281 Публічне управління та адміністрування
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ РОЗВИТОК ЛІДЕРСЬКИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ(КНТЕУ, 2020) Ярошенко Микола; Сонько Юлія АнатоліївнаНа шляху розвитку та становлення України, як незалежної держави, необхідним завданням уряду є створення власної державної політики в різних сферах діяльності та в цілому. В умовах докорінного реформування державного управління в Україні велике значення приділяється проблемі розвитку державної служби, наближення її до європейських стандартів, використання потенціалу лідерства для збудження рушійних сил модернізації державної служби і приведення їх у стан активних дій з реалізації цілей і завдань Стратегії реформування державної служби. Питання лідерства в системі організаційних взаємодій на державній службі досліджували Н.Т. Гончарук, Т.А. Кравченко, А.В. Ліпенцев, Л.А. Пашко, Т.В. Підлісна, І.Г. Сурай, В.В. Толкованов та ін. Таким чином, для сучасних умов розвитку українського суспільства є надзвичайно актуальним пошук нових технологій для розвитку лідерства на державній службі.Документ ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ(КНТЕУ, 2020) Майло Вікторія; Лазебна Ірина ВасилівнаАктуальність. Глобальні зміни, що відбувалися в економіці та системі державного управління України за останні роки незалежності, призвели до ряду негативних наслідків у сфері регіонального розвитку. Насамперед, це вплинуло на збільшення питомої ваги депресивних регіонів з 24% до 60%, зменшення валового регіонального продукту на душу населення (менше 70% від рівня 1991 р.), формування неефективної системи управління регіональним розвитком, погіршення інвестиційної привабливості регіонів, зростання складності процедури залучення інвестицій у регіональний розвиток. Одним із головних чинників економічного розвитку є інвестиції, які повинні поєднуватись інноваційними процесами – упровадженням високоефективного і високопродуктивного обладнання, технологічним оновленням та глобальною реструктуризацією виробництв, особливо виробництв пріоритетних галузей і стратегічного призначення з метою підвищення його ефективності й конкурентоздатності. Для досягнення основних цілей Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 р., вкрай важливим є стимулювання інвестицій в економічний розвиток регіонів України та підвищенн я ефективності їх використання. З проблематики державного управління інвестиційною діяльністю опубліковано багато наукових робіт таких українських вчених: І.А. Бланка, О.Д. Вовчак, Т.В. Майорової, В.Ф. Мартиненка, Є.Г. Матвіїшина, М.І. Мельник, А.В. Мерзляк, А.А. Пересади, О.П. Савіцької, В.Г. Федоренка, О.М. Чемерис та інших. Науковці справедливо вказують на важливе місце участі держави в процесах інвестування та значущість формування ефективної державної політики у сфері інвестування.Документ ДЕPЖAВНA ПOЛIТИКA У СФЕPI ЗAХИCТУ ПPAВ ОСIБ З IНВAЛIДНICТЮ(КНТЕУ, 2020) Диміцький Ярослав; Ладонько Людмила СтепанівнаAктуaльнiсть дослiдження. Для будь-якої кpaїни сеpед безлiчi пpоблем економiчного, полiтичного тa соцiaльного хapaктеpу aктуaльною є iнвaлiднiсть. До осiб з iнвaлiднiстю вiдносяться особи, якi мaють стiйкi фiзичнi, психiчнi, iнтелектуaльнi чи сенсоpнi поpушення, що пpи взaємодiї з певними бap’єpaми можуть впливaти нa їх повноцiнну тa ефективну учaсть у життi суспiльствa нapiвнi з iншими. Сьогодні інвaлiднiсть pозглядaється не як зaхвоpювaння aбо фiзичний недолiк, a як pезультaт взaємодiї негaтивного стaвлення aбо неспpиятливих умов, зi стaном конкpетних людей. Чисельнiсть осiб з недiєздaтнiстю постiйно зpостaє що спpичинено недостaтнiм piвнем зaбезпечення деpжaвaми добpобуту гpомaдян тa неpiвними соцiaльно-економiчними обстaвинaми. Пpоблемa соцiaльного зaхисту людей з iнвaлiдністю є особливо болючою для Укpaїни, оскiльки хapaктеpизується тенденцiєю до зpостaння чaстки iнвaлiдiв у зaгaльнiй стpуктуpi нaселення. Недостатня якість і недоступність належної медичної допомоги, старіння населення, забруднення навколишнього середовища, збільшення кількості вроджених порушень та хронічних захворювань, професійні захворювання та нещасні випадки на виробництві, дорожньо-транспортні пригоди, військові конфлікти, харчування, зловживання палінням, алкоголем і наркотичними засобами, психотропними речовинами - це далеко не повний перелік факторів, які зумовлюють збільшення сьогодні кількості людей, які матимуть інвалідність і потребуватимуть захисту прав. Якщо нaпpикiнцi 80-х pокiв зaгaльнa чисельнiсть осiб з iнвaлiднiстю стaновилa близько 3% усього нaселення, то нa сьогоднi це вже близько 6,3 % нaселення Укpaїни. Зa остaннi декiлькa pокiв чисельнiсть осiб з iнвaлiднiстю в Укpaїнi зpослa до 2 млн 659,7 тис. осiб, в тому числi понaд 240 тис. осiб з iнвaлiднiстю 1-ї гpупи, понaд 900 тис. осiб з iнвaлiднiстю 2-ї гpупи i понaд 1,3 млн осiб 3-ї гpупи. Це свідчить про масштабність проблеми та зумовлює необхідність визначення пріоритетних напрямів державної політики, пов'язаної із застосуванням на державному рівні комплексу заходів щодо формування дієвої системи соціального захисту людей з інвалідністю, яка гарантуватиме їм можливості інтеграції в суспільство. Саме тому вивчення, узагальнення та розробка пріоритетних напрямів державної політики у сфеpi зaхиcту пpaв осiб з iнвaлiднiстю в Україні на сучасному етапі набуває особливої актуальності. Аналіз останніх досліджень та публікацій. До числa вiтчизняних нaуковцiв, якi pозглядaли пpоблеми у сфеpi зaхиcту пpaв осiб з iнвaлiднiстю тa шляхи їх виpiшення слiд вiднести Н.Стaховську, Б.Стaшкiв, A.Стойкa, В.Тpощинський, A.Хaлецькa, О.Хомpa тa iн. Пpaвовi основи соцiaльного зaхисту iнвaлiдiв висвiтленi в нaукових пpaцях В. Aндpєєвa, Є. Aстpaхaнa, Н. Болотiної, М. Зaхapовa, П. Пилипенко тa iн.Документ ВЗАЄМОДІЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНО-ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОСЛУГ(КНТЕУ, 2020) Попова Єгор-Георгій; Міняйло Олександр ІвановичУмови глобалізації та їх вплив на стан розвитку сфери телекомунікаційно-інформаційних послуг значною мірою підвищують ступінь загроз та викликів на інформаційний простір та потребують підвищеного рівня уваги з боку держави для забезпечення інформації об’єктивного характеру, інформаційної безпеки, посилення заходів направлених на захист національних інтересів в аспекті розвитку сфери телекомунікації. Держава забезпечує ці функції шляхом посилення ефективності власної політики в сфері розвитку телекомунікаційно-інформаційних послуг. Зв’язок та доступ до Інтернету давно вже стали базовими потребами кожного з нас. Особливо це відчувається у критичний час протистояння пандемії COVID -19. Та ми можемо впевнено стверджувати, що ринок телекомунікаційних послуг в Укра їни достатньо потужний та готовий до подібних випробувань. На сьогодні світовими тенденціями є стрімкий розвиток інформаційного суспільства. Наскільки це ефективно вдається можна побачити, спостерігаючи за активним розвитком сфери телекомунікацій в країні, а найголовніше – це ступінь задоволення певним переліком телекомунікаційних послуг, вартість яких гарантується державою для всіх верств населення на всій території країни. Цей показник визначає наскільки ефективна державна політика тієї чи іншої країни в цій сфері. Також при побудові інформаційного суспільства головною рушійною силою в розвитку інформаційно-комунікаційних технологій є транспортна складова – телекомунікаційні мережі. Тому, виграє та держава, яка забезпечує “кровоносною” системою – мережею телекомунікацій увесь “організм” – країну[29]. Телекомунікаціям належить значна роль в соціальній та економічній складових діяльності суспільства, забезпечуючи підтримку та розвиток в цілому. Порівняно із темпами розвитку економіки динаміка розвитку сфери телекомунікацій має бути випереджальною та визначати його найближчу та більш віддалену перспективу. У разі повільного розвитку телекомунікацій виникає загроза зниження конкурентоспроможності української економіки, що підкреслює вирішальну роль телекомунікаційної сфери у прискоренні динаміки розвитку держави[28]. З огляду на вищезазначене обрана тема є актуальною та зумовлена необхідністю визначення порядку формування політики взаємовідносин державних органів влади та постачальників інформаційно-телекомунікаційних послуг з урахуванням світового досвіду як сьогодні так і на найближче майбутнє. Об’єктивність процесу економічного розвитку призводить до концентрації все більшої уваги до сфери телекомунікацій, яка характеризує сучасні економічні відносини у світі та є одним з найбільш перспективних та швидко зростаючих сегментів в українській економіці. Сучасні економічні системи та їх розвиток мають місце в умовах активізації глобалізаційних процесів. Включення національних економічних систем у ці процеси за своїм масштабом, характером, структурою, якісними та кількісними параметрами вже сьогодні пов’язують з об’єктивними показниками розвитку сучасних держав, які визначають їхнє майбутнє. Правильно побудована політика держави у телекомунікаційній сфері має спонукати до перетворення структурного, технічного і технологічного характеру, підвищувати ефективність регуляції ринку телекомунікаційних послуг з урахуванням рекомендацій та вимог міжнародних організацій. Сучасні телекомунікаційні технології є засобом формування інформаційної культури, яка виступає фактором становлення інформаційного суспільства. Більш того, рівень розвитку інформаційно-телекомунікаційних систем, одним з основних елементів яких є інтернет, є найважливішою характеристикою інформаційного потенціалу тієї чи іншої держави.Документ РОЗВИТОК ТEРИТОРІAЛЬНИХ ГРОМAД В УМОВAХ ДEЦEНТРAЛІЗAЦІЇ(КНТЕУ, 2020) Гирикa Влaдислaв; Новіковa Нaтaля ЛeонідівнaРeформувaння тeриторіaльної оргaнізaції влaди тa місцeвого сaмоврядувaння, соціaльно-eкономічний розвиток крaїни в умовa х пeрмaнeнтних нeгaтивних зовнішніх викликів є пріоритeтними нaпрямaми дeржaвного упрaвління тa упрaвління місцeвим розвитком в Укрaїні. Суспільно-політичні, соціaльно-дeмогрaфічні тa фінaнсово-eкономічні рeaлії сьогодeння спонукaють до пошуку шляхів кaрдинaльного покрaщeння існуючих модeлeй упрaвлінської діяльності нa місцeвому рівні. Світовий досвід доводить, що динaмічний розвиток тeриторіaльних громaд у цілому нeможливо зaбeзпeчити бeз дeцeнтрaлізaції дeржaвного упрaвління тa бeз спроможного місцeвого сaмоврядувaння. Пeрeд місцeвим сaмоврядувaнням в Укрaїні дaвно постaли тaкі виклики як: фінaнсово-eкономічнa нeспроможність пeрeвaжної більшості громaд, фaктичнa відсутність достaтніх для місцeвого eкономічного розвитку фінaнсових рeсурсів у відповідних бюджeтaх розвитку. Тaкa ситуaція потрeбує нaуково обґрунтовaного розроблeння тa впровaджeння мeхaнізмів розвитку тeриторіaльних громaд в умовaх дeцeнтрaлізaції. Досліджeнням питaнь розвитку тeриторіaльних громaд в умовa х дeцeнтрaлізaції присвячeно прaці провідних фундaторів прeдстaвників різних нaукових шкіл М. Бaймурaтовa, О. Бaтaновa, І. Буткa, П. Ворони, П. Гурaль, Р. Дaвидовa, І. Дeгтярьової, І. Дробуш, Н. Кaмінської, A. Ковaлeнкa, В. Куйбіди, І. Лопушинського, Г. Пaдaлкa, В. Погорілкa, О. Слобожaнa, Ю. Тодики, О. Фрицького т a інших дослідників. Вивчeння прaць нaуковців дозволяє ґрунтовно дослідити сутність постaвлeного нaукового зaвдaння, a тaкож сформулювaти питaння, що зaлишaються нeвирішeними.Документ ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В СФЕРІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА(КНТЕУ, 2020) Бачинський Віктор; Мірко Наталія ВікторівнаАктуальність дослідження. Охорона навколишнього середовища, раціональне використання природних ресурсів та безпека людського життя є невід'ємною умовою економічного і соціального розвитку світового співтовариства. З цією проблемою Україна також зіткнулася. Забруднення навколишнього середовища промисловими та побутовими відходами, погіршення стану якість питної води та їжі, зростання шкідливих хімічних речовин та сполук в атмосфері та літосфері, поширення шкідливих для здоров'я людини мікроорганізмів та глобальні зміни клімату - це далеко не повна характеристика змін, що відбуваються на планеті Земля у зв'язку з антропогенною діяльністю. І якщо не врегулювати ці процеси на законодавчому рівні наслідки завжди можуть бути непередбачуваними.Документ ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА В РЕГІОНІ(КНТЕУ, 2020) Домбалян Михайло; Новiкова Наталя ЛeонiдiвнаПід впливом загальносвітових глобалізаційних процесів, що відбуваютьсяпротягом останніх років, умови, у яких розвиваються регіони України,зазнали суттєвих змін. Це зумовлюється відкритістю світового господарства,еволюційними змінами регіонів і окремих територій, переглядом підходівдержавного управління до регіонального розвитку. Сьогодні економічна політика розвитку регіону розглядається як головнийважіль публічного адміністрування на регіональному рівні, як системоутворюючий чинник впливу на створення економічного фундаменту реалізації інноваційноїперебудови, економічних відносин між владою, бізнесом і мешканцями в регіоні. Проблеми регіонального розвитку і регіональної економічної політикишироко досліджуються як науковцями з державного управління, так і вченими-економістами. Ідеться насамперед про праці таких українських і зарубіжнихучених, як: В. Антонов, В. Бабаєв, О. Бобровська, М. Бутко, З. Варналій,В. Воротін, В. Геєць, М. Долішній, В. Керецман, В. Мамонова, К. Мезенцев,М. Мельник, Ю. Наврузов, С. Романюк, А. Ткачук, О. Топчієв, Т. Уманець та ін.Проблемні питання економічного розвитку регіонів привертають увагунауковців через усвідомлення того, що перехід до нового рівня регіональногорозвитку може відбутися лише на основі діючих причинно-наслідкових зв’язківв економічному житті, врахування інтересів бізнесу, влади та суспільства.Вивчeння прaць нaуковцiв дозволяє ґрунтовно дослiдити сутнiсть постaвлeного нaукового зaвдaння, a тaкож сформулювaти питaння, що зaлишaються нeвирiшeними.Документ МЕХАНІЗМ НАДАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ДОВІРЧИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ(КНТЕУ, 2020) Петриченко Валентина; Ільїна Анастасія ОлександрівнаАктуальність теми дослідження. В останні роки в Україні значно зросла кількість електронних довірчих послуг. Запровадження Закону «Про електроні довірчі послуги» забезпечило громадян сучасними інструментами електронної комерції та комунікації з усіма стейкхолдерами. Цифровізація послуг сприяє їх активному проникненню та впливу як на життєдіяльність громадян, так і на розвиток суспільства та держави в цілому. Наразі українці можуть отримати низку електронних послуг, не виходячи з дому. Запровадження сучасних електронних методів ідентиф ікації особи, серед яких Mobile ID , забезпечує конфіденційність та повний захист персональних даних. Забезпечення безпеки інформації, тобто збереження її конфіденційності, цілісності, доступності, застосовності, авторства та спостережності під час її оброблення в існуючих і новостоворених системах електронних послуг стає визначальним чинником довіри до результатів їх надання. Дослідженням питань впровадження електронних довірчих послуг присвячeно прaці провідних фундaторів прeдстaвників різних нaукових шкіл І. Д. Горбенко, І. В. Кліменко, В. В. Ліпінський, Н. А. Літвінова, А. О. Мелащенко, О. В. Потій, С. В. Таран та інших дослідників. Вивчeння прaць нaуковців дозволяє ґрунтовно дослідити сутність постaвлeного нaукового зaвдaння, a тaкож сформулювaти питaння, що зaлишaються нeвирішeними.Документ ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ В ОРГАНАХ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ(КНТЕУ, 2020) Черниш Леся; Лазебна Ірина ВасилівнаАктуальність дослідження. Перспективи розвитку держави Україна, як європейської держави, залежить від забезпечення кваліфікованими управлінськими кадрами. Кваліфікація державного службовця на посадах категорії А та Б має відповідати сучасним вимогам-досвід роботи на керівних посадах не менше трьох років та рівень освіти не нижче магістра. Це потребує впровадження новітніх організаційних,комунікативних,правових,мотиваційних та інших механізмів,які сприятимуть підвищенню ефективності прийняття управлінських рішень. Прийняття управлінських рішень іноді має інтуїтивний характер через брак управлінської освіти в керівників, залежність від суспільства та відсутність лідерських навичок. Це пов'язано з рефлексією управлінців щодо досвіду і алгоритмів роботи в різних ситуаціях, супротив постійному підвищенню кваліфікації. Важлива роль в прийнятті управлінських рішень є знання іноземних мов для доступу до міжнародних джерел інформації, що призводить до забезпечення належного рівня і якості управлінських рішень. На сьогодні, стан освіти для управлінців стає доступнішим, що призводить до удосконалення кваліфікації менеджерів і розвиток їх лідерських навичок. Важливо навчати держслужбовців в нашій країні у контексті євроінтеграційних прагнень України. Аналіз теоретичних аспектів особливостей прийняття управлінських рішень в органах державної влади, дає зрозуміти, що існує багато його трактувань в науковій літературі. Дослідників цього поняття можна назвати: Сократ, Рене Декарт, І. Пригожин, Ф. Тейлор, Г. Саймон, І. Адізес та інші. Останні дослідження та аналіз публікацій теоретико-методологічних основ прийняття управлінських рішень присвятили свої праці такі дослідники: В.М. Приймак, Ю.Є.Петруня, Н.М. Цвєткова, В.М. Пащенко, Ю.В. Вороненко та ін.Документ СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ В ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ(КНТЕУ, 2020) Ткач Євгена; Сонько Юлія АнатоліївнаЕволюція стратегічного планування у сфері публічного управління пройшла тривалий розвиток. Протягом цього періоду змінювалося наукове бачення його сутності, формувалися та застосовувалися різні концептуальні підходи. Саме останню категорію і варто розглядати детальніше під час формування базової теоретичної основи для публічного управління. Актуальність цієї проблеми полягає в тому, що окремий підхід до стратегічного планування пояснює якість державно-управлінського впливу та реакцію об’єкта управління в результаті такого впливу. Важливим це питання є також з погляду того, що модель публічного управління загалом так чи інакше пов’язана з підходом до стратегічного планування. Теоретичними дослідженнями проблеми ефективного стратегічного планування у сфері публічного управління займалися як зарубіжні, так і вітчизняні вчені. Найбільш вагомий внесок у розвиток теорії стратегічного планування та публічного управління зробили такі науковці, як М. Альберт [9], М. Білявцева, В. Воробйов [8], А.Єрмолаєв [14], У. Кінг, Д. Кліланд [3], В. Крапівін [4], Б. Кузик, В. Кушлін [5], М. Латинін [6], І. Лех [7], Т. Лозинська [8], С. Кравченко [20], В. Мамонова [2], М. Мескон [9], П. Мірошкін [4], С. Могильний, В. Назаренко [7], І. Поделинська [18], В. Полуйко [12], В. Рохчин, В. Тертичка [11], Г. Фетісова [19], Ф. Хедоурі [9], Ю. Шаров, Ю [2]. Яковець [5] та ін. Значущість наукового дослідження зазначеної проблеми зумовлена тим, що в Україні досі не виокремлені теоретичні підходи до стратегічного планування, що пояснюють його ефективність як кінцевої мети публічного управління. Тому узагальнення теоретичних підходів до визначення стратегічного планування мають важливе науково-практичне значення.Документ РОЗВИТОК СИСТЕМИ ЕЛЕКТРОННОГО ВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ(КНТЕУ, 2020) Саковська Вікторія; Міняйло Олександр ІвановичНа сучасному етапі розвитку одним з найважливіших етапів побудови інформаційного суспільства є розвиток системи електронного уряду. Згідно з позицією законодавця, електронний уряд представляє деяку нову форму організації діяльності органів державної влади, що забезпечує за рахунок широкого застосування інформаційно-комунікаційних технологій якісно новий рівень оперативності й зручності отримання організаціями та громадянами державних послуг та інформації в результатах діяльності від державних органів. З іншого боку – електронний уряд можна представить, як механізм управління державою, заснований на використанні інформаційних технологій в масштабах усієї країни з метою підвищення ефективності державного управління, прискорення процесу прийняття юридично значущих рішень і зниження часу комунікації з посадовим особами для кожного члена суспільства. Означені технології відкривають для громадян усе нові можливості реалізації права на участь в управлінні справами держави. Популярність соціальних мереж та інших засобів масової комунікації полегшує доступ до обговорення та обміну інформацією, в тому числі і з питань, належать до публічної сфери життєдіяльності. Під впливом інформаційно-комунікаційних технологій всі демократичні процеси на теренах Української держави зазнають значних змін: підвищується рівень інформаційної відкритості органів влади, участь громадян в управлінні справами держави стає більш інтенсивним, тощо. Зазначені процеси відбиваються на нормативно-правових актах, регулюють питання взаємовідносин між органами публічної влади та громадянами з використанням сучасних технологій. Таким чином, вчені-юристи відзначають становлення інституту електронної демократії. Головними ж перевагами в трансформації звичайного уряду в електронний є прискорення усіх процесів, які функціонують в системі державної влади і впливають на якість життя громадян. Типовим прикладом ефективного використання електронного урядування можуть бути електронні платформи для надання адміністративних послуг громадянам. Саме тому, актуальність розвитку системи електронного урядування в Україні повинно бути першочерговим завданням влади. Першим кроком в цьому напрямку було створення спеціального органу виконавчої влади, а саме – Міністерства та комітету цифрової трансформації України. Наступним – введення інноваційного додатку «Дія», метою якого було покращити доступ до отримання адміністративних послуг за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій. Подальший розвиток системи електронного урядування повинен продовжуватися і постійно вдосконалювати систему державної влади і позитивно впливати на суспільство. Адже, зараз такі трансформації відбуваються у будь-яких розвинених країнах світу. Зважаючи на такі передумови Україні, також потрібно забезпечити удосконалення системи власного уряду за допомогою електронізації для забезпечення сталого розвитку в країні.Документ ТРАНСКОРДОННЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ДЕРЖАВНІЙ РЕГІОНАЛЬНІЙ ПОЛІТИЦІ УКРАЇНИ(КНТЕУ, 2020) Пендус Поліна; Головня Юлія ІгорівнаАктуальність дослідження обумовлюється тим, що зміна системи управління регіональним розвитком передбачає проведення нової регіональної політики, яка направлена на збалансованість завдань розвитку регіонів з економікою країни в цілому. Структурні зміни прикордонної регіональної економіки, направлені на пошук нових форм організації простору і підвищення конкурентоспроможності території, і тим самим забезпечить ефективність транскордонного співробітництва. Використання такого підходу виступає одним з важливих пріоритетів повноцінної реалізації потенціалу кожної території і забезпечення розвитку економіки за рахунок підвищення якості соціально-економічного простору. Тому на сьогодні питання розвитку прикордонного співробітництва є вкрай важливим, адже дозволить покращити рівень розвитку міст і сіл, розвиток підприємств малого і середнього бізнесу, розвиток транспортних, комунікаційних та інформаційних мереж, розвиток людських ресурсів та інституцій в інтересах транскордонного співробітництва. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням розвитку прикордонного співробітництва, і зокрема підприємницької діяльності на прикордонних територіях України присвячено багато наукових праць та досліджень, що дає нам говорити про широкий інтерес до вивчення тісних прикордонних зв’язків та можливостей здійснення підприємницької діяльності в умовах транскордонної співпраці. Відповідна тематика досліджень зосереджена у працях так вітчизняних науковців як С. О. Білої, Я. А. Жаліло, О. В. Шевченко, В. І. Жук, Н. А. Мікули, В. Є. Реутова та ін. Крім того необхідно відмітити і законодавче забезпечення регулювання процесів транскордонної співпраці, зокрема Закон України «Про транскордонне співробітництво» № 1861-IV від 24.06.2004 р [6] де чітко вказані умови такої співпраці.Документ РОЗВИТОК ПУБЛІЧНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА(КНТЕУ, 2020) Саакян Крістіна; Ільїна Анастасія ОлександрівнаАктуальність теми. Основним завданням сучасного етапу розвитку України є модернізація економіки країни з метою підвищення її конкурентоспроможності та стійкості до сучасних викликів. Економічна модернізація вимагає перетворення основних галузей промисловості, подальшого розвитку інфраструктури всіх видів, створення сучасних виробництв та будівництва нових об’єктів соціального сектору. Згідно міжнародного досвіду перехід економіки на шлях модернізації не може відбуватися лише із залученням державних коштів. Вирішення цієї проблеми можливе лише на основі поєднання зусиль держави та приватного сектору, яке впроваджується у світовій практиці в рамках інституту державно -приватного партнерства. Питання співпраці держави та приватного капіталу виникають із взаємодії двох основних тем ринкової економіки. Однак публічно-приватне партнерство було переважною формою такої співпраці з кінця XX початку XXI століття. Важливість публічно-приватного партнерства обговорюється у працях сучасних науковців, які підкреслюють, що публічно-приватне партнерство, з одного боку, визначається змінами в сучасному світі, економічними умовами – збільшенням глобальної конкуренції та ризиків, з іншого – зростанням відмінностей у світовій економіці. В результаті синергії цих факторів розширюються сфера та форми партнерства між державою та приватним капіталом. Таке ефективне партнерство є частиною інтенсифікації розвитку продуктивних сил. Водночас, створенню стабільних партнерських відносин між державою та приватним сектором заважає неадекватний розвиток економічної та інституційної бази, питання перерозподілу прав власності в контексті проектів публічно-приватного партнерства та поспіх адміністративних рішень; створення публічно-приватного партнерства без детальної розробки її моделі та механізму. Нечітке розуміння джерел фінансування, потенційних ризиків та очікуваної ефективності реалізації проектів призводить, в деяких випадках, до неефективного використання державних ресурсів та втрати ділового інтересу до участі в публічно-приватному партнерстві. Тому існує нагальна потреба в теоретичному розумінні проблем, що виникають при функціонуванні механізму публічно-приватного партнерства, структурах власності, конкретних проблемах управління майном в рамках публічно-приватного партнерства та його відчуженні, тісно пов’язаних із вивченням фінансового механізму та джерела фінансування, включаючи: форми та процедури фінансової підтримки публічно-приватного партнерства, розподіл майнових боргів та суміжних прав та обов'язків, виникаючі ризики, критерії оцінки фактичних фінансових та соціальних результатів публічно-приватного партнерства. Актуальність теми визначається об’єктивною необхідністю всебічного аналізу та теоретичного розуміння проблем, пов’язаних з інтенсифікацією публічно-приватного партнерства в Україні, а також причинами активізації участі приватного сектору у великих інвестиційних проектах, які б стимулювали інноваційний розвиток.Документ МЕХАНІЗМ НАДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ НА МІСЦЕВОМУ РІВНІ(КНТЕУ, 2020) Радуцька Даяна; Мірко Наталія ВікторівнаСучасний стан розвитку України, який спрямований на інтеграцію України до Європейського Союзу, передбачає поступову реалізацію комплексних реформ та впровадження ефективних механізмів і інструментів в галузі надання адміністративних послуг. На сьогоднішній день дискусійними питаннями є теоретичні основи поняття «адміністративні послуги» та оцінка якості їх надання. Створення умов для отримання населенням країни якісних, своєчасних і адекватних реаліям адміністративних послуг є одним із принципів Європейського Співтовариства, тому в рамках стратегічного курсу України на членство в ЄС реформування у сфері державного управління є необхідним.Документ РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНИХ ПРОЕКТІВ ТА ПРОГРАМ(КНТЕУ, 2020) Пильо Дарія; Мірко Наталія ВікторівнаАктуальність теми дослідження. Підвищена увага до реалізації та оцінювання державних проектів і програм передбачає формування системи ефективного управління бюджетними ресурсами. Особливо гостро ці проблеми актуалізуються в умовах обмеженості бюджетних ресурсів, майнового розшарування суспільства, погіршення стану здоров'я населення, зниження якості соціально значимих послуг. За таких обставин оцінка результатів державних програм, їх впливу на якість і рівень життя населення стають важливою передумовою забезпечення ефективного використання наявних бюджетних коштів, запобігання поглиблення соціальних ризиків. потребує перегляду низки ортодоксальних поглядів на основи їх функціонування та розвитку. В Україні реформування управлінської діяльності розпочалося в 2004 р. з упорядкування підходів до формування державних цільових програм, розроблення паспортів бюджетних програм. Зокрема, пріоритетним було завдання розробити систему контролю за вчасним виконанням заходів і завдань програм, цільовим використання виділених для програми ресурсів, досягненням передбачених цільових показників. Водночас брак чіткої методики визначення цільових показників та їх подальшого моніторингу вказує на актуальність розроблення такого інструментарію. Закордонні фахівці вважають, що необхідним елементом має стати моніторинг і контроль за виконанням державних програм. У зв’язку з цим великого значення набуває розробка якісної системи оцінювання їх результативності. Оцінювання програм, за формулюванням шведського вченого Е. Ведунга, - «це ретельне, ретроспективне визначення переваг, вартості й цінності адміністрування, результатів і наслідків дій урядових установ, яке має значення для майбутніх практичних ситуацій» [ 9]. Питанням цільового програмування присвячені наукові праці багатьох вітчизняних економістів і науковців у галузі державного управління, зокрема програми соціально-економічного розвитку вивчають І. Беганська, П. Гурій, Т. Желюк, В. Переверзєв, В. Савченко, Д. Стеченкотаін, дослідження програм місцевого розвитку досліджує І. Пілунський, О. Макарова та ін. Внаслідок окупації Криму та проведення Операції Об'єднанних Сил на Донбасі, станом на 24 лютого 2020 року, в Єдиній інформаційній базі внутрішньо-переміщених осіб зареєстровано 1442940 переселенців. Забезпечення постійним житлом внутрішньо переміщених осіб (ВПО) є одним із найбільш нагальних питань, які безпосередньо стосуються реалізації права на житло (оскільки втрачене внаслідок збройного конфлікту або окупації території), та є основним кроком в інтеграції переселенців до місцевих громад. Виходячи з цієї тези, можна підкреслити важливість даної проблеми, оскільки частина зареєстрованих осіб втратили житло і Урядом розроблений механізм отримання доступного житла. Однак здійснення державної політики щодо забезпечення прав на житло для внутрішньо-переміщених осіб, за понад чотири роки характеризується відсутністю стратегічного баченням щодо вирішення цієї проблеми.Документ МЕХАНІЗМ ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНИ ВІД ЗОВНІШНІХ ВПЛИВІВ(КНТЕУ, 2020) Небога Ігор; Сонько Юлія АнатоліївнаАктуальність теми: В умовах розвитку інформаційного суспільства та широкосмугового доступу до мережі Інтернет зростає значення інформаційного захисту та інформаційної безпеки держави. Необхідність гарантування інформаційної безпеки як змістовної складової національної безпеки зумовлюється існуванням загроз для інформаційної сфери країни, що можуть спричинити негативний вплив на свідомість населення України. У сучасних умовах конфлікту на Сході України дослідження питань, пов’язаних з безпекою інформаційного простору держави від негативних проявів, спрямованих на завдання шкоди національним інтересам в інформаційній сфері та наукове обґрунтування впровадження системної і збалансованої державної інформаційної політики, здатної забезпечити захист суспільства, держави і громадян від інформаційної та інформаційно-психологічної експансії суб’єктів геополітичної конкуренції та інших загроз, набуває особливої важливості.Документ ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я(КНТЕУ, 2020) Мороз Вікторія; Мірко Наталія ВікторівнаАктуальність випускної кваліфікаційної роботи на тему «Державне управління у сфері охорони здоров’я» надвисока. В сучасних умовах вона має велике значення для всієї країни в цілому та для кожної людини зокрема. Не дивлячись на те, що система охорони здоров’я в нашій країні постійно зазнає значних організаційно-правових змін (створення правової бази для проведення реформ в галузі охорони здоров'я, запровадження системи обов'язкового медичного страхування, розвиток приватного сектору охорони здоров'я), на сьогоднішній день стан медицини в Україні залишає бажати кращого. Це чи не єдина галузь в країні, яка після розпаду СРСР досі не «перевзулася» у сучасні «капці» з часів планового господарювання, і тому сильно відстає порівняно з іншими сферами сучасних ринкових відносин. Разом з тим, охорона здоров’я - це найважливіший сектор національної економіки, який має вирішальний вплив на соціально-економічний розвиток країни. В основному, це пов’язано з тим, що медична допомога є одним з найважливіших показників добробуту в країні. Крім того, охорона здоров'я - це низка політичних, економічних, соціальних, правових, наукових, медичних, гігієнічних, протиепідемічних та культурних заходів, спрямованих на підтримку та зміцнення фізичного та психічного здоров'я кожного, підтримку довготривалого активного життя людини та медичного забезпечування здоров'я у разі погіршення її стану. Наразі в Україні із різним ступенем успішності співіснують з три гілки охорони здоров’я, які законодавчо визначені: державна, муніципальна та приватна.Документ ПУБЛІЧНІ ЗАКУПІВЛІ В ЕКОНОМІЧНІЙ ПОЛІТИЦІ ДЕРЖАВИ(КНТЕУ, 2020) Литвиненко Яна; Міняйло Олександр ІвановичАктуальність дослідження. Створення системи державних закупівель в Україні є важливою складовою ринкових реформ. Органи влади і управління, бюджетні установи та організації в процесі виконання своїх функцій стикаються з необхідністю матеріально-технічного чи іншого ресурсного забезпечення для реалізації державних програм, що передбачає проведення конкурсних процедур для економії і підвищення ефективності бюджетних витрат. Тема державних закупівель переживає сплеск суспільного інтересу і цілком обґрунтовано: однією з найважливіших проблем, що стоять перед державою, в даний час, є проблема розвитку ринкових механізмів здійснення державних закупівель, спрямована на підвищення їх ефективності. Формування принципів добросовісної конкуренції та поглиблення ринкових відносин між замовниками та підрядниками пов'язано з впровадженням практики торгів. Сталий розвиток економіки безпосередньо залежить від дотримання відповідальності за результативність забезпечення державних і муніципальних потреб, що дозволяє підвищити ефективність їх здійснення. Переведення закупівель в електронний формат та всі потужності, що створені в межах, або за допомогою системи «Ргогогго», надають Україні величезний потенціал в розбудові прозорої, підзвітної та ефективної країни. Після декількох років роботи системи, успіхів, перших перепон та виявлених недоліків, вкрай актуальним є вдосконалення функціонуючої системи й переведення її на новий, кращий рівень, задля суттєвого зменшення корупційних зловживань. Досягнення узагальненого теоретичного осмислення місця і ролі публічних закупівель в державному управлінні стало можливим завдяки дослідженням системи державних закупівель такими теоретиками: Батенко Л.П., Науменко С.М., Смиричинського В.В., Ткаченко Н.Б., Уманців Ю.М. Модернізація державних закупівель за допомогою електронної системи, особливості її функціонування та досвід впровадження є предметом дослідження: Акімової Л.М., Гальчинського Л.Ю. та Гаврилової А.Г, Кайдаш Т., Міняйла О.І., команди аналітиків українського представництва міжнародної антикорупційної організації Тгашрагепсу Іпїетаїюпаї, Смиричинського В.В., Ткаченко Н. Б.Документ ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНИМ ЗАХИСТОМ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ(КНТЕУ, 2020) Ковшун АннаАктуальність дослідження зумовлюється зростанням частки осіб з інвалідністю у загальній структурі населення та неналежним забезпеченням умов функціювання для них в Україні через фінансові обмеження. Станом на 01 січня 2020 року, в Україні 2,7 млн осіб мають інвалідність, у тому числі: 222,3 тис. осіб з I групою інвалідності, 900,8 тис. осіб з II групою інвалідності, 1416,0 тис. осіб з III групою інвалідності, 163,9 тис. дітей з інвалідністю. Сучасний стан розроблення досліджуваної проблеми. Суспільство нашої країни перебуває на початковому етапі розуміння і застосування універсальних підходів у соціальній, політичній чи професійній сферах розвитку суспільства. Серед вітчизняних науковців і практиків, які досліджували різні аспекти соціального захисту осіб з інвалідністю, слід виділити М. Авраменка, С. Богданова, О. Дікову-Фаворську, Е. Лібанову, О. Макарову, С. Мельника, К. Міщенко, В. Скуратівського, В. Сушкевича, Н.Теплову, О. Полякову та ін. Усе це свідчить про масштабність проблеми інвалідності та визначає необхідність вжиття на державному рівні комплексу заходів щодо розвитку системи соціального захисту осіб з інвалідністю, створенні умов для того, щоб вони мали змогу брати повноцінну участь у всіх сферах суспільного життя на рівні з іншими категоріями громадян.Документ ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ В СФЕРІ МІЖНАРОДНОГО ЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА(КНТЕУ, 2020) Карпенко Ілона; Мірко Наталія ВікторівнаПитання міжнародного співробітництва є особливо актуальним в сучасних умовах. В умовах глобалізації, ефективна міжнародна співпраця має сприяти зростанню доходів населення, а отже супроводжуватися ефективним рівнем продуктивності праці і вести до загального економічного зростання. В сучасному контексті євроінтеграційних процесів, які активно відбуваються в Україні, ефективне міжнародне співробітництво відіграє ключову роль у формуванні дієвого та конкурентоспроможного ринку. Саме тому проблема підвищення ефективності співпраці в контексті світового глобального простору є важливим викликом для сучасного суспільства.Документ Оцінювання інформаційно-комунікативної діяльності органів публічної влвди(КНТЕУ, 2020) Ільїнова Світлана; Лазебна Ірина ВасилівнаАктуальність дослідження. Розвиток України як сучасної європейської, правової та демократичної держави характеризується глибокими, принциповими змінами практично в усіх сферах суспільного життя. Такі зміни, в свою чергу, передбачають ефективність функціонування економічної сфери, зокрема, розвиток інвестиційного потенціалу територій та впровадження ефективної стратегії управління інвестиціями на місцях [3, с. 35]. На сьогодні, успішний інвестиційний клімат міста Києва значною мірою залежить від його економічного розвитку, необхідною умовою якого є реалізація столицею свого інвестиційного потенціалу. Отже, актуальність дослідження викликана, в першу чергу, потребами сучасної політико-економічної теорії та практики, необхідністю формування ефективної стратегії розвитку інвестиційного потенціалу міста Києва та держави, оптимізації вітчизняної інвестиційної діяльності в площині глобалізаційних трансформацій [8, с. 68]. Як відомо, столиця України є політичним, адміністративним, духовним, культурним та історичним центром нашої держави. Виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація (КМДА). Саме на цю установу покладено функції ефективного керування містом. З точки зору інвестиційної привабливості території можна зазначити, що Київ – це одне з найпривабливіших міст України: тут впроваджується безліч інвестиційних проектів за участю вітчизняних та іноземних партнерів; в межах столиці сконцентровані різноманітні організації, що функціонують у різних економічних сферах. Завдяки вдалій роботі висококваліфікованого персоналу, за наявності інвестицій, такі компанії складають серйозну конкуренцію на міжнародній арені. Як правило, значною перевагою інвестування у місті Києві є фактор близькості до головних центральних осередків прийняття рішень, а також широкий спектр можливостей для комунікативного процесу всіх зацікавлених сторін з точки зору реалізації інвестиційних проектів [23, с. 3]. 7 Слід зауважити, що завдяки інвестиціям на підприємстві відбувається удосконалення технічної бази, самої продукції, здійснюється дослідна робота, на рівні держави – поліпшується інвестиційний клімат, країна стає конкурентоспроможною на світовому ринку. Саме тому дослідження інвестиційного клімату та проблем щодо ефективного розвитку інвестиційного потенціалу міста Києва в площині діяльності Київської державної адміністрації є важливою складовою економічної стабільності та розвитку країни загалом. Водночас, як засвідчує аналіз літературних джерел, питання вивчення особливостей розвитку інвестиційного потенціалу території м. Києва вивчене недостатньо. Наукові дослідження стосуються переважно лише окремих аспектів визначення інвестиційного потенціалу країни, що не може повною мірою розкрити специфіку розвитку інвестиційної діяльності території м. Києва на базі КМДА як важливого складового елементу в загальній системі управління інвестуванням. Отже, виходячи з вищенаведеного, наше дослідження особливостей розвитку розвитку інвестиційного потенціалу території м. Києва на базі КМДА є актуальниДокумент ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТЕРИТОРІЇ(КНТЕУ, 2020) Журавльова Анна; Головня Юлія ІгорівнаАктуальність дослідження. Розвиток України як сучасної європейської, правової та демократичної держави характеризується глибокими, принциповими змінами практично в усіх сферах суспільного життя. Такі зміни, в свою чергу, передбачають ефективність функціонування економічної сфери, зокрема, розвиток інвестиційного потенціалу територій та впровадження ефективної стратегії управління інвестиціями на місцях [3, с. 35]. На сьогодні, успішний інвестиційний клімат міста Києва значною мірою залежить від його економічного розвитку, необхідною умовою якого є реалізація столицею свого інвестиційного потенціалу. Отже, актуальність дослідження викликана, в першу чергу, потребами сучасної політико-економічної теорії та практики, необхідністю формування ефективної стратегії розвитку інвестиційного потенціалу міста Києва та держави, оптимізації вітчизняної інвестиційної діяльності в площині глобалізаційних трансформацій [8, с. 68]. Як відомо, столиця України є політичним, адміністративним, духовним, культурним та історичним центром нашої держави. Виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація (КМДА). Саме на цю установу покладено функції ефективного керування містом. З точки зору інвестиційної привабливості території можна зазначити, що Київ – це одне з найпривабливіших міст України: тут впроваджується безліч інвестиційних проектів за участю вітчизняних та іноземних партнерів; в межах столиці сконцентровані різноманітні організації, що функціонують у різних економічних сферах. Завдяки вдалій роботі висококваліфікованого персоналу, за наявності інвестицій, такі компанії складають серйозну конкуренцію на міжнародній арені. Як правило, значною перевагою інвестування у місті Києві є фактор близькості до головних центральних осередків прийняття рішень, а також широкий спектр можливостей для комунікативного процесу всіх зацікавлених сторін з точки зору реалізації інвестиційних проектів [23, с. 3]. Слід зауважити, що завдяки інвестиціям на підприємстві відбувається удосконалення технічної бази, самої продукції, здійснюється дослідна робота, на рівні держави – поліпшується інвестиційний клімат, країна стає конкурентоспроможною на світовому ринку. Саме тому дослідження інвестиційного клімату та проблем щодо ефективного розвитку інвестиційного потенціалу міста Києва в площині діяльності Київської державної адміністрації є важливою складовою економічної стабільності та розвитку країни загалом. Водночас, як засвідчує аналіз літературних джерел, питання вивчення особливостей розвитку інвестиційного потенціалу території м. Києва вивчене недостатньо. Наукові дослідження стосуються переважно лише окремих аспектів визначення інвестиційного потенціалу країни, що не може повною мірою розкрити специфіку розвитку інвестиційної діяльності території м. Києва на базі КМДА як важливого складового елементу в загальній системі управління інвестуванням. Отже, виходячи з вищенаведеного, наше дослідження особливостей розвитку розвитку інвестиційного потенціалу території м. Києва на базі КМДА є актуальниДокумент СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ В ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ(КНТЕУ, 2020) Глуха Дар’я; Сонько Юлія АнатоліївнаАктуальність цієї проблеми полягає в тому, що окремий підхід до стратегічного планування пояснює якість державно-управлінського впливу та реакцію об’єкта управління в результаті такого впливу. Невирішеними в наш час залишаються питання систематизації підходів до стратегічного планування у сфері публічного управління, тому вважаємо за необхідне проаналізувати особливості кожного з підходів і відповідно до цього сформулювати рекомендації. Стратегічне планування у публічного управління якраз і має стати найважливішим інструментом такого перетворення, основою якого є досягнення принципу збалансованості інтересів та встановлення системи партнерства між об’єктами публічного управління. Стратегічне планування як важливу сферу публічного управління досліджували такі вчені як: О.Л. Євмєшкіна [9-10], В. І. Козак [14], В. І. Ляшенко [19], О. П. Попроцький [24], С. В. Савчук [25], І. А. Чухно [38] та ін. В Україні існує потреба у вдосконаленні стратегій публічного управління – нерівномірний розвиток регіонів, неузгодженість державної політики є результатом недосконалої системи стратегічного планування [30]. Це призводить до того, що з кожним роком поглиблюється зростання міжрегіональних соціально-економічних диспропорцій, загострюється проблема диференціації розвитку районів та міст. Механізм реалізації стратегічного планування в публічному управлінні має носити комплексний характер, тобто здійснюватися через призму нормативно-правового, організаційного та економічного функціональних елементів. Вищенаведене актуалізує необхідність проведення досліджень, спрямованих на вирішення проблеми розвитку напрямів стратегічного планування в публічному управлінні і першим кроком, на цьому шляху має стати ґрунтовний теоретичний аналіз.Документ МОНІТОРИНГ ТА ОЦІНЮВАННЯ ЗАГРОЗ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ(КНТЕУ, 2020) Гаврилюк Яна; Сонько Юлія АнатоліївнаCьoгoднi пpoцecи poзпoвcюджeння iнфopмaцiї будь-якoї кpaїни cвiту мaє нeaбиякий вплив нa уci cфepи її життя cуcпiльcтвa. Caмe тoму зaбeзпeчeння iнфopмaцiйнoї бeзпeки – oднe з нaйaктуaльнiшиx зaвдaнь дepжaви, тoму щo тiльки збaлaнcoвaнa пoлiтикa iнфopмaцiйнoї бeзпeки пpизвeдe дo cтaбiльнoї cитуaцiї в дepжaвi тa блaгoпoлуччя її нaceлeння. На Україну здійснюється потужний інформаційний вплив шляхом поширення неповної або упередженої інформації. Це зумовлено, насамперед, прагненням керівництва іноземних держав впливати на зовнішню та внутрішню політику України. Сьогодні актуальним завданням для України є моніторинг загроз інформаційній безпеці для реалізації інформаційної політики, спрямованої на забезпечення національних інтересів. Актуальність контент-моніторингу інформаційного простору з метою виявлення ознак інформаційно-психологічних операцій для забезпечення інформаційної безпеки України у воєнній сфері обумовлена новими геополітичними викликами, що набули особливої гостроти в умовах інформаційної війни та військових конфліктів на сході України. Інформаційний простір є однією з основних категорій інформаційної безпеки. Національний інформаційний простір являє собою сферу інформаційних обмінів щодо створення нової інформації, її захисту та використання. Розбудова власного інформаційного простору є однією з передумов соціально-економічного, політичного й культурного розвитку держави.Документ ПЛАНУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ(КНТЕУ, 2020) Гавиж Руслан; Головня Юлія ІгорівнаАктуальність дослідження. Розвиток України як сучасної європейської, правової та демократичної держави характеризується глибокими, принциповими змінами практично в усіх сферах суспільного життя. Такі зміни, в свою чергу, передбачають ефективність функціонування соціально-економічної сфери, зокрема, перспективний розвиток регіонів та впровадження ефективної стратегії управління його ресурсами [1, с. 21]. На сьогоднішній день, сталий розвиток регіонів як економічних агентів світового масштабу здійснює суттєвий влив на макроекономічні показники розвитку всієї держави та визначає напрямки вітчизняного розвитку. Через це питання ефективного керування системою соціально-економічним розвитку (ССЕР) регіонів є наразі актуальним для багатьох країн. Так, перед Україною виникає необхідність проектування принципово нової стратегії взаємовідносин між центральним апаратом керування і регіональним сектором, вдосконалення механізмів регіональної політики, нормативного забезпечення регіонального статусу територій на місцях, створення принципів грамотного розподілення функцій різноматних щаблів управління [4, с. 103]. Слід зазначити, що потреба впровадження в практичну діяльність стратегічного керування та планування пояснюється поступовим наближенням сучасних процесів керування в нашій державі до міжнародних стандартів. Водночас відношення до проектування регіональної стратегії розвитку як до засадничого компоненту регіонального керування, що має з’єднувати в собі перспективну і поточну виробничу практику, координувати дії між різними суб’єктами державних інституцій та дбати в інтересах підвищення рівня добробуту людей, а також сприяти росту загальних показників розвитку регіонів, є надважливим для сучасної державної регіональної політики. Саме на таких принципах грунтуються механізми, які модеолюються у межах сталого розвитку держави, регіонів та окремих сфер. Тому грамотне планування та побудова ефективної стратегії розвитку регіонів є основоположним фактором економічного розвитку виключно для всіх суб’єктів господарювання, а формування та впровадження ефективної ССЕР регіонів стає пріоритетною задачею під час функціонування органів владних структур [10, с. 12]. Водночас, як засвідчує аналіз літературних джерел, питання вивчення особливостей побудови ефективної ССЕР регіонів вивчене недостатньо. Наукові дослідження стосуються переважно лише окремих аспектів визначення стратегічного бачення перспективного плану соціально-економічного розвитку країни, що не може повною мірою розкрити специфіку моделювання та розвитку ССЕР Переясла-Хмельницького району як важливого складового елементу в загальній системі управління регіональним розвитком. Отже, виходячи з вищенаведеного, наше дослідження особливостей перспективного плану соціально-економічного розвитку київського регіону на прикладі Переяслав-Хмельницького району є актуальним.Документ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ РОЗВИТКУ РЕГІОНУ(КНТЕУ, 2020) Потій Марія; Ладонько Людмила СтепанівнАктуальність вибраної теми. У сучасних умовах розвитку суспільства соціально-економічний розвиток регіонів в Україні вимагає змін, які зумовлено суперечностями в його забезпеченні. Цe робить актуальним дослідження сутності державної регіональної політики і нагальним вирішення прoблeми визначення напрямів її подальшого вдосконалення. Незважаючи на введені протягом останніх років новації державної регіональної політики, нині в цій сфері залишається все ще багато невирішених питань, що обумовлює необхідність практичних дій у межах відповідних механізмів формування та реалізації державної політики розвитку регіонів. Державна регіональна політика є невід’ємною частиною державної політики, що здійснює регулювання відносин між державою і регіонами та спрямована на організаційне забезпечення окремих територій відповідно до державної стратегії розвитку. В умовах соціально-економічної нестабільності держави і враховуючи наявні суперечності у відносинах між центром і регіонами України, виникла потреба формування ефективної державної регіональної політики, яка б була спроможною сформувати сприятливі умови для забезпечення соціальної та економічної єдності держави, динамічного збалансованого розвитку регіонів, підвищення рівня і якості життя населення країни. Сучасний стан розроблення досліджуваної проблеми. Вирішення наявних в Україні системних соціально-економічних проблем регіонального розвитку вимагає від органів державної влади пошуку нових підходів до оновлення механізмів та інструментів стимулювання розвитку регіонів і запровадження дієвих управлінських рішень. Суттєвий внесок у дослідження і формування уявлення про регіональну політику було зроблено такими науковцями, як І. Архипенко, О. І. Васильєва, І. М. Грищенко, А. М. Жук, І. І. Козак, С.Т. Пухир, С. А. Романюк, Л. С. Тертишна, О. П. Челак та ін. Проте, враховуючи соціально-економічну нестабільність в Україні та наявність проблем регіонального розвитку, дослідження процесу формування нової парадигми державної регіональної політики в умовах децентралізації потребують подальшого вивчення.Документ ФОРМУВАННЯ СТРАТEГIЇ РОЗВИТКУ ОБ'ЄДНАНОЇ ТEРИТОРIАЛЬНОЇ ГРОМАДИ УКРАЇНИ(КНТЕУ, 2020) Назарeнко Владислав; Новiкова Наталя ЛeонiдiвнаРозвиток об’єднаних тeриторiальних громад – довготривалий процeс якiсних змiн, рeзультатом якого є полiпшeння якостi життя насeлeння рeгiону. Формування спроможних об’єднаних тeриторiальних громад в умовах швидкозмiнного сeрeдовища та пeвної нeвизначeностi, обумовлeної об’єктивними та суб’єктивними чинниками, актуал iзує проблeматику пошуку адeкватних iнструмeнтiв, мeханiзмiв та мeтодiв забeзпeчeння їх послiдовного розвитку за рахунок наявного рeсурсного потeнцiалу та алокацiї нових рeсурсних можливостeй. Найвагомiшим рeзультатом процeсу дeцeнтралiзацiї в України є створeння фiнансово спроможних та самодостатнiх об’єднаних тeриторiальних громад, якi б мали вiдповiднi матeрiальнi, людськi, фiнансовi, зeмeльнi рeсурси, об’єкти соцiальної iнфраструктури, нeобхiднi для полiпшeння забeзпeчeння потрeб громадян, опeративного та якiсного надання їм базових соц iальних та адмiнiстративних послуг, створeння умов для сталого розвитку вiдповiдних тeриторiй, бiльш eфeктивного використання бюджeтних коштiв. Одним iз найбiльш дiєвих iнструмeнтiв рeагування на змiни з урахуванням чiтко визначeних, науково обґрунтованих прiоритeтiв є стратeгiчнe планування. Дослiджeнням питань стратeгiчного планування в цiлому та розвитку тeриторiальних громад зокрeма присвячeно прaцi провiдних фундaторiв прeдстaвникiв рiзних нaукових шкiл I. Ансоффа, О. Бeрданової, В. Вакулeнко, К. Eндрюса, В. Олуйка, С. Сeрьогiна, В. Тeртички, А. Чандлeра, Ю. Шарова та iн. Водночас, нeзважаючи на значний iнтeрeс науковцiв до багатьох проблeм у цiй сфeрi, вiдчувається потрeба в подальших комплeксних дослiджeннях питань стратeгiчного планування розвитком тeриторiальних громад в умовах дeцeнтралiзацiї в Українi з урахуванням iмплeмeнтацiї досвiду успiшних практик. Вивчeння прaць нaуковцiв дозволяє ґрунтовно дослiдити сутнiсть постaвлeного нaукового зaвдaння, a тaкож сформулювaти питaння, що зaлишaються нeвирiшeними.Документ РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ(КНТЕУ, 2020) Михно Аліна; Міняйло Олександр ІвановичАктуальність теми. Глобальний розвиток інформаційної сфери, перехід світового та українського суспільства в інформаційне зумовило зростання ролі інформації та ІТ, відбувається інформатизація економіки та затвердження ринку інформаційних послуг як одного із найважливіших секторів економіки. Враховуючи виклики, які виникають на етапі розбудови інформаційного суспільства, актуальною стає необхідність запровадження ефективної системи державного управління в сфері інформаційної політики, оскільки наразі державна інформаційна політика присутня у всіх сферах життєдіяльності суспільства та являється важливою складовою зовнішньої і внутрішньої політики країни. На сучасному етапі інформаційна політика України створюється та розвивається в умовах гібридної війни, тому має специфічні виклики – забезпечення інформаційної безпеки держави, інформаційна реінтеграція тимчасово окупованих територій, створення ефективної системи комунікації з громадянами, що перебувають під впливом постійної дезінформації. Для сучасної України виважена інформаційна політика є рушійною силою для розвитку суспільства, конструктивного діалогу між владою та державою та забезпечення національної розвитку. Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю на сучасному етапі державотворення формування та ефективної реалізації державної інформаційної політики в умовах гібридної війни та тимчасової окупації територій, що має ключову роль для національної безпеки, суверенітету, розвитку інформаційного суспільства та побудові діалогу між суспільством і державою.Документ ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В СФЕРІ ОСВІТИ(КНТЕУ, 2020) Купченко Яна; Новікова Наталія ЛеонідівнаАктуальність теми дослідження. Зважаючи на осучаснені норми вітчизняного законодавства, на основі якого здійснюється регулювання суспільних відносин у сфері освіти, вона визнана державою як одна з найважливіших сфер. Реформаційні процеси, які сьогодні проходять в Україні та торкаються системи освіти, направлені на виведення її на якісно новий рівень, що відповідає загальновизнаним у Європі та світі стандартам. В той же час, законодавець та органи публічного адміністрування повинні виважено підходити до реформування всіх складових компонентів освіти для уникнення негативних виявів і наслідків для держави, суспільства, окремих осіб. Будь-які модифікації, зміни, перетворення обов’язково повинні базуватися на закріплених загальнодержавних принципах та запроваджуватися лише в інтересах приватних осіб. Саме за цих умов державна політика у сфері освіти буде, якісною та ефективною. Дослідження питання організації роботи органів державної влади у сфері освіти займалися Л. Бєлова, В. Грабовський В., О. Жадько, Т. Козирь, В. Комзюк, Є. Красняков, К. Корсак, Д. Петрашенко, О. Сахарук, Я. Тицька та інші.Документ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ АНТИКОРУПЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ(КНТЕУ, 2020) Козлова Юля; Новікова Наталя ЛеонідівнаАктуальність теми дослідження. Однією з головних проблем сучасного глобального світу є корупція. Стосовно України корупція визнана однією з найбільших загроз національній безпеці, яка призводить до дестабілізації суспільного ладу в державі, негативного впливу на стан захищеності прав, свобод та законних інтересів громадян, порушення системи правопорядку та інших несприятливих наслідків. Крім того, корупційні прояви знижують інвестиційну привабливість України, заважають розвитку бізнесу, руйнують довіру до судової та правоохоронної системи. Відповідно, створення ефективної, раціонально побудованої системи протидії та запобігання корупції є нагальним питанням сьогодення. Його важливість також підтверджується тим, що виважена та грамотно сформована антикорупційна політика є однією з умов повноцінного вступу України до ЄС. Варто додати, що ефективних кроків у сфері формування державної антикорупційної політики очікують і низка впливових міжнародних організацій. Незважаючи на те, що останнім часом відбувалося значне вдосконалення законодавства антикорупційного напрямку, на сьогодні ми не маємо схваленої антикорупційної стратегії, дана проблема не зникла та потребує свого вдосконалення. Отже, питання протидії корупції для України залишається вкрай актуальним. В контексті зазначеного вище, дуже важливо, на даному етапі розвитку нашої країни, дослідити особливості формування державної антикорупційної політики. Теоретичні, методичні та практичні аспекти формування державної антикорупційної політики були предметом досліджень зарубіжних та вітчизняних науковців таких як: Л.І. Аркуша, В.М. Вересов, А.Є. Жалинський, В.С. Журавський, М.Ю. Бездольний, Ю.Я. Касараба, М.І. Камлик, Р.П. Марчук, М. І. Мельник, С.М. Клімов, Т.В. Ковальова, В.В. Побережний, В.І. Франчук, М.Т. Бондарчук, С.М. Злепко, О. В. Шаповалов, Л.Г. Коваль, Є.В. Невмержицький, М.В. Фоміна, В.В. Кузьменко, В.М. Соловйов та багато інших. Проте, сучасні виклики потребують більш детального дослідження даного явища з метою вироблення заходів для його ефективного та якнайскорішого подолання, що ще раз доводить актуальність обраної теми даної роботи.Документ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ В ОРГАНАХ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ(КНТЕУ, 2020) Карсім Ольга; Ладонько Людмила СтепанівнаАктуальність дослідження. Розвиток України як сучасної європейської, правової та демократичної держави характеризується глибокими, принциповими змінами практично в усіх сферах суспільного життя. Такі зміни, в свою чергу, передбачають ефективність функціонування економічної сфери, зокрема, розвиток соціальних і трудових взаємозв’язків та ефективність системи управління персоналом установ різних форм власності. На сьогодні, використання світової практики управління персоналом в умовах вітчизняної кадрової стратегії, в тому числі в державному секторі, стає важливим не тільки для збереження організації на ринку, але й для розширення її позицій в умовах конкурентної боротьби. Аналіз практики країн з розвиненою економікою свідчить, що своїй успішності підприємства завдячують системі управління персоналом, виробництву та обміну матеріальними благами, тобто менеджменту. Відомо, що саме кадровий менеджмент сприяє безупинній іновації щодо способів комунікації з персоналом та впроваджує досягнення вітчизняного на міжнародного наукового досвіду у поєднанні з кращими показниками виробничого досвіду світу [3, с. 16]. Варто зазначити, що одним з найважливіших напрямків роботи загальної державної політики є розробка кадрової політики, її основних механізмів та методів реалізації, на основі якої органи державної влади впливають на суспільний, політичний та економічний стан країни в цілому. Ефективна робота та успіх соціально-економічних перетворень держави у всіх напрямках діяльності залежить від ефективної кадрової стратегії, яка запроваджена, в першу чергу, в органах державної влади та місцевого самоврядування. Адже саме державна служба є одним з найважливіших механізмів їх реалізації. Таким чином, комплектування органів державної влади висококваліфікованими кадрами, розробка кадрової політики та основних напрямків управління людськими ресурсами, чітке виділення переліку професійних навичок потенційних кандидатів має надзвичайно важливе значення [4, с. 88]. На думку науковців, зміст управління персоналом криється у визначенні організаційних, економічних, соціальних та психологічно-правових взаємозв’язків суб'єкта та об’єкта управлінського процесу. Тому засадничою базою є принципи, способи та чинники впливу на інтереси, поведінку й діяльність співробітників задля можливості максимально використовувати їх ресурсні можливості [7, с. 77]. Отже, виходячи з вищенаведеного, дослідження особливостей процесу управління персоналом в органах державної влади є актуальнимДокумент ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У СФЕРІ ОСВІТИ(КНТЕУ, 2020) Збаразька Вікторія; Новікова Наталя ЛеонідівнаАктуальність теми. Держава та суспільство взаємозалежать у взаємному розвитку. Процеси трасформації, як держави так і суспільства є логічними та закономірними в умовах становлення України як соціально-правової держави. Європейські та світові інтеграційні процеси до яких долучилася Україна сприяли змінам в житті держави, стосовно різних галузей економіки та суспільного життя, включаючи політико-економічну та соціально-культурну сфери. Саме це стало поштовхом для впровадження реформаційних процесів державного управління різних галузей, не оминаючи і освітню галузь. Одним із можливих механізмів забезпечення ефективного управління освітньою сферою на місцевому рівні є впровадження реформи місцевого самоврядування та організації влади на місцях. Процес децентралізації тягне перебачає реформування сфери освіти на місцевому рівні шляхом створення нової системи управління, яка сприяла би ефективному використанню матеріальних ресурсів відповідної місцевості. Провідними тенденціями розвитку державного управління, які базуються на демократичних засадах, є посилена роль представницького органу управління на місцевому рівні – об’єднаної територіальної громади. Загалом до створення ОТГ управління сферою освіти на місцевому рівні, а саме в селах і селищах, опікувались районні державні адміністрації в структуру яких входили відділи освіти, які безпосередньо виконували функцію державного управління освітньою ферою. Натомість виконавчим органам місцевого самоврядування було надано мінімальний обсяг управлінських повноважень в сфері освіти, які обмежувалась наприклад, організацією трансферуучнів до школи. На сьогоднійшній день в процесі зазначеної реформи на ОТГ покладені повноваження та відповідальність за ефективне управління сферою освіти на місцях.Документ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В СФЕРІ ЗАЙНЯТОСТІ УКРАЇНИ(КНТЕУ, 2020) Жибуль Дмитро; Ладонько Людмила СтепанівнаАктуальність теми. Серед важливих соціально-економічних проблем, які постали перед країнами з трансформаційними економіками, у т.ч. й нашою державою, є диспропорції у галузевій структурі зайнятості, зростання рівня безробіття, масштабів нелегальної трудової міграції, деформації у сфері оплати праці тощо. Усі ці проблеми неможливо вирішити без ефективної системи державного регулювання ринку праці. Реформа трудових відносин в Україні не призвела до подолання кризових явищ у сфері зайнятості, формування дієвих інститутів ринку праці, помітного зростання реальних доходів домогосподарств, детінізації економіки. В Україні недостатньо враховано успішний досвід країн Центрально-Східної Європи щодо впровадження ефективних програм державної політики зайнятості. Тому дослідження знарядь державного регулювання ринку праці, напрямів підвищення ефективності їхнього застосування набуває особливого значення для прискорення трансформації сфери зайнятості вітчизняної економіки. У трансформаційних економіках, яким притаманні неусталені ринки праці, державна політика зайнятості виконує ще низку важливих завдань, а саме: подолання диспропорцій у галузевій структурі зайнятості, формування інститутів інфраструктури ринку праці, детінізація економіки та трудових відносин, стимулювання мобільності робочої сили, соціальний захист та трудова адаптація внутрішньо переміщених осіб. Трансформаційні економіки за своєю природою є неусталеними господарськими системами, яким притаманна низька ефективність механізмів функціонування. Основними ознаками, що вирізняють неусталені ринки праці є такі: докорінні трансформаційні зміни у галузевій структурі зайнятості; відсутність ефективних інститутів регулювання, які обмежені умовами, що заклали ознаки неусталеної господарської системи; висока частка зайнятих у тіньовій економіці; ринки праці у неусталених господарських системах часто потерпають від впливу шокових збурень (зміни попиту на ринку праці, технологічні, демографічні зміни тощо) та вимагають від суб’єктів постійних корективів та адаптації до них; низька мобільність трудових ресурсів. Географічна мобільність обмежується відсутністю місткого ринку житла, низька професійна мобільність є результатом застарілої законодавчої системи. Вагомий внесок у дослідження проблем регулювання зайнятості зробили такі вітчизняні науковці, як Д. Богиня, Г. Башнянин, О. Бражко, В. Васильченко, О. Грішнова, О. Єрмоленко, П. Закерничний, С. Злупко, А. Колот, О.Кремень, Е. Лібанова, В. Легкий, В. Мандибура, Ю. Маршавін, М.Мироненко, В. Міненко, М. Пітюлич, В. Приймак, І. Рудкевич, І. Сидор, Г.Чепурко, І. Штундер та ін.Документ ДЕРЖВАНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ В УКРАЇНІ»(КНТЕУ, 2020) Жадько Катерина; Міняйло Олександр ІвановичСтан ринку праці, структура бізнес-середовища України, процеси їх розвитку надзвичайно впливають один на одного. Тенденції, що спостерігаються в економіці країни щодо розподілу, перерозподілу бізнес-одиниць за організаційною формою, обсягом, сферами та результатами діяльності та їх взаємозв’язок із показниками ринку праці потребують вивчення та визначення можливих шляхів вирішення проблемних питань як на мікро- так і на макрорівнях. Ринок праці вважається найбільш складним та дуже важливим елементом в ринковій економіці. Сучасну ситуацію на ринку праці вчені та дослідники вважають кризовою і такою, що продукує трудову бідність, зниження економічної активності працездатного населення, розширення вимушеної праці, розшарування населення на соціально-вразливі групи, неузгодженість із ринком освітніх послуг, і, відповідно, зниження якості трудового потенціалу та мотивації до продуктивної діяльності. Тому особливої актуальності набувають проблеми ефективної зайнятості населення, створення ринку робочої сили, запобігання масового безробіття та міграції і потребують постійного аналізу та моніторингу. Заходи державного регулювання ринку праці України недостатньо дієві і не забезпечують балансу інтересів учасників національного ринку праці. В зв'язку з цим актуальною є розробка шляхів удосконалення законодавчо-нормативних важелів державного регулювання ринку праці України. Питанням державного регулювання ринку праці завжди приділялось багато уваги. Широкий діапазон оцінювання стану ринку праці та його впливу на економіку інтерпретували Л.О. Аза, В.С. Васильченко, М.Л. Головко, О.Д. Гудзинський, І.Ф. Гнибіденко, А.Г. Горілий, А.М. Колот, Ю.М. Краснов, Е.М. Лібанова, Ю.М. Маршавін, Г.І. Мімандусова, А.А. Нікіфорова, В.В. Онікієнко, В.П. Пастухов, М.М. Руженський, М.І. Синюченко, М.В. Шаленко та іншими. Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. У науковій літературі нині існує ряд дискусійних питань та відсутня єдина точка зору щодо визначення особливостей національного ринку праці та його впливу на формування бізнес -середовища України.Документ ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА СОЦІАЛЬНИХ ПРОЕКТІВ В УКРАЇНІ(КНТЕУ, 2020) Громова Нонна; Ладонько Людмила СтепанівнаАктуальність дослідження. Розвиток України як сучасної європейської, правової та демократичної держави характеризується глибокими, принциповими змінами практично в усіх сферах суспільного життя. Такі зміни, в свою чергу, передбачають ефективність функціонування економічної сфери, зокрема, розвиток соціальних взаємозв’язків та ефективність системи управління соціальними проектами в державній сфері. На даному етапі розвитку соціально-орієнтованої української держави, здатної забезпечити високий рівень суспільного життя населення та соціально -економічного розвитку країни, важливим завданням є ефективне реформування всіх сфер життя суспільства відповідно до демократичних стандартів. На сьогодні Україна перебуває на шляху складних реформ та перетворень. Процес трансформації потребує радикальних та впевнених кроків, модернізації суспільних відносин та адаптації до сучасних викликів. У цьому аспекті важливим завданням є розвиток та державна підтримка соціальних проектів в Україні. Варто зазначити, що соціальне проектування визначається як науково-теоретична і водночас предметно-практична діяльність із створення проектів розвитку соціальних систем, інститутів, соціальних об’єктів, їх властивостей та відносин на основі соціального передбачення, прогнозування та планування соціальних якостей та властивостей, які є важливою соціальною потребою. Проекти надають можливість апробації ідей, пошуку та концентрації відповідних ресурсів, що робить їх важливим інструментом державної політики у сфері забезпечення соціально-економічного розвитку країни.Держава в різних формах надає підтримку для реалізації різних видів соціальних проектів. Однак постійні зміни в законодавстві потребують відстеження особливостей форм і механізмів такої підтримки. На сьогодні, використання світовоїпрактики управління системою соціальних проектів в умовах вітчизняної стратегії державної підтримки проектної діяльностістає важливим не тільки для збереження конкурентних переваг державинасвітовому ринку, але й для розширення її позицій в умовах глобального розвитку.Аналіз практики країн з розвиненою економікою свідчить, що своїй успішності вони завдячують системі управління соціальними проектами, якісними послугами населенню та обміну матеріальними благами, тобто менеджменту. Відомо, що саме управлінський менеджмент сприяє беззупинній іновації щодо способів комунікації в державній владі та впроваджує досягнення вітчизняного та міжнародного наукового досвіду у поєднанні з кращими показниками світової практики. Теоретично - інформаційну базу дослідження склали праці таких науковців, як В. Бабаєв, Л. Батенко, С. Бушуєв, Д. Грейсон, В. Жуковська, Л. Збаразька, Л. Кобилянський, С. Корунов, І. Мазур, В. Міхєєв, Л. Ноздріна, В. Рач, Г. Тарасюк, І. Туккель, В. Шапірота інших. Водночасодним з найважливіших напрямків роботи загальної державної політики є розробка грамотної соціальноїстратегії, її основних механізмів та методів реалізації, на основі якої органи державної влади впливають на суспільний, політичний та економічний стан країни в цілому. Ефективна робота та успіх соціально-економічних перетворень держави у всіх напрямках діяльності залежить від ефективної стратегії управління соціальними проектами та їх підтримки з боку органів державної влади. Адже саме держававиступаєосновним гарантом найважливіших механізмів їх реалізації. Отже, виходячи з вищенаведеного, дослідження особливостей формування та реалізації системи управління соціальними проектами в державній сферіє актуальним.Документ ОЦІНКА ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ ОРГАНУ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ(КНТЕУ, 2020) Голдинська Яна; Новікова Наталія ЛеонідівнаАктуальність теми. Створення ефективної системи місцевого самоврядування є важливим напрямом розвитку будь-якої країни. Сучасна система органів місцевого самоврядування є не достатньо розвиненою. Процес її формування та діяльності ускладняється певними проблемами: недостатнім рівнем розвитку понятійно-категорійного апарату, суперечливістю конституційно-правових норм, низьким рівнем децентралізації та концентрації, не раціональним розподілом функцій та обов’язків між державною і місцевою владою, не чітко сформованим адміністративно-територіальним устроєм [1]. Держава активно веде пошук ефективної та демократичної моделі управління, аналізуючи різні концепції реформування та реорганізації органів місцевого самоврядування. Нинішні проблеми реорганізації органів місцевого самоврядування мають досить різноманітний характер. Попри це, усі вони зв’язані між собою конституційною невизначеністю системи органів місцевого самоврядування. Основними напрямом розвитку органів місцевого самоврядування є мінімізація внутрішні проблеми та незгоди, які виникли після прийняття Конституції України і Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» спираючись на новітній досвід та принципи, які були прийняті Європейською хартією місцевого самоврядування. Організаційна структура органу місцевого самоврядування є досить складною і необхідною системою. Без неї неможлива злагоджена діяльність різних місцевих органів для забезпечення міського розвитку. Кожна складова даної структури має бути чітко спланована та законодавчо закріплена. Попри зміни, які відбуваються в українському законодавстві виникає безліч невирішених проблем щодо регіонального розвитку, що обумовлює актуальність дослідження організаційної структури органів місцевого самоврядування. [1] Основною характеристикою результативності діяльності місцевих органів є ефективність. Забезпечення ефективності пов’язано з оцінюванням. Вирішення питань щодо покращення та підтримки ефективності управління органів місцевого самоврядування неможливо без комплексної оцінки її рівня. Після проведення оцінки можна встановити рівень спрямованості в організаційній структурі, спрогнозувати її вплив на основні підсистеми діяльності, розробити відповідні управлінські рішення щодо підвищення рівня ефективності організаційної структури [11]. Процес оцінки ефективності організаційної структури органів місцевого самоврядування визначає потребу у виборі методів, на підставі яких буде проведена оцінка. Багато українських та зарубіжних вчених займалися дослідженням організаційної структури та принципів її оцінювання. Серед них, можна виокремити таких, як: Н. Т. Гончарук, Н. О. Бикадорова, В. Л. Бондаренко, О. Н. Євтушенко, О. Ю. Лебединська, Р. Л. Брусак, В.Ф. Семенов, М. О. Петришина та інші. Проте, за сучасних умов господарювання змінюються завдання управління та методи їх вирішення.Документ СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЮ ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ(КНТЕУ, 2020) Полатовський Костянтин; Лазебна Ірина ВасилівнаАктуальність теми. Забезпечення економічної безпеки країни є однією з тих проблем, які ніколи не втрачають своєї актуальності в практично-прикладному плані і вимагають підвищеної уваги з боку представників усіх галузей наукових знань. Здійснюваний в даний час в Україні курс на розвиток національної інноваційної системи, освоєння нових ресурсних джерел, модернізацію пріоритетних секторів національної економіки, вдосконалення банківської системи, фінансового сектора послуг і міжбюджетних відносин об'єктивно детермінують необхідність забезпечення економічної безпеки. В таких умовах реалізація комплексу заходів, орієнтованих на забезпечення економічної безпеки, в якості одного зі стратегічних векторів забезпечення і зміцнення національної безпеки, безсумнівно, є пріоритетом внутрішньої і зовнішньої політики нашої країни. Відповідно до вимог Стратегії національної безпеки України, робота по забезпеченню економічної безпеки є одним з основних напрямків діяльності по забезпеченню національної безпеки в цілому, а зростання злочинних посягань, спрямованих проти власності та економічної безпеки – одним з головних джерел загроз. Аналіз основних публікацій. Теоретичні основи розробки механізмів управління національною економічною безпекою відображені у працях таких українських вчених: Л. Акімова [1-3], З.С. Варналія [14], В.М. Гейця [9], Я. Жаліла [17], В.В. Мартиненко [27, 28], В.І. Мунтіяна [33], Г.А Пастернак-Таранушенка [40], М.М. Пендюра [41], Л.С. Шевченко [13], В.Т. Шлемко [61] та ін. Однак низка питань, пов'язаних зі стратегічним управлінням та моделювання механізмів забезпечення економічної безпеки країни на основі аналізу структурних взаємозв'язків зовнішніх і внутрішніх загроз, не знайшли належного відображення в наукових працях.