Дисертації та реферати І Dissertations & Dissertation abstracts

Постійне посилання на фонд

https://ur.knute.edu.ua/handle/123456789/45

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 2 з 2

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ АЗАРТНИХ ІГОР Спеціальність 081 – Право
(Державний торговельно-економічний університет, 2025) Бодров, Юрій Володимирович
Бодров Ю.В. Адміністративно-правове регулювання організації та проведення азартних ігор. Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 – Право. Державний торговельно-економічний університет, Київ, 2025. Дисертація є одним із перших комплексних досліджень, орієнтованих на комплексне вирішення наукових і практичних проблем адміністративно-правового регулювання організації та проведення азартних ігор. У роботі обґрунтовано низку нових положень, які розширюють уявлення про мету, цілі та принципи адміністративно-правового регулювання у сфері організації та проведення азартних ігор, висвітлюють зарубіжний досвід такого регулювання та окреслюють перспективи його імплементації у вітчизняну нормотворчу практику. На основі аналізу науково-правового забезпечення організації та проведення азартних ігор визначено його роль у розбудові правових засад грального бізнесу. Констатовано відсутність дієвого взаємозв’язку між галузевою наукою та практикою адміністративно-правового регулювання сфери азартних ігор. Обґрунтовано необхідність застосування наукового підходу при вирішенні актуальних проблем нормотворчої і правозастосовної діяльності в сфері організації та проведення азартних ігор. З урахуванням найбільш значущих віх державної політики в сфері грального бізнесу здійснено структуризацію генезису науково-правового забезпечення організації та проведення азартних ігор. Встановлено, що на сучасному етапі розвитку основні зусилля галузевих дослідників спрямовуються на вирішення практичних проблем нормотворчої і правозастосовної діяльності в сфері організації та проведення азартних ігор. З метою налагодження дієвого взаємозв’язку між наукою і практикою запропоновано визначити пріоритетні напрями правових досліджень у сфері грального бізнесу, забезпечити їх ґрунтовну розробку правничими школами України, а також включити питання правового регулювання організації та проведення азартних ігор до змісту державних цільових програм економічного розвитку. У дисертації підкреслено важливість побудови чіткого уявлення про мету й цілі адміністративно-правового регулювання організації та проведення азартних ігор, яке виступає необхідною умовою для об’єктивної оцінки його ефективності, спрямування процесів його розвитку в русло державної правової політики, а також для виявлення його загальних закономірностей та особливостей його реалізації. На основі узагальнення провідних доктринальних концепцій, положень чинного законодавства та практики його застосування доведено, що головною метою адміністративно-правового регулювання в сфері організації та проведення азартних ігор є створення правових умов для ефективного публічного адміністрування цієї сфери, сталого економічного розвитку держави та її регіонів, утвердження засад економічної багатоманітності, реалізації приватних і публічних економічних інтересів, безперешкодної реалізації права власності та права на підприємницьку діяльність. У рамках цієї мети дисертантом визначений перелік конкретних цілей адміністративно-правового регулювання організації та проведення азартних ігор, які корелюються з основними функціями адміністративного права та пріоритетними напрямами державної політики у сфері грального бізнесу. Необхідною умовою системного підходу до адміністративно-правового регулювання організації та проведення азартних ігор є визначення принципів, покладених в його основу. Доведено, що адміністративно-правове регулювання даної сфери суспільних відносин ґрунтується на системі загальних принципів права, галузевих принципів адміністративно-правового регулювання, а також спеціальних принципів, іманентних адміністративно-правовому регулюванню організації та проведення азартних ігор. Зокрема, до спеціальних принципів адміністративно-правового регулювання організації та проведення азартних ігор віднесено принципи: забезпечення однакових для всіх гравців умов азартної гри; забезпечення прозорості, стабільності, відкритості, рівності, справедливості та об’єктивності проведення азартних ігор; заборони протиправного впливу на проведення і результати азартних ігор та спортивних подій; захисту персональних даних; забезпечення відповідальної гри та боротьби з ігровою залежністю (лудоманією). Велика увага в дисертаційній роботі приділена аналізу нормативно-правового регулювання сфери азартних ігор. Встановлено, що фундаментальною основою нормативно-правового регулювання організації та проведення азартних ігор слугують законодавчі акти. Здійснено комплексний аналіз законодавчих актів (законів і кодексів України), якими визначаються правові, економічні, соціальні та організаційні умови функціонування сфери азартних ігор, засади здійснення державного регулювання господарської діяльності у цій сфері, механізми запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, засади запобігання впливу корупційних правопорушень на результати офіційних спортивних змагань, правила справляння податків і зборів у сфері грального бізнесу, підстави і процедури притягнення до юридичної відповідальності за порушення законодавства про азартні ігри. Визначено роль загальних і спеціальних підзаконних актів у системі нормативно-правового регулювання організації та проведення азартних ігор, висвітлено їх основні положення, а також практичні аспекти їх творення та реалізації. На основі проведеного аналізу констатовано, що практично всі основні рівні (законодавчий, урядовий, відомчий) нормативно-правового регулювання організації та проведення азартних ігор характеризуються системними