СТЕЙКХОЛДЕР МЕНЕДЖМЕНТ РЕСТОРАННО-ГОТЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ «МІРАЖ», с. СОФІЇВСЬКА БОРЩАГІВКА, КИЇВСЬКА ОБЛАСТЬ
Ескіз недоступний
Дата
2020
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
КНТЕУ
Анотація
Актуальність теми. Сучасне підприємство є пулом численних
відносин і комунікацій. Саме їхня якість і надійність значною мірою
визначають здатність підприємства до підтримки тривалого життєвого циклу
та досягнення успіху в конкурентній боротьбі, здатність до проривних
інновацій або адаптації до мінливих умов. Відносини та комунікації мають
формуватися не хаотично, а цілеспрямовано, тому в сукупності з
традиційними ресурсами вони стають об’єктами управління в специфічній
системі менеджменту – управлінні взаємовідносинами зі стейкхолдерами.
Одним із пріоритетних напрямків розвитку туризму, готельного та
ресторанного бізнесу є забезпечення того, щоб вони були орієнтовані на
реалізацію поставлених цілей та знаходження механізмів їх досягнення.
Важливими є ступінь техніко-економічного аналізу туристичних, готельних і
ресторанних послуг та відкритість сучасного ринку при розробці
стратегічних планів, розвиток відносин зі стейкхолдерами - зацікавленими
сторонами, що суттєво впливає на діяльність окремих компаній та загальний
розвиток галузі туризму, готельно-ресторанного бізнесу. Одним із елементів
стратегічного управління може стати стейкхолдерно-орієнтована модель
управління готельно-ресторанним комплексом.
Проблемам формування теоретико-методологічної бази
стейкхолдерської концепції стратегічного управління присвятили свої
дослідження такі видатні закордонні вчені, як: О. Вільямсон, М. Дженсен,
П. Друкер, T. Дональдсон, Ф. Котлер, В. Меклінг, Г. Мінцберг, М. Фоллет, Р.
Фрімен, Дж. Харісон та ін. Питання становлення системи управління
взаємовідносинами із групами зацікавлених сторін, що є частиною
корпоративного менеджменту, розглядаються у працях таких українських та
російських учених: К. Білоусов, Т. Горохова, А. Гресько, Г. Клейнер, К.
Мамонов, Н. Саломатіна, Т. Черната та ін. Зважаючи на те, що наукова база з
теми дослідження в даний час знаходиться на стадії формування, існує
необхідність розвитку методології стейкхолдер-менеджменту, що базується
на нових теоріях і підходах.
Стейкхолдерська теорія стверджує про необхідність урахування
різноманітних інтересів груп зацікавлених осіб у процесі формулювання місії
та стратегії розвитку компанії. Активна побудова довгострокових та
взаємовигідних взаємовідносин зі стейкхолдерами приносить ефект у вигляді
зростання конкурентних переваг, забезпечення стійкого розвитку та сприяє
інтеграції цілей та принципів корпоративної соціальної відповідальності у
стратегічне управління компанією. Ефективна взаємодія з групами
зацікавлених осіб є фундаментальною основою розвитку бізнесу на
сучасному етапі.
Опис
ВИПУСКНА КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА