Реферати | Dissertation abstracts

Постійне посилання зібрання

https://ur.knute.edu.ua/handle/123456789/986

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 10 з 10

РЕВЕНЮ МЕНЕДЖМЕНТ ПІДПРИЄМСТВ ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА 08.00.04 – економіка та управління підприємствами
(ДЕРЖАВНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, 2025) Кулик, Марія Володимирівна
Кулик М. В. Ревеню менеджмент підприємств готельного господарства. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності) – Державний торговельно-економічний університет, Київ, 2025. У дисертаційній роботі поглиблено теоретико-методологічні положення й обґрунтовано науково-методичні основи управління доходами, зокрема, запропоновано концепції ревеню менеджменту підприємств готельного господарства, обґрунтовано методологічні положення функціонування інформаційно-комунікаційної екосистеми ревеню менеджменту та розроблено методологічні підходи рівня використання ресурсів штучного інтелекту для динамічного регулювання цінової політики. Досліджено теоретико-методологічні засади та методичні підходи до управління доходами як мультиаспектної та багаторівневої економічної категорії, яка детермінується впливом ендогенних й екзогенних чинників динамічності процесів цифровізації, технологічної інтенсифікації операційних бізнес-процесів, спричиняючи розвиток економічної моделі управління доходами. З’ясовано, що цифровізація радикально змінює способи взаємодії зі споживачами, управління бізнесом, формування стратегій ціноутворення. З метою адаптації до нинішніх тенденцій розвитку ринку готельних послуг, забезпечення ефективності бізнес-процесів та максимізації фінансових результатів розвинуто теоретичні положення управління доходами в контексті визначення структурного базису інтелектуалізації цього процесу за ознаками комплексності, функціональності, ієрархічності, інваріантності, комплементарності, різноманітності, резистентності, адаптивності, емерджентності і стійкості, які є основою виявлення характерних ознак управління доходами в умовах зростання невизначеності впливу коливних тенденцій ринкової кон’юнктури. Встановлено, що еволюція концепції ревеню менеджменту відображає процес розвитку та адаптації стратегій і практик управління доходами у відповідь на зростання нестійкості і невизначеності процесів соціально- економічного розвитку, виникнення, посилення впливу нових потужних факторів розвитку– цифровізація та інтелектуалізація управлінських процесів. Виявлено, що еволюційними етапами становлення концепції ревеню менеджменту є: операційний (ревеню менеджмент інтегрується в операційнусистему бізнес-управління з метою оперативного аналізу факторів, які впливають на доходи стратегії маркетингу та управління клієнтським досвідом); адаптивний (ревеню менеджмент на основі цифрових технлогій забезпечує адаптацію до змін на ринку, економічної ситуації та поведінки споживачів); інтеграційний (ревеню менеджмент забезпечує мультиканальну інтеграцію з бізнес-аналітикою, CRM-системами, платформами аналітики великих даних, що дає змогу приймати управлінські рішення, в режимі реальному часі щодо на персоналізації пропозицій), що дало змогу виокремити нинішній етап еволюції ревеню менеджменту – цифровий, який базується на омніканальності та диджиталізації платформ аналітики великих даних. Компаративний аналіз еволюції концептуалізував специфіку ревеню менеджменту підприємств готельного господарства. Дослідження генези ревеню менеджменту довело, що об’єктно- предметна сутність ревеню менеджменту спрямована на консолідацію джерел доходів, динамічної цінової політики, вибору каналів збуту, планування фінансових потоків, ефективного використання ресурсів для досягнення оптимального співвідношення між попитом і пропозицією відповідно до коливань ринкової кон’юнктури. Використання цифрових технологій та інформаційного забезпечення визначає траєкторію комунікаційних процесів і сприяє формуванню конкурентних переваг та лояльності споживачів. Зростаюча конкуренція на ринку готельних послуг, розвиток великих даних, штучного інтелекту і машинного навчання, потреба в гнучкому ціноутворенні, персоналізація та таргетування, необхідність підвищення ефективності використання ресурсів, сезонність та коливання попиту, важливість вибору оптимальних каналів збуту та врахування клієнтського досвіду при взаємодії з брендом вимагають від готельних підприємств забезпечення швидкого, всеохоплюючого, системного характеру трансформаційних процесів, спрямованих на досягнення цільових орієнтирів отримання доходів. Доведено, що застосування концепції ревеню менеджменту, дозволяє одержати найбільш вигідний управлінський та маркетинговий ресурс щодо стратегічного управління попитом в контексті спроможності прогнозування зростання обсягу доходів. Сформовано методологію ревеню менеджменту на основі доведених у роботі постулатів, що для готельного підприємства збалансований розвиток є основою фінансової стійкості та досягнення стратегічних цілей, оскільки забезпечується рівновага між економічними, соціальними та екологічними цілями. Генерація маркетингової, екологічної та цифрової проєкцій в систему збалансованих показників готельного підприємства визначає об’єктно-предметну сферу, методичні підходи і ключові інформаційно-аналітичні маркери ревеню менеджменту, що дозволить створити фактологічну основу й інформаційно-аналітичне забезпечення процесів формування і реалізації методології ревеню менеджменту готельного підприємства. Досліджено інституційно-еволюційні трансформації інформаційно- аналітичного базису ревеню менеджменту. Розроблено екосистему для взаємодії компонентів та оперативного обміну аналітичною інформацією між процесами, які забезпечують стабільне стійке функціонування підприємства готельного господарства. Встановлено, що ключовими характеристиками екосистеми ревеню менеджменту є гнучкість, інноваційність, орієнтація на розвиток, координація, антипація ризиків, які забезпечують дієвість інструментарію ревеню менеджменту. Охарактеризовано базові тенденції маркетингових, дистрибуційних, операційних та управлінських метрик ревеню менеджменту як основ визначення релеватних факторів для аддитивного моделювання прогнозування обсягів майбутніх доходів. Це дозволяє забезпечити ефективне прийняття управлінських рішень на основі аналізу фактичних і ретроспективних даних; визначати критичні точки, які мають найбільший вплив на оптимізацію цінової політики у визначеному часовому інтервалі та виявляти потенційні ризики для диверсифікації інструментів прогнозування майбутніх доходів. Запропоновано використання антидисипативного підходу до оптимізації витрат підприємств готельного господарства на основі комбінування методів управління витратами в контексті прогнозування змін у попиті та пропозиції на ринку, технологіях, що забезпечує адаптацію бізнес- процесів до коливань кон’юнктури, які потенційно можуть негативно вплинути на обсяг та структуру витрат. Це дозволяє прогнозувати зміни та уникнути й мінімізувати негативні фінансові наслідки в умовах несприятливих тенденцій попиту. На основі використання даних фінансової звітності, первинних офіційних документів, методу експертних оцінок було здійснено інтегральне оцінювання рівня ревеню менеджменту 18 підприємств готельної індустрії за 2012–2023 рр. В основу формування інформаційно-аналітичного забезпечення моделювання попиту на готельний продукт покладено коефіцієнтний підхід, який дозволив визначити вагові коефіцієнти релевантності впливу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, врахувати особливості структурної та часової асиметрії сезонних періодів, волатильність динаміки показників внутрішнього і міжнародного туризму для збалансування показників доходів підприємства готельного господарства. Розроблено фрейм моделі «трансформація управління доходами через кризу», який відображає транформаційну фазу розвитку ревеню менеджменту в умовах соціально-економічних потрясінь. Детермінантою цього процесу є використання штучного інтелекту, який змінює підходи до оцінки ризиків і оптимізації доходів та забезпечує формування нового етапу розвитку ревеню менеджменту – антикризового, який фокусується на стабілізації фінансових показників та забезпеченні стійкості в умовах економічної або фінансової кризи. Інструментарій антикризового ревеню менеджменту забезпечує формування середньострокової стратегії, орієнтовану на збереження доходів, мінімізацію втрат та адаптацію до змін в умовах небезпеки та неочікуваних криз на основі комплементарної взаємодії суб’єктів ринку. Розроблено комплексний підхід до моніторингу показників ревеню менеджменту підприємств готельного господарства з обґрунтуванням доцільності використання імітаційного моделювання, коефіцієнтного, динамічного та інтегрального аналізу, що дозволяє інтерпретувати вплив варіативних факторів на формування доходів. Ключові метрики, такі як середній дохід на одного гостя (RevPAC), витрати на залучення споживача (CAC), цінність споживача (CLV), конверсія, середній тариф (ADR), впливають на динаміку результуючих показників ревеню менеджменту, дозволяють коригувати стратегії продажів та ціноутворення, визначати напрямки підвищення доходів, максимізувати прибуток та знижувати ризики. Визначено ключові детермінанти, що впливають на динаміку результуючих показників ревеню менеджменту для прийняття обґрунтованих управлінських рішень адаптованих до сучасних викликів і забезпечують стабільний розвиток в умовах невизначеності. Розроблено концепт ефективності ревеню менеджменту, який залежить від інтелектуалізації управлінських процесів прогнозувати попит, сегментувати ринок, оперативно реагувати на зміну умов, забезпечувати гнучкість в ціноутворенні, визначено інтеграцію інформаційно-комунікаційних і галузевих цифрових технологій. Доведено, що використання Big Data, цифрових системи управління цінами, CRM-систем, OTA, аналітичних панелей моніторингу показників ефективності (KPI) дозволяє досягти мети ефективностіревенюменеджменту, підвищити конкурентоспроможність та оптимізувати доходи в умовах динамічного ринку. Досліджено позиціонування та факторні детермінанти вибору методів оцінювання ефективності ревеню менеджменту як мультифакторного та комбінованого процесу, що охоплює економічні, маркетингові та виробничі функції, як елементи симплексного блоку інформації для аналізу процесів ціноутворення, управління попитом та виробничими ресурсами. Побудовано візуальну схему інтеграції показників в єдиний блок інформації, яка формує методичний базис застосування аналітичних моделей оцінювання ефективності ревеню менеджменту, що надає можливість підвищити ступінь аналітичності і керованості процесу оптимізації стратегій ціноутворення у реальному часі для досягнення стабільного зростання та конкурентоспроможності. Конкретизовано мікро- та макрофактори, що визначають управлінський потенціал ревеню менеджменту, який спрямований на досягнення збалансованості в динаміці ключових метрик формування доходів, послаблення негативних наслідків впливу кризових та непередбачуваних умов забезпечується імплементацією організаційного механізму в організаційну структуру управління готелем. Запропоновано алгоритм координації структурних, процесних, системних, функціональних та лінійних складових для створення інтегрованої та адаптивної системи ревеню менеджменту, що дозволяє ефективно взаємодіяти та адаптуватися до змін у зовнішньому середовищі, диверсифікувати центри отримання доходів і забезпечити стабільний розвиток в умовах постійних змін. Доведено, що сценарне прогнозування варіативності стратегій ревеню менеджменту є основою методологічного базису імплементації середньострокової стратегії, яка дозволяє адаптуватися до різних варіантів коливань попиту та пропозиції, зберігати гнучкість ціноутворення на основі селекції консолідованої, сегментарної, аутсорсингової, комбінованої систем ревеню менеджменту, які дозволяють персоналізувати стратегії для різних сегментів ринку, оптимізувати витрати та ресурси, комбінувати цінові пропозиції для збереження конкурентоспроможності. Визначено, що стратегічні пріоритети реалізації ревеню менеджменту базуються на створенні локальних кластерів, для формування яких запропоновано організаційний механізм, який передбачає організацію взаємодії суб’єктів для обміну досвідом, знаннями та технологіями щодо прогнозування попиту і оптимізації ціноутворення. Доведено, що формування галузевих кластерів забезпечує інтеграцію готельних підприємств, наукових установ, органів влади та інших учасників (готелі, ресторани, туристичні агентства, транспортні компанії, культурні та розважальні заклади тощо) для зменшення витрат, впровадження інновацій, розвитку інфраструктури в умовах конкурентного середовища. Практична цінність отриманих у результаті проведеного дослідження розробок полягає в тому, що теоретичні та методологічні положення доведені до рівня конкретних методик і рекомендацій щодо вдосконалення ревеню менеджменту підприємств готельного господарства. Результати наукового дослідження, що мають прикладний характер, набули практичного застосування в роботі ТОВ «Hoteliero» (ТМ «HotelMatrix»), готелів «Братислава», «Radisson Blu Podil», «Holiday Inn», «Ibis» (ТОВ «Укрхотелінвест Компані»), «Ramada Encore Kyiv», «Бурса Готель Київ», при викладанні дисциплін у Державному торговельно-економічному університеті.
ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ПІДПРИЄМСТВ ТОРГІВЛІ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ Спеціальності: 08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні відносини та 08.00.04 – економіка та управління підприємствами
(ДЕРЖАВНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, 2025) Зубко, Тетяна Леонідівна
Зубко Т.Л. Економічна безпека підприємств торгівлі в умовах євроінтеграції. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні відносини та спеціальністю 08.00.04 – Економіка та управлінняпідприємствами (за видами економічної діяльності): Державний торговельно- економічний університет. – Київ, 2023. У дисертації досліджено теоретико-методологічні засади, закономірності економічної безпеки підприємств. За результатами аналізу і систематизації підходів та визначень поняття економічної безпеки підприємства надано основні сутнісні характеристики цього поняття: стан ефективного використання ресурсів; здатність нейтралізації загроз; спроможність до розвитку; адаптивність; здатність досягати цілі; орієнтація на конкурентоспроможність (тобто прагнення забезпечити якнайвищий рівень конкурентоспроможності підприємства); підтримання потенціалу (тобто орієнтація на збільшення всіх компонентів потенціалу підприємства). З огляду на це, сформульовано таке визначення: економічна безпека підприємства –це стан підприємства, при якому воно спроможне захищати свої інтереси та діяльність, є конкурентоспроможним, ефективно використовує свій потенціал та стабільно розвивається. Запропоновано категоріальне визначення: економічна безпека підприємства (ЕБП) – це сукупність економічних відносин стосовно захищеності підприємства від негативних впливів та спроможності формувати можливості розвитку. Запропоновано концептуальний підхід щодо аналізу та оцінювання рівня ЕБП, де наявні його змістовний опис з виділенням методології дослідження, моделей, принципами побудови концепції та архітектонічних елементів системи ЕБП. Аргументовано, що в умовах швидких змін економічного середовища захист від ризиків і загроз, ефективне використання потенціалу та забезпечення сталого розвитку, зростаюча конкурентоспроможність підприємства сприятиме підвищенню рівня його економічної безпеки. Цей процес передбачає врахування чотирьох базових компонентів: узгодження інтересів стейкхолдерів, протистояння загрозам, ресурсне забезпечення, стимулювання розвитку підприємства. За цих умов, на основі врахування особливостей, переваг і недоліків існуючих підходів до визначення сутності та рівня економічної безпеки, запропоновано використовуватипоєднання декількох підходів – ситуаційно-адаптивного та ресурсно-функціонального, що сприятиме обґрунтуванню програми заходів стосовно досягнення сталого розвитку та конкурентних переваг. В роботі запропоновано при визначенні інтересів підприємства долучити класифікаційні ознаки «за досяжністю», «за інноваційністю». Проведений аналіз різновидів загроз дозволив удосконалити їх класифікацію завдяки введенню ознак: ступінь впливу, масштаб впливу, пригнічення функцій ринку та державного регулювання, зміни системи споживання, девіантні процеси у системі бізнесу, пригнічення факторних конкурентних переваг. Аналіз наукових праць за напрямом дослідження підтвердив правильність наведеного визначення категорії ризику та його складових для підприємств торгівлі. Запропоновано коннотацію ризику як економічної категорії: ризик відображає властивість суспільних економічних відносин, що пов’язана з прийняттям рішень в умовах невизначенності, що може призвести до негативних наслідків. Класифікація ризиків має здійснюватися за допомогою розширення переліку за ознаками: ступенем поширеності, частотою виникнення збитку, розміром збитку. Сукупність ризиків залежно від характеру факторів, що їх спричиняють, може бути поділена на зовнішні та внутрішні (джерелами цих груп ризиків є події, які відбуваються у зовнішньому або внутрішньому середовищі торговельного підприємства). При дослідженнях особливостей діяльності підприємств торгівлі України в умовах посилення євроінтеграційних процесів визначено головні ризики, які є загрозами економічній безпеці підприємства. Проаналізовано та визначено, що саме при поєднанні декількох методів аналізу ризиків можна визначити рівень впливу ризику того чи іншого виду. За принципом поділу бізнес-процесів за складовими удосконаленої збалансованої системи показників, наведені фактори ризику (загрози). Це дозволило систематизувати ризики функціонування торгівельних підприємств за функціональними підсистемами їх економічної безпеки: фінансова складова, клієнтська, внутрішніх процесів, кадрова, зовнішнього середовища та інноваційного розвитку. В роботі сформовано концепцію формування і управління системи сфери підприємств торгівлі на основі поєднання декількох підходів (ресурсно- функціонального, процесно-ситуаційного та системного) відповідає базовим положенням процесно-ситуаційного управління та ґрунтується на засадах системного підходу з врахуванням ресурсного складу самих підприємств. Відповідно концепції розроблено систему економічної безпеки підприємства торгівлі, що сприяє побудові системи превентивних заходів і запобігання можливих збитків. На основі дослідження методологічних засад оцінки загроз економічної безпеки підприємств торгівлі визначено головні фактори впливу на неї. До зовнішніх факторів впливу належать макроекономічні, ринкові та інші, уточнено їх наповнення. Групи внутрішніх факторів включають: операційні, фінансові, інвестиційні, кадрові та інноваційні. При запропонованому поділі факторів враховано характер їх виникнення, що дозволяє систематизувати подальшу методологію пізнання щодо управління економічною безпекою торговельних підприємств. Розглянуто головні національні інтереси України у міжнародній сфері та їх головні характеристики. Як наслідок, зазначено основні проблеми, які перешкоджають зміцненню економічної безпеки малого та середнього підприємництва в Україні і на розв’язання яких має бути спрямована послідовна й активна державна економічна політика. Недосконалість економіко-правового бізнес-середовища в Україні не гарантує належного захисту економічних інтересів суб’єктів підприємницької діяльності в Україні. Це також об’єктивна перешкода на шляху формування та зміцнення засад демократичного устрою, розвитку середнього класу, підвищення рівня й якості життя в країні та регіонах і, як наслідок – підриває базові засади національної економічної безпеки. Запропоновано методологічний підхід в якому імплементовано методику оцінювання економічної стійкості країн. Перевагами цієї методики є швидкість оцінювання та використання індикаторів міжнародної торгівлі та розвитку держави. Доведено, що Європейський Союз є важливим фактором для нарощування економічного співробітництва у сфері торгівлі, адже до його складу входять найбільш економічно розвинені країни світу, які мають змогу імпортувати товари та послуги українського виробництва за світовими цінами. Пріоритетними напрямами співробітництва має бути науково-технічний розвиток, підвищення якості та конкурентоспроможності готової продукції, що має більшу додану вартість, ніж сировина, і відповідно сприятиме швидшому економічному зростанню країни. У роботі обґрунтовано класифікацію груп ризиків та загроз для підприємств торгівлі, які виникають при євроінтеграції, та надано їх характеристику. Запропоновано заходи для забезпечення власної економічної безпеки України в контексті європейських інтеграційних процесів. Суттєва роль в процесі формування добробуту суспільства України на інноваційних засадах належить розвитку торгівельних підприємств як головних суб`єктів товарообігу між учасниками ринку. На основі вивчення зовнішніх факторів впливу на економічну безпеку вітчизняних підприємств, з`ясовано, що сучасні умови їх існування характеризуються динамічним розвитком конкуренції. Це обумовлено явищами глобалізації та євроінтеграції. Аналіз умов діяльності підприємств України через різноманітні рейтинги, дозволив дійти висновку, що Україна суттєво покращила свої позиції в рейтингу Doing Business. Покращення демонструють динаміка рейтингів індексу сталого розвитку (Sustainable Development) та індексу економічної свободи (Index of Economic Freedom) При цьому наявність позитивних тенденцій супроводжуються проблемами макроекономічного характеру, серед яких є законотворчі проблеми, низька ефективність інструментів державного регулювання, залежність від кон`юнктури товарів на світових ринках, недоліки Угоди про Асоціацію з ЄС. Аналіз динаміки рівня тіньової економіки показав її повільну тенденцію до зниження за період 2005 – 2020 рр., що зумовлено п`ятьма головними чинниками тінізації національної економіки. Визначено позитивну динаміку росту рейтингу економічної свободи України за останні п`ять років. Дослідження індексу сприйняття корупції за 2005–2020рр. продемонструвало незначне покращення стану України в цьому рейтингу. Зазначено основні чинники корупції. Аналіз рентабельності операційної діяльності виявив такий вид загроз як недостатня ефективність діяльності, яка, в свою чергу, обумовлена низкою факторів. При аналізі фінансової безпеки підприємств торгівлі удосконалено систему показників її оцінки. На основі аналізу платоспроможності та фінансової стійкості в системі фінансової безпеки підприємства обґрунтовано систему показників аналізу стабільності діяльності підприємств торгівлі. За допомогою експертного опитування (методу глибинного інтерв`ю) встановлено значущість кожного показника і, це дозволило визначити рейтингову шкалу оцінки стабільності діяльності підприємства торгівлі. Визначено, що аналіз кадрової безпеки слід виконувати за допомогою поєднання цільового та функціонального підходів, а також формулювання цілей та функцій кадрової безпеки для суб'єкта господарювання. Сформовано та обґрунтовано перелік показників для експрес-аналізу кадрової безпеки підприємства, зазначені їх порогові значення, що і складає новизну дослідження. Відбір індикаторів для розширеного аналізу ще потребує подальшого дослідження та обґрунтування. Під кадрової безпекою слід розуміти стан захищеності соціально-трудової сфери суб'єкта господарювання від внутрішніх і зовнішніх загроз і небезпек, що досягається за допомогою правильного вибору і застосування відповідних засобів, методів і інструментів управління, і сприяє, як ефективному використанню персоналу, так і успішному розвитку підприємства в цілому. Враховуючи функціональний поділ на складові економічної безпеки запропоновано систему індикаторів оцінки рівня операційної, фінансової, інвестиційної, інноваційної та інтелектуально-кадрової підсистем, врахування зміни їх значень дозволяє визначити інтегральний показник рівня економічної безпеки торгівельного підприємства. На основі застосування методу декомпозиції та ієрархічності розроблено алгоритм інтегральної оцінки рівня економічної безпеки виробничо-торгових та торговельних підприємств, який є універсальним для будь-якого підприємства у сфері торгівлі. Практичне застосування даного підходу здійснено для двадцяти семи підприємств сфери торгівлі (ТОВ «Сільпо-Фуд», ТОВ «РУШ», ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» та ін.), в результаті чого встановлено рівень їх економічної безпеки за період 2017–2021рр., що дозволяє розробити відповідні комплекси заходів для покращення показників діяльності та підтримання стійкості діяльності. Удосконалено класифікацію інновацій шляхом зміни видів за двома ознаками: за предметом і сферою застосування, за типом інновацій. Аргументовано категоріальне визначення інноваційного потенціалу – це система можливостей і ресурсів матеріального і нематеріального характеру, які завдяки синергетичності продукують новації, що мають фінансову основної детермінанти розвитку підприємств торгівлі розроблено методику оцінювання інноваційного потенціалу з графічним відображенням у вигляді шестикутника та апробовано на підприємствах торгівлі. Визначено особливості інноваційної діяльності сфери торгівлі України, суб’єктів інноваційних регіональних структур. Запропоновано визначення поняття «інноваційний проєкт» – це захід або комплекс заходів, згрупований у вигляді програми чи стратегії, яка передбачає використання нової методології виконання діяльності або впровадження нової організаційної форми чи виробництво нової продукції (послуг). Сформовано систему інвестиційного забезпечення інноваційного проєкту з урахуванням ключових факторів бізнес-моделі. Окреслено напрями розвитку диджитал-технологій в торгівлі. Розроблено методику оцінювання стану безпеки інноваційного середовища країни в умовах євроінтеграції. За допомогою якісного аналізу результатів співпраці з ЄС визначено потребу в оцінюванні безпеки інноваційного середовища країни. Показник є агрегатним і враховує основні чинники впливу на стан інновацій в країні. Цей метод є універсальним, базується на даних країни з урахуванням загальних та специфічних чинників інноваційного середовища. При цьому досліджено стан інноваційного розвитку країн та обґрунтовано запропоновану методику розрахунку відносного інноваційного індексу. Побудовано модель залежності товарообігу від найбільш значущих факторів, до яких належать: доходи населення України, чисельність зайнятих працівників у торгівлі, товарні запаси в торгівлі, індекси цін виробників промислової продукції, обсяг реалізованої продукції (послуг) телекомунікації (електрозв’язок). Найбільш впливовою виявилася факторна ознака телекомунікаційних послуг. Виокремлено особливості торгівлі товарами з країнами Європейського Союзу. За допомогою економіко-статистичного аналізу експортно-імпортних операцій і структурного аналізу товарообігу країн-партнерів виявлено тенденцію до постійного дефіциту торговельного балансу країни (сальдо у 2018 р. становило -3059,5 млн дол., 2019 р. -4261,5 млн дол., 2020 р. відповідно -4844,8 млн дол.). Такий стан дозволив сформувати рекомендацію щодо необхідності коригування курсу з ЄС для зменшення дефіциту торговельного балансу країни та у перспективі виходу на рівень профіциту. Визначено пріоритетні напрями дій для зовнішньої торгівлі України: прискорення реформ, збільшення запитів на фінансово-технічну підтримку ЄС, стратегічне партнерство з державами позаєвропейського простору. Як наслідок, означено потребу у стратегічному партнерстві з країнами позаєвропейського простору. Визначено можливості реалізації експортного потенціалу України на ринках ЄС, Азії та Африки шляхом розрахунку відносних компаративних переваг за товарними групами. Складений перелік загроз та ризиків для підприємств торгівлі в умовах євроінтеграції допоміг сформувати рекомендації для їх нейтралізації. Сформована модель стратегії управління СЕБП торгівлі містить в собі систему моніторингу ризиків та загроз. Моніторинг загроз ЕБП передбачає виконання кількох етапів, визначено суб`єкти процесу та інформаційні джерела, які залучені у процес виділення факторів ризику і загроз. Це дає можливість формувати необхідні варіанти управлінських рішень. Розраховано песимістичний та оптимістичний прогнози рівня економічної безпеки для ТОВ «Сільпо-Фуд», ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», ТОВ «Сахара», ТОВ «Екоклуб», ПрАТ «Оболонь», ТОВ «Рошен», ПрАТ «Дарниця», та ін, що дозволяє визначити першочергові заходи для покращення показників діяльності та підтримання її стійкості. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні матеріали та теоретичні положення роботи доведені до рівня конкретних пропозицій і можуть бути використані при стратегічному плануванні економічного розвитку підприємств торгівлі. Результати наукового дослідження знайшли практичне застосування в діяльності Українського національного комітету Міжнародної торгової палати (ICC Ukraine), Асоціації Ритейлерів України, Громадської Організації «ІНСТИТУТ НЕЗАЛЕЖНИХ ЕКСПЕРТІВ», Національного інституту стратегічних досліджень, в роботі ТОВ «ХОРСТЕХ», ТОВ «Таланлегпром», ТОВ «Сахара», ТОВ «ЕКОКЛУБ», при викладанні дисциплін в Державному торговельно-економічному університеті.
СОЦІАЛЬНИЙ МЕДІА МАРКЕТИНГ НА РИНКУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ Спеціальність 08.00.04 – економіка та управління підприємствами
(ДЕРЖАВНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, 2025) Лісун, Яніна Вікторівна
Лісун Я.В. Соціальний медіа маркетинг на ринку освітніх послуг – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності) – Державний торговельно-економічний університет, Київ, 2025. Досліджено теоретико-методологічні та практичні аспекти медіамаркетингу на ринку освітніх послуг. Проведено теоретичне узагальнення сутності термінів «освіта», «освітня послуга», «медіа», «медіа-продукт», «медіадіяльність», «медіатехнологія». Розглянуто сутність освіти як явища та з позицій філософського, соціологічного, педагогічного, юридичного, економічного, маркетингового та інформаційно-цифрового підходів, еволюційний розвиток яких складає основу сучасної екосистеми освітнього процесу. Досліджено сутність освіти з позиції науки про медіа, вивчено відповідні нормативно-правові акти, що засвідчило формування підґрунтя не лише для цифровізації освіти, а й деяким чином медійності освіти. Досліджено ринок освітніх послуг з позиції класичних положень економічної теорії: попиту, пропозиції, факторів виробництва, створення благ, розподілу, обміну як форми руху блага, корисного ефекту. Розглянуто основні складові ринку освітніх послуг, якими є: споживачі, постачальники, посередники, освітні послуги, структурні елементи ринку (конкуренція, попит, пропозиція, динамічність, цифровізація), рівні функціонування, які доцільно досліджувати з позицій екосистемного підходу. Сучасний ринок освітніх послуг досліджено як складову цифрової економіки, мережевої економіки, smart–економіки, економіки знань, економіки вражень. Розкрито специфіку освіти як форми нематеріального виробництва, що базується на інформаційній природі освітніх послуг, яка полягає у необхідності використання елементів медійного продукту: ідея, знання, подія, враження. Обґрунтовано місце соціального медіамаркетингу на ринку освітніх послуг. Встановлено, що інтеграція освіти та медіа як сучасна ознака цифрової економіки характеризується гіпертекстуальністю, мультимедійністю, інтерактивностю, персоналізацією контенту в режимі реального часу, медіатворчістю, що створює основу для виникнення унікальних форм мережевої медіакомунікації на ринку освітніх послуг. Досліджено основні трансформаційні тренди на ринку освітніх послуг, медіаринку, ринку праці, ринку наукових продуктів та знань. Проаналізовано та проведено порівняльну характеристику таких понять, як: «інтернет маркетинг», «цифровий маркетинг», «digital маркетинг», «соціальний медіамаркетинг або «маркетинг у соціальних мережах». Побудовано еволюційне плато розвитку цифрового маркетингу, що ілюструє трансформацію соціальних медіа провайдера освітніх послуг, від цифрових каналів просування освітніх послуг до середовища спілкування, інструменту формування ком’юніті провайдера освітніх послуг та навчання (частково), що потрібно враховувати при здійсненні соціального медіамаркетингу на ринку освітніх послуг. Визначено переваги та недоліки соціального медіамаркетингу. Цифровий маркетинг на ринку освітніх послуг запропоновано розуміти як систему та процес застосування цифрових технологій, платформ та інструментів для просування та надання (демонстрації) освітніх послуг, залучення учасників навчального процесу, підвищення рівня обізнаності про освітні продукти та послуги, формування позитивного іміджу провайдерів освітніх послуг та інших учасників екосистеми освіти. Обґрунтовано екосистему в освіті та освітньому середовищі як сучасну концепцією, яка охоплює взаємопов’язані елементи, що сприяють розвитку освіти, навчання та особистісного прогресу учасників; створює інтегроване середовище, яке забезпечує взаємодію між технологіями, методиками навчання, інституційними освітніми установами, викладачами, учнями та зовнішнім середовищем. Основними суб’єктами екосистеми у системі освіти, залежно від її рівня визначено дитину, учня, студента. Визначено, що екосистема соціального медіамаркетингу у сфері освіти є комплексною структурою, яка охоплює взаємодію різних елементів для просування освітніх послуг, продуктів або установ, сутність якої полягає у створенні середовища, яке сприяє залученню аудиторії, взаємодії з нею та формуванню довіри до освітнього бренду. Запропоновано функціональну модель екосистеми соціального медіамаркетингу на ринку освітніх послуг, що характеризується унікальними рисами, притаманними конкретному провайдеру освітніх послуг. Основними складовими, що формують сутність екосистеми соціального медіамаркетингу є: цілісна стратегія, цільова аудиторія, платформи та інструменти, контент, взаємодія та комунікація, аналітика та оптимізація, інтеграція з іншими каналами. Соціальний медіамаркетинг на ринку освітніх послуг запропоновано розуміти як систему та процес використання соціальних медіаплатформ, таких як Facebook, Instagram, LinkedIn, TikTok та ін. для просування освітніх послуг, залучення студентів, поширення навчального контенту зміцнення освітнього бренду, а також побудови спільнот зацікавлених осіб, орієнтованих на навчання та розвиток. Досліджено тренди функціонування системи освіти в Україні на макро- та мікрорівнях за 2000–2023 рр. Проведено моніторинг ключових економічних показників європейського простору освіти з урахуванням освітніх рівнів ISCED. Детально проаналізовано сегмент вищої освіти Польщі та Німеччини. Досліджено цифрову освіту як складову глобального ринку освітніх послуг. Проведено детальний SWOT-аналіз національної системи освіти, що показав загальні слабкості на усіх її рівнях, зокрема такі: військовий конфлікт, економічна нестабільність, низький технологічний устрій національної економіки; демографічна криза (зниження кількості дітей шкільного віку через еміграцію та низьку народжуваність); погіршення кваліфікації кадрів через низьку оплату праці, низьку престижність професії, висока плинність кадрів; недостатній рівень використання цифрових технологій у навчальному процесі; нерівномірність розвитку регіонів; інформаційна ізоляція у разі недостатньої інтеграції до глобальних освітніх процесів; недостатня психологічна підтримка дітей, учнів, студентів, педагогів; негативний вплив епідеміологічних загроз, що знижує якість навчання. Сильними сторонами вітчизняної системи освіти визначено доступність освіти, сильну академічну традицію, багатомовність, підтримку обдарованих особистостей, акцент на національній ідентичності. Можливостями для національної системи освіти зазначено: розвиток дистанційної освіти (платформи Prometheus, EdEra, Coursera), ширше впровадження онлайн-освіти та інтерактивних методів навчання; розвиток віртуального освітнього простору; забезпечення відкритості та доступності сучасного освітнього контенту; розвиток освіти впродовж життя; використання програм міжнародної допомоги; забезпечення рівного доступу до інклюзивної освіти. Результати досліджень показали, що розвиток цифрових технологій суттєво змінює кон’юнктуру на ринку освітніх послуг та ринку праці, у зв’язку з чим на них з’являються нові вимоги стосовно попиту та пропозиції. У зв’язку з цим досліджено цифрові університети, платформи онлайн- навчання (Edx, Udermy, Coursera, Class central, Alison та ін.); освіта К–12, STEM–освіта, корпоративне навчання, підготовка до тестів. Важливим сегментом ринку освітніх послуг стає цифрове навчальне програмне забезпечення та сучасний, якісний, цікавий навчальний контент. Йдеться про появу та розвиток нових гравців на ринку – освітніх платформ, що використовують сучасний освітній дизайн, гейміфікацію та інші сучасні технології, ще більше підсилюючи відмінності та технологічний розрив між, подекуди, недостатньо гнучкими вітчизняними класичними закладами освіти, що пояснюється, переважно, дефіцитом фінансування. Виявлено, що особливостями цифрової освіти є: глобальна доступність, різноманіття форматів, технології та інновації, адаптивність навчання. Проаналізовано глобальний ринок освітніх послуг за такими сегментами: класичні університети (державні, приватні); громадські коледжі (переважно ЄС); онлайн освіта (онлайн-університетська освіта, онлайн навчальні платформи, провайдери професійних сертифікатів). Представлено статистичні показники за деталізацією: світ, ЄС, Німеччина, Польща, Україна за 2024 р. та прогноз на 2027 р. та 2029 р. (за даними Statista). Структуровано характеристику сегментів за ознаками: портрет клієнтів, тенденції на ринку, регіональна специфіка, макроекономічні фактори. Проаналізовано глобальний ринок цифрових медіа (аудіовізуальний медіаконтент і програми, які поширюються безпосередньо через інтернет, що є корисним для дослідження та удосконалення освітніх технологій), зокрема: відеоігри, відео на замовлення, електронні публікації (е-видавництво), цифрова музика. Визначено стан процесів цифровізації, сформовано методологічний базис соціального медіамаркетингу на ринку освітніх послуг; з використанням екосистемного підходу розроблено науково-методичний інструментарій оцінювання зрілості соціальних медіа провайдерів освітніх послуг та реалізації у них маркетингу. Встановлено, що сучасні провайдери та споживачі освітніх послуг функціонують у цифровому медіапросторі, що значним чином трансформує освітній дизайн, змінює освітні технології, звички споживачів у повсякденному житті, бізнесі та освіті. Проаналізовано чисельність користувачів Інтернет та соціальних мереж, яка стрімко зростає з кожним роком у переважній більшості країн. Визначено, що найвідомішими соціальними мережами в країнах Європи залишаються YouTube, Facebook, Instagram, TikTok, Twitter, LinkedIn, які відрізняються за призначенням, характеризуються різним проникненням, залежно від країни, що пояснюється, переважно, соціально-культурними особливостями аудиторії. З метою ефективного розподілу ресурсів між каналами комунікацій соціальні мережі в Україні класифіковано з використанням підходу до побудови матриці BCG. Розвиток соціальних мереж обумовлює щорічне збільшення середньої в світі кількості підписників на інституційні акаунти провайдерів освітніх послуг. Запропоновано методику та проведено оцінювання конкурентного середовища присутності провайдера освітніх послуг (ЗВО) у соціальних медіа, в основу якої покладено дані рейтингу Unirank та використання функції Харінгтона. Запропоновано науково-методичний підхід до оцінювання рівня зрілості екосистеми соціальних медіа провайдерів освітніх послуг та реалізації у них функції маркетингу, що базується на застосуванні комбінацій рангового та порівняльного аналізу визначених груп показників: вебсайту, соціальних мереж та цифрових маркетингових каналів. Співвідношення рангів важливості із рівнем активності дозволило побудувати матрицю визначення зрілості екосистеми соціальних медіа провайдерів освітніх послуг та ефективності здійснюваного у ній маркетингу. Проаналізовано особливості цифрової поведінки на ринку В2С, В2В, В2G, обґрунтовано факторні детермінанти вибору освітнього бренду, досліджено вебаналітику цифрових каналів та кросбраузерну поведінку провайдерів освітніх послуг. Обґрунтовано науково-методологічні засади формування оптимального набору цифрових маркетингових комунікацій провайдера освітніх послуг та маркетингових комунікацій у соціальних медіа, які на відміну від існуючих враховують специфіку різних бізнес моделей B2С, B2B, G2B, C2C, C2B, G2C, C2G. Проведено стратегічне сегментування для гібридних бізнес-моделей в освіті за ознаками темпи зростання ринку/частка ринку, що дозволило визначити основні освітні продукти та активності: програми професійних сертифікатів, корпоративні освітні рішення, популярні освітні програми, тривалі курси загального характеру, нові освітні ініціативи, специфічні спільні керовані проекти, пропозиція освітніх послуг в регіонах із недостатнім проникненням, застарілі або дуже нішеві освітні пропозиції з обмеженою привабливістю, недостатньо результативні стратегічні партнерства. Розглянуто статистику онлайн та офлайн каналів дослідження брендів, досліджено типи контенту та джерела його виготовлення. Встановлено, що ключовим явищем класичного та цифрового маркетингу є позиціонування, що обумовлює необхідність аналізу рейтингових систем провайдерів освітніх послуг та врахування факторних детермінантів вибору освітнього бренду. Вищезазначене обумовило необхідність побудови карти подорожі споживача та деталізації плану тактичних дій провайдера освітніх послуг у точках контакту із цільовою аудиторією, відповідно до воронки цифрового маркетингу. Обґрунтовано доцільність використання рамкової системи цифрових можливостей вищої освіти протягом усього життєвого циклу: попит та дослідження; освітній дизайн; освітній досвід студента; робота та навчання протягом усього життя. Узагальнено базові питання формування ринкової вартості освітнього бренду з позицій проєктного інвестування з урахуванням вартості навчання, обізнаності про бренд, що створюють ефект ціни та ефект обсягу. Встановлено, що використання соціальних мереж провайдерами освітніх послуг сприяє формуванню іміджу (реального, ідеального, можливого) освітнього бренду на різних рівнях. Досліджено архітектоніку цифрових маркетингових каналів, що характеризується відмінностями, залежно від характеристик ринку освітніх послуг: країна, рівень освіти, провайдер освітніх послуг. Виявлено, що прямі візити та органічний пошук переважають у структурі цифрових маркетингових комунікацій ЗВО України, Польщі та Німеччини; для глобальних цифрових освітніх платформ провідним цифровим каналом комунікації є пряме відвідування вебсайту. Результати досліджень засвідчили, що специфіка конкуренції у сфері вищої освіти полягає в тому, що позиціювання ЗВО у свідомості споживача здійснюється з використанням рейтингів закладу освіти, коментарів у соціальних мережах, сарафанного радіо, власного набутого досвіту, відкритих заходів. З використанням інструментів вебаналітики, що слугують інструментом конкурентної розвідки, досліджено кросбраузерну поведінку відвідувачів вебсайту. Обґрунтовано, що частка перехресної аудиторії вебсайту може свідчити про зацікавленість споживача у альтернативному провайдері освітніх послуг або у пошуку потрібного контенту на вебсайтах та соціальних мережах конкурентів. Встановлено, що глобальні цифрові освітні платформи характеризуються значним кросбраузерним проникненням. Досліджено поведінку цільової аудиторії з урахуванням теорії поколінь: Z, Y, X, Бебі-бумери, Традиційні. Детально досліджено основний цільовий сегмент ЗВО, зокрема абітурієнтів і студентів віком 18–24 років, які представляють покоління Z. Встановлено, що всередньому тривалість візиту є більшою у жіночої аудиторії практично для всіх ЗВО, представлених у дослідженні. Кількість відвіданих сторінок за один візит визначається тривалістю візиту кожного окремого відвідувача та його персональною швидкістю сприйняття інформації. Встановлено, що чим більшою є різниця у віці між групами відвідувачів вебсайту, тим більшими темпами скорочується його відвідуваність. Досліджено управління контент-маркетингом на ринку освітніх послуг, виявлено найбільш популярний контент, зокрема: програмування освітній контент, суспільно-науковий контент, медіа. Встановлено, що реферальним контентом для глобальних цифрових освітніх платформ є:програмування, програмне забезпечення, графіка, мультимедіа, вебдизайн. З метою удосконалення контент-маркетингу проведено опитування щодо використання англіцизмів серед студентів (обсяг вибірки 365 осіб), як споживачів медіаконтенту в Україні. Результати дослідження показали досить високий рівень володіння англійською мовою: рівень В1-В2 – близько 70% опитаних (за результатами самооцінки), що є важливим чинником побудови контент-стратегії ЗВО та його інтеграції до міжнародної та європейського простору освіти. Розроблено детальні рекомендації щодо удосконалення цифрових маркетингових комунікацій за етапами воронки продаж та карти подорожі споживача на етапах: усвідомлення та виявлення потреби у навчанні, пошуку ЗВО, вступної кампанії, використання освітнього бренду (навчання), адвокації освітнього бренду. Рекомендації деталізовано за такими комунікаційними каналами: вебсайт, цифрова реклама, електронна пошта (внутрішня, зовнішня), вебінари, чати, онлайн опитування, сутнісна складова освітніх послуг (інформація про інфраструктуру, відеотур ЗВО, подій ЗВО, сертифікатів, дипломів), текстові повідомлення (SMS), інфлюєнсери (PR/ блогерство), соціальні мережі. Доведено доцільність використання матриці контенту за критеріями емоційність/ раціональність/ обізнаність/ покупка та типами контенту (освітній, переконуючий, розважальний, мотивуючий). Обґрунтовано доцільність запровадження блогерства у сферу освіти, яке має ряд переваг для студента та викладача:обмін досвідом, можливості співпраці, постійне навчання, особистий прогрес та рефлексія. Проведено SEO–моніторинг провайдерів освітніх послуг (ЗВО, міжнародні школи України, Польщі, Німеччини) за напрямками: продуктивність, присутність та пошук, адаптивність до мобільних пристроїв, безпека. Встановлено, що SEO-налаштування лише чверті досліджуваних ЗВО України відповідає рівню «добре» В сегменті середньої освіти SEO-налаштування сайтів досліджуваних вітчизняних провайдерів освітніх послуг відповідає рівню провайдерів освітніх послуг Польщі та Німеччини. Розроблено протоколи рекомендацій щодо удосконалення вебсайтів, як складової екосистеми соціальних медіа досліджуваних провайдерів освітніх послуг з використання цифрової платформи Hubspot Запропоновано механізм розробки та впровадження стратегії цифрового маркетингу / SMM провайдера освітніх послуг, складовими якого є: контур управління цифровим маркетингом, визначення стратегічних можливостей, визначення цифрових можливостей, запровадження та оцінювання результатів стратегії соціального медіамаркетингу. На основі використання запропонованої методики діагностики соціального медіамаркетингу визначено діючі та перспективні типи позиційних стратегій, які відрізняються залежно від провайдера освітніх послуг та виду соціальних медіа. Визначено стратегічні орієнтири провайдерів освітніх послуг за ознакою ринки/продукти. Встановлено, що вітчизняні провайдери освітніх послуг (ЗВО) використовують ряд документів щодо регулювання своєї діяльності, які опосередковано стосуються цифрових маркетингових комунікацій та цифрового маркетингу закладу освіти, оскільки регулюють основні бізнес-процеси, поведінку учасників освітнього процеси та вцілому визначають стратегію діяльності закладу освіти. Запропоновано формування стратегії цифрового маркетингу/ соціального медіамаркетингу як нормативного документу закладу освіти. Стратегічними цілями запропонованої стратегії визначено: забезпечення спілкування зі стейкхолдерами на цифрових платформах ЗВО, надання інформації та оновлень зацікавленим сторонам, краще використання цифрових платформ ЗВО з метою взаємодії та надання рішень зацікавленим сторонам онлайн, підвищення обізнаності, онлайн відвідування та сприяння суспільній діяльності ЗВО, збільшення залучення зацікавлених сторін і використання спільноти ЗВО. Обґрунтовано рекомендації щодо використання активів екосистеми цифрового маркетингу ЗВО. Пропозиції щодо удосконалення операційними процесами цифрового маркетингу деталізовано за бізнес-процесами і комунікаціями, маркетинг та комунікації, маркетингом у соціальних мережах, цифровими активами на різних організаційних рівнях (акаунт викладача, кафедри, факультету, університету.) Такий підхід значно підвищить упорядкованість процесів у сфері соціального медіамаркетингу, що сприятиме ефективному розвитку усіх учасників екосистеми провайдера освітніх послуг. Практична цінність отриманих у результаті проведеного дослідження розробок полягає в тому, що теоретичні та методологічні положення доведені до рівня конкретних методик і рекомендацій щодо вдосконалення соціального медіа маркетингу на ринку освітніх послуг. Результати наукового дослідження, що мають прикладний характер, набули практичного застосування в роботі Благодійної організації «Біхайнд Блу Айз Фаундейшн» (довідка № 31 від 03.12.2024 р.), Благодійної організації «Благодійний фонд імені Вадима Мурашова» (довідка № 02/19 від 12.02.2024 р.), Загальноосвітнього навчального закладу І–ІІІ ступенів Гімназії міжнародних відносин № 323 з поглибленим вивченням англійської мови, м. Київ (довідка № 634 від 05.11.2024 р.), Загальноосвітнього навчального закладу І–ІІІ ступенів Скандинавської гімназії, м. Київ (довідка № 183 від 06.11.2024 р.), ТОВ «Файна Креативна Агенція» (довідка № 01/17 від 10.10.2024 р.), ТОВ «Креативна Агенція «Тактика» (довідка № 6 від 19.11.2024 р.), ТОВ «ВІВІД» (довідка від 15.10.2023 р.).
