Факультет Економіки, Менеджменту та Психології

Постійне посилання на фонд

https://ur.knute.edu.ua/handle/123456789/32

Переглянути

Перегляд Факультет Економіки, Менеджменту та Психології за Автор "Вербицька Людмила Федорівна"

Зараз показуємо 1 - 3 з 3
  • Ескіз
    Документ
    ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ В ПІДПРИЄМНИЦЬКІЙ ТА УПРАВЛІНСЬКІЙ СФЕРІ
    (КНТЕУ, 2020) Сердюк Марія; Вербицька Людмила Федорівна
    Актуальність дослідження. Актуальність даної теми визначається постійною трансформацією ринку як економічного, так і ринку праці. Стрімко зростає кількість нових компаній, а вже існуючі постійно змінюються. Це викликає неабиякий інтерес до детального вивчення проблематики вибору, а саме самореалізації особистості в професійній сфері. Також важливим є те, що важливість даної теми часто не береться до уваги керівниками та загалом учасниками підприємницької діяльності. На першому місці зазвичай стоїть саме рентабельність та якість результату діяльності, а не психологічний фактор задоволеності особистісних потреб робітників у розкритті власного потенціалу. Проте, істотність даної проблеми неможливо упускати. По-перше, реалізація власного потенціалу працівників, а також самих керівників підвищує їх працездатність та вмотивованість, а як наслідок і якість результату. По-друге, підвищуються можливості праці, а саме майбутній економічний потенціал та вигода діяльності. По -третє, фокусування на покращенні процесу самореалізації кожного працівника компанії дає змогу запобігти виникненню феномену професійного вигорання, мотивуючи працівників до кар’єрного зростання та реалізації. Загалом, у сучасній психологічній науці залишається відкритим питання про феномен поняття «самореалізація». По сьогоднішній день безліч вчених присвячують даній проблемі дослідження, однак питання досі не є достатньо освітленим. У зв'язку з цим, актуальністю дослідження є розгляд наявних теоретичних уявлень на визначення змісту поняття «самореалізація» і виявлення психологічних детермінантів для професійної самореалізації особистості у підприємницькій та управлінській сфері діяльності. Дане питання досліджувалось такими вітчизняними та зарубіжними дослідниками: А. Маслоу, К. Роджерс, К. Юнг, О. Асмолов, Б. Братусь, Л. Коростильова, Б. Ломов, А. Осницький, В.Корольчук, М.Корольчук, Л.Кулаківська, Т.Кулаківський, А.Мазаракі, С. Миронець, В.Осьодло, З. Кісарчук, В. Татенко, Н. Чепелєва, О.Щотка. Особливості діяльності менеджерів в сучасних організаціях, зокрема, пошук ними нових форм реалізації своїх здібностей і потенційних можливостей відображено в наукових дослідженнях В. Агапова, Т. Базарова, О. Бондарчук, О. Борисової, І. Ващенко, О. Винославської, М. Вудкока, А. Деркача, О. Єгоршина, В. Зазикіна, Л. Карамушки, Г. Ложкіна, Л. Мітиної, Л. Орбан-Лембрик, В. Третьяченко та ін
  • Ескіз
    Документ
    ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ТА ПРОФІЛАКТИКА ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРЯННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ
    (КНТЕУ, 2020) Медведєва Катерина; Вербицька Людмила Федорівна
    Актуальність дослідження. Протягом останніх кількох десятиліть вивчення феномена професійного вигорання стало однією з найбільш популярних тем в психологічній науці та практиці. Нові види прийому на роботу, організації трудової діяльності, робочих взаємин викликали поширення стресу і розладів, які з ним пов'язані. Особливо розповсюджений феномен серед представників професії категорії «людина-людина» з підвищеною моральною відповідальністю, стресовими ситуаціями та іншими психологічними чинниками. Наразі спостерігається гострий інтерес до проблеми вигорання, як одного з видів функціональних станів, викликаних суттєвими змінами в житті і трудовій діяльності людини. Актуальність дослідження професійного вигорання у соціальних працівників обумовлюється тим, що синдром негативно впливає на психологічне благополуччя, фізичне здоров'я та ефективність діяльності фахівців. Подібна робота супроводжується значною втратою психологічної енергії, а тривалий вплив негативних факторів на особистість зумовлює появу професійних деформацій, зокрема професійного вигорання. Наслідки вигорання є небезпечними не лише для працівників, а й для об’єктів їх професійної діяльності. У зв'язку зі зростанням стресових розладів у соціальних працівників існує необхідність у проведенні ефективних заходів щодо їх попередження та відновлення потенціалу спеціалістів. Аналізуючи ступінь вивченості професійного вигорання і його профілактики, слід зазначити, що вперше звернув увагу на проблему професійного вигорання американський психіатр Х. Дж. Фрайденбергер в 1974р. і ввів поняття «вигорання» або «burnout» [92]. Серед зарубіжних вчених, які досліджували проблему професійного вигорання, можна виділити: К. Черніс (1980р.), К. Маслач і С.Е. Джексон (1981р.), Е. Махер (1983р.), А. Пайнс, Е. Аронсон (1988р.), А. Широм (1989р.) Д. Дірендонк, Б. Шауфеллі, К. Кондо, (1991р.), Х. Сіксма (1994р.) та ін. [90; 95; 93; 94; 99; 96]. У вітчизняній психології особливості професійного вигорання досліджувались наступними вченими: Т.В. Форманюк (1994р.), В.В. Бойко (1996р.), В.О. Орел (2005р.), Л.Ф. Вербицька, В.А Старик (2012р.), М.С. Корольчук, В.М. Корольчук, С.М. Миронець (2014р.), Л.М Карамушка (2015р.), Н. М. Мирончук (2017р.) та ін. [81; 3; 65; 9; 77; 45; 26; 57]. Дослідженню детермінант, що провокують розвиток синдрому професійного вигорання серед фахівців соціальної сфери, присвячені праці: Н.Є. Водоп'янова, Є.С. Старченкова (1997р.), Т.І. Ронгінська (2002р.), Л.Ф. Вербицька (2012р.), М.В. Воронцова, Т.В. Бюндюгова, Л.М. Деточенко, Л.А. Кайгородова, М.А. Нікуліна (2013р.), К.О. Балакірєва (2015р.), О.Л. Главацька (2017р.) [10; 73; 9; 13; 1; 16]. Незважаючи на численні дослідження проблеми вигорання, існують різні погляди на його природу, причини виникнення та структуру. Це обумовлено, по-перше, складністю прояву даного явища і багатофакторністю його детермінації. По-друге, відмінністю в назвах пов'язані з теоретичними моделями феномену як наукової категорії. Дотепер не існує узагальненої концепції, яка розкриває психологічні детермінанти і механізми розвитку даного синдрому, а також дискутується питання ефективності методичного інструментарію щодо його вивчення, профілактики та корекції. Недостатньо уваги приділяється питанням його ранньої профілактики, що зумовлює необхідність використання нових ефективних методів діагностики та визначення ефективних програм психологічної профілактики. Таким чином, спостерігається висока наукова і практична значущість дослідження психологічних особливостей синдрому професійного вигорання у фахівців соціальної сфери, що зумовило вибір теми нашої наукової роботи: «Психологічні детермінанти та профілактика професійного вигорання соціальних працівників».
  • Ескіз
    Документ
    ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКІВ ОРГАНІЗАЦІЇ
    (КНТЕУ, 2020) Михальченко Наталія; Вербицька Людмила Федорівна
    Актуальність теми. Розв’язання завдань сучасного управління, оптимізація професійної діяльності передбачає врахування різних чинників – політичних, економічних, законодавчих, соціальних, психологічних тощо. Вагоме місце серед них посідають соціально-психологічні аспекти, що пов’язані із урахуванням індивідуально-психологічних особливостей людей та закономірностей спілкування в різних соціальних групах. Особливо значущими вони виявляються в управлінській діяльності керівника організації. Йдеться, насамперед, про розвиток тих соціально-психологічних якостей керівника, які можуть забезпечити ефективну реалізацію всіх його управлінських функцій. Вивчення практичної роботи управлінських кадрів і підготовки їх до професійної діяльності дозволяє встановити наявність суперечностей між об’єктивною необхідністю вдосконалення праці керівників через підвищення ефективності їхньої соціально-психологічної підготовки та недостатньою розробкою засобів і методів такої підготовки; між важливою роллю соціально-психологічних властивостей керівника, його комунікативного потенціалу в реальній управлінській практиці та істотними прогалинами у вивченні цих питань у вітчизняній психології. Усвідомлення недостатності теоретичної та практичної розробки зазначеної проблеми та її актуальність зумовили вибір теми цього дослідження. Виділена проблема завжди привертала увагу дослідників різних напрямків знань: психології особистості, соціальної психології,. акмеології, психології управління тощо (І. П. Волков, А.Л.Журавльов, Е.С.Кузьмін, А.И.Кітов, Р.Л.Кричевський, Л.Г.Лаптев, Б.Г.Паригін, А.А.Русалінова, А.Л.Свенціцький, Ю.В.Сінягін, А.В.Філліпов, Р.Х.Шакуров). Так, наразі немає, мабуть, жодної роботи з управлінської психології, де в тій чи іншій мірі не порушувалося б дане питання.