Дисертації та реферати І Dissertations & Dissertation abstracts
Постійне посилання на фонд
Переглянути
Перегляд Дисертації та реферати І Dissertations & Dissertation abstracts за Ключові слова "agreement on free trade"
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ ПРАВОВІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ УКРАЇНИ У СФЕРІ ДОГОВОРІВ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ Спеціальність 293 – Міжнародне право(Державний торговельно-економічний університет, 2024) Звєрєва, Катерина СергіївнаЗвєрєва К.С. Правові зобов’язання України у сфері договорів міжнародної торгівлі. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 293 «Міжнародне право». – Державний торговельно-економічний університет, Київ, 2024. Дисертація є одним із перших національних монографічних досліджень правових зобов’язань України у сфері договорів міжнародної торгівлі. Питання торговельних угод нашої держави малодосліджене, складність комплексного аналізу зумовлена значною кількістю угод, які прямо та опосередковано впливають на торговельні процеси України. Враховуючи особливості становлення та ґенези України як суб’єкта правових зобов’язань у сфері договорів міжнародної торгівлі, наявну чинну договірну базу нашої держави з торговельних питань, зважаючи сучасну торговельну специфіку, зумовлену спочатку коронакризою, а потім – війною, маючи на увазі європейський шлях розвитку та важливість національної економічної безпеки, виникає необхідність дослідження правових зобов’язань України у сфері договорів міжнародної торгівлі. Міжнародні договори у сфері торгівлі є частиною права міжнародних договорів та міжнародного торговельного права, а також – складовою національного законодавства. Розробка досліджуваної теми зможе не лише доповнити освітні програми, допоможе при укладенні майбутніх та виконанні чинних міжнародних торговельних угод, а також у нормотворчій роботі при ратифікації угод у торговельній сфері та реалізації внутрішньої та зовнішньої політики України дасть можливість належним чином надавати згоду на обов’язковість угод даного виду. Важливою складовою дисертаційного дослідження є аналіз текстів чинних торговельних угод України, а також характеристика особливостей виконання правових зобов’язань України в сфері торгівлі, зокрема детально розглянуто гарантії забезпечення такого виконання. Так, до інститутів нагляду віднесено міжурядові комісії з питань торговельно-економічного співробітництва та висвітлено специфіку, аргументовано недостатність нормативного врегулювання їх діяльності. Актуальною є проблема понятійного-категоріального апарату, що регулює досліджувану сферу. Так, в Законі України «Про міжнародні договори України» наявна колізія в термінах «повноваження» та «уповноваження». Разом з тим, глосарій національного законодавства не містить понять термінів «норми», «принципи», «засади», відсутнє чітке розуміння, які саме міжнародні договори вважатимуться торговельними. Доктрина міжнародного права також має ряд малодосліджених тем, зокрема позитивні та негативні зобов’язання держави у сфері договорів міжнародної торгівлі, гарантії забезпечення виконання міжнародних зобов’язань у сфері торгівлі тощо. Таким чином, існує необхідність правового закріплення зазначених вище термінів в контексті правових зобов’язань України у сфері договорів міжнародної торгівлі. В дослідженні надана характеристика таким актуальним міжнародно-правовим та науково-практичним аспектам: становленню та ґенезі України як суб’єкта правових зобов’язань у сфері договорів міжнародної торгівлі, виокремлено періоди її розвитку у цій сфері відносин та з’ясовано їх новаторську значимість; засадам правового регулювання зобов’язань України у сфері договорів міжнародної торгівлі; поняттю та специфіці зобов’язань України у сфері договорів міжнародної торгівлі, виокремленню їх видів, розкритю змісту понять «правове регулювання зобов’язань у сфері договорів міжнародної торгівлі» тощо; організаційно- інституційним моделям укладення та виконання Україною договорів у сфері міжнародної торгівлі; універсальній організаційно-інституційної моделі укладення та виконання договорів у сфері міжнародної торгівлі, а також критеріям характеризуючим відповідні моделі зарубіжних держав; гарантіям забезпечення виконання правових зобов’язань України у сфері договорів міжнародної торгівлі, класифікації та специфіці таких гарантій; особливостям відповідальності держави у сфері договорів міжнародної торгівлі. Наукова новизна отриманих нами результатів полягає в тому, що вперше було комплексне монографічне дослідження міжнародних договорів України у сфері торгівлі, а саме: правових зобов’язань за ними, специфіки укладення та виконання торговельних домовленостей, а також гарантій їх виконання. Крім того, в роботі значна увага приділена інститутам, які забезпечують укладення міжнародних торговельних угод та виконання зобов’язань за ними. Наступні положення були віднесені до новизни дослідження: уперше: - досліджено витоки становлення та ґенезу України як суб’єкта правових зобов’язань у сфері договорів міжнародної торгівлі, виокремлено три періоди такої генези та з’ясовано їх специфіку: перший – з часів Київської Русі до здобуття незалежності сучасною Україною: це період формування низки нових інститутів у сфері договорів міжнародної торгівлі (порядок укладення, структура договору, спосіб надання згоди на обов’язковість договору, способи розрахунків та ін.) і напрацювання низки дипломатичних зв’язків з іншими державами світу, що надалі сприяло плідній двосторонній торговельній співпраці другого періоду, проте такі торговельні зв’язки історично напряму залежали від рівня політичної незалежності нашої держави та утвердження її державницького суверенітету; другий – з 1991 року до завершення переговорного процесу щодо вступу до ЄС: характерний взяттям Україною ряду зобов’язань у сфері торгівлі шляхом правонаступництва після розпаду СРСР, а також цей період ознаменувався вступом України в СОТ (2008 р.), набуттям чинності Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (2014 р.), припиненням міжнародних зобов’язань України за договорами із державою-агресором. Обгрунтовано , що переговорний процес щодо вступу України до ЄС передбачатиме денонсацію угод України про вільну торгівлю та перегляд низки інших міжнародно-правових зобов’язань в сфері торгівлі відповідно до рамок переговорного процесу, погоджених із Європейською Комісією, що, поряд з іншим, випливатиме з міркувань забезпечення національної безпеки; третій – об’єктивується з часу набуття Україною членства в ЄС, а його особливість визначатитеться умовами її участі у спільній торгівельній політиці ЄС; - з’ясовано особливості укладення та виконання міжнародних договорів України у сфері торгівлі: необхідність проведення ґрунтовного аналізу економічних наслідків укладення міжнародного договору у сфері торгівлі та врахування інтересів вітчизняних стейкхолдерів, залучення консульських установ, врахування чинних зобов’язань України (насамперед, які випливають із членства в СОТ та із Угоди про асоціацію), чинних економічних санкцій ООН та ЄС, виконання міжнародних зобов’язань з підтримання цілей подолання голоду і забезпечення сталого розвитку; - визначено, що виконання міжнародних договорів України у сфері торгівлі характеризується таким інституційним підходом як утворення спільних міжурядових комісій з питань торговельно-економічного співробітництва. З’ясовано недоліки правового регулювання функціонування таких комісій та запропоновано шляхи їх подолання; - проаналізовано особливості сучасних гарантій забезпечення виконання зобов’язань України у сфері договорів міжнародної торгівлі, зокрема «Ініціативи щодо безпечного транспортування зерна та продуктів харчування з українських портів» як вираження політико-економічних гарантій забезпечення правових зобов’язань у досліджуваній сфері. Визначено, що цей багатосторонній договір є особливою формою забезпечення виконання зобов’язань за угодами у сфері торгівлі, який ілюструє політичну волю України в підтриманні гуманітарних цілей ООН, укріпленні її статусу як гаранта світової продовольчої безпеки, що допомогло Україні закріпитися та залишитися вагомим учасником міжнародних торговельних процесів; дістали подальшого розвитку: - положення про інститути, які є складовими міжнародних торговельних угод, одним з яких є інститут ратифікації торговельних договорів Україною, який наразі є обов’язковим для легітимізації торговельно-економічних домовленостей; - розмежування понять «засади» та «принципи» на прикладі сфери договорів міжнародної торгівлі, демонстрації їх співвідношення у торговельних відносинах; - дослідження про позитивні та негативні зобов’язання держави в торговельних взаємовідносинах України, які випливають з текстів міжнародних договорів у сфері торгівлі; - аналіз особливостей укладення Україною та виконання нею міжнародних договорів у сфері торгівлі, що властиві нашій державі як-от: специфіка відображення зобов’язань у договорах, обов’язкова ратифікація міжнародних угод даного виду, сумлінне виконання існуючих домовленостей тощо; - аналіз розмежування повноважень між органами виконавчої влади в контексті виконання Україною договорів у сфері торгівлі та забезпечення їх належного виконання, обгрунтовано предметні законодавчі пропозиції задля належного врегулювання діяльності досліджених інститутів та виявлених прогалин їх правового врегулювання; - дослідження інститутів вирішення спорів у сфері договорів міжнародної торгівлі шляхом поділу їх на загальні та спеціальні, за неможливості мирного врегулювання спорів, яке є базовим у даному типі взаємовідносин; - аналіз підстав притягнення держави до міжнародної відповідальності в контексті торговельних відносин; - положення про склад міжнародного правопорушення державами зобов’язань за договорами міжнародної торгівлі, та правова природа контрзаходів і санкцій у міжнародних відносинах за порушення торговельних домовленостей; удосконалено: - розуміння засад правового регулювання зобов’язань шляхом їх виокремлення для України саме у сфері договорів міжнародної торгівлі: свобода міжнародного договору; суверенна рівність; добровільність; добросовісне виконання міжнародно-правових зобов’язань; мирне розв’язання міжнародних спорів; взаємна вигода; лібералізація торговельного режиму; належність підписантів тощо; - класифікацію правових зобов’язань держави у договорах міжнародної торгівлі: (1) універсальні зобов’язання, (2) загально-торговельні, (3) особливі договірні зобов’язання. Виділено специфіку зобов’язань України у досліджуваній сфері, проналізовано зобов’язання залежно від кількості сторін угоди тощо; - розмежування стадій укладення міжнародних договорів у торговельних відносинах, виокремленням п’яти стадій укладення Україною договорів у сфері міжнародної торгівлі, що аргументовано нормативними документами та офіційними прес-службами державних органів; - розуміння понять «повноваження» та «уповноваження» щодо процесів укладення та виконання договорів у сфері торгівлі, надано законодавчі пропозиції щодо розмежування зазначених дефініцій; - підхід до моделей укладення і виконання міжнародних договорів, а саме: виокремлено «універсальну» та «національну» модель укладення і виконання міжнародних договорів, де перша характеризується наявністю елементів диспозитивності, що об’єктивує висхідну можливість для формування другої («національної») моделі; - класифікацію міжнародної публічної відповідальності держави у сфері міжнародної торгівлі, запропоновано авторське бачення різновидів відповідальності у цій сфері правовідносин; - визначення низки понять («міжнародні зобов’язання держави у сфері торгівлі», «правове регулювання зобов’язань України у сфері договорів міжнародної торгівлі», «засади правового регулювання зобов’язань України у сфері договорів міжнародної торгівлі», «загальноприйнята універсальна модель укладення і виконання міжнародних договорів», «національна модель укладення і виконання міжнародних договорів», «модифікація моделі укладення та виконання договорів державами», «гарантії забезпечення виконання правових зобов’язань у сфері договорів міжнародної торгівлі»), завдяки чому сформовано предметний понятійно-категоріальний апарат, використання якого є доцільним у законодавчому процесі. Вищевказані тези мають не лише теоретичне, але і практичне значення, оскільки можуть бути враховані в: – науково-дослідній роботі – при формуванні наукового підходу щодо формування концепту міжнародно-правових зобов’язань України у сфері відносин міжнародної торгівлі; – правотворчій діяльності – при проведенні та укладенні міжнародних договорів України з іншими державами у сфері торгівлі; – правозастосовній сфері – в процесі практичної діяльності органів державної влади, функціонал яких пов’язаний з правовим регулюванням відносин або/чи застосуванням норм міжнародних договорів у сфері торгівлі України іншими суб’єктами міжнародного права; – навчальному процесі – при підготовці навчальних посібників, підручників з дисциплін «Міжнародне торгове право», «Міжнародне економічне право», «Міжнародне договірне право», «Міжнародний договірний процес», «Теорія і практика застосування міжнародних договорів», а також в процесі викладання лекційних курсів, проведенні інших практичних занять з означених дисциплін.