Маркетинг в інноваційній екосистемі е-торгівлі 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)
(ДЕРЖАВНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, 2025) Онофрійчук, Ірина В’ячеславівна
Онофрійчук І. В. Маркетинг в інноваційній екосистемі е-торгівлі. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності) – Державний торговельно-економічний університет, Київ, 2024. У дисертації досліджено теоретико-методологічні засади та методичні підходи до формування інноваційної екосистеми. За результатами дослідження узагальнено походження термінів «новація», «нововведення», «інновація» відповідно до різних наукових шкіл в процесі розвитку економічної думки, представлено класифікацію інноваційної екосистеми та здійснено структурування моделей інноваційного процесу, проаналізовано теоретичну базу та виявлено відмінності між термінами «інноваційна діяльність» та «інноваційний процес», що полягають у врахуванні специфіки інноваційного середовища та впровадженні прогресивних рішень. Досліджено теоретичну базу походження терміну «екосистема» та еволюцію використання в науковій літературі інновацій в екосистемі. Запропоновано використовувати спіральну динаміку розвитку е-підприємств в інноваційній екосистемі для ідентифікації рівня готовності впровадження інновацій. У ході теоретичного узагальнення відмінні особливості між поняттями «інноваційна діяльність» та «інноваційний процес», виявлено, що інноваційна діяльність – це процес взаємодії суб’єктів інноваційного середовища для досягнення загальної мети на основі впровадження прогресивних рішень, що на відміну від існуючих, враховує учасників ринку, а інноваційний процес – це послідовні дії, що призводять до впровадження прогресивних рішень і включають етапність: ідея, розробка, інновації, реалізація, інноваційна цінність. Досліджено динаміку рівня цифровізації економіки України та проаналізовано частку цифрової економіки у ВВП України з 2021 по 2022 роки та прогнозованими даними з 2023 по 2030 рр., виділено рівні впровадження інновацій екосистеми е-торгівлі в цифровій економіці та виокремлено особливості екосистеми е-торгівлі. Структуровано суб’єкти інноваційної діяльності та охарактеризовано фактори розвитку інновацій в умовах цифрової економіки. Визначено умови впровадження інновацій в маркетингову сферу та структуровано методи створення ідей для вирішення інноваційних задач. Ідентифіковано стадії інноваційного процесу та представлено стадії життєвого циклу інновацій. Здійснено теоретичне узагальнення понять «інноваційний маркетинг» та «маркетинг інновацій», встановлено, що інноваційний маркетинг є більш ширшим поняттям та враховує специфіку розробки нового інноваційного продукту або удосконалення вже існуючого, що обумовило використання його в екосистемі е-торгівлі. Запропоновано авторське тлумачення поняття «інноваційний маркетинг», що трактується як процес взаємодії маркетингової та інноваційної діяльностей з метою максимального задоволення потреб споживачів на основі постійного обміну досвідом/знаннями між учасниками ринку, кінцевим результатом є інноваційна цінність продукту або послуги. Розкрито специфіку впливу маркетингових інновацій на організаційну культуру підприємства та виявлено, що проінноваційна організаційна культура є першочерговим завданням для пришвидшення впровадження інновацій. Досліджено вплив е-торгівлі на глобалізаційні перетворення та економічне зростання країн, що обумовлено високим рівнем проникнення мережі Інтернет та динамікою зростання е-користувачів. На основі аналізу індексу глобалізації виявлено, що найсильніші економіки світу та найбільші е-торговці світу не завжди відкриті до повномасштабних глобалізаційних перетворень. Встановлено, що економічно розвинуті країни зосереджують свої зусилля на впровадженні та використанні новітніх технологій, наукових досліджень і розробок, проєктах світового прогресу, оновленні застарілого інструментарію, переході до інноваційної централізації, що дозволяє підтримувати конкурентоспроможність національного виробника на світовій арені. У результаті дослідження, виокремлено фактори розвитку е-торгівлі в Україні, а саме: членство в урядових та неурядових міжнародних організаціях, інвестиційна привабливість, інформаційно-телекомунікаційна інфраструктура та цифрова грамотність населення. Вищеперераховані фактори дозволять побудувати міцне підґрунтя для створення потужної цифрової держави, прирівнюючи технології до природних ресурсів. На основі систематизації теоретичних поглядів науковців на еволюцію розвитку концепції маркетингу, було виділено етапи: удосконалення виробництва та товару, інтенсифікація комерційних зусиль, маркетинг, освічений маркетинг, соціально-етичний маркетинг, маркетинг взаємодії. В основі формування інноваційного розвитку підприємства в інноваційній екосистемі е-торгівлі покладено концепцію інноваційного маркетингу, що залежить від ринкових умов та його місії, ступеня насиченості ринку, особливостей взаємодій на ньому ключових зацікавлених сторін, загальних ринкових орієнтирів інноваційного підприємства е-торгівлі, зовнішніх та внутрішніх чинників маркетингового середовища. Встановлено, що інноваційний маркетинг входить до складу освіченого маркетингу основою якого є орієнтація на смаки споживача. Розроблено концепції інноваційного маркетингу екосистеми е-торгівлі та представлено процесну модель реалізації концепції інноваційного маркетингу підприємства е-торгівлі. У ході аналізу виявлено, що підприємства е-торгівлі групи бенчмаркінгу світу та України використовують традиційну концепцію «4Р», а саме: продукт, ціна, місце, просування. Запропоновано розглядати комплекс інноваційного маркетингу екосистеми е-торгівлі з точки зору інноваційного підходу, як результат розроблено функціональну модель комплексу інноваційного маркетингу екосистеми е-торгівлі на основі «блакитного океану». Передумовою побудови комплексу інноваційного маркетингу в екосистемі е-торгівлі є ряд обов’язкових етапів: здійснення маркетингового планування, що включає маркетингові дослідження, проведення SWOT-аналізу, портфельного аналізу та аналізу 4-х дій, вибір стратегії, що зумовлено постійною взаємодією з інноваційним процесом, враховуючи життєвий цикл інноваційного продукту/послуги та підхід «блакитного океану». Запропоновано структуру внутрішнього інноваційного маркетингового середовища підприємства екосистеми е-торгівлі. Проаналізовано глобальний індекс інновацій та регіональне розташування інноваційно потужних блоків світу. Оцінено інноваційний розвиток України та виокремлено фактори впливу на нього. Оскільки сфера маркетингу входить до складу креативних індустрій, було здійснено аналіз перспективних напрямів розвитку, серед яких є креативні послуги (комп’ютерне програмування, реклама, маркетинг та ПР), які мають високу додану вартість. На основі отриманих результатів здійснено аналіз сильних/слабких сторін та перспектив креативної індустрії України. Виявлено доволі сильну регресійну кореляційну залежність між інноваційною діяльністю України та розвитком креативної індустрії. Проаналізовано джерела фінансування інноваційної діяльності підприємств в Україні та виявлено, що підприємства інвестують в інноваційну діяльність за рахунок власних коштів. Витрати на виконання наукових досліджень і розробок за видами робіт зросли майже вдвічі. Вивчено динаміку витрат на маркетингові та рекламні інновації в Україні і проведено аналіз, що засвідчив повну адаптивність відповідних інновацій до онлайн середовища, враховуючи середньовідсоткове значення. Систематизовано інструменти просування інноваційного маркетингу е-торгівлі на основі моделі PESO (paid media, earned media, shared media, owned media). Проаналізовано джерела трафіку 5 найпопулярніших е-підприємств світу та України і встановлено, що перспективним інструментом просування є соціальні мережі в е-торгівлі. Виявлено, що унікальний контент є основою успіху профілю в соціальних мережах. Проаналізовано вплив комп’ютерної графіки на популярність акаунту в соціальних мережах. Визначено різновиди комп’ютерної графіки та виділено цифрові продукти. Здійснено дослідження використання соціальних медіа у світі, таких як: Facebook та Instagram. Запропоновано авторську методику здійснення контент-аналізу і як результат виділено 5 важливих факторів впливу на популярність публікацій: форма цифрового контенту, сприйняття контенту, кольорова гамма, вид та тип цифрового контенту. Контент із застосуванням комп’ютерної графіки переважає в Facebook, що пов’язано з імплементацією ігрового контенту. Facebook характеризується популярністю спеціальних пропозицій, в Instagram переважає такий різновид контенту як цікаві тематичні добірки та лайфхаки. Контент краще сприймається в Facebook, зважаючи на віковий діапазон, тривалість проведення часу та купівельну спроможність аудиторії. Розроблено формулу виміру впливу комп’ютерної графіки на популярність акаунту в соціальних медіа (рівень привабливості публікації) та запропоновано модель успіху акаунту в соціальних медіа за рахунок використання якісного цифрового контенту. Проаналізовано обсяг ринку інтернет-реклами у світі і виявлено, що основним інструментом здійснення маркетингових комунікацій є реклама. Перспективним напрямом маркетингових е-комунікацій в соціальних мережах є імплементація модулів штучного інтелекту в маркетингову операційну роботу. З’ясовано, що типова модель маркетингових комунікацій складається з наступних етапів: зацікавленість, вершина, середина, дно та купівля, що можуть відрізнятися в залежності від сфери діяльності бізнесу. Для побудови успішної комунікаційної стратегії, модель маркетингових комунікацій має бути розроблена досконало відповідно до середовища е-торгівлі. Виділено наступні етапи кругової подорожі е-користувача: охоплення; залучення (збір інформації про цільову аудиторію); конверсії (придбання); лояльність (повторні покупки). Типові моделі офлайн комунікацій втратили свою актуальність, тому з'явилися нові адаптивні моделі маркетингових онлайн комунікацій, що відповідають вимогам рекламістів та задовольняють попит е-користувачів. Удосконалено інноваційні маркетингові інструменти просування підприємств е-торгівлі на основі моделі RACE. Виходячи з результатів А/В-тестування, в мережі Instagram популярними є пости, написані штучним інтелектом, натомість у Facebook досі залишаються привабливими більш складні тексти. Запропоновано функціональну модель управління маркетингом підприємства інноваційної екосистеми е-торгівлі, акцент робиться на новій функції управління маркетингом – маркетингове директування. У ході дослідження рівня управління інноваційним маркетингом підприємств е-торгівлі в Україні, виявлено, що вітчизняні підприємства доволі часто впроваджують інновації у політику просування. Рівень диджитал маркетингу та маркетингової діяльності більшості е-підприємств є базовим, тому маркетингове планування здійснюється щоквартально, рівень організації бізнес-процесів оцінено як середній, аудит проводиться раз на рік, основним джерелом отримання інформації є внутрішнє середовище компанії. На основі результатів дослідження встановлено, що помилки у менеджменті часто призводять до відчуття дискомфорту у колективі, делегування повноважень між працівниками підприємства здійснюється за допомогою усних комунікацій, а слабким місцем маркетингової діяльності є політика просування бренду. З метою оцінки істотності впливу складових комплексу маркетингу на поширення інновацій в е-торгівлі для достовірності результатів дослідження та обґрунтованого вибору стратегій було обрано модель Ф. Басса. Встановлено, що ціна та просування (реклама) впливають на розмір ринку е-торгівлі, враховуючи еластичність попиту та динаміку зростання розміру ринку е-торгівлі. Виявлено, що ціна є домінуючим фактором дифузії інновацій, а ефект від реклами є кумулятивним протягом життєвого циклу інноваційного продукту, що позитивно впливає як на розмір ринку, так і на швидкість розповсюдження інновацій. Виокремлено фактори розвитку інноваційного процесу: управління інноваціями, вибір інноваційної бізнес-моделі/стратегії, покращення операційних інновацій та удосконалення сервісу. Для налагодження інноваційного процесу на е-підприємствах, обґрунтовано положення функціонування системи інноваційного маркетингу підприємств е-торгівлі, враховуючи розподіл на внутрішні та зовнішні складові маркетингової інноваційної екосистеми підприємств е-торгівлі, ключовою ланкою є інноваційний процес. Зокрема, запропоновано функціональну модель системи інноваційного маркетингу підприємств е-торгівлі. Ідентифіковано істотність впливу інноваційного маркетинг менеджменту (ощадливе управління, управління якістю, реінжиніринг, менеджмент змін, бенчмаркінг, управління бізнес-часом, ефективне обслуговування клієнтів, комп’ютерне зінтегроване виробництво, провайдинг інновацій) на складові комплексу маркетингу підприємств е-торгівлі. На підставі результатів, встановлено, що найбільший вплив інновації маркетинг менеджменту мають на ціну та працівників, а саме: ощадливе управління, реінжиніринг та менеджмент змін, що дозволять е-підприємствам створювати не тільки нові технологічно вдосконалені продукти, а й персоніфіковані пропозиції на основі раціонального управління маркетингом. Для оцінки готовності маркетингу до інноваційних перетворень, систематизовано складові маркетингових ресурсів е-підприємства. Структуровано сфери інтеграції штучного інтелекту у інноваційну маркетингову діяльність, а саме в систему інтегрованих маркетингових е-комунікацій: реклама (SMM), ПР, стимулювання збуту та директ-маркетинг. З метою виявлення істотності впливу штучного інтелекту на конверсії е-користувача, виокремлено сфери використання штучного інтелекту: аналітична діяльність, робота з контентом, розвиток новітніх технологій. Запропоновано аналіз функцій штучного інтелекту та його вплив на конверсії е-користувачів: реакції, дзвінок/запит, купівля та повторна купівля, що продемонстрували пряму залежність між обсягами продажів та впровадженням інновацій в маркетингову діяльність е-підприємства. Виявлено, що штучний інтелект найбільше використовується у роботі з даними в рекламній діяльності. Адаптація мультимедійної реклами на профільних майданчиках є ключовою ланкою на шляху до збільшення обсягів продажу. Створення рекламних макетів, графічних елементів, аудіо- та відеоконтенту займає другу сходинку у ланці важливості робочих процесів. З огляду на можливості штучного інтелекту у сфері ПР, виділено функції: генерація метаданих для статей та розробка цільових сторінок. Щодо можливостей штучного інтелекту у сфері реклами в соціальних мережах, то варто виділити такі важливі функції: збір даних та активності в соціальних мережах. Недооціненими є такі функції штучного інтелекту: генерація хештегів та переклад відео в YouTube. Враховуючи важкість проведенні ABC-XYZ аналізу та роботи з великими масивами даних, які щодня змінюються, дана функція штучного інтелекту в стимулюванні збуту є достатньо дієвим інструментом на шляху до автоматизації роботи з асортиментними групами вузькоспеціалізованих спеціалістів. Прямі е-комунікації зі споживачами здійснюються за рахунок чат-ботів як один із перспективних напрямів цифровізації. У ході дослідження встановлено, що найбільші е-підприємства у світі та в Україні не в повному обсязі використовують можливості штучного інтелекту у сфері маркетингу. Здійснено порівняльний аналіз впровадження функцій штучного інтелекту у сфері маркетингу е-підприємств між світовими лідерами та вітчизняними. Встановлено пряму залежність між обсягами продажів та впровадженням можливостей штучного інтелекту в маркетингову діяльність е-підприємств. Для формування маркетингових стратегій підприємств е-торгівлі розроблено S-аналіз, що складається з таких етапів: здійснення SWOT-аналізу, розрахунок середньозваженого коефіцієнта виконання основних функцій е-підприємства в межах чотирьох складових комплексу маркетингу (товар, ціна, збут, просування), проведення анкетування представників підприємств е-торгівлі в Україні для оцінки критеріїв вибору маркетингових стратегій, розподіл маркетингових стратегій за рангами (агресивні, поступальні, підтримуючі) відповідно до поставлених цілей, аналіз враховує оцінку рівня управління маркетингом на підприємстві е-торгівлі, що дозволяє якісно провести аудит маркетингової діяльності е-підприємства та побудувати швидко маркетингові е-стратегії. Запропонований аналіз враховує не тільки стан зовнішнього та внутрішнього середовищ, а й рівень управління маркетингом на підприємстві е-торгівлі. Здійснено розподіл метрик в соціальних мережах відповідно до етапів ланцюжка продажів. Зібрано деталізовану аналітичну інформацію введення профілів в соціальних мережах Instagram та Facebook 3 е-підприємств світу та 5 України. Структуровано типи постів в Instagram підприємств е-торгівлі та проаналізовано середню кількість реакцій е-користувачів Instagram на певний тип публікацій е-підприємств світу та України. Досліджено кількість рекламних оголошень в Google та беклінків, реферальних ресурсів та відвідуваність сайтів підприємств е-торгівлі світу та України. Для об’єктивного аналізу потенціалу інноваційного маркетингу на підприємстві е-торгівлі запропоновано здійснювати аудит потенціалів маркетингових ресурсів, зусиль, інформаційної системи, товарної політики, ціноутворення, збутової політики та інноваційних маркетингових проєктів, використовуючи шкалу Харрінгтона, що базується на нерівномірному розподілі норми та припущенні про формування області змін, що дозволить оцінити інноваційну діяльність е-підприємства. Результатом системного підходу є комплексна оцінка кожного маркетингового потенціалу е-підприємства шляхом здійснення швидкого аналізу маркетингових процесів без втрати важливої інформації для прийняття управлінських рішень. Практична цінність отриманих у результаті проведеного дослідження розробок полягає в тому, що теоретичні та методологічні положення доведені до рівня конкретних методик і рекомендацій щодо вдосконалення маркетингу в інноваційній екосистемі е-торгівлі. Результати наукового дослідження, що мають прикладний характер, набули практичного застосування в роботі ТОВ ПБП «Прогрес», ТОВ «РитейлКомпані» (ТМ «Цитрус»), ТОВ «Юніт Менеджмент Компані», ТОВ «Комфі Трейд», ТОВ «Дієса» (ТМ «Ельдорадо»), ТОВ «ЕпіцентрК», при викладанні дисциплін у Державному торговельно-економічному університеті.
ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ СИСТЕМ ЗАХИСТУ КОРПОРАТИВНОЇ ІНФОРМАЦІЇ Спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами
(ДЕРЖАВНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, 2025) Чубаєвський, Віталій Іванович
Чубаєвський В. І. Економічна ефективність систем захисту корпоративної інформації. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності) – Державний торговельно-економічний університет, Київ, 2023. У дисертації досліджено теоретико-методологічні засади та методичні підходи до формування економічно-ефективної системи захисту корпоративної інформації. За результатми дослідження визначено основні сутнісні характеристики корпоративного інформаційного простору: безперервний процес виробництва та споживання інформації, результат та спосіб пізнання дійсності, суб’єктність, системність та організованість, фактор розвитку суб’єкта та об’єкт управління та визначено його зміст як сукупність інформації та інформаційних процесів, яка є станом, засобом та результатом функціонування системи, чинником її розвитку та формою представлення. Виходячи із цього, визначено сутність корпоративного інформаційного простору як організовану систему інформації та інформаційних процесів корпорації, яка є станом та результатом її функціонування, способом її розвитку та представлення. На основі аналізу та узагальнення сучасних досліджень ідентифіковано три етапи еволюції корпоративного інформаційного простору: паперовий (до середини 70-х років), автоматизований (із середини 70-х років до початку 90-х років), мережевий (із початку 90-х по теперішній час). На сучасному етапі корпоративний інформаційний простір характеризується глобальністю, відсутністю фізичних меж зберігання інформації, високою інтенсивністю та швидкістю її поширення, надлишковістю, уразливістю та зростанням витрат на захист, посиленим впливом на трансформацію корпоративних бізнес-моделей. З’ясовано, що корпоративний інформаційний простір характеризується єдністю та взаємообумовленістю окремих елементів. У структурі корпоративного інформаційного простору запропоновано виокремлювати чотири принципові компоненти: суб’єкти, семантичну складову (інформаційний контент), інформаційну інфраструктуру, регламенти та норми. Обгрунтовано зміст та склад окремих компонентів. На основі аналізу та узагальнення сучасних досліджень визначено зміст корпоративної інформаційної безпеки як стан захищеності інтересів підприємства від недобросовісних дій (умисних та неумисних) щодо корпоративної інформації, що спрямовані на всі компоненти корпоративного інформаційного простору та доведено чіткий взаємозв’язок між захистом корпоративної інформації та досягненням високих економічних результатів функціонування підприємства, які і є відображенням його інтересів. Сформульовано концептуальне бачення місця захисту корпоративної інформації в забезпеченні ефективного економічного розвитку підприємства на основі доведеної взаємообумовлюючої залежності між параметрами та функціями корпоративного інформаційного простору; розширено перелік параметрів КІП такими характеристиками як рівень цифровізації КІП, цифрові компетентності персоналу, рівень інноваційності інформаційної інфраструктури, рівень корпоративної інформаційної культури, ступінь захищеності та якість регламентації КІП; ідентифіковано систему функцій КІП (інтегруюча, комунікативна, актуалізуюча, соціальна, навчальна, інноваційна, акселеруюча) та сформульовано авторське бачення сутності захисту корпоративної інформації як системи принципів, методів та процесів протидії загрозам інформаційній безпеці підприємства, які спрямовуються на порушення функціонування КІП і передбачають їх ідентифікацію, аналіз, попередження та нейтралізацію. Представлено теоретичний концепт сутності економічної ефективності управління підприємством на основі нової авторської трактовки змісту «управління підприємством» як інтегральної характеристики сукупності функціональних підрозділів, управлінських процесів, управлінських рішень, управлінського персоналу, центрів фінансової відповідальності в межах єдиного корпоративного інформаційного простору та відповідно сформульованої її видової класифікації з визначеними сутністю та місцем у ній економічної ефективності захисту корпоративної інформації, що дозволило систематизувати основні методичні підходи до оцінювання ефективності захисту корпоративної інформації. Отже, економічну ефективність захисту корпоративної інформації запропоновано визначати як міру економічного ефекту витрачених ресурсів на реалізацію системи заходів з ідетифікації, аналізу, попередження та нейтралізації загроз порушення функціонування корпоративного інформаційного поля. На основі аналізу та розвитку наявного доробку визначено сутність концепції формування корпоративної інформаційної безпеки як систему поглядів на організацію та забезпечення такої безпеки, що відображається через обрану методологію формування, окреслені принципи та розроблений механізм забезпечення. Таким чином, ідентифіковано, що концепція формування корпоративної інформаційної безпеки має містити три принципові структурні компоненти: методологічну основу, принципи, механізм, які знаходяться в логічному зв’язку та підпорядкуванні. Відповідно до сформульованого бачення обґрунтовано авторську концепцію формування корпоративної інформаційної безпеки, що ґрунтується на позитивістській та нормативній економічних теоріях, поєднанні системного, процесного, проектного підходів в управлінні та концепції динамічних компетентностей, сформульованій системі принципів та механізмі забезпечення, що сприятиме більш комплексному розумінню проблем формування інформаційної безпеки та забезпеченню комплексності заходів щодо її забезпечення. Доведено, що політика інформаційної безпеки корпорацій є елементом корпоративного управління і випливає із стратегічних вимог до управління ризиками та корпоративного управління. Інформаційна безпека корпорацій має бути реалізована відповідно до бізнес-цілей, які характеризуються високим рівнем динамічності за умов необхідності безперервного, послідовного узгодження між політикою безпеки та іншими напрямами корпоративної бізнес-політики тастратегіями. З’ясовано, що послідовне узгодження політики інформаційної безпеки може бути досягнуте шляхом конвергенції корпоративної політики інформаційної безпеки з іншими бізнес-політиками організації в межах циклу стратегічного управління. У дисертації систематизовано та узагальнено напрями корпоративної політики інформаційної безпеки через обґрунтування домінантних чинників формування її базису в глобальному бізнес-середовищі з виокремленням таких як: створення єдиного цифрового корпоративного бізнес-простору, зростання швидкості впровадження цифрових бізнес-стратегії з високим рівнем технологічного розгортання та інтенсивності порушень стійкості системи захисту корпоративної інформації, на основі чого, на відміну від превалюючих підходів, доведено необхідність підвищення ефективності корпоративної політики інформаційної безпеки за рахунок її гнучкого реагування на зміну стратегічних цілей діяльності корпоративних структур. Вивчення сучасних підходів до оцінювання економічної ефективності корпоративної інформаційної безпеки дозволило зробити висновок про складність застосування єдиної наявної методики для формування вичерпного висновку щодо ефективності корпоративної інформаційної безпеки та виявити ряд проблем, які потребують вирішення, зокрема: відсутність чітко сформульованих принципів оцінювання та систематизації показників економічної ефективності та їх критеріальних значень, відсутність рекомендацій щодо логічної послідовності аналізу окремих показників та підходів до формування інтегрального або узагальнюючого показника економічної ефективності корпоративної інформаційної безпеки. З метою вирішення цих проблем у дисертації розроблено методологічний підхід до оцінювання економічної ефективності захисту корпоративної інформації, який включає: принципи оцінювання та систематизації показників; систему часткових показників економічної ефективності та критеріальну шкалу їх інтерпретації; узагальнюючу оцінку економічної ефективності захисту корпоративної інформації на основі поєднання інтегрального показника та показника прогресивності розвитку системи захисту корпоративної інформації (КІ), структурно-логічну послідовність етапів оцінювання, що створює основу для запровадження дієвих систем оцінювання економічної ефективності захисту корпоративної інформації. У межах зазначеного підходу пропонується також оцінювання ступеня досягнення максимально можливого прибутку корпоративної структур за рахунок визначення потенційних можливостей системи захисту корпоративної інформації, який сприяє отриманню своєчасної та достовірної інформації як основи для прийняття та реалізації суб’єктами безпеки тактичних і стратегічних управлінських рішень та дозволяє надавати керівникам корпорацій комплексну оцінку ефективності управлінських дій щодо використання інноваційних технологій інформаційної безпеки на всіх ієрархічних рівнях організаційної структури управління. Доведено, що з ускладненням сценаріїв проведення кібернетичних атак, особливо таргетованих, розширюється і простір ознак, що характеризують способи отримання несанкціонованого доступу до інформаційних ресурсів підприємств. Оскільки простір ознак несанкціонованого доступу постійно розширюється, навіть кваліфікованим експертам у сфері інформаційна безпека без підтримки спеціалізованих програмних продуктів при прийнятті рішення в подібних питаннях обійтися складно. Це зумовлює необхідність продовження досліджень у напрямі інтелектуалізації на основі ІТ процедури первинної формалізації неправомірних дій комп’ютерних зловмисників, які роблять спроби отримати несанкціонований доступ до ІС суб’єктів господарської діяльності. У дисертації розроблено методологічний підхід до процедури формалізації ознакового функціонального подання неправомірних дій комп’ютерного зловмисника в ході реалізації функцій несанкціонованого доступу до ресурсів ІС підприємств за рахунок формалізації ієрархічної схеми формування множини ознак несанкціонованого доступу до ресурсів ІС підприємства; отримана ієрархічна структура є основою для подальшого синтезу інтелектуальної системи виявлення спроб несанкціонованого доступу в умовах важкозрозумілих ознак або їх невеликого числа, що дозволяє ефективно реалізувати первинну формалізацію неправомірних дій комп’ютерних зловмисників для подальшого математичного опису параметра ймовірності несанкціонованого доступу. Удосконалено методологічний підхід, що дозволяє автоматизувати та систематизувати прояви ефекту захищеності інформації від витоків технічними каналами шляхом доповнення ймовірнісної моделі виконання загроз, яка дозволяє на основі запропонованого програмного забезпечення (ПЗ) залучати кілька експертів для оцінки актуальності загроз витоку інформації щодо ТКПІ в умовах динамічного вдосконалення ТЗР. З’ясовано зростаючий тренд кількості та варіативності видів кібератак. Виявлено, що найбільш поширеними видами кібератак, з якими стикаються невеликі підприємства – це фішинг, вторгнення в мережу компанії, випадки ненавмисного витоку інформації, розкрадання пристроїв, помилкова конфігурація мережі та її захисту. З’ясовано, що в Україні найбільше від кібератак потерпають державні установи, промислові підприємства, медичні заклади, фінансові установи, заклади освіти і науки та та підприємства торгівлі. Спостерігається зростання інтересу менеджменту компаній до проблем захисту корпоративної інформації та практичного впровадження програм навчання персоналу діям при кібератаках. Розроблено підхід до організації процесу управління подіями інформаційної безпеки (ІБ) для підприємства, який на відміну від існуючих пропонує комплексну деталізацію алгоритму підпроцесу «Обробка подій» відповідно до життєвого циклу подій ІБ, що дозволить на практиці заповнити потенційні прогалини інформації при створенні системи управління ІБ підприємства, реалізовувати цей підпроцес у незалежному режимі, спростити процедуру управління ІБ підприємства в цілому та знизити витрати на її побудову для невеликих підприємств. Сформульовано підхід до адаптивного моніторингу інформаційної безпеки, який включає процедури оброблення та аналізу подій інформаційної безпеки в межах їх життєвого циклу, відповідає принципам ієрархічної пов’язаності, цілісності та подібності подій ІБ, який на відміну від існуючих характеризується інваріантністю по відношенню до способів реалізації інфраструктурних рішень ІБ підприємства та, зокрема, його КІС. Це дозволяє, не змінюючи методичний інструментарій, масштабувати цей підхід і адаптувати його до СУІБ різних підприємств. Доведено, що в процесі оцінки ефективності функціонування СЗІ об’єкта господарювання найбільш доцільно застосовувати ймовірнісні методи. Відповідно до цих методів прийнятний для сторони захисту гарантований рівень ІБ трансформуватиметься в довірчі ймовірності відповідних метрик захисту інформації та КБ ОБІ підприємства. Обгрунтовано методичні підходи до моделювання системи оцінювання рівня інформаційної безпеки (ІБ) для об’єктів інформатизації (ОБІ), яка на відміну від існуючих ґрунтується на методі аналізу ієрархій (МАІ) та дозволяє оцінювати її результативність за визначеними критеріями. Обгрунтовано необхідність розроблення та впровадження дієвого організаційно-економічного забезпечення як основи практичної реалізації політики захисту корпоративної інформації. Розроблено методологічний підхід до формування організаційно-економічного забезпечення ефективного захисту корпоративної інформації як комплексу взаємоузгоджених елементів (заходів) різної спрямованості та частоти застосування, які перебувають у постійній взаємодії, виступають частиною економічного механізму інформаційної безпеки, реалізуються на різних контурах управління та інтегровані в систему загальнокорпоративного управління з метою досягнення визначених цілей та який на відміну від існуючих передбачає чітку систематизацію елементів за їх функціональним напрямом, можливістю впливу на КІБ, частотою застосування, контуром управління. Це дозволило окреслити систематизований комплекс практичних заходів із захисту корпоративної інформації, що підвищить обґрунтованість та ефективність їх запровадження в практичній діяльності. Обгрунтовано наукові підходи до створення моделі, що описує процедуру формалізації завдання оптимізації системи захисту інформації (СЗІ) суб’єкта господарської діяльності (підприємства), яка на відміну від існуючих передбачає математико-алгоритмічну та комп’ютерну підтримку процедури прийняття рішень у питаннях організаційно-економічного забезпечення ефективного захисту корпоративної інформації в контексті завдань менеджменту інформаційної безпеки (ІБ) підприємств. Запропонований підхід дає можливість стороні захисту максимально ефективно визначати параметри організаційного управління інфраструктурою СЗІ підприємства. Розроблено та описано інтелектуальну систему оцінки загроз витоку інформації щодо ТКПІ (технічних каналів передачі інформації), в основу якої покладено метод аудиту інформаційної безпеки, заснований на автоматизації процедур аудиту шляхом залучення для оцінки ризиків інформаційної безпеки апарату Байєсовських мереж (БМ) та штучних нейронних мереж (ШНМ). Така система дозволяє підвищити ступінь достовірності результатів проведення комплексного аудиту ІБ ОБІ та комплексної оцінки ризиків, своєчасно реагувати на загрози адміністратору ІБ розподіленої обчислювальної мережі (РОМ). Сформульовано методичний підхід до процедури аудиту інформаційної безпеки (АІБ), який на відміну від існуючих забезпечує багатостороннє оцінювання інформаційної безпеки об’єктів інформатизації на основі поєднання стандартних чисельних та експертних метрик оцінювання ІБ, що дозволяє оперативно в ході аудиту інформаційної безпеки (АІБ) визначати актуальні ризики ІБ ОБІ та автоматизувати процедури АІБ на основі застосування Байєсовських мереж (БМ) і штучної нейронної мережі (ШНМ), а адміністратору ІБ розподіленої обчислювальної мережі (РОМ) своєчасно та динамічно реагувати на загрози. Практична значущість отриманих результатів полягає в тому, що всі пропозиції доведено до практичних рекомендацій і може бути впроваджено в практику корпоративного управління. Результати наукового дослідження, що мають прикладний характер, набули практичного застосування в роботі Департаменту кіберполіції Національної поліції України, Ради Національної безпеки і оборони України, ТОВ «КАРМА ДІДЖИТАЛ ЛТД», Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, при викладанні дисциплін у Державному торговельно-економічному університеті.
СТРАТЕГІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ Спеціальність 08.00.03 — економіка та управління національним господарством
(ДЕРЖАВНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, 2025) Гарькава, Вікторія Федорівна
Гарькава В.Ф. Стратегія забезпечення економічної безпеки України. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.03 — економіка та управління національним господарством. – Державний торговельно-економічний університет, Київ, 2023. Дисертаційна робота присвячена обґрунтуванню теоретичних і методологічних засад та розробці практичних рекомендацій щодо формування Стратегії забезпечення економічної безпеки України. В дисертації розроблено концепцію управління економічною безпекою України, запропоновано ієрархічну модель систематизації найбільш поширених загроз економічній безпеці, концептуалізовано організаційно-економічний механізм забезпечення економічної безпеки з метою формування Стратегії забезпечення економічної безпеки України. Інший напрямок досліджень полягає у визначенні критичних меж та цільових орієнтирів за індикаторами основних складових економічної безпеки, зведених у табло індикаторів економічної безпеки, здійснення постійного моніторингу економічної стійкості шляхом відслідковування рівня критичних меж за індикаторами, візуалізації відповідних даних у вигляді інфографіки, а також проведення щорічної системної оцінки стану економічної безпеки. Розроблена концепція управління економічною безпекою являє собою систему ідей, цільових орієнтирів, сукупність заходів щодо убезпечення діяльності всіх макросуб’єктів економічних відносин, поєднує динамічну та статичну складові забезпечення економічної безпеки України, містить науково- методичну, практичну та організаційно-економічну компоненти, відображає склад і структуру об’єктів економічної безпеки, принципи її забезпечення, класифікацію загроз економічній безпеці, основні принципи верифікації її функціональних складових, базові підходи до розробляння та використання механізмів управління економічною безпекою та є фундаментальною основою для формування цілісної державної стратегії. Також запропоновано ієрархічну модель систематизації найбільш поширених загроз економічній безпеці України у вигляді графу їхніх зв’язків та взаємовпливу на основі розподілу загроз за стратегічним, тактичним, оперативним або поточним рівнями, що дозволяє ідентифікувати загальні умови, розробити стратегію забезпечення економічної безпеки, актуалізувати функції системи економічної безпеки. Автором концептуалізовано організаційно-економічний механізм забезпечення економічної безпеки, який інтегрує організаційний та економічний блоки, систему забезпечення з урахуванням обставин воєнного стану, функціональну і цільову системи, що сприяють ефективному управлінню економічною безпекою. Доведено, що ефективним напрямом забезпечення економічної безпеки України є створення системи регіональної економічної безпеки, як необхідної складової для формування безпеки національної економіки що являє собою об’єднану відносинами власності, економічними інтересами, правовими та етичними регуляторами, сукупність господарюючих та регулюючих суб’єктів, направлених на стійкий, ефективний, безпечний соціально-економічний розвиток. Економічна безпека визначена як забезпеченість життєздатності регіонів, а саме можливості постановки самостійної мети розвитку, відносною відособленістю управління, наявності автономних систем ресурсонакопичення і ресурсоспоживання та ступеню його захищеності від недостачі ресурсів або інших загроз. Проаналізовано різний економіко-математичний інструментарій аналізу економічної безпеки. Визначено, що при максимально комплексному оцінюванні соціально-економічної ситуації регіонів та використанні одного інтегрального (зведеного) показника значно спрощується процедура ухвалення рішень щодо забезпечення економічної безпеки. Отже, регіональний соціально-економічний розвиток повинен включати згруповані показники економічної безпеки регіонів та держави в просторовому вимірюванні; удосконалення методології її оцінювання; аналіз на державному та регіональному рівнях інформації щодо рівня економічної безпеки для обґрунтування напрямів регіональної політики. Сформована система показників оцінювання економічної безпеки, а саме надане наукове обґрунтування теоретико-методичного підходу до формування інтегрального показника та алгоритмізації процедури оцінки рівня економічної безпеки регіонів, зокрема: вибору системи математичного обчислення ймовірності втрат економічної безпеки за фактично отриманими значеннями індикаторів; обґрунтування системи економічних індикаторів, які характеризують критерії оцінки економічної безпеки; визначення вагомості кожного економічного індикатора, розробка шкали оцінки рівня економічної безпеки; визначення та оцінка фактичних значень індикаторів економічної безпеки; визначення стану соціально-економічного розвитку та рівня економічної безпеки регіонів, розробка системи порогових значень показників оцінки економічної безпеки регіонів. Проаналізовано світовий досвід становлення та розробки механізмів регіональної політики для забезпечення економічної безпеки, визначено, що всі закордонні приклади успішного регулювання територіального розвитку були забезпечені не тільки високим економічним потенціалом держав та окремих регіонів, але і достатньо розвинутим законодавством та відсутністю корупції. За результатами моніторингу системи забезпечення економічної безпеки у регулювання соціально-економічного розвитку регіонів встановлено, що оцінка результатів виконання програми соціально-економічного розвитку характеризує: ефективність управління безпосереднім процесом реалізації програми; дозволяє зробити висновок про правильність вибраної стратегії розвитку. Доведено, що гуманітарний підхід доцільно використовувати для оцінки рівня економічної безпеки та розробки моделі управління економічною безпекою. Проведений аналіз показав, що в переважній більшості регіонів значення показників економічного розвитку та економічної безпеки мають значну диференціацію за регіонами та незначну позитивну динаміку на кінець 2020 року. Сформована модель динамічного рейтингу дає змогу оцінювати поточний стан та приймати обґрунтовані рішення щодо забезпечення економічної безпеки регіонів. Такий підхід дає змогу більш ефективно використовувати кошти, що інвестуються в розвиток регіонів . Запропонована модель інноваційного розвитку забезпечує розробку та впровадження науково обґрунтованої структурної організації раціональної побудови системи забезпечення економічної безпеки. Запропоновано інструментарій щодо системи стимулювання інвестиційної діяльності у контексті забезпечення економічної безпеки; відновлення практики створення спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку, індустріальних (промислових) парків та кластерів; підвищення інтенсивності «технологічного трансферту» (запозичення передових зарубіжних технологій) в рамках прямих іноземних інвестицій та стимулювання їх залучення у формі створення спільних підприємств; стимулювання розміщення в Україні дослідницьких, інжинірингових, маркетингових і управлінських підрозділів великих високотехнологічних корпорацій. Розроблено організаційно-економічний механізм забезпечення економічної безпеки: спрямований на впровадження моделі інноваційно-інвестиційного розвитку регіонів в рамках процесу забезпечення економічної безпеки, шляхом запровадження супроводу інноваційних проектів та надання різноманітних пільг та підтримки на місцевому рівні вітчизняним інвесторам; підвищення кваліфікації та атестації фахівців у сфері інвестиційно-інноваційної діяльності, а також удосконалення методики укладання прозорих угод між інвесторами та владою щодо взаємних зобов’язань під час конкурентної поведінки бізнесу та конкурентної політики держави на певних ринках з урахуванням реалій сучасної української економіки. Досягнуто основних операційних результатів стратегічного проектування забезпечення економічної безпеки України: започатковано табло індикаторів економічної безпеки – основи прозорої системи постійного моніторингу економічної безпеки (http://mku.edu.ua/indicators_of_economic_security/); впроваджено на основі науково обґрунтованої методики щорічної системної оцінки стану економічної безпеки та використання її результатів для формування 6 основних напрямів і заходів економічної політики, що має враховуватись у процесах стратегічного і бюджетного планування, що сприятиме підвищенню ефективності реалізації державної політики у сфері забезпечення економічної безпеки регіонів. Запропонована автором модель Стратегії забезпечення економічної безпеки України, що сформована на основі ідентифікації загроз економічній безпеці; формуванні системи показників оцінювання економічної безпеки; визначенні порогових значень показників оцінювання економічної безпеки; моделюванні стратегічних детермінант забезпеченні економічної безпеки України в умовах рейтингового управління; формуванні організаційно-економічного механізму забезпечення економічної безпеки здатна посилити зростання національної економіки. У дисертаційній роботі запропоновано теоретико-методологічної положення, висновки і практичні рекомендації придатні до застосування у практичній діяльності органів виконавчої влади державного рівня, органів місцевого самоврядування в напряму підвищення рівня економічної безпеки, науково-дослідних установ за профілем наукової роботи у галузі досліджень економічної безпеки держави. Особливу практичну значущість мають такі розробки, як формування моделі реалізації стратегії забезпечення економічної безпеки України, а саме прозорої системи постійного моніторингу економічної безпеки в умовах рейтингового оцінювання у вигляді моделі-табло індикаторів економічної безпеки, яка враховує активність економічних агентів обґрунтована економічна політика; розроблення організаційно-економічного механізму, направлений на впровадження управлінських рішень державної дії та ринкового регулювання при забезпеченні раціонального використання потенціалу.
ФОРМУВАННЯ БЕЗПЕЧНОСТІ ТА ЯКОСТІ ОРГАНІЧНИХ БОРОШНЯНИХ КОНДИТЕРСЬКИХ ВИРОБІВ Спеціальність 05.18.15 - товарознавство харчових продуктів
(ДЕРЖАВНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, 2025) Ткаченко, Аліна Сергіївна
Ткаченко А. С. Формування безпечності та якості органічних борошняних кондитерських виробів. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за спеціальністю 05.18.15 – товарознавство харчових продуктів. – Державний торговельно-економічний університет, Київ, 2024 р. Дисертацію присвячено науковій проблемі формування безпечності та якості органічних борошняних кондитерських виробів. Об’єктом дослідження є розроблені борошняні кондитерські вироби з органічної сировини: кекси, бісквіти, тістечка, вафлі, печиво; органічна сировина: борошно пшеничне, гречане, спельтове, кукурудзяне, рисове, конопляне, амарантове; олія кунжутна, обліпихова, амарантова, конопляна, рижієва; масло вершкове; сироп рисовий, кленовий, сироп агави; цукор тростинний, кокосовий; лемонграс, меліса, фізаліс, імбир, шипшина, шовковиця. Предметом дослідження є споживні властивості борошняних кондитерських виробів з органічної сировини. Унаслідок аналізу та систематизації даних науково-технічної літератури доведено актуальність проблеми формування споживних властивостей органічних харчових продуктів. Аргументовано доцільність розвитку органічного виробництва у період воєнного стану. Визначено, що розвиток органічного сільського господарства є необхідним для відновлення ґрунтів, забруднених унаслідок війни, та підвищення родючості земель, які знаходяться поза зоною бойових дій. Використання вирощеної на них органічної сировини для створення продукції з високою доданою вартістю є стратегічно важливим завданням продовольчої безпеки країни. Реалізовано наукову концепцію, що полягає в системному підході до формування споживних властивостей органічних борошняних кондитерських виробів і базується на принципах зниження навантаження на екологію довкілля та здоров’я людини. Доведено відмінність показників якості та безпечності органічної сировини порівняно з неорганічною (отриманою традиційним шляхом): вищий вміст сірковмісних амінокислот цистеїну (r = 0,95, р < 0,005) та метіоніну (r = 0,96, р < 0,005) в органічному борошні; нативної ліноленової кислоти в жировмісних органічних продуктах (оліях рослинних (r = 0,99, р < 0,005), маслі вершковому (r = 0,97, р < 0,005)), зіставний вміст макроелементів (фосфору, магнію та кальцію) та нижчий вміст солей важких металів. Розроблено принципи проєктування органічних БКВ, які базуються на задоволенні фізіологічних потреб в основних нутрієнтах; безпечності харчових продуктів; органічне виробництво, застосування екологічного паковання. Методом математичного моделювання розроблено 12 рецептур органічних борошняних кондитерських виробів з органічної сировини: кексів, печива, вафель, бісквітів і тістечок, на які розроблено технічну документацію. За результатами органолептичного оцінювання розроблені БКВ мали високі смакові властивості завдяки введенню до їхнього складу різних видів борошна, рослинних олій, цукрових сиропів. Проте порівняння дегустаційних оцінок кексу «Житниця», вафель «Літня спокуса», печива «Жанет» і «Флорі», тістечка «Космік», бісквіту «Зимова насолода» виготовлених з органічної та неорганічної сировини не продемонструвало жодних відмінностей між органолептичними показниками органічних і неорганічних БКВ. Вміст незамінних амінокислот покращився у всіх розроблених зразках у 1,4-2,2 раз порівняно з контрольними зразками. Порівняння амінокислотного складу білківорганічних та неорганічних БКВ, виготовлених за однаковими рецептурами показало суттєво вищий уміст сірковмісних амінокислот в органічних БКВ. Уміст насичених жирних кислот в розроблених зразках зменшився майже вдвічі, тоді як вміст мононенасичених і поліненасичених жирних кислот навпаки зріс. Найпомітніше вміст ліноленової кислоти збільшився порівняно з контрольним зразком у вафлях «Літня спокуса» збільшився (у 5 разів), а в зразку «Кокосова насолода» – у 4,8 раз. Кількість магнію та кальцію зросла у всіх зразках, а найбільше – у кексі «Житниця» (у 2,1 раз), який відрізнявся також найбільш збалансованим складом за співвідношенням кальцію, магнію та фосфору. Суттєво збільшився вміст кальцію у печиві  «Флорі» збільшився в 3,13 раз, у печиві «Жанет» – у 3,64 раз. Найвищий вміст фосфору зафіксовано у бісквіті «Екзотик» (560 мг/100 г). Порівняння макролелементного складу виробів, виготовлених за однаковими рецептурами, але з використанням органічної та неорганічної сировини не показали суттєвих відмінностей між умістом Ca, Mg, P. Експериментальним способом досліджено зміни, що відбуваються під час зберігання продукції, органолептичних показників, пероксидного числа жирової основи БКВ і мікробіологічних показників розробленої продукції. Установлено обернену пропорційну залежність між вмістом залишків пестицидів та вмістом поліфенольних сполук в органічній та неорганічній рослинній сировині і доведено вищі антиоксидантні властивості органічної сировини: лемонграсу – в 1,95 раз, шовковиці – 1,2 шипшини – 1,88, імбиру – 1,9, меліси – в 1,95 раз порівняно з неорганічною, що дозволило підвищити терміни зберігання органічних харчових продуктів: кексів – на 30%,печива  7%, тістечок  на 23%. Науково обґрунтовано ефективність встановлення критичних контрольних точок виробництва органічних борошняних кондитерських виробів за системами TACCP і VACCP з метою зниження ризиків, пов’язаних із фальсифікацією органічних харчових продуктів, та доцільність використання показника оцінки ризиків систем управління безпечністю харчових продуктів , який базується на аналізі небезпечних чинників відповідно до концепції управління безпечністю харчових продуктів НАССР, TACCP і VACCP і методології CARVER+Shock.. Виявлено найбільші харчові вразливості органічної продукції: > > > . Доведено, що за вмістом залишків пестицидів (ДДТ, сільтіофам, нікосульфурон, спіроксамін, гліфосат, диметахлор, 1,1-дихлор-2-2-біс 4-етилфенол, бромопропілат L, бромоксініл, крезоксімметіл L, циннеб, дихлорофос) органічні харчові продукти є більш безпечними. Визначено соціальний ефект від впровадження у виробництво розроблених органічних БКВ, який полягає у зниженні навантаження на здоров’я людини та екологію довкілля. Зниження навантаження на здоров’я людини полягає у нижчому вмісті солей важких металів та залишків пестицидів у органічних харчових продуктах. Зниження навантаження на екологію довкілля полягає в зменшенні асідіфікації на 15 %, викидів парникових газів СО2 на 10 %. Досліджено економічний ефект від впровадження у виробництво органічних борошняних кондитерських виробів. Розроблено концептуальну модель сталого споживання органічних харчових продуктів, що забезпечуватиме перехід до раціональних моделей споживання і виробництва, як чинника формування продовольчої безпеки держави, з урахуванням факторів, пов’язаних зі станом економіки та екології, рівнем законодавчого забезпечення, особливостями соціальної структуринаселення,; рівнем довіри до виробників органічних харчових продуктів та доходу споживачів, доступністю органічних харчових продуктів на ринку.
ТЕХНОЛОГІЯ БОРОШНЯНИХ КОНДИТЕРСЬКИХ ПІСОЧНИХ ВИРОБІВ З ВИКОРИСТАННЯМ ШРОТУ Спеціальність 05.18.16 – технологія харчової продукції
(ДЕРЖАВНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, 2025) Михайлик, Віталій Сергійович
Михайлик В.С. Технологія борошняних кондитерських пісочних виробів з використанням шроту. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 05.18.16 – технологія харчової продукції. – Державний торговельно-економічний університет, Київ, 2023. Дисертація присвячена науковому обґрунтуванню та розробленню технології борошняних кондитерських виробів із пісочного тіста з використанням шротів олійних культур. Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю підвищити харчову та біологічну цінність за рахунок включення до рецептури композиції шротів з ядер волоського горіха і кунжуту. Перспективність використання шротів олійних культур в харчових технологіях обумовлено високим вмістом білків – до 40%, харчових волокон – до 30%, мінеральних речовин, особливо – Кальцію, Магнію, Фосфору. Упровадження нової технології дозволить більш повно використати харчовий потенціал вітчизняної рослинної сировини побічних продуктів переробки кунжуту і ядер волоського горіха та розширити асортимент борошняних кондитерських виробів з покращеним нутрієнтним складом.Мета дисертаційної роботи полягає у науковому обгрунтуванні та розробленні технології борошняних кондитерських пісочних виробів зі шротами ядер волоського горіха і кунжуту підвищеної харчової цінності. На основі аналітичної характеристики огляду вітчизняної та зарубіжної літератури встановлено доцільність використання рослинної сировини у виготовленні борошняних кондитерських виробів з пісочного тіста. Визначено оптимальні концентрації шротів з ядер волоського горіха і кунжуту у технології пісочних виробів. Досліджено вплив композиції шротів з ядер волоського горіха і кунжуту на органолептичні показники пісочного тіста з додаванням від 10% до 25% замість борошна. Встановлено, що за умови додавання композиційної суміші у кількості 10-20% від маси борошна пшеничного показники сенсорної оцінки не суттєво відрізняється від контрольного зразка Досліджено структурно-механічні показники пісочного тіста. Встановлено, що у діапазоні вмісту композиції шротів 10-25% спостерігається зменшення гідратаційної здатності систем на 8-31%. Пісочне тісто є жировою емульсією і зниження частки вологи сприяє кращій якості готових виробів. Зменшення вмісту клейковини призводить до зниження розтяжності у 2,5 рази, яка у дослідному зразку становить – 0,38 мм проти контролю – 0,94 мм. Досліджено закономірності впливу композиції шротів на структурно- механічні показники пісочного тіста. Поступове збільшення вмісту композиції (від 10% до 20%) у складі пісочного тіста призводить до збільшення в’язкості (у 1,3-1,5 рази) та умовно миттєвого модуля пружності (1,9-2,5 рази). Шляхом математичного моделювання, з урахуванням показників вмісту Кальцію, Магнію, Фосфору визначено раціональне співвідношення шротів з ядер волоського горіха і кунжуту як 70:30 у композиційній суміші, яка є основою пісочного тіста. Розроблена технологія пісочного напівфабрикату підвищеної поживної цінності та асортимент пісочних виробів з нього, яка складається з п’яти етапів: на першому етапі проводять підготовку і механічну кулінарну обробку сировини, на другому – приготування пісочного тіста, третій етап – формування виробів, четвертий етап – випікання пісочних виробів, на п’ятому етапі відбувається охолодження, оздоблення, пакування готових пісочних виробів. Встановлено, що намочуваність пісочних виробів зі шротами на 6,3% більше за контроль, а щільність зменшилась на 10%, що є позитивним результатом. Встановлено, що у дослідних зразках пісочних виробів збільшився вміст білка – на 65%, клітковини – на 170%. Серед мінеральних речовин вміст Калію зріс у 3 рази, Кальцію – у 7 разів, Магнію – у 5 разів, Фосфору – у 3 рази, Феруму – у 4 рази, а співвідношення Mg:Ca:P наближається до рекомендованого і становить як 0,58:1:1,52. Проведено комплексну оцінку якості. Розроблено та затверджено нормативну та технологічну документацію на нові технології борошняних кондитерських виробів впроваджено у закладах ресторанного господарства. Економічний ефект від впровадження розроблених технологій пісочних виробів досягається за рахунок зниження собівартості, прискорення теплової обробки та зменшення витрат пшеничного борошна в/г.
ЦИФРОВИЙ МАРКЕТИНГ В ЕКОНОМІЦІ ВРАЖЕНЬ Спеціальність: 08.00.04 – економіка та управління підприємствами
(ДЕРЖАВНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, 2025) Яніковець, Тетяна Миколаївна
Янковець Т. М. Цифровий маркетинг в економіці вражень. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності) – Державний торговельно-економічний університет, Київ, 2025. У дисертації обґрунтовано концептуальні положення стратегічного управління цифровим маркетингом в умовах становлення економіки вражень на основі синергічної взаємодії стратегічних активів та інструментів цифрового маркетингу для формування цілісного імерсійного досвіду клієнтів на кожному етапі цифрового шляху споживача. Концептуальні положення включають стратегічні напрями та методи забезпечення вражень, принципи цифрового маркетингу, функції, систему управління, механізм, стратегію, стратегічні активи, канали, методи, інструментарій цифрового маркетингу. Перший розділ дисертації присвячено теоретико-методологічним засадам становлення економіки вражень у цифровому середовищі. Встановлено зв’язок між науковими та промисловими революціями, що протягом XVI – першої третини XXI ст. обумовило розвиток основних економічних теорій. Досліджено еволюцію поглядів науковців на людину, як предмет економічної теорії, від раціональної «економічної людини» до ірраціональної істоти, що спричинило становлення та активний розвиток на початку ХХІ ст. у складі економічної теорії поведінкової економіки та економіки вражень, які сьогодні розвиваються у цифровому середовищі постіндустріального суспільства. Виявлено та описано чинники сучасного етапу соціально-економічного розвитку. Систематизовано основні теорії, технології, інновації, сфери застосування та інститути економіки знань, цифрової економіки, поведінкової економіки та економіки вражень, сформульовано їх ключові елементи та принципи. Процес становлення досліджуваних економік відбувається майже одночасно та усі вони мають вплив одна на одну та на соціально-економічний розвиток суспільства, при цьому становлення економіки вражень є результатом розвитку та конвергенції економіки знань, цифрової та поведінкової економік. Сформульовано авторські трактування дефініцій «цифрова економіка», «економіка вражень у цифровому середовищі». Досліджено еволюцію концепцій управління маркетингом з кінця ХІХ ст. до початку ХХІ ст., запропоновано авторське трактування трансформації сучасних концепцій маркетингу, з урахуванням еволюції сучасних економік та виділено два основні типи маркетингу в умовах становлення економіки вражень: цифровий маркетинг та маркетинг вражень, які об’єднано у поняття «метамаркетинг». Застосування концепції метамаркетингу передбачає використання методів та інструментів цифрового маркетингу для надання вражень та формування цілісного імерсійного досвіду споживачів. Другий розділ дослідження присвячено управлінню цифровим маркетингом в умовах становлення економіки вражень та формування метапростору, на засадах системного та стратегічного підходів. Виявлено трансформаційні зміни шляху споживача у цифровому середовищі, виділено етапи цифрового шляху споживача. Досліджено сутність та наведено авторське визначення дефініції «цифровий маркетинг», сформульовано принципи цифрового маркетингу, систематизовано та описано структурні компоненти цифрового маркетингу: технології, канали, методи, інструменти. визначено ключові переваги цифрового маркетингу у порівнянні з традиційним та інтернет-маркетингом: можливість застосування концепції омніканальності у маркетингових комунікаціях та продажах та можливості формування імерсійного досвіду споживачів у метапросторі, який поєднує фізичний та цифровий світи. Розроблено систему стратегічного управління цифровим маркетингом та відповідний механізм, ключовим інструментом якого визначено стратегію цифрового маркетингу. Запропоновано етапи зазначеної стратегії. Для досягнення цілей цифрового маркетингу та фінансових і нефінансових стратегічних бізнес-цілей діяльності підприємства одночасно та у синергічному взаємозв’язку запропоновано використовувати три типи стратегій цифрового маркетингу: конверсійну, іміджеву та репутаційну. У третьому розділі встановлено синергічний зв’язок між стратегічними активами та інструментами цифрового маркетингу у створенні вражень, що дозволяє комплексно вирішувати завдання формування імерсійного досвіду клієнтів. До стратегічних активів цифрового маркетингу віднесено: вебсайт, дизайн, контент, мобільні активи, які включають мобільний сайт та мобільний застосунок. Ключовим цифровим активом, з яким пов’язані майже всі інструменти цифрового маркетингу, визначено вебсайт, який дозволяє підприємству вирішувати фінансові, іміджеві та репутаційні завдання та досягати відповідних фінансових та нефінансових цілей стратегії цифрового маркетингу та бізнес-стратегії підприємства. Обгрунтовано етапи розробки вебсайту з урахуванням технічних та маркетингових аспектів у формуванні вражень користувачів. Застосовано стратегічний підхід до контент-маркетингу для створення та просування контенту, як стратегічного активу підприємства, з метою залучення клієнтів та побудови з ними діалогу й тривалих відносин. Для реалізації мети контент-маркетингу обґрунтовано концепцію контенту, яка включає основну його ідею, розуміння, який саме контент потрібен та є цінним для споживачів, теми, формати, історії. Запропоновано етапи формування контент-стратегії з наданням практичних рекомендацій по створенню та просуванню контенту для вибудовування ефективних маркетингових комунікацій. Особливістю пропонованої контент-стратегії є планування цільових вражень клієнтів бренда за етапами шляху споживача у кожній точці контакту на основі цілей та очікувань споживачів та створення відповідного контенту, що забезпечує цілісний позитивний досвід взаємодії з брендом, залучення нових та підвищення лояльності існуючих клієнтів. На основі виявлених трендів мобільного маркетингу запропоновано стратегічні інструменти іміджевого та продуктового просування мобільних активів, а саме мобільних сайту, застосунку, мобільного магазину у складі стратегічних активів цифрового маркетингу підприємства. Четвертий розділ присвячений інструментам цифрового маркетингу у створенні вражень, які в комплексі призначені для забезпечення видимості стратегічних активів для користувачів у цифровому середовищі, збору даних та формування звітів про поведінку споживачів в режимі реального часу, підвищення знання бренда, збільшення цільового трафіку, залучення користувачів та формування позитивного імерсійного досвіду, підвищення лояльності та вирощування захисників та промоутерів бренда, з метою підвищення ефективності цифрового маркетингу та діяльності підприємства в цілому. До інструментів цифрового маркетингу, кожному з яких присвячений окремий підрозділ дослідження, віднесено вебаналітику та пошуковий маркетинг, цифрову рекламу, автоматизацію маркетингу, маркетинг в соціальних медіа. Для досягнення цілей цифрового маркетингу запропоновано цикл успіху брендів у соціальних мережах. Ефективність даних інструментів забезпечується на основі використання системного, стратегічного та проєктного підходів. У п’ятому розділі дослідження запропоновано науково-методичні та науково-організаційні підходи до формування цілісного імерсійного досвіду клієнтів брендів підприємств роздрібної торгівлі. Систематизовано цінові й нецінові методи у їх взаємодії для створення та підтримання вражень клієнтів. Запропоновано до використання новітній метод створення вражень та їх просування, а саме дизайн вражень, який дозволяє узгодити цілі та інструменти цифрового маркетингу з цифровими точками взаємодії на цифровому шляху споживача, розподіленими за областями виявлення вражень, та передбачає планування враження в кожній точці взаємодії, як онлайн, так й офлайн. Запропоновано карту враження, як робочий інструмент планування враження, що базується на портреті цільового споживача, включає точки контакту, очікувані реакції клієнтів, сценічні (основні) та закулісні (допоміжні) фактори. Це дозволяє формувати цілісний імерсійний досвід клієнтів у цифровому середовищі, виявляти напрями покращення взаємодії з ними в кожній точці взаємодії та точці контакту, підвищувати ефективність цифрового маркетингу та бізнесу в цілому. Обгрунтовано методичний підхід до проведення експрес-аналізу стратегічних активів цифрового маркетингу, а саме вебсайту, мобільного застосунку, контенту в соціальних мережах, на основі запропонованого переліку ключових кількісних та якісних показників, які є доступними з використанням аналітичних ресурсів. Це дає можливість відслідковувати зміни значень показників в режимі реального часу, що дозволяє приймати швидкі й обґрунтовані рішення оптимізації проведення маркетингових кампаній та виявляти напрями покращення стратегічних активів. Для узагальнення результатів експрес-аналізу запропоновано застосування рейтингової оцінки, у порівнянні з конкурентами, в розрізі за активами і загальної, що дозволяє виявити рівень стратегічних активів за запропонованою шкалою та обґрунтувати заходи їх покращення. Представлено організаційно-методичний підхід до розвитку бренда в економіці вражень на основі розробленої моделі брендингу у цифровому середовищі, в якій ідентичність бренда інтегрується у стратегічні напрями формування імерсійного досвіду клієнта, що дозволяє підвищувати рівень розвитку бренда від базового через середній, високий до рівня lovemark. Зіставлення рівня розвитку бренда з рівнем стратегічних активів цифрового маркетингу дозволяє визначити позицію бренда у конкурентному цифровому середовищі та виявити напрями й стратегічні заходи цифрового маркетингу для покращення іміджу бренда та його розвитку у майбутньому. Запропоновано модель оцінки вартості бренда, в якій вартість бренда базується на фінансовій оцінці за показником MVA та враховує показник сили бренда, що визначає економічну цінність бренда. Інтервальні межі оцінки вартості бренда дозволяють виявити стратегічні напрями його розвитку. Апробацію пропозицій здійснено для брендів мереж супермаркетів: АТБ, Сільпо, Фора, Novus, Varus. Пропозиції, наведені у дисертації, дозволяють комплексно управляти процесом створення та надання вражень за рахунок цілеспрямованої дії на враження клієнтів брендів мереж супермаркетів у кожній точці взаємодії та контакту, що забезпечує формування цілісного імерсійного досвіду та, на його основі, підвищення лояльності клієнтів, фінансових результатів діяльності підприємств, вартості бренда та можливості розвитку у довгостроковій перспективі.
ФОРМУВАННЯ ЯКОСТІ ВЗУТТЯ З ВИКОРИСТАННЯМ МОДИФІКОВАНОГО КОНОПЛЯНОГО ВОЛОКНА Спеціальність 05.18.08 – товарознавство непродовольчих товарів
(ДЕРЖАВНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, 2025) Бойко, Галина Анатоліївна
Бойко Г.А. Формування якості взуття з використанням модифікованого конопляного волокна. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за спеціальністю 05.18.08 – товарознавство непродовольчих товарів. – Державний торговельно економічний університет, Київ, 2025. Дисертаційна робота присвячена науковій проблемі формуванню якості взуття з використанням модифікованого конопляного волокна. Об’єктом дослідження є взуття та текстильні матеріали для взуття. Предметом дослідження є властивості взуття та текстильних матеріалів. У наслідок аналізу та систематизації даних науково-технічної літератури доведено актуальність проблеми формування якості взуття з використанням модифікованого конопляного волокна. Аргументовано доцільність використання конопляного волокна у взуттєвих текстильних виробах. Однак при інтенсивному використанні взуття з конопляного текстилю, матеріал верху втрачає формостійкість. Реалізовано наукову гіпотезу, що полягає в системному підході до формування властивостей всіх складових тканого полотна верху взуття, з метою формування споживних властивостей вже готового текстильного взуття та надання йому формостійкості. Обґрунтовано модифікацію конопляного волокна. Після якої відбулося зменшення довжини конопляного волокна на 84%, лінійної густини на 71,5%, волокно очистилося на 95% і стало придатним до прядіння. Встановлено взаємозв’язок хімічного складу модифікованого конопляного волокна на його фізико-механічні властивості. Зокрема найбільший вплив хімічний склад конопель має на показник відносного розривного подовження, який є достатньо високим – 17,2 %. Доведено, що подовження модифікованих конопляних волокон характеризується пластичною деформацію, волокна після розтягування не повертаються до первісної форми. За рахунок раціональних режимів пропарювання модифікованого конопляного волокна, доведено значне покращення його властивостей та хімічного складу. Показник абсолютного подовження зменшився на 3 мм, а показник відносного розривного подовження на 7,9 %, що є безпосереднім показником зменшення механічних властивостей. Після пропарювання модифіковане коноплянеи волокно стало тоншим та м’якішим про це свідчить зменшення показника лінійної густини на 1,7 текса. Високотемпературна пара під тиском зруйнувала пектинові речовини на 4%, які зв'язують мікрофібрили. Це призвело до зменшення здатності волокон до подовження через зниження зв'язності між компонентами. За рахунок визначення змочуваності модифікованого конопляного волокна, який становить у середньому 77,9 г та дослідження клітинної будови волокон конопель після процесу пропарювання доведено гідрофобність досліджуваної сировини. Зумовлено це тим, що волокна конопель покриті кутинами — тонким шаром восків і жирів, який зменшує здатність волокна вбирати воду. Визначено раціональний відсотковий склад конопляної суміші – 80/20 (модифіковане конопляне волокно/волокна поліестеру), з якої пневмомеханічним способом прядіння отримано конопляну пряжу. Визначено за показниками розривного навантаження (25,6 даН) та відносного розривного подовження (10,2%) найбільш придатну пряжу для формостійкого взуттєвого текстилю – 160 текс. Розроблено зразки конопляних тканих полотен для верху взуття полотняного та саржевого переплетення з введенням в рапорт бавовняної пряжі. Доведено використання переплетення саржа-ламана 2/2 для розробленого взуттєвого тканого полтна, за рахунок даного факту матеріал верху краще тримає формостійкість. Розроблене ткане полотно щільне – поверхнева густина 406 г/м2, що забезпечує гарний опір до тертя (підтверджує показник стійкість до стирання 16052 цикли) та зношування. Ткане полотно з таким показником поверхневої густини має меншу еластичність та схильність до розтягування (підтверджує показник видовження на момент розірвання смужки: за утоком – 17,0% за основою 14,8%), що забезпечує стабільність форми верху взуттєвого виробу. Розроблене взуття з тканим полотном верху з модифікованого конопляного волокон перевірено адаптованим методом дослідного носіння. Доведено формостійкість розроблених зразків конопляного взуття після дослідного носіння дослідженням загальної і залишкової деформації. Залишкова деформація задника 1,6-1,7 мм для обох пар та підноска 1,1-1,0 мм свідчить про те, що зразок розробленого взуття при інтенсивній експлуатації майже не втратив своєї початкової форми. Доведено доцільність застосування декоративної національної вишивки на тканому полотні верху розробленого взуття. Визначено, що розроблене конопляне взуття з вишивкою тримає початкову форму, залишкова деформація задника і підноска в обох парах не суттєва 0,2-0,1 мм. Доведено, що розроблене текстильне взуття з тканим полотном верху на основі модифікованого конопляного волокна має кращі споживні властивості, ніж еталонне взуття, оскільки комплексний показник якості розробленого взуття становить 2,13, а для еталонних зразків текстильного взуття він дорівнює лише зразок СВ3 – 1,78 та зразок СВ6 – 1,64. Інтегральний показник конкурентоспроможності для розробленої моделі текстильного конопляного взуття становить 1,55, а для еталонної моделі СВ-3 – 1,23, СВ-6 – 1,46 відповідно. Доведено економію від виробництва розробленого текстильного взуття з модифікованого конопляного волокна, яка становить 559 грн. / пару, що свідчить про прибутковість розробленого взуттєвого товару від його реалізації.

Переглянути

Нові надходження