ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ТА ПРОФІЛАКТИКА ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРЯННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ
Ескіз недоступний
Дата
2020
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
КНТЕУ
Анотація
Актуальність дослідження. Протягом останніх кількох десятиліть
вивчення феномена професійного вигорання стало однією з найбільш
популярних тем в психологічній науці та практиці. Нові види прийому на
роботу, організації трудової діяльності, робочих взаємин викликали поширення
стресу і розладів, які з ним пов'язані. Особливо розповсюджений феномен серед
представників професії категорії «людина-людина» з підвищеною моральною
відповідальністю, стресовими ситуаціями та іншими психологічними
чинниками. Наразі спостерігається гострий інтерес до проблеми вигорання, як
одного з видів функціональних станів, викликаних суттєвими змінами в житті і
трудовій діяльності людини.
Актуальність дослідження професійного вигорання у соціальних
працівників обумовлюється тим, що синдром негативно впливає на психологічне
благополуччя, фізичне здоров'я та ефективність діяльності фахівців. Подібна
робота супроводжується значною втратою психологічної енергії, а тривалий
вплив негативних факторів на особистість зумовлює появу професійних
деформацій, зокрема професійного вигорання. Наслідки вигорання є
небезпечними не лише для працівників, а й для об’єктів їх професійної
діяльності. У зв'язку зі зростанням стресових розладів у соціальних працівників
існує необхідність у проведенні ефективних заходів щодо їх попередження та
відновлення потенціалу спеціалістів.
Аналізуючи ступінь вивченості професійного вигорання і його
профілактики, слід зазначити, що вперше звернув увагу на проблему
професійного вигорання американський психіатр Х. Дж. Фрайденбергер в 1974р.
і ввів поняття «вигорання» або «burnout» [92]. Серед зарубіжних вчених, які
досліджували проблему професійного вигорання, можна виділити: К. Черніс
(1980р.), К. Маслач і С.Е. Джексон (1981р.), Е. Махер (1983р.), А. Пайнс,
Е. Аронсон (1988р.), А. Широм (1989р.) Д. Дірендонк, Б. Шауфеллі, К. Кондо,
(1991р.), Х. Сіксма (1994р.) та ін. [90; 95; 93; 94; 99; 96].
У вітчизняній психології особливості професійного вигорання
досліджувались наступними вченими: Т.В. Форманюк (1994р.), В.В. Бойко
(1996р.), В.О. Орел (2005р.), Л.Ф. Вербицька, В.А Старик (2012р.),
М.С. Корольчук, В.М. Корольчук, С.М. Миронець (2014р.), Л.М Карамушка
(2015р.), Н. М. Мирончук (2017р.) та ін. [81; 3; 65; 9; 77; 45; 26; 57].
Дослідженню детермінант, що провокують розвиток синдрому
професійного вигорання серед фахівців соціальної сфери, присвячені праці:
Н.Є. Водоп'янова, Є.С. Старченкова (1997р.), Т.І. Ронгінська (2002р.),
Л.Ф. Вербицька (2012р.), М.В. Воронцова, Т.В. Бюндюгова, Л.М. Деточенко,
Л.А. Кайгородова, М.А. Нікуліна (2013р.), К.О. Балакірєва (2015р.),
О.Л. Главацька (2017р.) [10; 73; 9; 13; 1; 16].
Незважаючи на численні дослідження проблеми вигорання, існують різні
погляди на його природу, причини виникнення та структуру. Це обумовлено, по-перше, складністю прояву даного явища і багатофакторністю його детермінації.
По-друге, відмінністю в назвах пов'язані з теоретичними моделями феномену як
наукової категорії. Дотепер не існує узагальненої концепції, яка розкриває
психологічні детермінанти і механізми розвитку даного синдрому, а також
дискутується питання ефективності методичного інструментарію щодо його
вивчення, профілактики та корекції. Недостатньо уваги приділяється питанням
його ранньої профілактики, що зумовлює необхідність використання нових
ефективних методів діагностики та визначення ефективних програм
психологічної профілактики.
Таким чином, спостерігається висока наукова і практична значущість
дослідження психологічних особливостей синдрому професійного вигорання у
фахівців соціальної сфери, що зумовило вибір теми нашої наукової роботи:
«Психологічні детермінанти та профілактика професійного вигорання
соціальних працівників».
Опис
ВИПУСКНА КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА