ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САМОРЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКО-ТОРГОВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Спеціальність 081 – Право
Вантажиться...
Дата
2024
Affiliation
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Державний торговельно-економічний університет
Анотація
БАБАДЖАНЯН Г.Б. Правове забезпечення саморегулювання господарсько-торговельної діяльності. Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 – Право. – Державний торговельно-економічний університет, Київ, 2024. Дисертаційне дослідження присвячене теоретичним та практичним питанням правового забезпечення саморегулювання господарсько-торговельної діяльності. Дисертація є комплексним дослідженням питань правого забезпечення саморегулювання господарсько-торговельної діяльності, враховуючи активізацію євроінтеграційного вектору та пов’язані з цим фактори економічної діяльності. Актуальність та наукова новизна дослідження зумовлена тим, що після проголошення незалежності України не було прийнято системного законодавства, яке врегулювало би суспільні відносини, пов’язані із саморегулюванням, саморегулюванням господарсько-торговельної діяльності, сфери оптової та роздрібної торгівлі, а також порядком утворення, реєстрації, діяльності та припинення саморегулівних організацій. Дослідження показало, що для суб’єктів господарювання, споживачів та громадяського суспільства саморегулювання є корисним та ефективним способом регулювання відносин у господарсько- торговельній діяльності. Досліджено теоретичні засади саморегулювання господарсько-торговельної діяльності, зокрема поняття, ознаки, види, засоби. Встановлено, що саморегулювання господарсько-торговельної діяльності (далі – ГТД) – це унікальна, складна система відносин, в якій сторони самостійно створюють, обирають для себе правила поведінки та виконують їх, покладаючись на взаємну добросовісність та доброчесність. Саморегулювання господарсько-торговельної діяльності має свої особливості виходячи із виду торгівлі (оптова, роздрібна, внутрішня, зовнішня), місця її здійснення, товарної спеціалізації, відповідно до якої здійснює діяльність суб’єкт господарювання, сторони договору тощо. Значна увага присвячується взаємодії саморегулювання ГТД з державним регулюванням, співрегулюванням. Запропоновано внесення змін до Господарського кодексу України, які закріпили би засади саморегулювання господарсько-торговельної діяльності. До нормативних засобів саморегулювання ГТД віднесено: господарський договір, типовий договір, меморандум, звичай ділового обороту (торгівлі), установчі документи підприємств, локальні акти СРО, етичні кодекси, кодекси практик, тощо. До організаційних або інституційних засобів саморегулювання – саморегулівні організації, громадські об’єднання, господарські об’єднання, біржі (товарні біржі), торгово-промислові палати, котрі представляють відповідних учасників ГТД. В Україні на сьогодні діють організації у сфері ГТД, які мають певні саморегулівні функції, однак не визнанні державою як СРО, наприклад: Асоціація Рітейлерів України (діє як професійне об’єднання у сфері роздрібної торгівлі), Асоціація виробників сільськогосподарської продукції (діє як громадське об’єднання у сфері виробництва сільськогосподарської продукції), тощо. Виокремлено АМВР (переговори, медіацію, міжнародний комерційний арбітраж) як засоби саморегулювання з огляду на важливість їх застосування для врегулювання спорів у ГТД. Досліджено види обмежень саморегулювання ГТД, до яких віднесено: 1) залежно від форми здійснення господарсько-торговельної діяльності (обмеження в оптовій, роздрібній торгівлі, громадського харчування тощо); 2) залежно відзасобів саморегулювання господарсько-торговельної діяльності (обмеження щодо договорів купівлі-продажу, поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, оренди, міни (бартеру), лізингу тощо; обмеження щодо створення та діяльності громадських об’єднань, господарських об’єднань, бірж, торгово- промислових палат); 3) обмеження у діяльності СРО залежно від галузі господарсько-торговельної діяльності. У дисертації проаналізовано нормативне (договірне) саморегулювання. Акцентовано, що сторони самі можуть виступати своєрідними «законодавцями», проте у визначених правом межах у сфері підприємництва, договори купівлі- продажу товарів та поставки є засобами саморегулювання, адже в них якнайширше реалізується принцип свободи договору, що надає змогу сторонам визначити для себе зручні правила поведінки. Досліджено ознаки звичаю торгівлі як засобу саморегулювання ГТД, до яких віднесено: стандартизовану поведінку; етичну складову; самостійність; надійність. Визначено, що етичний кодекс є саморегулівним засобом комунікації між представниками, учасниками ринку та органами державної влади, споживачами товарів та послуг. Проведено анкетування використання етичних кодексів та їх застосування суб`єктами господарювання в оптовій та роздрібній торгівлі. Опитування близько 50-ти суб`єктів господарювання показало, що важливими питаннями для організацій та роботодавців є забезпечення засад ділової доброчесності та добропорядності поведінки майбутньому, що допомогає самостійному контролю власної поведінки та прийнятті рішень для кожного учасника відносин. Проведено дослідження та порівняння добрих практик як засобів саморегулювання господарсько-торговельної діяльності. Виявлено, що за допомогою доброї практики можна удосконалити та покращити вже наявну господарсько-торговельну діяльність. Акцентовано на застосуванні доброї практики у сільськогосподарській галузі та агро переробній промисловості України та Польщі. Виявлено ефективність саморегулювання та діяльності саморегулівних організацій на базі законодавчої практики країн Європейського Союзу. Зазначено, що, незважаючи на фрагментарне нормативне врегулювання діяльності СРО господарсько-торговельної діяльності в Україні, організації загалом можуть функціонувати у різних організаційно-правових формах (з прикладами). Встановлено, що правове забезпечення здійснення господарсько- торговельної діяльності в електронній торгівлі, далеке від досконалості, через пандемію COVID-19 та повномасштабну російську агресію, багато питань вирішується завдяки саморегулівним засобам, застосування яких також не врегульовано ефективно. Розглянуто саморегулівні особливості на таких інтернет-платформах як Facebook, Instagram, Tik-Tok. На основі опитування виявлено загальний рівень довіри споживача до сучасних соціальних мереж та онлайн майданчиків торгівлі. Виявлено порушення законодавчо закріплених прав споживачів під час здійснення замовлення в онлайн магазинах. Доведено використання негативногосаморегулювання суб’єктами господарювання через недостатній державний контроль. Зроблено висновок про те, що офіційний статус країни-кандидата на членство в ЄС покладає необхідність наближення національного законодавства до вимог законодавства ЄС, у тому числі щодо правового забезпеченнясаморегулювання, саморегулювання господарсько-торговельної діяльності та діяльності СРО в цій сфері.
Опис
Ключові слова
саморегулювання, цифровізація, онлайн платформа, інформаційні технології, суб’єкт господарювання, договір, забезпечення конкуренції, конкурентна політика, господарська діяльність, альтернативні методи врегулювання спору, адвокатування конкуренції, господарський (комерційний) спір, медіація, корпоративна соціальна відповідальність, бізнес, self-regulation, digitalization, online platform, information technology, business entity, contract, ensuring competition, competition policy, economic activity, alternative dispute resolution methods, competition advocacy, economic (commercial) dispute, mediation, corporate social responsibility, business.
Бібліографічний опис
Бабаджанян Г.Б (2024) ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САМОРЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКО-ТОРГОВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ м. Київ [Дисертація за спеціальність 081 – Право, Державний торговельно-економічний університет]. Репозитарій Державного торговельно-економічного університету.
https://ur.knute.edu.ua/handle/123456789/10646