081 Право
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ(КНТЕУ, 2020) Самусь Віталій; Сухацький Роман ПетровичАктуальність теми. З початку незалежності економіка України переживає період глибоких перетворень, які здійснюються як на макро -, так і на мікрорівнях. Основою процесу перетворення є адаптація всіх економічних суб’єктів до ринкових умов господарювання. Інтеграція України в загальносвітову та європейську економіку не може здійснитися у повному обсязі у зв’язку з політичною нестабільністю, постійними економічними експериментами уряду, нестійкою фінансовою системою, а також проблемами правового регулювання. Відбувається значне посилення конкуренції. У цій ситуації підприємства і організації повинні розробляти нові принципи управління, формувати свою стратегію на основі вдосконалення комерційної діяльності, застосування практичного маркетингу, а також навчання і систематичної професійної перепідготовки керівного складу. Актуальність теми дослідження визначається зростаючою соціальною роллю підприємництва в сучасному світі, його універсальним і базовим характером, вираженому в формуванні ринкової економіки, становленні громадянського суспільства і правової держави, в удосконаленні політичних структур, розвитку міжнародних організацій і відносин, комерції і торгівлі. Правовий захист підприємництва виявляє не тільки суперечливість об’єкта, але і свою багатосторонність, багатоплановість, тобто вона носить системний характер; конкретні об’єкти захисту є структурними елементами системи права з урахуванням її специфіки в міжнародному та внутрішньодержавному аспектах. Сучасна нормотворчість про комерційну діяльність в Україні пов’язана з розвитком міжнародного права і необхідністю вивчення законодавства зарубіжних країн з розвиненою ринковою економікою, що, безумовно, є вирішальною умовою для підготовки законів та інших нормативних правових актів у цій сфері. Численні міжнародні та національні організації підприємців вельми впливові, активно захищають інтереси і права своїх членів; разом з об’єднаннями працівників найманої праці вони утворюють базові інститути 4 інтеграції суспільства, виробляють механізми подолання конфліктів і прийняття спільних рішень. У сфері міжнародного торгового обміну підприємницька ініціатива регламентована правовими нормами і правилами. Актуальність даної проблематики обумовлюється високою її значимістю та недостатньою практичною розробкою, крім того, на сучасному етапі дана тема стала особливо значущою для науки і практики. Актуальність проблеми, її наукове значення та можливе практичне використання результатів дослідження обумовили вибір теми, визначили мету та завдання дослідження. Проблеми правового регулювання діяльності комерційних підприємств були предметом дослідження багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців. Особливу увагу серед таких праць привертають праці: І. Б. Бабух [28], В. Князькова [36], Н. Красіліч [37], Г. О. Поліщук [47], І. Л. Сазонець та А. С. Саленко [56] та інших.Документ ЗАХИСТ ПРАВ ТА ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ ПІДПРИЄМЦІВ(КНТЕУ, 2020) Грущенко Валерій; Крегул Юрій ІвановичАктуальність теми дослідження. Підприємництво як вид господарської діяльності має глибоку історію свого становлення та зазнало великих позитивних перетворень. Однак, поряд з цим, підприємницька діяльність в усі часи свого розвитку піддавалась і різним негативним впливам у вигляді неправомірних форм поведінки багатьма суб’єктами правовідносин. Проте, стрімкість розвитку ринкових відносин породжує не лише зростання якості продукції та послуг, а й зумовлює появу великої кількості нових форм порушень прав та законних інтересів підприємців. Тому, в наш час потреба в захисті прав та інтересів суб’єктів підприємницької діяльності невпинно зростає та потребує свого вивчення і врегулювання. Однак, слід зазначити, що така потреба в захисті може бути зумовлена не тільки протиправною поведінкою, а й загрозою її виникнення в майбутньому. Прикладом такої загрози можуть бути посягання на інтереси суб’єктів господарювання як з боку державних органів, так і зі сторони посадових осіб та контрагентів, з якими підприємства співпрацюють. Тому держава має забезпечувати захист прав та законних інтересів підприємців. Усвідомлення значення захисту прав та законних інтересів підприємців є надзвичайно важливим, але необхідно також враховувати його ефективність і необхідність використання на практиці. Також слід зауважити, що, здійснюю чи підприємницьку діяльність, суб’єкти господарювання мають враховувати та аналізувати різні способи, форми та заходи захисту своїх прав, адже від цього буде залежати ефективність їхньої діяльності. Також, формування в Україні ринкової економіки, членство у Світовій організації торгівлі, вибір напрямку членства в ЄС зумовлює доцільність ефективного застосування правових засад забезпечення підприємницької діяльності. Одним з основних завдань Української держави є створення умов для ефективної діяльності підприємців, зміцнення їх конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках. Важливим напрямом підвищення результативності діяльності цих суб’єктів виступає саме правове регулювання цього процесу. На даний час економіка України переживає досить складні часи, що також негативно позначається на розвитку підприємницької діяльності. Тому вивчення питання захисту прав та законних інтересів підприємців набуває значної актуальності та потребує детального аналізу. Ступінь розробки наукової проблеми. Проблеми правового регулювання захисту законних прав та інтересів підприємців були предметом дослідження багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців. Особливу увагу серед таких праць привертають праці: В. В. Мачуський, В.Є . Постульга, Є. В. Іванова, С. Й. Кравчук, С. І. Бевз, Д. О. Беззубов, М. О. Бухер, В. В. Рум’янцева, І. В. Гой, Т. П. Смелянська, О. М. Вінник, В. С. Щербина, А. С. Пелиха, Д. М. Притика, М. І. Тітов, В. М. Гайворонський, С. Щербак, С. Я. Сенюта, В. П. Грибанов, О. А. Беляневич, Д. В. Задихайло, В. М. Пашков, Р. П. Бойчук, О.В. Аушева, З. С. Варналій, В. О. Сизоненко, П. М. Пальчук, І. Л. Сазонець, О. Л. Копиленко, Ю. І. Римаренко, Л. І. Мозговий та ін. Праці названих та інших вчених як правило присвячувались дослідженню різних, відокремлених аспектів правового регулювання захисту прав та законних інтересів підприємців. Тож, в науковій літературі актуальним є комплексне наукове дослідження, яке б висвітлювало основні проблеми у сфері організаційно-правового забезпечення захисту прав та за конних інтересів підприємців в Україні з урахуванням останніх змін до законодавства.Документ ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ТА ЄС З ПИТАНЬ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ(КНТЕУ, 2020) Глоба Ростислав; Крегул Юрій ІвановичАктуальність теми. Формування в Україні ринкової економіки, членство у Світовій організації торгівлі, вибір напрямку членства в ЄС зумовлює доцільність ефективного застосування правових засад забезпечення безпеки підприємницької діяльності. Одним з основних завдань Української держави є створення умов для ефективної діяльності суб’єктів підприємництва, зміцнення їх конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках. Важливим напрямом підвищення результативності діяльності цих суб’єктів виступає саме правове регулювання цього процесу. На даний час економіка України переживає досить складні часи, що також негативно позначається на розвитку підприємництва. Тому вивчення питання правового забезпечення безпеки підприємницької діяльності набуває значної актуальності та потребує детального аналізу. Важливим заходом у розв’язанні існуючих проблем у питанні розвитку підприємництва в Україні має стати творче запозичення позитивного іноземного досвіду з метою вдосконалення правового регулювання цієї сфери відносин. Вагомого результату у цьому напрямку досягнуто країнами ЄС. З підписанням Угоди про асоціацію з Європейським Союзом Україна знаходить в активній фазі євроінтеграційних процесів. Тому вивчення законодавства ЄС з питань правового забезпечення безпеки підприємництва є надзвичайно актуальним завданням для вироблення належних умов розвитку підприємницької діяльності на території України, в тому числі як повноправного члена ЄС у майбутньому. Так, розглядаючи особливості побудови безпеки підприємницької діяльності в Європейському Союзі можна спостерігати як певну сталість щодо вироблених принципів здійснення такої діяльності, так і постійну динаміку розвитку правових засад регулювання підприємництва. Зокрема, матеріальний зміст правил ведення бізнесу в ЄС, які було сформульовано ще в Договорі про заснування Європейського економічного співтовариства, залишився незмінним у чинному Лісабонському Договорі про функціонування ЄС (далі – ДФЄС). Проте, самі правові інструменти зазнали кардинальних змін упродовж усього часу існування Європейського співтовариства, а згодом і Євросоюзу, за рахунок трансформації правозастосовної практики. В умовах сьогодення правове регулювання підприємницької діяльності в Україні здійснюється за рахунок численних нормативно-правових актів як загального, так і спеціального характеру. Однак уповільнення темпів зростання кількості підприємств, кількості зайнятих на них працівників свідчить про недостатність і недосконалість нормативно-правової бази з питань безпеки підприємництва, яка має бути першоосновою, фундаментом (базою – у повному розумінні цього слова) формування та розвитку суб’єктів підприємницької діяльності. Світовий досвід показує, що для успішного розвитку підприємницької діяльності необхідно створити правову базу його функціонування, забезпечити належним чином юридичне закріплення прав та постійний правовий захист з боку держави, що гарантує якісне функціонування підприємства, сприяє його розвитку. Практика господарювання доводить, що підприємство не може існувати без чітких та ефективних законодавчих актів. Тому формування сприятливих умов для ведення підприємницької діяльності неможливе без прийняття та реальної дії таких законів та інших підзаконних нормативно-правових актів, які б чітко визначали умови здійснення цієї діяльності. Усе вище викладене дає підстави констатувати значну актуальність теоретико-концептуального осмислення національних та наднаціональних норм, що регулюють відносини підприємництва, які динамічно розвиваються в Євросоюзі й активно поширюються на інші юрисдикції (зокрема на Україну). Таке осмислення стає важливим завданням науки міжнародного і європейського права, вирішення якого матиме вагоме значення – не тільки теоретичне, а й практичне. Також, враховуючи означене можна стверджувати, що аналіз правових засад безпеки підприємництва в Європейському Союзі та узгодження з ними законодавства України створить передумови щодо якісного удосконалення організаційно-правового забезпечення розвитку бізнесу в нашій державі. Проблеми правового регулювання безпеки підприємницької діяльності були предметом дослідження багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців. Особливу увагу привертають праці таких юристів і науковців як: Ю. М. Буглак, М. М. Гнатовський, О. А. Деренько, Н. І. Дяченко, А. Є. Григоренко, С.Б. Жарая, В.М. Завальний, Н.В. Зачосова, Н. Ю.Кантор, Ю.І. Крегул, Р.О. Банк, К. В. Смирнова, А. Сміт, В. В. Храпкіна, О. П. Чучко, О. В. Шаповалова та багатьох інших. Проте, у своїх працях дослідники зосереджували увагу вивченню окремих аспектів розвитку підприємницького права, автори не ставили за мету здійснення комплексного дослідження правових засад захисту підприємницької діяльності за законодавством України та ЄС. Таким чином, в сучасній міжнародно-правовій науці проблеми правового забезпечення безпеки підприємництва не отримали достатнього наукового опрацювання. При проведені даного дослідження важливе значення мали вивчення та використання міжнародних договорів та практики вирішення правопорушень в сфері підприємницької діяльності. Тож, віддаючи належне науковим розробкам, проблеми правових засад захисту підприємництва в Європейському Союзі та Україні не можна вважати остаточно вирішеними. Особливо в аспекті розвитку конкурентного права України в умовах її інтеграції до європейської бізнес спільноти. Вищенаведене і зумовило актуальність обраної теми і напрямків дослідження.Документ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ(КНТЕУ, 2020) Дещенко Роман; Костюченко Олена ЄвгенівнаАктуальність теми дослідження. Наразі в українському суспільстві відбуваються масштабні зміни для практичної реалізації прагнення громадян України жити у державі - члені Європейського Союзу. Корупція – це антисоціальний феномен, транскордонне явище, що супроводжує людство з моменту виникнення державності й продовжує існувати донині. Необхідність різнопланового дослідження юридичного механізму протидії корупції сприятиме формуванню ефективного законодачого регулювання правомірної діяльності органів публічної влади та інших повноважних суб’єктів з метою захисту прав і свобод людини і громадянина. Незаконні дії стосовно окремої людини та зловживання її правом можуть відбуватися в будь-якій державній чи приватній організації. Такі дії можуть приймати різні корупційні форми: шахрайство, зловживання, недбалість тощо та призводити до шкоди суспільним інтереспм. Окремо зазначимо, що піднята проблематика не є новою. Її особливості були предметом вивчення багатьох вчених, що обумовлено глобалізацією піднятого питання. Вітчизняна наукова спільнота має цілий ряд наукових доробок, що поправу слід вважати фундаментом для подальших наукових пошуків в означеній сфері. Окремі питання аналізованої проблематики також досліджували такі вчені як В.Б. Авер’янов, Ю.П. Битяк, В. Д. Гвоздецький, В. К. Колпаков, Б. О. Костенко, О. Є. Костюченко, Н. С. Панова, С. Я. Петрашко, Л. М. Пісьмаченко, А. А. Пухтецька, В. М. Савіщенко, С. В. Савченко, О. В. Скочиляс-Павлів, В. М. Соловйов, І. Б. Стахура, Ю. М. Фролов, О. І. Харитонова, А. В. Шаповалов, Е. О. Шевченко, С. В. Якимова, та інші. Однак, визначена у темі роботи проблематика потребує узагальнення, деталізації та оновлення інформації у зв’язку із невпинністю процесу розвитку суспільних відносин. З розумінням того, що прояви корупції є хаотичними, а викорінити її практично неможливо – питання пошуків оптимізації такого процесу завжди будуть актуальними, а тим паче, для нашої держави де розвиток корупції знаходяться на негативно високому рівні.Документ ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО І СЕРЕДНЬОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА ОРГАНАМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ(КНТЕУ, 2020) Баранишина Любов; Крегул Юрій ІвановичАктуальність теми. На сьогоднішній день підприємницька діяльність виступає істотним сегментом у ринковій економіці. Сучасний стан розвитку підприємництва, зокрема, основної його частини – малого та середнього підприємництва ( далі МСП) передбачає потребу у здійсненні активної та виваженої політики на державному рівні у цій галузі в врахуванням галузевих, а також регіональних особливостей. Тому, на державному рівні підтримання розвитку останніх виступає одним з найголовніших завдань. Головною перевагою МСП є те, що при реалізації діяльності останніх необхідний доволі не великий обсяг витрат, вони здатні оперативно адаптуватись, впроваджувати інновації та нові технології, чим мають перевагу у ринкових умовах. Розвиток МСП дає змогу розв’язати багато проблем у економічній та соціальній галузях. МСП виступає стимулом розвитку конкуренції, адже власники максимально вмотивовані на досягнення успіху. МСП є привабливими для іноземних інвестицій, що здійснює позитивний вплив на економіку. Таке підприємництво допомагає при розв’язанні проблем з безробіттям шляхом формування нових робочих місць, чим підвищує економічний рівень розвитку населення Ще однією перевагою МСП є те, що останнє може дати змогу ініціативній молоді реалізуватись через створення власного бізнесу. Сьогодні навіть великі підприємства при провадженні власної діяльності залучають МСП, що переймають частину зобов’язань на себе з виробництва, а також з реалізації товарів та послуг, що для великих підприємств – не вигідно. Аналіз останніх досліджень і публікацій. З точки зору теоретичного та практично-функціонального підходів, підприємництво розглядається у роботах різних науковців, наприклад М. Вебера, Р. Кантільйона, К. Маркса, Д. Рікардо, А. Сміта, Й. Шумпетера тощо. До сучасних науковців, які присвятили власні праці досліджуваній темі можна віднести Л. Безуглу, С. Білу, З. Варналія, Л. Газуда, І. Герчикова, В. Гончарова, К. Петрученкв, А. Попського. Зазначені науковці у власних працях істотно досліджують питання щодо утворення підприємницького середовища, програм підтримки останнього на державному і регіональному рівні, досліджуються фактори, що здійснюють вплив на підприємництво, а також сприяють розвитку останніх у подальшому. Теоретичні основи створення сприятливих умов для розвитку підприємництва відображено в наукових працях Р. Дж. Беннетта, А. Мак-Кошена, М. Долішного, С. Мочерного, В. Савчука, Ф. Шамхалова та ін. Сьогодні нині доволі гострою виступає проблема щодо утворення системи управління на регіональному рівні, а також політика на державному рівні у галузі підтримки суб’єктів підприємництва, адже минула господарська система вже не є чинною, а новітні форми та методи орган ізації останньої знаходяться на стадії утворення. Система українського регіонального управління, а також необхідність перетворення останньої викликає у науковців та безпосередніх учасників процесу багато суттєвих завдань, в особливості щодо дослідження тог о, які процеси управління можуть з’явитись надалі при подальшій трансформації економіки, дослідження методів, на основі яких здійснюватимуться нові види управління, поліпшення функціональної, а також територіальної системи управління на регіональному рівні. Саме тому, попри значну кількість публікацій з цієї проблематики, в сучасній вітчизняній науці питання правового забезпечення діяльності підприємств, зокрема, його основного сегменту - суб'єктів малого та середнього підприємництва органами місцевого самоврядування, зважаючи на постійні зміни законодавства та інших вихідних умов, залишається актуальним.