших. Обігу електронних грошей та питанням, що пов’язані з цією темою, свої роботи присвятили В. Міщенко, М. Савлук, М. Александрова, Н. Дмитрик, А. Лебедєва, С. Маслова, П. Сахаров. Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретико-практичне дослідження процесу використання електронних грошей та надання рекомендацій щодо його вдосконалення в Україні. Реалізація цієї мети передбачає виконання наступних завдань: - дослідити стан операцій з електронними грошима, та фактори, що на них впливають; - проаналізувати організаційно-управлінські аспекти процесу використання електронних грошей; - вивчити закордонний досвід використання електронних грошей та розглянути шляхи його впровадження в Україні; - дослідити проблеми та перспективи у розвитку електронних грошей в Україні, запропонувати їх вирішення. Об’єктом дослідження є електронні гроші. Предметом дослідження є процес використання електронних грошей в Україні. Методи дослідження. У ході дослідження було використано такі методи, як: аналіз і синтез; статистичний та порівняльний аналіз (при дослідженні динаміки грошових агрегатів, кількості електронних платіжних засобів, термін дії яких не закінчився); метод логічного узагальнення; систематизації (при уточненні шляхів покращення розвитку електронних грошей); порівняння(централізованої та децентралізованої моделі випуску та обігу е-гривні); наукової абстракції; системний аналіз . Інформаційною базою дослідження є праці провідних науковців з даної теми, публікації у фахових періодичних виданнях, вітчизняні та міжнародні нормативні акти, дані Національного банку України, первинні документи, що містять статистичну інформацію щодо обсягу електронних грошей в Україні.
Процентна політика центрального банку
(КНТЕУ, 2020) Присажнюк Ольга
Актуальність теми. Сучасний розвиток країни неможливий без ефективного функціонування банківської системи, яка забезпечує функціонування фінансового ринку, активно обслуговує всі економічні та соціальні процеси в державі. У зв’язку з цим особливого значення набувають питання конкуренції у банківській системи загалом та конкурентоспроможності кожного банку зокрема. Для нейтралізації негативного впливу сучасної кризи на діяльність українських банків необхідно розробляти нові системи і методи стратегічного управління з метою посилення конкурентоспроможності кожного банку на ринку банківських послуг. Зазначене актуалізує необхідність ретельно дослідити спектр методичного інструментарію оцінювання конкуренції та конкурентоспроможності у банківській системі. Ступінь дослідженості теми. Питанням функціонування банківської системи присвячено достатню увагу з боку вітчизняних та закордонних вчених, а саме: Гальчинського А., Дзюблюка О., Качаєва Ю., Мороза А., Роуза П., Савлука М., Валдес С., Гавальда К., Джозлин Р., Заутер В. та іншіх. Проблемам конкурентоспроможності та оцінки конкуренції присвячена велика кількість наукових публікацій, в т.ч. Гросул В. А., Глінський Є.Г., Ільїн В. Ю., Кобєлєв В. М., Момот О. М., Руда О. Л., Швед Т. В. Разом з тим, в сучасні автори досліджують конкуренцію та конкурентоспроможність в інших галузях, а банківській сфері присвячені поодинокі роботи . Все це зумовлює необхідність дослідження рівня конкуренції і конкурентоспроможності у банківській системі. Метою статті є теоретико-практичне дослідження підходів до оцінки рівня конкуренції у банківській системі. Реалізація поставленої мети обумовила необхідність вирішення завдань: - визначити теоретичні аспекти конкуренції в банківській системи та методи її оцінки; - дослідити стан конкуренції в банківській системі України та визначити рівень її концентрації; - провести індикаторний аналіз конкуренції на різних ринках банківських послуг; - надати рекомендації щодо удосконалення методики оцінки конкурентоспроможності банку; - розкрити проблеми та перспективи розвитку банківської системи України. Об’єктом дослідження є конкуренція в банківській системі. Предметом дослідження є методи підвищення конкурентоспроможності банківської системи України. Методи дослідження. У процесі дослідження використовувались такі методи, як: аналіз і синтез (при формалізації методів оцінки рівня конкуренції банківської системи України та рівня конкурентоспроможності банків), статистичний і порівняльний аналізи (при дослідженні динаміки, структури АТ «Укрексімбанк» та вітчизняних державних банків). Інформаційною базою дослідження є законодавчі і нормативні акти з питань регулювання банківської діяльності; офіційні дані Національного банку України; фінансова звітність банків; монографічні дослідження та наукові публікації з досліджуваної проблеми.
Регулювання достатності капіталу банку
(КНТЕУ, 2020) Логвина Анастасія
Актуальність теми. Достатність банківського капіталу виступає важливим критерієм фінансової стабільності та безпеки розвитку банківської системи, визначаючи параметри її ресурсного забезпечення. В умовах подолання наслідків кризових явищ, що склалися в економіці України на сучасному етапі, запорукою оптимізації діяльності вітчизняних банків є підвищення рівня їхньої капіталізації як важливого чинника забезпечення стабільного функціонування та розвитку банківської діяльності, оскільки достатній рівень ресурсної бази є необхідною умовою їх здатності кредитувати реальний сектор відповідно до потреб економічного розвитку незалежно від ймовірних збурень у фінансовому середовищі. Адже завдяки достатньому капіталу банк може дозволяти собі навіть певні збитки, які не становитимуть серйозної загрози платоспроможності, що особливо важливо в період кризових явищ на фінансовому ринку. Важливість регулювання достатності банківського капіталу також визначається в умовах виникнення економічних криз та формування зростаючих ризиків турбулентності фінансових ринків. З огляду на сучасну ситуацію у світовій та вітчизняній економіці, викликану пандемією коронавірусу, проблематика зростання напрямків достатності капіталу банків є особливо значущою. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню питань регулювання достатності капіталу банків присвячено багато наукових праць. В Україні цю проблему вивчали такі вчені як М. Голик, Ю.М. Дьячкова, І.В. Швецова, К.О. Паляничко , К.Л. Ларіонова, О.В. Лисенок, В. В. Коваленко, Н.І. Ковда, Л. Ю. Мельничук, та ін. Теоретичні та практичні аспекти регулювання достатності капіталу банку загалом досліджувались у працях багатьох науковців. Однак, незважаючи на суттєві наукові результати, отримані вченими, варто зауважити, що недостатньо вивченими залишаються питання оцінки достатності капіталу банків в умовах кризової економіки. Метою випускної кваліфікаційної роботи є дослідження теоретичних засад та обгрунтування практичних особливостей регулювання достатності капіталу банків. Для досягнення вказаної мети у роботі поставлено такі завдання: - розглянути теоретико-методологічні засади достатності капіталу як характеристики фінансової стійкості банку; - здійснити аналіз динаміки та структури капіталів банків України та АТ КБ «ПриватБанк»; - провести діагностику достатності капіталу банку; - розглянути досвід зарубіжних країн щодо регулювання достатності капіталу банку; - визначити напрями розвитку системи регулювання достатності капіталу банків України. Об'єктом випускної кваліфікаційної роботи є достатність капіталу банку та особливості її регулювання. Предметом випускної кваліфікаційної роботи виступають відносини, що виникають в процесі регулювання достатності капіталу банку АТ «Приватбанк». Методи дослідження. Для вирішення поставлених у роботі завдань були використані різноманітні загальнонаукові і спеціальні методи дослідження. Робота ґрунтується на системному підході, що дало можливість розглянути сутність та особливості формування системи регулювання достатності капіталу банку комплексно і всебічно. Методи аналізу та синтезу використовуються для визначення особливостей динаміки показників достатності капіталу банку АТ «Приватбанк». Структурно-функціональний метод дав змогу обґрунтувати напрямки удосконалення управління достатністю капіталу банку.
Регулювання діяльності страхових компаній
(КНТЕУ, 2020) Діденко Валерія
Актуальність дослідження. Сучасні тенденції розвитку соціально орієнтованого ринкового середовища, вплив світових та міждержавних глобалізаційних процесів на фінансове обслуговування, а також динамічна трансформація у сфері господарювання на рівні національної економіки України вимагають застосування вдосконалених, інноваційних механізмів регулювання ринку фінансових послуг, пошуку дієвих інструментів впливу на ефективність функціонування суб’єктів страхових взаємовідносин. В умовах сьогодення економічне середовище, зокрема сфера надання страхових послуг в Україні характеризується відсутністю чітко регламентованого порядку регулювання страхової діяльності, низьким рівнем захисту прав страховиків та страхувальників, обмеженістю можливостей щодо застосування фінансових інструментів для розвитку інвестиційної активності, значною часткою страхових компаній на ринку фінансових послуг із низьким рівнем капіталізації, недосконалістю нормативно-правового, методологічного, кадрового, наукового та інноваційного забезпечення. Наведені фактори сприяють сповільненню ефективності роботи страхових компанії, знижують результативність регуляторних заходів на рівні державної та місцевої влади, а також стримують подальший розвиток вітчизняного ринку страхових послуг. Тому для забезпечення динамічного розвитку українського страхового ринку необхідно створити таку систему регулювання страхової діяльності, яка б надавала стимули для її прогресу, а також не обтяжувала надмірним і водночас необґрунтованим податковим тягарем. З огляду на вищевикладене, досліджувана тема є актуальною для України на сьогодні.
Регулювання ліквідності банків
(КНТЕУ, 2020) Борейко Марія
Актуальність вибраної теми полягає в тому, що на сучасному етапі дотримання ліквідності та забезпечення її оптимального рівня є однією з важливих потреб діяльності банків, оскільки саме завдяки цьому банки здатні своєчасно виконувати свої зобов’язання за умови збереження прибутковості на достатньому рівні. Огляд літератури з теми дослідження. Регулювання ліквідністю банку – це складний багатофакторний процес, що передбачає не тільки мінімізацію ризику ліквідності, але виконання основної мети діяльності, а саме отримання прибутку. Даній сфері банківського менеджменту присвячено багато зарубіжних та вітчизняних наукових робіт. Значний внесок у наукову і практичну діяльність, пов’язану із управлінням та регулюванням ліквідності, зробили такі зарубіжні та вітчизняні науковці, як: В.В. Бабанов, І.А. Бланк, С.П. Вожжов, О.В. Дзюблюк, Ж.М. Довгань, О.І. Лаврушин, Б.Л. Луців, О.В. Молчанов, А.М. Мороз, П.С. Роуз, Ю.С. Серпенінова, Дж. Сінкі, В.С. Стельмах. У їх роботах розглянуті основні теоритичні та практичні засади регулювання ліквідності. Мета і завдання дослідження. Метою випускної кваліфікаційної роботи є дослідження теоретичних аспектів регулювання ліквідності банків; аналіз інструментів управління ліквідністю комерційним банком та інструментів регулювання ліквідності банківської системи, які використовує НБУ; обґрунтування основних факторів негативного впливу на ліквідність банку та визначення основних напрямків мінімізації ризику ліквідності. Для досягнення поставленої мети необхідно сформулювати та розв’язати такі завдання: • дослідити теоретичні аспекти ліквідності банків та банківської системи в цілому; • проаналізувати основні методи регулювання ліквідністю банку; • визначити основні інструменти регулювання центральним банком ліквідності банківської системи; • проаналізувати діяльність НБУ у сфері підтримки ліквідності банків; • розглянути основні методи регулювання ліквідності вітчизняних банків; • дослідити зарубіжний досвід регулювання ліквідністю • обґрунтувати напрями удосконалення регулювання ліквідності в Україні. Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є система регулювання ліквідністю банків, як установ, які здійснюють свою діяльність не тільки за рахунок власних коштів, але й за рахунок коштів вкладників та позичальників. Предметом дослідження є сукупність економічних відносин з приводу ліквідності банківської системи. Методи дослідження. У роботі застосовуються методи аналізу внутрішньогосподарських та загальноекономічних показників ліквідності. Див. як у зразку вступу Також у роботі використовуються: діалектичний метод визначення проблем та напрямків їх рішення, математичні, статистичні, спостереження. Інформаційна база роботи. Основну частину роботи складає інформація, взята із таких джерел: закони України, нормативні акти Національного банку України, звіти банківських установ, наукові статті, тези доповідей, аналітичні звіти, рекомендації Базельського комітету, фінансова звітність банків, монографії, статистичні звіти НБУ та комерційних банків.
Рейтингова система оцінки діяльності банків
(КНТЕУ, 2020) Ткаченко Павло
Актуальність дослідження. Банки завжди функціонують в умовах динамічності, невизначеності та підвищеної ризикованості, тому постає питання постійного моніторингу становища банків. Несприятлива економічна ситуація, політична нестабільність, трикратна девальвація національної валюти, зменшення платоспроможності населення, втрата довіри до банків та інші фактори призвели до системної банківської кризи 2014-2016 років. В умовах економічної та політичної нестабільності одним з таких елементів моніторингу є рейтингове оцінювання діяльності банків. Воно дає можливість отримати своєчасну, об’єктивну та всебічну інформацію щодо фінансового становища, а також інших аспектів д іяльності банку та є підгрунтям для прийняття економічно обгрунтованих рішень як для самого банку, так і для його партнерів та клієнтів. Важливий внесок в дослідження питань рейтингових оцінок діяльності банків зробили як зарубіжні, так і вітчизняні вчені: В.М. Кочетков [19], В.І. Міщенко [31], В.А. Батковський [9], Б.І. Пшик [36], М.В. Афанасенко [8], Л.Н. Андріанова [53], В.С. Кромонов [55], О.Д. Вовчак [11], А.М. Турило [46], В.В. Майба [26], О.Б. Ширинська [57], П. Матвієнко [27], Г.М. Азаренкова [6]. Незважаючи на таку кількість праць, до сих пір залишаються дискусійними та недостатньо дослідженими теоретичні, методичні та практичні аспекти рейтингової оцінки діяльності банків. Актуальність вищевикладених проблем, а також теоретично-практична цінність їхнього вирішення зумовили вибір теми даного наукового дослідження, визначили його мету та завдання. Метою дослідження є розкриття теоретичних та методичних положень щодо рейтингової системи оцінки діяльності банків, а також розробка пропозицій щодо її удосконалення. Відповідно до поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання: - визначити теоретичні аспекти рейтингової системи оцінки діяльності банку; - дослідити практичні аспекти рейтингового оцінювання в банках України; - здійснити оцінку ефективності рейтингового оцінювання АТ «ОТП Банк»; - розглянути зарубіжний досвід щодо рейтингової системи оцінки діяльності банку; - розробити рекомендації щодо удосконалення системи рейтингового оцінювання банку. Об’єктом дослідження є види рейтингового оцінювання діяльності банку, а предметом дослідження – система рейтингової оцінки діяльності банків. Методи дослідження. У ході дослідження було використано такі методи як: аналіз і синтез; статистичний та порівняльний аналіз (при дослідженні динаміки кредитних рейтингів агентств та фінансових показників АТ «ОТП Банк»); метод логічного узагальнення; наукової абстракції; системний аналіз (для формулювання і висвітлення суті основних складових рейтингового оцінювання банків). Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти щодо рейтингового оцінювання діяльності банків, аналітичні огляди рейтингових агентств Moody`s, Кредит-Рейтинг, IBI-Рейтинг, фінансова та статистична звітність АТ «ОТП Банк», монографічні дослідження та наукові публікації з досліджуваної проблеми. Практичне значення одержаних результатів. Можливість застосування результатів дослідження рейтингового оцінювання за методикою В.С. Кромонова та О.Б. Ширинської для моніторингу фінансового становища банку, запропоновано методику ризику втрати ділової репутації банку.
Репутація банку як чинник його конкурентоздатності
(КНТЕУ, 2020) Левонюк Ірина
Актуальність дослідження. В умовах нестабільності економіки та посилення конкуренції на фінансовому ринку дуже важливу роль відіграє репутація банків, яка виступає дієвим драйвером забезпечення стабільного їх функціонування. Діяльність банків є більш ризиковою у порівнянні з іншими видами діяльності, і комерційний їх успіх залежить від наявності бездоганної репутації. Позитивна репутація банків впливає на обсяг отриманого прибутку, формує довіру до них клієнтів, контрагентів та інших стейкхолдерів. Незадовільний фінансовий стан, неефективне управління ризиками негативно впливають на репутацію банків, а отже на їх здатність залучати кошти, інвестиції та здійснювати прибуткову діяльність. У зв’язку з цим, постає важлива науково-практична проблема – забезпечення формування ефективної системи управління репутацією банку. Репутаційний ризик тісно пов’язаний з іншими ризиками, тому банки, які не здійснюють ефективне управління, наражаються на значні ризики, які пов’язані з втратою довіри клієнтів до установи та конкурентної позиції на ринку, загрозою існування банку. Важливість цієї проблеми обумовлює необхідність проведення даного наукового дослідження. Теоретичні аспекти репутації банку, чинників, які впливають на неї висвітлені в роботах вітчизняних вчених: Л. В. Красицької [7], О. Хортюк [45], та зарубіжних - Р. Рейлі та Р. Швайса [41], Г. Даулінга [58], К. Т. Джексона [63] та ін. Дослідженню теоретичних та практичних підходів до оцінки та управління репутацією банку присвячені наукові праці таких вітчизняних вчених як: А. І. Христіна [47], Ж. І. Торяника [44], Г. О. Холодного [46], та зарубіжних - Д. Озбай [16], Ю. Євлахової [56] та ін. Велика кількість наукових напрацюванням потребують систематизації, зокрема щодо визначення поняття «репутація», факторів впливу на неї, інструментів оцінки рівня репутації. Важливість моніторингу репутації банку обумовлює необхідність розробки дієвої методики її оцінювання, а також розробки системи заходів щодо її зміцнення. Метою дослідження є розкриття теоретичних та практичних положень формування репутації банку, а також надання рекомендацій щодо її зміцнення. Для досягнення цієї мети були сформульовані такі завдання:  провести дослідження наукових напрацювань, визначити сутність репутації та обґрунтувати важливість формування системи управління нею;  провести аналіз впливу окремих факторів на репутацію в банках України;  оцінити зв’язок рівня репутації банків з результатами їх діяльності;  проаналізувати рівень репутації АТ «Укрсиббанк»;  здійснити дослідження рівня транспарентності інформації про репутацію в українських та зарубіжних банках;  удосконалити методики оцінки рівня репутації;  розробити систему заходів для забезпечення високого рівня репутації банків. Об’єктом дослідження є теоретичні та практичні положення репутації банків. Предметом дослідження є процес формування репутації банків як чинника зміцнення їхньої конкурентоспроможності. Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дослідження становлять наукові дослідження з питань сутності репутації, методів їх оцінки. В основу дослідження покладено загальнонаукові та спеціальні методи пізнання: узагальнення – для аналізу фахової літератури і формування висновків щодо сутності поняття «репутації», визначення детермінант та груп факторів впливу на неї; декомпозиції – для визначення мети дослідження та постановки завдань; методи аналізу та синтезу – для дослідження рівня транспарентності інформації про репутацію українських та зарубіжних банків; шкала Лікерта – для встановлення впливу результатів діяльності банку на рівень його репутації. Інформаційною базою дослідження є офіційні дані Національного банку України; аналітичні огляди рейтингових агентств Moody's, Fitch Ratings, Кредит-Рейтинг, Стандарт-Рейтинг, Експерт-Рейтинг, рекомендації Базельського комітету, фінансова звітність банків; наукові публікації з досліджуваної проблеми. Наукова новизна одержаних результатів полягає в удосконаленні методичного підходу до оцінки рівня репутації шляхом використання методу «управління проблемами». Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати можуть бути використані Національним банком України при внесенні змін та доповнень до Постанови №64 «Про організацію системи управління ризиками в банках України та банківських групах» від 11.06.2018 р. Зокрема, виділення ризику репутації як суттєвого виду та розробка вимог щодо системи його управління. Рекомендації стосовно підвищення транспарентності інформації про репутацію можуть бути використані при розробці внутрішніх документів та висвітленні інформації на сайту банків, а запропоновані заходи зміцнення репутації - в процесі управління.
Реструктуризація кредитної заборгованості клієнтів банку
(КНТЕУ, 2020) Городечної Євгенії
Актуальність дослідження. В сучасних умовах функціонування банків якість їх кредитної заборгованості залежить від багатьох факторів, і це значно впливає на діяльність банку, їх фінансові результати та рейтинг. Сьогодні основним фактором, який зумовлює якість кредитів, є їх неповернення та виникнення проблемної кредитної заборгованості. У зв’язку з цим, гостро постає важлива науково-практична проблема – дослідження процесу проведення реструктуризації кредитної заборгованості клієн тів банку. Банки, які не проводять реструктуризацію кредитної заборгованості, збільшують рівень кредитного ризику та обсяг проблемних кредитів, що негативно впливає та їх діяльність та збільшує витрати на формування резервів. Наукова та практична значимість цієї проблеми обумовлює необхідність проведення дослідження. Ступінь дослідженості теми. Концептуальні положення проведення реструктуризації кредитної заборгованості висвітлені у роботах таких авторів, як: С. Глущенко [22], Н. Сабліна [23], А. Жаворонок [29], Ю. Ніколаєнко [26], Л. Прийдун [30], О. Рибак [31], О. Савчук [27]. Дослідження теоретичних та практичних методів реструктуризації кредитної заборгованості висвітлюють праці Т. Болгар [1], О. Олійник [2], С. Дячек [5], Є. Поздякова [6], І. Голосеніна [8], К. Азізової [9], О. Бажанова [10], Д. Шоцких [11]. Віддаючи належне напрацюванням вчених, до сих пір залишаються недостатньо дослідженим и методичні та практичні аспекти проведення реструктуризації кредитної заборгованості клієнтів. Більш глибокого вивчення потребує визначення терміну «реструктуризація кредитної заборгованості клієнтів банку», розробк а методичних засад проведення реструктуризації кредитної заборгованості клієнтів та програм реструктуризації за типом клієнта. Актуальність описаних проблем зумовила вибір теми наукового дослідження, визначила його мету та завдання. Метою дослідження є розкриття сутності, інструментів та підходів до реструктуризації кредитної заборгованості клієнтів і розробка пропозицій по удосконаленню процесу реструктуризації кредитів у банку. Для досягнення цієї мети були сформульовані такі завдання: провести огляд літературних джерел та обґрунтувати необхідність і сутність реструктуризації кредитної заборгованості клієнтів банку; провести аналіз динаміки, структури та якості кредитної заборгованості клієнтів АБ «УКРГАЗБАНК»; розкрити практичні аспекти реструктуризації кредитної заборгованості клієнтів у АБ «УКРГАЗБАНК»; дослідити зарубіжний досвід проведення реструктуризації кредитів; розробити рекомендації щодо удосконалення процес у реструктуризації кредитної заборгованості для АБ «УКРГАЗБАНК». Об’єктом дослідження є процес реструктуризації кредитної заборгованості клієнтів банку (на прикладі АБ «УКРГАЗБАНК»), а предметом дослідження – теоретико-методичні та практичні засади здійснення реструктуризації кредитної заборгованості клієнтів банку. Методи дослідження. В основу дослідження покладено теоретичні та практичні методи пізнання: абстрактно-логічний – для систематизації фактичного матеріалу та аналізу фахової літератури, теоретичного узагальнення й формування висновків щодо сутності реструктуризації кредитної заборгованості діяльності банку та напрямків її удосконалення; декомпозиції – для розкриття мети дослідження та постановки завдань; методи аналізу та синтезу – для дослідження кредитної заборгованості АБ «УКРГАЗБАНК», методичних засад реструктуризації кредитної заборгованості банку; метод порівняння – для встановлення подібностей або відмінностей між країнами у проведенні реструктуризації кредитної заборгованості; метод моделювання – для впровадження нової спеціалізованої моделі проведення реструктуризації в АБ «УКРГАЗБАНК» та формування висновків щодо доцільності її впровадженої в АБ «УКРГАЗБАНК». Інформаційною базою дослідження є законодавчі і нормативні акти щодо фінансової реструктуризації та з питань управління проблемними активами; офіційні дані Національного банку України; фінансова звітність АБ «УКРГАЗБАНК»; наукові публікації з досліджуваної проблеми.
Розвиток вітчизняного ринку кредитних послуг в контексті євроінтеграції
(КНТЕУ, 2020) Дурицька Юля
Актуальність дослідження. В сучасних умовах розвиток ринку кредитний послуг є важливою складовою фінансового ринку, який призначений швидко мобілізувати фінансові ресурси всіх суб’єктів господарювання, однак зазначається не досить ефективне функціонування вітчизняного ринку кредитних послуг на який впливають досить вагомі чинники, до яких можна віднести: недосконалу нормативно-правову та законодавчу базу, постійне зростання кредитних ризиків в фінансових установах, зростання відсотку недовіри суб’єктів господарювання до банківських установ, дефіцит кредитних ресурсів та накопичення кредитної заборгованості на всіх сегментах кредитного ринку через нестабільну економічно-політичну ситуацію за останні роки. У зв’язку з цим актуальною сьогодні є розробка теоретичних пропозицій і рекомендацій з удосконалення ринку кредитних послуг в умовах євроінтеграції, широке практичне використання котрих допоможе банківській системі України підвищити ефективність діяльності всіх кредитних інститутів у процесі кредитування.
Розвиток вітчизняного ринку страхових послуг в контексті євроінтеграції
(КНТЕУ, 2020) Качанюк Максим
Актуальність теми. Функціонування ринку страхових послуг полягає у співставленні попиту і пропозиції, стимулюючи створення страхових послуг, необхідних потенційному споживачеві. Вільне ціноутворення визначається встановленими тарифними ставками на страхові послуги, що призводить до створення конкуренції між страховиками, спонукаючи останніх удосконалювати методи страхового обслуговування клієнтів. Розвиток ринку страхових послуг в Україні є надзвичайно важливою передумовою створення конкурентоспроможної економіки, оскільки страхові компанії можуть продукувати довгострокові інвестиційні ресурси для розвитку національної економіки. Тому є актуальними питання визначення теоретичних засад функціонування національного ринку страхових послуг.
Розвиток системи гарантування вкладів фінансових установ
(КНТЕУ, 2020) Хижняк Андрій
На сучасному етапі розвитку банківської системи та небанківських фінансових установ їх основні гравці знаходяться у активній конкурентній боротьбі за ресурси. Доволі часто процес залучення додаткових коштів від своїх клієнтів супроводжується зростанням ступеню ризиковості тих чи інших операцій. В першу чергу, від непередбачуваних обставин страждають самі вкладники, а, отже, потребують додаткового фінансового захисту від держави. Основним принципом такого захисту є впровадження системи державного гарантування вкладів. Вона, з одного боку забезпечить надійність зберігання вкладених коштів, а з іншого – дозволить учасникам такої системи залучати більше додаткових тимчасово вільних ресурсів через державні гарантії. Функціонування системи гарантування вкладів фінансових установ значним чином впливає на надійність та стабільність фінансової системи, її здатність протистояти кризам та шоковим подіям шляхом запобігання паніки серед населення. На сьогоднішній день, у організації вітчизняної системи гарантування вкладів відбуваються трансформації, які наближають її до європейських та світових стандартів. У кінцевому підсумку, головною метою цих перетворень має бути підвищення фінансової стабільності та стійкості усієї фінансової системи держави.
Система внутрішнього контролю в банках та напрями її удосконалення
(КНТЕУ, 2020) Чубай Тетяна
Актуальність теми. Система внутрішнього контролю завжди належала до найважливіших елементів операційної та управлінської структури банку. Глобалізація ринків, жорстка конкуренція, впровадження нових банківських операцій, розвиток інформаційних технологій призвели до істотного ускладнення банківської системи і водночас збільшили небезпеку активації різних видів ризиків для неї. Все це спричинює як ускладнення завдань внутрішнього контролю, так і зростання його значення в діяльності банку. Національний банк України проголосив ризик – орієнтований підхід до оцінки діяльності банків а ефективна система внутрішнього контролю повинна стати надійним щитом для протидії ризикам банківської діяльності. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасна сфера внутрішнього контролю в банках привертає все більшу увагу науковців та практиків, оскільки є фундаментом для реалізації системи захисту банків від впливу багатьох видів ризиків притаманних банківській сфері та економіці загалом. Цю проблематику у своїх працях досліджували вітчизняні та зарубіжні науковці та практики, зокрема, А.М. Герасимович [1], Л.М. Кіндрацька [2], О.І. Кіреєв [3], С.М. Лобозинська [4], О.А. Петрик [5], О.М. Сарахман [6], Т.Л. Шпаковська [7], Н.П. Шульга [8] та ін. Проте зазначені автори не розглядали питань доцільності єдиної методики Національного банку з функціонування системи внутрішньосистемного контролю та запровадження другого рівня контролю, який забезпечуватиме оперативне управління з боку Правління банку. Метою роботи є розкриття теоретичних та практичних положень, що стосуються внутрішнього контролю в банку, а також розробка пропозицій щодо його удосконалення. Для досягнення цієї мети були сформульовані такі завдання: провести огляд літературних джерел та розкрити особливості теоретичних та практичних аспектів оцінки ефективності внутрішнього контролю в банках України; провести аналіз сучасного стану внутрішньобанківського контролю в Україні; дослідження показників оцінки ефективності внутрішнього контролю банків України; обґрунтування необхідності вдосконалення внутрішнього контролю банків; розробити рекомендації щодо оптимізації внутрішньобанківського контролю в Україні. Об`єктом дослідження є система внутрішнього контролю в банку. Предметом є теоретично-методичні засади імплементації і проведення внутрішнього контролю в банку. Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дослідження становлять праці науковців. У процесі дослідження був застосований комплекс методів, до якого входять діалектичний метод, системний підхід до вивчення внутрішнього контролю в банках, метод аналізу і синтезу, метод експертних оцінок, статистичний метод
Система превентивних антикризових заходів банку
(КНТЕУ, 2020) Острецька Діана
Актуальність дослідження. Розвиток вітчизняної банківської системи періодично супроводжувався проявом кризових явищ на її діяльність, що пов’язано з специфікою її діяльності, залежності від зовнішнього середовища та наявності внутрішньо-банківських протиріч. Це призводило до погіршення її фінансової стійкості, а в найгіршому випадку до банкрутств та ліквідації окремих банків. Тому, головною метою кожного банку в цей період є зменшення впливу кризових процесів на його діяльність задля забезпечення стабільності його функціонування. Це можливо лише за використанням комплексного ефективного антикризового управління. Антикризовий менеджмент повинен сприяти виявленню внутрішніх і зовнішніх факторів ризику, симптомів, причин криз і унеможливлювати перехід окремих ризиків в системну кризу. Усвідомлення загроз, які несуть в собі банківські кризи для економіки, стало стимулом для розвитку і вдосконалення антикризового управління. Західні банки і регулюючі органи постійно оновлюють існуючі інструменти управління для ефективної протидії кризових явищ, однак, як і будь- який процес, вони вимагають постійного вдосконалення. Проте, як показує досвід, вітчизняні банки все ж таки переважно застосовують в управлінні заходи саме реактивного напряму, які спрямовані на подолання криз, які вже настали, превентивним ж заходам приділяється менша увага, а також залишається відкритим питання щодо їх дієвості, що передбачають завчасне виявлення чинників, їх діагностику та моніторинг з метою убезпечення від негативного впливу та зменшенні розміру можливих втрат внаслідок настання нових криз в майбутньому. Тому, практична значущість цієї проблеми обумовлює необхідність проведення даного наукового дослідження. Дослідженню особливостей впровадження превентивних заходів та застосування інструментів антикризового управління банків присвячені праці таких зарубіжних науковців, як: Тавасиев А.М. [25], З. Золтан [47], Покрытан П.А. [21], М. Дрехман [43], П. Калмар [47] та вітчизняних науковців: Шершньова З.Є. [29], Ребрик Ю.С. [20], Жовтанецька Я.В. [10;11], Шварц І.В. [39], Джулай В.О. [7]. Індикатори кризогенності досліджували: Жежерун Ю. В. [9], В. Бобиль [4], Ю. Ребрик [21], О. Афанасьєва [2] та інші вчені. Незважаючи на суттєві наукові результати, все ж деякі питання залишаються дискусійними та недостатньо розкритими і потребують більш глибокого дослідження. Актуальність вищевикладених проблем, а також теоретично-прикладна цінність їхнього вирішення зумовили вибір теми даного наукового дослідження, визначили його мету та завдання. Метою дослідження є розкриття теоретико-методичних та практичних положень щодо формування системи превентивних антикризових заходів банків та розробки пропозицій щодо її удосконалення. Для досягнення цієї мети були визначенні такі завдання:  провести огляд наукових літературних джерел та обґрунтувати визначення та доцільність превентивного антикризового управління банком;  провести аналіз індикаторів кризогенності зовнішнього середовища;  здійснити дослідження конкретних факторів впливу на кризогенність банківської системи на прикладі конкретного банку;  проаналізувати досвід іноземних країн щодо впровадження превентивних антикризових заходів;  розробити рекомендації та пропозиції щодо оцінки кризогенності банку та формування комплексної системи превентивних заходів. Об’єктом дослідження є система превентивних антикризових заходів АТ «Укрсиббанк», а предметом дослідження – процес формування системи превентивних антикризових заходів банку. Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дослідження становлять наукові праці та нормативні документи НБУ, що регулюють діяльність банків. В основу дослідження покладено такі загальнонаукові та спеціальні методи пізнання: метод декомпозиції – для розкриття мети дослідження та постановки завдань; абстрактно–логічний - для аналізу наукової літератури, узагальнення та формування висновків щодо сутності превентивного антикризового управління; методи аналізу та синтезу – для дослідження індикаторів та факторів впливу на кризогенність банку. Інформаційною базою дослідження є нормативні акти з питань регулювання банківської діяльності, результати стрес - тестування банків та оцінки стійкості банків; офіційні дані Національного банку України; фінансова звітність банків; монографічні дослідження та наукові публікації з досліджуваної теми. Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному: сформульовано теоретичні постулати антикризового управління, до яких віднесено: безперервний моніторинг фінансового стану банку, з визначенням конкурентної позиції на ринку; ідентифікація кризових явищ від латентної до явної важкої форми кризи та виявлення їх ознак; раціональний підхід до розробки оптимальних антикризових заходів ( з позиції витрат та доцільності їх застосування; використання особливих підходів до навчання та мотивації персоналу для результативної діяльності у кризових ситуаціях, а також впровадження стратегічних заходів на наступний період; отримало подальший розвиток: систематизація факторів впливу на діяльність банку на трьох рівнях: наддержавному, державному та внутрішньобанківському, яка доповнена групою соціальних та управлінських чинників, що дозволило розширити сутнісне розуміння ендогенних та екзогенних факторів; методичний підхід до поділу заходів превентивного управління відповідно до якого виокремлено в якості окремої детермінанти комплекс маркетингових заходів.
Стан та перспективи використання електронних платіжних засобів в Україні
(КНТЕУ, 2020) Кобець Валерія
Актуальність дослідження. За останні роки активно розвивається використання провідними банками та іншими фінансовими установами можливостей Інтернет, що вплинуло на динаміку росту фінансових потоків, та збільшенню кількості безготівкових платежів. Сучасні платіжні системи у ХХІ столітті є важливою частиною економічної і фінансової інфраструктури будь -якої країни, а тому постійно перебувають у процесі вдосконалення та активного розвитку. Активне використання електронних платіжних засобів поступово витісняють готівкові розрахунки. Ефективність і надійність платежів, швидкість здійснення розрахунків в даний період часу є актуальним для банків, фінансових установ та їх контрагентів питанням. Саме тому, операції з електронними грошима, платіжними картками, смарт-картками займають значну частину ринку. А підвищення ефективності банківського сектору країни, шляхом постійного аналізу ефективності операцій з електронними платіжними засобами та розробки шляхів їх удосконалення – одна з актуальних, гострих, складних і важливих проблем, яка є на сьогодні. Дослідженнями питань особливостей, перспектив розвитку та нормативно-правового регулювання операцій з електронними платіжними засобами займаються провідні науковці та практики України та світу, зокрема Азарова А.О., Теслюок О.В., Калмикова О.М., Заїка Ю.О., Помінова І.І. Але не дивлячись на це, дослідженню стану існування ринку електронних засобів платежу в Україні в науковій літературі останніх років приділялося недостатньо уваги. Теоретико-методологічними, методичними та організаційними питаннями аналізу операцій банків з платіжними картками в Україні займається обмежене коло вітчизняних науковців. Серед них такі вчені, як: Поляниця О.В., Пантєлєєва Н.М., Євдокімова М.О., Корецька Н.І. Окрема увага приділяється світовому досвіду та перспективам впровадження електронних грошей в Україні в порівнянні з країнами, що розвиваються. Метою дослідження є аналіз сучасного стану електронних платіжних засобів та визначення подальших перспектив розвитку їх в Україні. Для досягнення цієї мети були сформульовані такі завдання: провести огляд літературних джерел та обґрунтувати необхідність і сутність електронних платіжних засобів; провести аналіз сучасного стану використання електронних платіжних засобів в Україні; дослідити зарубіжний досвід розвитку електронних платіжних засобів; навести напрями удосконалення використання електронних платіжних засобів з огляду на досвід інших країн. Об’єктом дослідження є електронні платіжні засоби, а предметом дослідження – використання електронних платіжних засобів банками України. Методи дослідження. Використана методика дослідження: методи аналізу та синтезу –для розкриття сутності теми; метод множинної регресії – для визначення взаємозв’язку платіжних карток та доходу банку. Під час дослідження теми дипломної роботи за основу було взято діалектичний підхід при вивченні економічних і фінансових явищ, який передбачає виявлення закономірностей, тенденцій та взаємозалежностей їхнього розвитку. Для обробки й аналізу інформації застосовувались такі комп’ютерні програми, як MS Word та MS Excel. Теоретико-методологічну основу дослідження становлять наукові праці, рекомендації Базельського комітету та нормативні документи НБУ з питань електронних засобів платежу. В основу дослідження покладено сукупність загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання: описовий, предметно-хронологічний, системний підхід, збір, систематизація, комплексний аналіз релевантної інформації, методи дедукції, індукції, аналізу, аналогій, графічний, статистичний та інші. Також для виконання аналітичної частини роботи використовується метод стратегічного аналізу. В практичній частині роботи переважає емпіричний метод, що передбачає спостереження, вимірювання, моделювання, прогнозування та аналіз прогнозу. Інформаційною базою послугували наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, матеріали наукових статей періодичної преси, нормативно-законодавчі акти України (Закон України «Про банки та банківську діяльність», Закон України «Про Національний Банк України» та ін. закони). В якості емпіричної бази дослідження використані статистичні звіти Національного банку України, офіційні статистичні матеріали Світового Банку, а також окремих банківських установ. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені у ньому положення, висновки і пропозиції можуть бути використані у таких сферах: науково-дослідній – для подальших наукових досліджень електронних платіжних засобів; правотворчій діяльності – як теоретичне підґрунтя для подальшого вдосконалення положень чинного законодавства України; правозастосовній діяльності – при вирішенні спорів, повʼязаних з використанням електронних платіжних засобів при здійсненні розрахунків у сфері електронної комерції тощо.