Документ ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІ(КНТЕУ, 2020) Загоруйко Владислав; Сухацький Роман ПетровичАктуальність теми. Корупція є однією із найнебезпечніших загроз правам людини, демократії, правопорядку, чесності та соціальній справедливості, вона перешкоджає економічному розвитку та загрожує належному і справедливому функціонуванню як держави та суспільства в цілому, так і підприємствам, установам, організаціям. Тому розв’язання проблеми корупції є одним із пріоритетних напрямків розвитку держави. Ефективна боротьба проти корупції в Україні потребує належного законодавчого забезпечення, формування дієвої системи державних органів, забезпечення належного координування формування та реалізації антикорупційної політики, превентивних заходів запобігання корупції. Розбудова такої інституційної системи повинна відповідати міжнародним стандартам і передовій світовій практиці. Незважаючи на постійну увагу керівництва країни щодо посилення протидії корупції в Україні, вона продовжує залишатися одним з основних чинників, які створюють реальну загрозу національній безпеці та демократичному розвитку держави, негативно впливає на всі сторони суспільного життя: економіку, політику, управління, соціальну і правову сферу, громадську свідомість, міжнародні відносини, формування антикорупційного іміджу. За оцінками як вітчизняних, так і зарубіжних експертів та громадських організацій, її рівень в Україні залишається високим. За даними Міжнародної громадської організації Transparency International, динаміка змін Індексу сприйняття корупції вказує на погіршення ситуації з корупцією в Україні. Також, за показниками сприятливості умов для ведення бізнесу в державі Україна швидко втрачає позиції. Основними причинами такого стану називають: недосконалість і нестабільність антикорупційного законодавства України; монополізацію бізнесу; перерозподіл олігархічними кланами бізнес-ресурсу між собою та 4 витіснення з ринків таких факторів, як прозорість і здорова конкуренція; неможливість довгострокового планування бізнесу. В Україні власність стає все менш захищеною, перестають діяти єдині та незмінні правила ведення бізнесу для всіх учасників ринку; окупація бізнесу державними корупціонерами. Особливої актуальності питання протидії корупції набуло з підписанням Угоди про асоціацію України з ЄС. Так, України конституційно закріпила стратегічний курс на набуття повноправного членства в Європейському Союзі, який включає і імплементацію європейських стандартів у всіх сферах суспільного життя, в тому числі і в питаннях протидії корупції. Україна приєдналася до міжнародного антикорупційного руху, ратифікувавши низку міжнародно-правових документів і розробивши на їхній основі національне антикорупційне законодавство. Громадянське суспільство визнало антикорупційну реформу найбільш нагальною в нашій державі, спрямовану на узгодження антикорупційного законодавства з міжнародними, зокрема європейськими стандартами. Проте, останні події в Україні щодо визнання неконституційними ряду статей Закону України «Про запобігання корупції» Конституційним судом України надають ще більшої гостроти у питаннях протидії корупції та актуальності вивчення даної проблематики. Науково-теоретичною основою дослідження стали наукові праці вітчизняних та іноземних науковців, які присвячені вивчанню корупції у сфері публічної влади та впровадженню європейських стандартів у сферу антикорупційної діяльності, таких як: О.Ю. Бусол, Б. Ельнаді, М.І. Мельник, В.М Павліченко, С.А. Подоляка, А. Рифаат, С.С. Рогульський, С.С. Серьогін, Р.М. Тучак, О.О. Федорко та іншіх. Більшість наукових досліджень зосереджували увагу на аналізі особливостей антикорупційної діяльності окремих державних органів (прокуратури, Національної поліції) або спеціально створених органів протидії та запобігання корупції (НАБУ, САП), поряд із іншими механізмами антикорупційної діяльності досліджували досвід ЄС у цій сфері. Однак комплексного дослідження проведено не було, що і обумовлює напрямок наукового пошуку.Документ Злочини у сфері економіки та запобігання їх вчиненню(КНТЕУ, 2020) Собко Юрій; Шведова Ганна ЛеонідівнаАктуальність теми.Зміна політичного устрою держави, перехід до ринкової економіки, створення приватних підприємств сприяли розвитку злочинності в економічній системі України. З впровадженням нових економічних реформ виникли нові способи порушення законодавства. Неузгодженість законодавства з новими економічними умовами призвели до прогалин у праві, які в свою чергу використовувались злочинцями для виконання протиправних дій в економічному механізмі держави. Застосування злочинцями різних технологій і операцій для вчинення економічних злочинів спричинило підвищення їх суспільної небезпечності. Наприклад, в ст. 227 КК України «Умисне введення в обіг на ринку України (випуск на ринок України) небезпечної продукції» безпосереднім об'єктом злочину є встановлений порядок здійснення господарської діяльності, а додатковими об'єктами - зокрема, право споживача на безпеку продукції, життя і здоров'я людини. Злочинне діяння вчиняється не тільки на шкоду економічної діяльності держави, а і на життя і здоров’я людини. Тобто, підвищилась суспільна небезпечність злочинів. Саме суспільна небезпечність вказує на здатність заподіювати реальну шкодуосновоположним суспільним відносинам, які охороняються кримінальним законом.А з розвитком протиправної діяльності у сфері економіки, у злочинців з’явилися нові об’єкти посягань, як безпосередні – порядок здійснення господарської діяльності, так і додатковий – життя і здоров’я людини. Економічні злочини спричиняють значні збитки державі та суб’єктам господарювання. Прикладом таких злочинів є ухилення від сплати податків і зборів, доведення до банкрутства, незаконні валютні операції. Всі ці злочини вчиняються в межах господарської діяльності, вони здійснюються систематично, на професійній основі методами, забороненими законом, які спрямовані на отримання прибутку або з інших корисливих мотивів, і здійснюють істотний вплив на стале функціонування і розвиток господарського механізму держави. Вчинення злочинів у сфері економіки становлять реальну небезпеку країни в цілому та для окремих громадян, оскільки розвиток економіки забезпечує існування та розвиток суспільства. Саме тому запобігання вчиненню злочинів у цій сфері є пріоритетним завданням для правоохоронних органів України. Питання розвитку злочинної діяльності в економічній сфері з огляду на їх важливість на сьогоднішній день привертають значну увагу вітчизняних та закордонних вчених. Серед дослідників, які працювали над даним питанням можна виділити: В.С.Малишев,Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В.М. Попович, М. І. Мельник, О. Г. Кальман.,В.П. Корж., В.В. Голіна., В. І. Тютюгін, В. Т. Білоус.Можемо стверджувати, що увага науковців до даної проблеми підтверджує актуальність обраної теми.Документ Юридична відповідальність посадових осіб у підприємництві(КНТЕУ, 2020) Охрим Іван; Корягіна Анжела МиколаївнаАктуальність теми. Ефективна протидія правопорушенням суб’єктів підприємницької діяльності в умовах ринкової економіки є вагомою компонентою національної безпеки та конкурентоспроможності країни. Ця протидія передбачає виявлення, в разі необхідності, розслідування та притягнення порушників до відповідальності. Ознакою юридичної відповідальності є її тісний зв’язок з правом і державним примусом. Стаття 10 Закону України «Про підприємництво» закріплює відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності. Так, підприємець зобов’язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати прав та інтересів громадян, підприємств, установ, організацій і держави, що охороняються законом. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність. Законодавство в даний час постійно змінюється та доповнюється. Проблема полягає у тому, що в чинному законодавстві зберігається тенденція до розширення кількості норм, що встановлюють відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності. Актуальність обраної теми, також, диктується потребами практики, яка постійно стикається із значними труднощами при кваліфікації правопорушень, вчинених суб’єктами підприємницької діяльності. Специфіка даної роботи – дослідження інституту юридичної відповідальності юридичних осіб, сформованого відносно недавно в сфері підприємницької діяльності..Документ ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА(КНТЕУ, 2020) Наголюк Ксенія; Ігонін Руслан ВладиславовичАктуальність теми дослідження. У суспільно-економічних умовах відходу від планової економіки та ліквідації колгоспної системи одним з найчисельніших суб’єктів аграрного виробництва у нашій країні є фермерські господарства. Їх розвиток, як і діяльність інших видів та організаційно-правових форм сільськогосподарських товаровиробників, залежить від належного нормативно-правового регулювання державного забезпечення суб’єктів аграрного сектору вітчизняної економіки. Належне забезпечення з боку держави діяльності фермерських господарств сприятиме подальшому освоєнню сільських територій та вирішенню проблеми безробіття на селі, соціально-культурному забезпеченню сільського населення, а також відродженню сільської інфраструктури. Аналіз досвіду європейських країн показує, що належне забезпечення державою діяльності фермерів сприяє вирішенню питань забезпечення населення продовольством, забезпечує збереження та розвиток сільських територій, сприяє збереженню екологічного балансу. Проте, за останні десятиліття в Україні рівень державного забезпечення діяльності фермерських господарств відчутно зменшився. Наслідком чого стало зниження темпів розвитку виробничої діяльності значної частини фермерів. Виходячи з цього, першочерговим завданням для дослідників визначеної проблематики є удосконалення правової регламентації діяльності фермерських господарств та узгодження законодавства України із аграрним законодавством передових зарубіжних країн. При відсутності комплексного дослідження правового регулювання діяльності фермерських господарств, обрана тема випускної кваліфікаційної роботи є актуальною. Теоретичною основою випускної кваліфікаційної роботи стали сучасні наукові положення, які сформул ьовані працях відомих вітчизняних дослідників (представників правової та інших наук), таких як І. В. Арістова, О. М. Бородіна, Д. В. Бусуйок, М. Я. Ващишин, О. В. Гафурова, Х. А. Григор’єва, В. М. Єрмоленко, В. П. Жушман, О. І. Заєць, Т. О. Коваленко, І. В. Комарова, П. Ф. Кулинич, В.І. Курило, С. І. Марченко, В. В. Носік, А. М. Мірошніченко, Д.С. Піддубна, О.П. Світличний, В. І. Семчик, О.О. Семчик, А. М. Статівка, Н. І. Титова, М. В. Шульга, В. Ю. Уркевич та інші.Документ Адміністративна відповідальність у сфері земельних відносин(КНТЕУ, 2020) Матюшенко Максим; Крегул Юрій ІвановичАктуальність дослідження. Важливість теоретичного вивчення проблеми адміністративної відповідальності у сфері земельних відносин зумовлена потребами практики реформування земельного ладу у нашій державі та завданням подальшого розвитку законодавства у таких, зокрема, напрямах, як вдосконалення правових засад реалізації Українським народом та іншими суб’єктами права власності на землю своїх правомочностей, правове забезпечення оптимального балансу публічних та приватних інтересів при використанні земель, подолання колізійності норм земельного та цивільного права щодо регулювання земельних відносин, визначення меж можливого залучення цивільного законодавства до регламентації земельних відносин майнового характеру, розробка законопроектів, спрямованих на ліквідацію прогалин у правовому регулюванні відносин земельної власності. Актуальність досліджуваної теми обумовлена також низкою інших чинників. По-перше, в звязку з прийняттям Концепцій адміністративної та земельної реформ, розробкою проектів Адміністративного процесуального кодексу України, Кодексу України про адміністративні проступки, інших актів адміністративного законодавства, а також у звязку з прийняттям нового Земельного кодексу України 2001 року, Закону України “Про охорону земель” тощо постала необхідність комплексного науково-теоретичного дослідження питань адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства, які б ґрунтувалися на сучасних нормах. Слід при цьому зауважити, що існуюча на сьогоднішній день спеціальна література з питань адміністративно-правової охорони земельних відносин не враховує тих еволюційних процесів, які зараз відбуваються в українському суспільстві, частково застаріла і не відображає змін адміністративно-деліктного законодавства. Крім того, ряд важливих питань, що стосуються адміністративної відповідальності за порушення у сфері земельних відносин, які були поставлені вченими, не знайшли однозначного як наукового, так і законодавчого вирішення та сьогодні залишаються дискусійними. По-друге, проблеми захисту земельних ресурсів адміністративно-правовими засобами вивчалися лише побіжно, в основному в роботах міжгалузевого характеру. Спеціальних монографічних праць, в яких би охорона земельних відносин з позицій адміністративно-правової науки розглядалася повно та всебічно, не було. Теоретичною основою випускної кваліфікаційної роботи стали праці вітчизняних та зарубіжних вчених: В.І. Андрейцев, Г.І. Балюк, Г.М. Беженар, Є.С. Бердніков, А.І. Берлач, Ц.В. Бичкова, А.Г. Бобкова, Л.О. Бондар, І.С. Бу-дзилович, О.А. Вівчаренко, О.М. Вовк, Н.С. Гавриш, А.П. Гетьман, О.В. Гло-това, В.К. Гуревський, М.В. Домашенко, Л.П. Заставська,І.І. Каракаш, В.М. Корнієнко, О.В. Конишева, П.Ф. Кулинич, В.І. Лебідь, А.В. Луняченко, Н.Р. Малишева, В.Л. Мунтян, В.В. Носік, С.О. Погрібний, О.А. Поліводський, В.К. Попов, С.В. Размєтаєв, В.Є. Рубаник, О.Д. Святоцький, В.І. Семчик, Н.І. Титова, Ю.С. Шем-шученко, М.В. Шульга, А.Д. Юрченко, В.В. Янчук, В.З. Янчук та інші.Документ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ(КНТЕУ, 2020) Довгал Ігор; Бризгалов Ігорь ВолодимировичАктуальність теми. Загострення криміногенної обстановки в країні потребує прийняття широкомасштабних комплексних заходів, у першу чергу, правового забезпечення правоохоронної діяльності, з метою удосконалення системи уникнення, мінімізації, профілактики злочинності. До завдань протидії злочинам у сфері підприємницької діяльності, які наносять шкоди суспільно-економічним відносинам держави, відноситься вдосконалення форм і методів боротьби з економічною злочинністю. Стабільне існування злочинних посягань у підприємництві на суспільні інтереси спостерігається у сферах: сплати податків, кредитного забезпечення, торгівлі підакцизними товарами, посередницьких послуг тощо. Проблемам проведення слідчих дій, як важливій складовій у процесі розкриття злочинних посягань, постійно приділяється велика увага у вітчизняній правовій науці. Науковцями у теорії кримінального процесу та криміналістики створено теоретичну базу та розкрито окремі аспекти кримінально-правового регулювання відносин у сфері підприємницької діяльності. Виходячи з цього, теоретичною основою ВКР стали сучасні наукові положення щодо подолання злочинності у суспільних відносинах, які сформульовані уроботах таких дослідників як П.П. Андрушко, М.І. Бажанов, М.П. Бойко, В.І. Борисов, І.В. Бризгалов, Л.П. Брич, І.Ф. Герасімов, В.К. Грищук, А.Я. Дубинський, О.О. Дудоров, О.М. Ларін, Ф.А. Лопушанський, М.І. Мельник, М.М. Михеєнко, С.М. Стахівський, В.В.Сташис, В. І. Тацій, В.М. Тертишник, М.І. Хавронюк С.А. Шейфер, В.П. Шибіко та інші. Однак, з розвитком суспільних відносин постійно виникають невирішені питання криміналізації сфери підприємництва, зокрема, необхідність удосконалення правового механізму розслідування таких злочинів. Саме тому, зазначена проблема є динамічною та такою, що недостатньо досліджена вітчизняною правовою наукою та потребує подальших теоретичних розробок, що і зумовило вибір теми дослідження.Документ Кримінальна відповідальність за корупційні злочини в Україні(КНТЕУ, 2020) Бова Іван; Нікітенко Віктор МиколайовичАктуальність теми дослідження. Корупція в Україні заподіює шкоду всім складовим національної безпеки держави. Рівень корупції має тенденцію до росту і вже досяг транснаціональних масштабів. Неефективність боротьби з корупцією, величезний суспільний запит на справедливість та, більшою мірою, зобов’язання перед міжнародними організаціями зробили неможливим подальше ігнорування цієї проблеми з боку держави. Водночас нові методи антикорупційної політики в Україні не завжди характеризуються дієвістю та прозорістю. Європейський Союз та Міжнародний валютний фонд рекомендували Україні виконати низку вимог в антикорупційній сфері, які є необхідними для подальшої євроінтеграції та отримання макрофінансової допомоги. На виконання цих вимог за останні роки було прийнято важливі антикорупційні нормативно-правові акти, а саме Закон України «Про запобігання корупції», Закон України «Про Вищий антикорупційний суд», Закон України «Про Національне антикорупційне бюро» і т.д. Унаслідок прийняття цих нормативно-правових актів створено Національне агентство з питань запобігання корупції, Національне антикорупційне бюро України, Агентство з розшуку та менеджменту активів, Спеціалізована антикорупційна прокуратура, Вищий антикорупційний суд України та інші. Не зважаючи на вчинення з боку державних органів відповідних дій у у вказаній сфері, для України корупція стала справжнім тягарем. Так, у 2020 році Україна посіла 126 місце із 180 позицій у рейтингу сприйняття корупції. Український народ стикнувся з численними проблемами реформування системи антикорупційних органів щодо протидії корупції у різних сферах життєдіяльності. Недосконалість законодавства, лобіювання інтересів олігархату та політична заангажованість питання призвели до істотного завдання шкоди національним інтересам від вчинення кримінальних корупційних правопорушень. Особливо небезпечними проявами корупції є вчинення суспільно небезпечних корупційних діянь – злочинів. Ця проблема набуває особливого значення у зв’язку з тим, що корупція щільно пов’язана з іншими формами злочинності, зокрема організованою й економічною злочинністю. Саме тому тема цієї роботи є важливою для проведення наукового дослідження. Крім цього, наслідки корупційних злочинів впливають не лише на політичні аспекти розвитку держави, а і на соціально-економічну сферу життя: економіку, управління, соціальну і правову сфери, міжнародні відносини, формування громадської свідомості. У роботі досліджено актуальні питання кримінально-правової охорони відносин, на які посягають корупційні злочини. Проаналізовано поняття та різновиди корупційних злочинів, їх об'єктивні та суб'єктивні ознаки. Виявлено проблемні аспекти кримінально-правової протидії корупційним злочинам. Проаналізовано норму, що встановлює кримінальну відповідальність за незаконне збагачення, висунуто пропозиції до її практичної реалізації.