Стан та перспективи використання електронних платіжних засобів в Україні
(КНТЕУ, 2020) Вербицька Катерина
Актуальність дослідження. Сьогодні глобальним процесом еволюції світової економіки зокрема і банківських систем є перехід розвинутих суспільств до ери інформаційної цивілізації, що полягає в постійному оновленні та впровадженні нових інноваційних електронних технологій. На думку сучасних вчених, постіндустріальна революція, поширення інформаційно-інтелектуальних технологій піднесли індустріалізацію на вищий рівень розвитку, перетворивши її на вищу форму глобалізацію економіки і суспільства в цілому. Саме інформаційне суспільство створило умови для виникнення й прискорення глобалізації, забезпечивши швидкість у торгівлі, комунікаціях, інноваціях та у просуванні на ринок. Сучасна економіка є віртуальною. В ній діють свої закони, закономірності, свої суперечн ості. Виникає новий інтелектуальний простір. При цьому результатом стрімкого проникнення інформаційних технологій в банківську сферу є модернізація використовуваних і створення нових банківських продуктів і послуг, серед яких чільне місце посідає запровадження дистанційного банківського обслуговування за допомогою мобільних та web-додатків, платіжних сервісів та електронних платіжних засобів. Еволюцію та класифікацію видів дистанційного банківського обслуговування досліджували зарубіжні та вітчизняні науковці: І. Брітченко, О. Вовчак, В. Горобець, Н. Єрьоміна, І. Красовська, В. Кравець, І. Рогач, І. Міщенко, А. Савченко, І. Новак, С. Цокол, А. Олійник, В. Степаненко, К. Кірєєва та інші учені-економісти. Проте, не дивлячись на значну роль, яку сьогодні відіграють електронні платіжні засоби у функціонуванні банків та самої банківської системи та великої кількості праць присвячених даним платіжним засобам, багато питань щодо розвитку, впровадження, використання електронних платіжних засобів, особливостей та проблем їх організації залишаються недостатньо дослідженими. Метою дослідження є обґрунтування теоретичних та науково-методологічних засад використання електронних платіжних засобів та визначення перспектив їх використання. Для досягнення цієї мети були сформовані такі завдання: розглянути сутність та стан електронних платіжних засобів; дослідити розвиток електронних платіжних засобів України та фактори, що на них впливають; проаналізувати та оцінити ефективність використання електронних платіжних засобів в Україні; ознайомитись з зарубіжним досвідом використання електронних платіжних засобів; окреслити перспективи використання електронних платіжних засобів в Україні. Об’єкт дослідження: електронні платіжні засоби та їх розвиток в Україні. Предмет дослідження: економічні відносини, що виникають між банківськими установами та їх клієнтами в процесі використання електронних платіжних засобів. Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження – діалектичний, аналітичний, системного аналізу, економіко-статистичні методи, регресійного аналізу та інші. Інформаційною базою виступають праці вітчизняних вчених та їх послідовників, а також зарубіжних економістів щодо розвитку електронних платіжних засобів, офіційні дані Національного банку України, статистична звітність, результати аналітичних досліджень.
Стратегічний аналіз діяльності банку
(КНТЕУ, 2020) Гузь Яна
Актуальність теми. В сучасних умовах для банків характерною є постійна тенденція до трансформації капіталу через реалізацію їх стратегічних цілей. Так, зростання конкуренції у банківському секторі і в той же час тісне переплетення фінансових потоків призводить до формування передумов для коригування стратегічних пріоритетів. Використання сучасного інструментарію стратегічного аналізу є передумовою для визначення можливостей конкретного банку у розширенні присутності на ринку, впровадженні нових продуктів, реорганізації бізнес-процесів, тощо. Тому стратегічний аналіз виступає важливим інструментом досягнення цілей стратегічного розвитку банку на ринку. Сучасні тенденції функціонування банків України супроводжуються дестабілізуючими процесами, зумовленими розгортанням дії системного ризику на світовому фінансовому ринку та внутрішньодержавними чинниками, що пов’язані з трансформаційними перетвореннями на політичному, соціально-економічному та фінансовому рівнях. Основним елементом забезпечення стабільного розвитку банків є постійний та систематичний стратегічний аналіз, який би забезпечував ідентифікацію ризиків у діяльності банків і виконання ними їхніх основних функцій. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню питань стратегічного аналізу діяльності банків присвячено багато наукових праць. В Україні цю проблему вивчали такі вчені як Благун І. І., Вовчак О. Д., Костогриз В.Г., Самборська-Музичко Ю. О., Сас Х. І., Тищенко В.В., Урусова С.С., Хаджинов І. В., Мєсєчко І. М., Чепелюк Г.М., Шурпенкова Р. К., Яценко О.В., Пашковська Д.С., та ін. Теоретичні та практичні аспекти стратегічного аналізу банку загалом досліджувались у працях багатьох науковців. Однак, незважаючи на суттєві наукові результати, отримані вченими, варто зауважити, що недостатньо вивченими залишаються питання використання сучасних інформаційних технологій у процедурах стратегічного аналізу. Метою випускної кваліфікаційної роботи є дослідження теоретичних засад та обгрунтування практичних особливостей стратегічного аналізу діяльності банків. Для досягнення вказаної мети у роботі поставлено такі завдання: - розглянути теоретико-методологічні засади стратегічного аналізу діяльності банку; - дослідити інструментарій стратегічного аналізу діяльності банку АТ «Ощадбанк»; - охарактеизувати сучасний стан стратегічного аналізу банку; - дослідити світову практику стратегічного аналізу діяльності банку; - розробити пропозиції щодо покращення стратегічного аналізу діяльності банку АТ «Ощадбанк». Об'єктом випускної кваліфікаційної роботи є стратегічний аналіз діяльності банку. Предметом випускної кваліфікаційної роботи виступають процеси стратегічного аналізу діяльності банку АТ «Ощадбанк». Методи дослідження. Для вирішення поставлених у роботі завдань були використані різноманітні загальнонаукові і спеціальні методи дослідження. Робота ґрунтується на системному підході, що дало можливість розглянути сутність та особливості формування системи регулювання стратегічного аналізу діяльності банку комплексно і всебічно. Методи аналізу та синтезу використовуються для визначення особливостей динаміки показників стратегічного аналізу діяльності банку АТ «Ощадбанк». Структурно-функціональний метод дав змогу обґрунтувати напрямки удосконалення стратегічного аналізу діяльності банку.
Стратегія розвитку банківського нагляду: вітчизняний та зарубіжний досвід
(КНТЕУ, 2020) Якименко Анжела
Актуальність дослідження. Нестабільність банківської системи країни веде до порушення нормального функціонування її економіки, дестабілізує соціальну і політичну ситуацію в країні. У зв'язку з тим, що банки в основному, оперують не власними, а залученими коштами, повинна існувати ефективна система регулювання та нагляду за банківською діяльністю. Уроки світової фінансової кризи та посткризового періоду довели, що нині функціонуюча система нагляду за діяльністю банків потребує постійного розвитку та удосконалення. Сучасні тенденції розвитку банківського нагляду охоплюють широке коло питань, що стосуються організ аційних аспектів його реалізації та реформування інститутів системи банківського нагляду і регулювання; змісту та цільової спрямованості, моніторингу за станом фінансово –кредитної системи і в цілому методологічних засад його здійснення. Вдосконалення окремих елементів системи банківського нагляду та впровадження в національну практику потребує врахування безлічі факторів, починаючи з історичних особливостей фінансового розвитку до сучасного стану та пріоритетів соціально –економічного розвитку країни в цілом у. Метою дослідження є розкриття теоретико –методичних та практичних положень стратегії банківського нагляду, а також розробка пропозицій щодо її удосконалення в Україні. Для досягнення цієї мети були сформульовані такі завдання: – визначення сутності дефініції «банківський нагляд» з урахуванням різних точок зору науковців; – розкриття основних теоретичних положень банківського нагляду; – моніторинг ключових індикаторів банківського нагляду в Україні; – аналіз сучасного стану банківського нагляду та його стратегії ; – дослідження досвіду зарубіжних країн щодо банківського нагляду; – формування інноваційного підходу до розробки стратегії банківського нагляду з урахуванням зарубіжного досвіду та національних особливостей. Об’єктом дослідження є процес банківського нагляд у в Україні та зарубіжних країнах, а предметом дослідження – теоретико–методичні засади формування ефективної стратегії банківського нагляду. Методи дослідження. Теоретико –методологічну основу дослідження становлять наукові праці, рекомендації Базельського комітету та нормативні документи НБУ з питань банківського нагляду. В основу дослідження покладено загальнонаукові та спеціальні методи пізнання: абстрактно – логічний, індукції та дедукції – для аналізу фахової літератури, теоретичного узагальнення й формування висновків щодо сутності банківського нагляду та напрямків його вдосконалення; декомпозиції – для розкриття мети дослідження та постановки завдань; коефіцієнтний метод – для визначення основних індикаторів банківського нагляду; методи аналізу та синте зу – для дослідження стану банківського нагляду в Україні; порівняльний метод – для дослідження процесу організації банківського нагляду в Україні та зарубіжних країнах. Інформаційною базою дослідження є законодавчі і нормативні акти з питань банківського нагляду; офіційні дані Національного банку України; рекомендації Базельського комітету; монографічні дослідження та наукові публікації з досліджуваної проблеми. Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати можуть бути використані Національним банком України для подальшого вдосконалення підходів щодо проведення банківського нагляду на основі агентно–орієнтованого моделювання з метою підвищення його ефективності та покращення рівня економічної активності банків при дотриманні міжнародних стандартів.
Стратегії формування інвестиційного портфелю приватного інвестора
(КНТЕУ, 2020) Євсюков Михайло
Актуальність дослідження. На даний час спостерігається значне збільшення числа учасників фондового ринку, серед яких є різні економічні суб'єкти. Привабливість вітчизняного фондового ринку зростає з кожним роком. Відомо, що ті фінансові ресурси, якими володіє населення, не працюють на ринку ефективного капіталу. Більшою популярністю користуються банківські вклади, що забезпечують близько 6-8% дохідності, що відповідає рівню інфляції, але реальної прибутковості не забезпечує. У порівнянні, інвестиції на фондовому ринку приносять більшу прибутковість. Однак, для цього важливо сформувати систему прийняття рішень інвестором, що забезпечує найбільшу прибутковість, тобто інвестиційну стратегію [1]. Будь-яка людина, що володіє вільними грошовими засобами, зацікавлена в їх раціональному використанні. Портфельний аналіз існує, мабуть, стільки ж, скільки люди замислюються про прийняття раціональних рішень, пов'язаних з використанням обмежених ресурсів (грошових коштів). Відомо, що більшість українських підприємств стикаються з проблемами аналізу та вибору найбільш привабливих проектів для реалізації [6]. Проблеми інвестиційної діяльності є актуальними, широко обговорюються в країні та світі, як в наукових виданнях, так і в популярній літературі. У зв'язку з нерозвиненістю фондового ринку в Україні особливу увагу привертають проблеми приватних інвесторів.
СТРЕС-ТЕСТУВАННЯ ДОСТАТНОСТІ КАПІТАЛУ БАНКУ: ЗАРУБІЖНИЙ ТА ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД
(КНТЕУ, 2020) Гербич Вікторія
Актуальність теми. Стабільність банківської системи є одним із ключових чинників розвитку будь-якої економіки. Її дестабілізація внаслідок світової фінансової кризи стала підтвердженням того, що нормативна система діагностики не є досконалим інструментом виявлення проблемних місць у банківському середовищі. Тому національні регуляторні органи більше уваги приділяють вдосконаленню наглядових інструментів, які базуються на врахуванні прогнозів розвитку макроекономічного середовищ, одним із яких в останні роки стало стрес-тестування діяльності банків, в процесі якого наглядові органи різних країн досліджують вплив ризиків на результати діяльності банків і визначають потребу в капіталі на їх покриття за різноманітних сценаріїв розвитку економіки. Представники центральних банків більшості країн світу відкрито говорять про те, що банківські системи увійшли у нову кризу будучи більш стабільними та підготовленими до шокових ситуацій. Важливу роль у приведені банківських систем до стану, який є одним із драйверів пом’якшення глибини кризи, спричиненої COVID-19, відіграло саме вдосконалення стрес-тестування достатності капіталу банку. Водночас в подальшому економіки і банківські системи будуть стикатися з новими стресами і шоками, які, в тому числі, будуть спричинені наслідками прояву коронакризи в різних галузях економіки та банківських системах. У зв’язку з цим, дослідження питань, пов’язаних із проведенням стрес-тестування достатності капіталу банків, та розробка заходів щодо його вдосконалення набувають особливої актуальності. Ступінь дослідженості теми. Останніми роками з’явилося багато досліджень наукового й практичного характеру ряду вітчизняних науковців присвячених стрес-тестуванню, зокрема, К. Туна [1], М. Макаренко [2], С. Манжоса [3], Г. Бортнікова, О. Любіч [4], Н.Шульги, Л.Белянко [5] та інших. Але в їх роботах найчастіше описуються методики стрес-тестування, які базуються на врахуванні кредитного та ринкового ризику, і недостатня увага приділяється операційному ризику як одному з ключових в діяльності банків. Також недостатньо розробленими залишаються питання врахування інших ризиків, що впливають на достатність капіталу банків, що обумовлює актуальність даного дослідження. Метою випускної кваліфікаційної роботи є дослідження теоретичних засад і практичних аспектів стрес-тестування достатності капіталу банку та розробка рекомендацій з удосконалення його методології. Поставлена мета обумовила необхідність вирішення наступних завдань:  дослідження теоретико-методологічних засад стрес-тестування достатності капіталу банку;  розгляд етапів становлення та особливостей проведення стрес-тестування достатності капіталу банків України;  аналіз результатів стрес-тестування достатності капіталу банків України;  вивчення світового досвіду стрес-тестування достатності капіталу банків;  розробка заходів з удосконалення стрес-тестування достатності капіталу банків України. Об’єктом дослідження є організація стрес-тестування достатності капіталу банку. Предметом дослідження є механізм стрес-тестування достатності капіталу банку. Методи дослідження. Для досягнення мети дослідження та розв’язання поставлених у роботі завдань використовувалися такі методи: індукції та дедукції (дослідження теоретико-методологічних засад стрес-тестування достатності капіталу банку); аналогії та порівняння (проведення порівняльного аналізу підходів до стрес-тестування банків); графічний при побудові ілюстративних матеріалів що демонструють тенденції розвитку методик стрес-тестування. Інформаційною базою дослідження є наукові праці вітчизняних вчених щодо значущості і необхідності стрес-тестування достатності капіталу банку в сучасних умовах. При дослідженні використано інформацію Національного банку України, Федеральної резервної системи, Європейського центрального банку. Наукова новизна випускної кваліфікаційної роботи полягає у наступному: удосконалено визначення поняття «стрес-тестування достатності капіталу банку», під 5 яким запропоновано розуміти інструмент, який дозволяє оцінити розмір потенційних втрат банків під впливом комбінацій змін, як прогнозованих, так і малоймовірних чинників, та визначення розміру капіталу, достатнього для покриття цих втрат. На відміну від існуючих запропоноване визначення акцентує увагу на достатності капіталу як цільовому показнику стрес-тестування; підхід до систематизації етапів розвитку стрес-тестування достатності капіталу банків шляхом виділення його шести етапів в Україні та характерних рис кожного етапу. Практична цінність дослідження полягає в розробці пропозицій щодо удосконалення процедури стрес-тестування достатності капіталу банків на покриття втрат від реалізації кредитного ризику великих позичальників за рахунок подальшого розвитку моделі оцінки ймовірності їх дефолту .
Стрес-тестування ліквідності банку
(КНТЕУ, 2020) Побиванець Галина
Актуальність дослідження. Ризик ліквідності був виділений як важливий тип ризику лише після світової фінансової кризи. До фінансової кризи 2008 року ліквідність вважалася лише частиною процесу регуляторної звітності для фінансових установ і не становила тип ризику, що вимагає ретельного управління. Значне погіршення фінансового стану банків, у тому числі вітчизняних, було зумовлене неадекватністю застосовуваного інструментарію управління ліквідністю, який продемонстрував свою неефективність у період фінансовоекономічної кризи. З огляду на це для забезпечення ліквідності банків, особливо в умовах нестабільності фінансових ринків, потрібні дієві інструменти прогнозування її стану з урахуванням впливу зовнішніх деструктивних факторів. Визнавши важливість ризику ліквідності, а також ефект доміно шоків ліквідності під час фінансової кризи 2008 року, регулятори систематично розробляли нові стандарти та правила його успішного управління. До інструментів банківського захисту від фінансових ризиків належить метод стрес -тестування ризику ліквідності. Концептуальні положення стрес-тестування банків висвітлені у робота х таких авторів, як: Blaschke W. [2], Jones T., Majnoni G., Peria S-M [3], Тавасиев А.М. [4], Little D. [5], Косов А.С. [7] , Івасів І.Б. [8], Ребрик Ю.С., Ребрик М.А. [9]. Віддаючи належне науковим напрацюванням вчених з питань стрес-тестування банків, досі є недостатньо дослідженими теоретичні, методичні та практичні аспекти саме стрес-тестування ліквідності банків. Важливість ризику ліквідності вимагає більш глибокого вивчення стрес-тестування ліквідності, зокрема: визначення терміну «стрес-тестування ліквідності банку»; аналіз індикаторів ліквідності банку; розробки моделі стрес-тестування ліквідності банку. Актуальність вищевикладених проблем, а також теоретично -прикладна цінність їхнього вирішення зумовили вибір теми даного наукового дослідження, визначили його мету та завдання. Метою дослідження є розкриття теоретичних положень стре-тестування ліквідності банку, проведення її аналізу та розробка пропозицій, щодо удосконалення. Для досягнення цієї мети були сформульовані такі завдання: - провести огляд літературних джерел та обґрунтувати необхідність і сутність стрес-тестування банку в цілому та ліквідності, зокрема; - провести аналіз індикаторів ліквідності АТ «Ощадбанк» ; - здійснити дослідження заходів НБУ щодо підтримки ліквідності банків у період COVID-19; - запропонувати теоретичну модель стрес-тестування ліквідності банку. Об’єктом дослідження є процес проведення стрес-тестування ліквідності банку, а предметом дослідження є теоретико-методичні засади стрес-тестування ліквідності банку. Методи дослідження Теоретико-методологічну основу дослідження становлять наукові праці, рекомендації Базельського комітету та нормативні документи НБУ з питань стрес-тестування ліквідності банків. В основу дослідження покладено загальнонаукові та спеціальн і методи пізнання: абстрактно-логічний – для аналізу фахової літератури, теоретичного узагальнення й формування висновків щодо сутності стрес-тестування ліквідності банку; декомпозиції – для розкриття мети дослідження та постановки завдань; методи аналізу та синтезу – для дослідження рівня ліквідності банків. Інформаційною базою дослідження є законодавчі і нормативні акти з питань стрес-тестування ліквідності банків; офіційні дані Національного банку України; рекомендації Базельського комітету, фінансова звітність банків; монографічні дослідження та наукові публікації з досліджуваної проблеми. Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати можуть бути використані Національним банком України при розробці
Управління залученими коштами банку
(КНТЕУ, 2020) Велетнюк Євгеній
Актуальність дослідження. У сучасних умовах досить важливою складовою економічного прогресу країни є банківський сектор. Забезпечення надійного функціонування банківського системи, її конкурентоспроможності та ефективної діяльності є необхідною умовою стабільного розвитку економіки держави. Залучені кошти банку, як основне джерело формування його ресурсної бази, є однією з головних передумов піднесення української економіки та вирішення проблеми підвищення інвестиційної активності. Ефективність функціонування банків на стадії реформування вітчизняної банківської системи, а також масштабність обсягу їх послуг і впровадження ними у свою діяльність нових банківських продуктів значною мірою залежать від ефективності управління залученими коштами як фінансової основи банківської діяльності. Обсяг і структура залучених коштів є основою банківської діяльності і головним критерієм, що характеризує якість роботи банку. В умовах євроінтеграції та нестабільної ситуації на фінансовому ринку, загального економічного спаду, зростання міжбанківської конкуренції, недостатності фінансових ресурсів та зростання їх вартості, підвищення стандартів фінансової стійкості з боку Національного банку України, удосконалення процесу управління залученими коштами банку, підвищення ефективності управління ними за рахунок використання новітніх технологій і адекватних стратегій розвитку, стають вкрай необхідними умовами для кожної банківської установи. Наукова та практична значущість цієї проблеми обумовлює необхідність проведення даного наукового дослідження. Дослідження стану та перспектив розвитку управління залученими коштами банку постійно знаходиться в полі зору сучасних науковців. До вирішення проблеми оптимального управління залученими коштами у банку спрямовані дослідження таких зарубіжних та вітчизняних авторів, як: А. Бергер, Р. Деянг, Л. Местер, Заславська О.І. [3], Азаренкова Г.М., Васюренко О.В. [9], Герасимович А.М., Ричаківська В.І., Павленко О.П., Журбенко С.І. [19], Спіцин І.О., Шевченко Р. І., Вядрова І. М., Волохата В.Є. [2] Метою дослідження є розкриття теоретичних та методичних положень щодо управління залученими коштами банку. Для досягнення мети передбачено вирішення наступних завдань: - розглянути теоретичні засади управління залученими коштами банку; - дослідити інструментарій управління залученими коштами банку; - проаналізувати залучені кошти АТ «Альфа-банку» ; - ознайомитись зі практичними аспектами управління залученими коштами провідних банків світу та можливостями імплементації провідного досвіду в практику вітчизняних банків; - розробити рекомендації щодо покращення управління залученими коштами банку. Об'єктом дослідження є процес управління залученими коштами банку, а предметом дослідження - теоретичні засади та методичні підходи щодо використання методів в управлінні залученими коштами банку. Методи дослідження. Наступні методи наукового дослідження були використані при написанні роботи: при дослідженні сутності управління залученими коштами банку застосовані методи узагальнення та порівняння. Для характеристики статистичних даних був використаний емпіричний метод та метод опису. При побудові таблиць, графіків та їх аналізу були використані методи статистичного зведення, групування, графічного зображення і аналізу. Інформаційною базою дослідження є Закони України, Постанови, Інструкції Національного банку України та інші нормативно -правові акти, наукові праці вчених-економістів, підручники, навчальні посібники з аналізу банківської діяльності та фінансового менеджменту банку, періодичні видання, статистичні дані Національного банку України, а також АТ «Альфа-Банк».
Управління каналами збуту банку на роздрібному ринку
(КНТЕУ, 2020) Сенчило Назар
Актуальність дослідження. Актуальність теми. Економічна нестабільність в Україні та цифрова трансформація банківської сфери змінюють підхід до управління каналами збуту банку на роздрібному ринку. Надважливим стає вибір найбільш ефективних каналів збуту, що дозволять банкам скоротити витрати на обслуговування їх діяльності та здійснити перехід до цифрової трансформації, що в свою чергу дозволить підвищити якість обслуговування населення, а також забезпечити прибутковість цього виду діяльності. Ефективне управління каналами збуту банку на роздрібному ринку стає одним із актуальних завдань банківських установ.
Управління капіталом фінансової установи
(КНТЕУ, 2020) Рябчук Владислав
Актуальність дослідження. Ефективне управління капіталом фінансової установи (на прикладі банку) створює підґрунтя для успішного ведення бізнесу, забезпечує довіру з боку клієнтів, позитивне сприйняття операцій установи регулюючими органами та формування достатнього рівня капіталу для покриття негативних наслідків різноманітних ризиків. Дослідження динаміки, складу та структури банківського капіталу дає можливість оцінити перспективи розвитку банківського сектору та окремого банку зокрема. Достатній розмір капіталу банку та підтримання його рівня, що відповідає масштабам операцій банку, дозволяє банку створити суттєві конкурентні переваги на ринку банківських послуг і отримати значні прибутки. Тому забезпечення необхідного рівня банківського капіталу виступає актуальним питанням для кожного банку.
Управління ліквідністю фінансової установи
(КНТЕУ, 2020) Ткач Аня
Актуальність дослідження. Ліквідність є ключовою детермінантною діяльності банку. За дефіциту ліквідності банк не може повністю виконувати свої функції, своєчасно розраховуватися за зобов’язаннями перед кредиторами і вкладниками, підтримувати свою платоспроможність. Надлишкова ліквідність свідчить про неспроможність менеджменту банку ефективно використовувати наявні ресурси. В сучасних умовах трансформації та глобалізації економіки управління ліквідністю має стати пріоритетом в діяльності будь-якого банку. З цього випливає, що банківська ліквідність – це проблема і економічного і суспільного значення. Ефективне управління ліквідністю є однією з найважливіших проблем у діяльності кожного банку. Особливо актуальна вона для українських банків, адже об’єктивні економічні умови-нестабільна ресурсна база, обмежений кредитно-інвестиційний ринок-надзвичайно ускладнюють завдання ефективного управління ліквідністю.
Управління непрацюючими кредитами банку
(КНТЕУ, 2020) Федоренко Дмитро
Актуальність дослідження. Тримання на балансі банку значних обсягів непрацюючої заборгованості, як зазначають дослідники, призводить до збільшення навантаження на капітал і фінансові ресурси, дефіциту ліквідності та інших проблем. Нявність значних обсягів непрацюючих кредитів (далі – NPL) у кредитних портфелях є системною проблемою банків України та вимагає застосування комплексу заходів щодо зменшення рівня таких позик у балансах установ. Забезпечення цього покладено на систему управління непрацюючими кредитами. Незважаючи на проведення активних заходів по зменшенню рівня NPL у системі, практика свідчить, що існують деякі проблеми у роботі підсистем системи управління у частині раннього попередження виникненню NPL. Практична значущість цієї проблеми обумовлює необхідність проведення даного наукового дослідження. Темі непрацюючих кредитів та управління ними присвячено роботи Болгар [8] Денисенко [11], Примостки [20], Версаль [15], Зайцевої [21], Яременко [13], Вовк [10], Кльоба [], Азізова [26], Міщенко [28] та інших. Метою дослідження є дослідження теоретичних засад та практичних аспектів управління непрацюючими кредитами банку та розробка рекомендацій з його удосконалення. Досягнення мети здійснювалося через досягнення наступних завдань: − огляд основних концепцій тлумачення NPL, їх походження та наслідків від них, побудови системи управління непрацюючими кредитами та стратегій впливу на них; − дослідження практики управління непрацюючими кредитами у банках України загалом та АТ «ОТП Банк» зокрема; − проведення аналізу та надання рекомендацій по системі раннього попередження виникненню NPL, включаючи індикаторів раннього попередження такої системи; − розробка шляхів удосконалення системи прийняття рішень при обранні стратегії впливу на непрацюючий актив. Об’єктом дослідження є інструментарій управління непрацюючими кредитами банку, а предметом дослідження — є теоретичні засади та практичні аспекти управління непрацюючими кредитами банку. Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дослідження становлять наукові публікації, нормативні документи НБУ з питань непрацюючих активів і кредитного ризику, рекомендації наднаціональних та іноземних банківських регуляторних і наглядових органів. В основу роботи покладено загальнонаукові та спеціальні методи дослідження. Серед загальнонаукових застосовувалися методи аналізу та синтезу, індукції та системного аналізу під час визнання економічної сутності непрацюючих кредитів, співставлення підходів до класифікації. Серед спеціальних набули використання методи абсолютних та відносних величин, рядів динаміки, ланцюгових підстановок при горизонтальному та вертикальному аналізі. Інформаційною базою дослідження є законодавчі і нормативні акти з питань організації процесу і роботи над проблемними активами, офіційні дані Національного банку України, аналітичні огляди EBA, ECB, фінансова звітність банку, наукові дослідження та публікації за профільним напрямом. Наукова новизна одержаних результатів полягає в подальшому розвитку наявних критеріїв раннього попередження появи NPL та процесу організації системи управління непрацюючими кредитами. Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати можуть бути використані як Національним банком України при внесенні доповнень у Положення про організацію процесу управління проблемними активами в банках України №97 від 18.07.2019, так і застосовуватися окремими банками при формуванні на доповненні власних систем управління непрацюючими кредитами.
Управління регіональною мережею банку
(КНТЕУ, 2020) Гуць Станіслав
Актуальність дослідження. Для банків фактор структурної досконалості регіональної мережі значною мірою визначає їх конкурентоспроможність на фінансовому ринку України. Зважаючи на вагомість розгалуженої системи банків, кількість відділень відіграє важливу роль але, водночас, змінюється формат діяльності банків в регіонах. Тому задача побудови оптимальної географічної та ієрархічної структури територіальних підрозділів є однією з головних у менеджменті банку. Особливо це важливо в епоху цифрових перетворень банківської діяльності, коли змінюється роль каналів обслуговування клієнтів. Таким чином, з'являється необхідність розробки наукового обґрунтування розвитку регіональної мережі банку, що i визначає актуальність теми. Аналіз останніх досліджень i публікацій. Визначальний вклад у розвиток теорії управління мережею банку здійснили такі вітчизняні та зарубіжні вчені: Г.Л. Азоєв, Л.В. Балабанов, П.Ю. Бєлєнький, Т.I. Гончарук, М.О. Єрмолов, Ю.Б. Iванов, Л.М. Качалiна. Ґрунтовні наукові результати, які дозволили досягти чіткого осмислення теоретико-методологічних засад процесу управління конкурентоспроможністю банківської системи та банку, частиною якої є і регіональна мережа, висвітлені у роботах Т.Д. Гiрченко, О.А. Кириченка, С.М. Козьменка, О.М. Колодiзєва, Ю.I. Коробова, О.А. Криклiй, I.О. Лютого, А.А. Мещерякова, I.В. Сала, Ф.I. Шпига. Метою дослідження є дослідження механізму управління регіональною мережею банку та розробка i обґрунтування пропозицій щодо його удосконалення. Об'єктом дослідження є регіональна мережа банку. Предметом дослідження є система фінансових відносин, зумовлених механізмами регулювання та оптимізації управління регіональною мережею банку. Методи дослідження. Наступні методи наукового д ослідження були використані при написанні роботи: при дослідженні сутності управління регіональною мережею банку застосовані методи узагальнення та порівняння. Для характеристики статистичних даних був використаний емпіричний метод та метод опису. При побудові таблиць, графіків та їх аналізу були використані методи статистичного зведення, групування, графічного зображення і аналізу. Інформаційною базою дослідження є Закони України, Постанови, Інструкції Національного банку України та інші нормативно -правові акти, наукові праці вчених-економістів, підручники, навчальні посібники з аналізу банківської діяльності та фінансового менеджменту банку, періодичні видання, статистичні дані Національного банку України, а також інформація АТ «Альфа- Банк».
УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ НА РИНКУ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПОСЛУГ
(КНТЕУ, 2020) Касьянов Богдан
Актуальність дослідження. Фондовий ринок є одним з основних фінансових ринків, на якому відбувається обіг цінних паперів (облігації, акції, похідні інструменти), що забезпечують фінансування і розвиток реального сектору економіки за рахунок фінансових ресурсів інвесторів, які мають за мету отримати дохід. Відомо, що дохідність будь-якого фінансового інструменту має прямо пропорційну залежність з ризиком, то му кожен інвестор обирає фінансові інструменти для інвестування у залежності від його відношення до ризику. Оптимальне розподілення активів у портфелі є ключовою проблемою для менеджерів активів. Для побудови диверсифікованого портфеля інвестори, зазвичай, розглядають можливість інвестування як у ризикові, так і безризикові активи, враховуючи своє відношення до ризику. Для підвищення ефективності управління портфелем менеджери активів можуть відкривати короткі позиції або збільшувати розмір власного капіта лу за рахунок додаткових боргових зобов’язань. Також, протягом певного часу виникає потреба у перегляді портфеля, у результаті чого деякі активи продаються, а інші купуються. Таке перебалансування пов’язане з певними витратами, у залежності від розміру комісії на певній біржі. Незважаючи на те, що метод Марковіца є неперевершеним підходом для визначення оптимального розподілу активів у портфелі, він також має такі недоліки як концентрація і нестабільність. У зв’язку з цим постійно пропонуються нові методи диверсифікації Проблема вимірювання ризику є першочерговою для інвестора. Адже невміле з боку зору управління інвестиційним ризиком може призвести до неочікуваних результатів,таких як : отримання прибутку – в позитивному випадку,і отримання збитків – у негативному. Тому вміння правильно розрахувати інвестиційний ризик для будь-якого гравця фондового ринку : як для спекулянта цінними паперами так і для інституційного або приватного інвестора.
Управління якістю кредитного портфеля банку
(КНТЕУ, 2020) Табачук Аліна
Актуальність дослідження. В сучасних економічних умовах, які існують в Україні, особливо актуальним є ефективне управління якістю кредитного портфеля банку. Неефективне управління призводить до втрат банком власних ресурсів та до зниження довіри населення до банку. Пріоритетною діяльністю для банків є формування якісного кредитного портфеля, оскільки ключ овим джерелом надходжень є прибуток від кредитних операцій, який займає ключову частку в сукупних доходах. На якість кредитного портфеля суттєво впливає ступінь ризиковості операцій, які пов'язані з його формуванням. Відповідно, існує загроза втрати банком значної частки своїх прибутків шляхом зростання ваги непрацюючих кредитів. Ризики є невід’ємною складовою кредитної діяльності банків, яку уникнути не можливо, тому менеджмент банку повинен звернути увагу на мінімізацію ризиків, збалансуванню обсягів нада них кредитів з їх ризикованістю з метою підвищення якості кредитного портфеля. Ступінь дослідженості теми. Дослідженням теоретичних основ формування якісного кредитного портфеля банку присвячено багато робіт зарубіжних і вітчизняних вчених, а саме: Л. Роджер, П. Роуз, М.Д. Алексєєнко [4], Ю. Бугель [1], В.Я. Вовк [3], А.М. Герасимович [4], А. Гергель [5], Ю.С. Клименко [8], С.Б.Манжос [8], І.М. Парасій-Вергуненко [4], О.В. Хмеленко [3] та інші. Метою дослідження є дослідження сучасного стану управління якістю кредитного портфеля та розробка шляхів щодо його покращення. Для досягнення цієї мети були сформульовані такі завдання: розкрити теоретичні основи управління якістю кредитного портфеля банку; провести аналіз динаміки і структури кредитного портфеля АТ «Ощадбанк»; проаналізувати якість кредитного портфеля АТ «Ощадбанк»; провести дослідження світової практики управління якістю кредитного портфеля; навести пропозиції щодо покращення ефективності управління якістю кредитного портфеля. Об’єктом дослідження є процес управління якістю кредитного портфеля, а предметом дослідження – методичні засади управління якістю кредитного портфеля банку. Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дослідження становлять наукові праці, нормативні документи НБУ з питань визначення банком розміру кредитного ризику. Під час дослідження було використано комплекс методів: абстрактно -логічний – для аналізу економічної літератури, коефіцієнтний – для дослідження якості кредитного портфеля, за допомогою формул та коефіцієнтів, які було запропоновано в наукових джерелах
Управління індивідуальним кредитним ризиком банку
(КНТЕУ, 2020) Ющенко Тетяна
Актуальність дослідження. Сутність банківської діяльності полягає у прийнятті на себе ризиків фінансового посередництва, але успішна діяльність забезпечується саме тоді, коли ризики контрольовані і знаходяться у межах фінансових можливостей [1]. В сучасних умовах господарювання не існує підприємства яке б рано чи пізно не відчуло нестачу в коштах, що спричинено погіршенням його фінансово -господарського стану. В умовах обмеженості власних фінансових ресурсів в більшості вітчизняних підприємств проблема отримання кредитних коштів стає однією з найважливіших не тільки з позицій поточної діяльності, але й перспектив подальшого розвитку суб’єктів господарювання. Будь -яка кредитна операція повинна враховувати збалансованість інтересів банку та позичальника [2]. Ризики банківської діяльності тісно пов'язані між собою і нерідко одні види ризиків супроводжуються та породжують інші. Одним із видів ризиків, який суттєво може вплинути на подальшу діяльність банківської установи, є кредитний ризик, тобто ризик втрати банком наданих кредитних ресурсів внаслідок неспроможності позичальника погасити кредитну заборгованість та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору. Кредитний ризик є одним із найбільш значних фінансових ризиків у діяльності банку, оскільки основну частину активів банку становлять кредитні операції, а проценти, отримані від кредитної діяльності, становлять основну складову доходів банку [1]. Питання щодо визначення та управління кредитними ризиками постійно знаходиться у полі зору видатних вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів. Дослідження теорії та практики управління кредитним ризиком та суті самого кредитного ризику відображено у працях таких науковців: В. Бобиль, О. Васюренко, О. Дзюблюк, О. Лаврушин, Л. Примостка, А. Єпіфанов, К. Ларіонова. Чинники виникнення кредитних ризиків розглядають В. Вітлінський, В. Чернов, У. Владичин. Дослідженнями зарубіжного досвіду щодо управління кредитним ризиком займалися вчені Ю. Ніколаєнко, С. Кармова, О. Павленко, Л. Прийдун. Проте варто зазначити, що питання організації ефективної системи ризик-менеджменту у частині управління індивідуальним кредитним ризиком в банку ще досить недостатньо розкриті та потребують додаткового вивчення. Метою дослідження є розкриття теоретичних та методичних положень щодо управління індивідуальним кредитним ризиком, а також розробка пропозицій щодо його удосконалення. Для досягнення цієї мети були сформульовані такі завдання: – розглянути теоретичні підходи до розкриття управління індивідуальним кредитним ризиком банку; – проаналізувати індивідуальний кредитний ризик у банку; – здійснити аналіз індивідуального кредитного ризику юридичної особи банку; – визначити шляхи удосконалення аналізу індивідуального кредитного ризику банку; – розробити пропозиції щодо підвищення ефективності управління індивідуальним кредитним ризиком банку. Об’єктом дослідження є процес управління індивідуальним кредитним ризиком банку, а предметом дослідження – теоретико-методичні засади забезпечення управління індивідуальним ризиком банку. Методи дослідження. Теоретико -методологічну основу дослідження становлять наукові праці, нормативні документи. В основу дослідження покладено загальнонаукові та спеціальні методи пізнання: аналізу – для визначення поняття кредитного ризику; індукції – з метою вдосконалення управління кредитним ризиком АТ «Альфа-банк» за допомогою методу діагностики та розробки пропозицій; прогнозування – для визначення напрямів раціоналізації методів збору; синтезу – для досліджування проблем управління індивідуального кредитного ризику в банківській діяльності; порівняльний – використаний при вивченні понятійно-термінологічного апарату; метод моделювання використаний при дослідженні проблеми удосконалення управління індивідуальним кредитним ризиком; графічний – для подання і викладення даних за допомогою графічних засобів з метою їх узагальнення й аналізу; табличний для подання результатів зведення та групування аналітичних даних АТ «Альфа-банк».
Формування кредитної пропозиції для клієнта
(КНТЕУ, 2020) Мусієнко Денис
Актуальність дослідження. У сучаснοму екοнοмічнοму житті України спοстерігається стійка тенденція зрοстання рοлі фінансοвих устанοв. Ринкοва трансфοрмація націοнальнοї екοнοміки відкрила нοвий етап у рοзвитку кредитнοї справи. У зв’язку з цим гοстрο пοстала прοблема науковοгο οсмислення нοвих явищ у сфері кредитування, рοзуміння їхньοгο змісту, прирοди і сутнοсті, рοзроблення ефективних схем і технологій кредитного процесу та їх використання на практиці. Базу для всього процесу кредитування, його об’єктивні параметри та особливості створює і визначає кредитна політика комерційного банку. Актуальність дослідження кредитної політики банків, як особливого об’єкта, підтверджується сучасними тенденціями розвитку економіки країни. Враховуючи високі ставки за якими надають кредити вітчизняні банки, різноманітність умов та відмінність ефективної ставки, в умовах низької фінансової грамотності населення, звернення до кредитних брокерів, та формування довірчого відношення до таких установ є важливою та невід’ємною частиною формування сучасного вітчизняного ринку фінансових послуг, що і зумовлює актуальність дослідження даної теми. Кредитний брокеридж є відносно молодим видом діяльності, а специфіка та проблематика діяльності не достатньо досліджена та висвітлена в силу відсутності статистичної інформації відносно діяльності кредитних брокерів, але незважаючи на це ряд українських вчених все ж досліджує проблематику та перспективи даного виду діяльності.

Переглянути

Перегляд Кафедра Банківської Справи за Назва

Результатів на сторінці

Налаштування сортування