недоліками, які помітно знижують його ефективність. З урахуванням нагальних суспільних потреб, кращих світових практик та загальних тенденцій розвитку адміністративного права запропоновано здійснити комплексний перегляд вітчизняного законодавства про азартні ігри, забезпечивши актуалізацію його положень, приведення у відповідність до вимог нормотворчої техніки, усунення наявних “прогалин”, колізій і дублювань, повноту регуляторного “охвату”, системний вплив на регульовану сферу суспільних відносин. Здійснено системно-функціональну характеристику суб’єктів адміністративно- правового регулювання сфери азартних ігор, проаналізовано правові та організаційні аспекти їх регуляторної діяльності. З’ясовано, що до системи таких суб’єктів входять: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, а також центральний орган виконавчої влади, що забезпечує державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей. У результаті вивчення регуляторної практики суб’єктів адміністративно- правового регулювання сфери азартних ігор зроблено висновок про те, що їх система функціонує недостатньо ефективно. Майже на всіх рівнях цієї системи мають місце проблеми, обумовлені прогалинами законодавства, наявністю в ньому суперечностей, недостатньою чіткістю його окремих положень. Встановлено, що однією з головних причин гальмування процесів розробки та прийняття нормативно-правових актів з питань грального бізнесу є слабкий рівень взаємодії між суб’єктами адміністративно- правового регулювання сфери азартних ігор. З метою вирішення окреслених проблем в дисертації пропонується здійснити законодавчу конкретизацію повноважень Уряду щодо формування та реалізації державної політики у сфері організації та проведення азартних ігор, збалансувати повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей, а також створити дієвий механізм координації та взаємодії між суб’єктами галузевого регулювання. Обґрунтовується доцільність розробки та прийняття довгострокової стратегії розвитку системи суб’єктів адміністративно-правового регулювання сфери азартних ігор, яка переслідуватиме чітко визначені цілі, втілюватиме комплексний підхід, спиратиметься на передовий зарубіжний досвід, враховуватиме публічні інтереси, втілюватиме принципи відповідальної гри та мінімізації негативних наслідків гемблінгу. У рамках комплексного дослідження правових та організаційних аспектів адміністративно-правового регулювання сфери азартних ігор проаналізовано його основні форми і методи. Підкреслюється, що попри наявність сталого інтересу до форм і методів адміністративно-правового регулювання, вітчизняна правова доктрина досі не виробила єдиного підходу до їх розуміння. Висвітлено методологічні недоліки поширених доктринальних концепцій, які передбачають ототожнення форм і методів адміністративно-правового регулювання з формами і методами публічного адміністрування. Доведено, що форми і методи адміністративно-правового регулювання можуть реалізовуватись як у системі методів державного управління, так і поза цією системою. Вони можуть співпадати лише у тій мірі, в якій адміністративно-правове регулювання та його методи використовуються суб’єктами публічно-владних повноважень в управлінській діяльності. Таким чином, форми і методи адміністративно-правового регулювання репрезентують регуляторний вплив адміністративного права на суспільні відносини. Шляхом критичного осмислення та узагальнення провідних доктринальних концепцій поняття “форми адміністративно-правового регулювання в сфері азартних ігор” визначено як: конкретні типи нормативно-правових актів (актів адміністративного законодавства), якими регламентуються суспільні відносини з приводу адміністрування, організації та проведення азартних ігор в Україні. Водночас, під методом адміністративно-правового регулювання в сфері азартних ігор запропоновано розуміти: сукупність прийомів і способів впливу норм адміністративного права на поведінку (діяльність) учасників регульованих ними суспільних правовідносин з приводу публічного адміністрування, організації та проведення азартних ігор. З огляду та те, що основна маса адміністративних правовідносин у зазначеній сфері регулюються зобов’язуючими нормами, зроблено висновок про імперативний характер метода адміністративно-правового регулювання в сфері азартних ігор. Здійснено порівняльний аналіз національних систем адміністративно- правового регулювання організації та проведення азартних ігор Болгарії, Польщі, Словаччини та Угорщини. Обґрунтовано, що з огляду на помітний прогрес зазначених держав у напрямку європеїзації національного законодавства (зокрема, законодавства про гральний бізнес), їх досвід становить значний інтерес для сучасної України, яка наполегливо рухається курсом на євроінтеграцію. Зокрема, врахування передового європейського досвіду є важливим елементом широкої регуляторної адаптації до ключових елементів acquis Європейського Союзу, передбаченої Преамбулою Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. На підставі проведеного аналізу констатовано, що правове регулювання грального бізнесу країн Болгарії, Польщі, Словаччини та Угорщини перебуває у фазі динамічного розвитку. У глузевому законодавстві зазначених країн прослідковуються спільні тенденції до уніфікації умов і правил проведення азартних ігор, впровадження принципів відповідальної гри, забезпечення соціальної відповідальності грального бізнесу, розвиток державного і громадського контролю в сфері азартних ігор. Зроблено висновок про те, що урахування окреслених тенденцій при оновленні галузевого законодавства істотно сприятиме забезпеченню стабільності і безпеки грального бізнесу, його контрольованості державою і громадськістю, мінімізації його негативних соціально-економічних наслідків. Разом з тим, встановлено, що національні системи правового регулювання організації та проведення азартних ігор потерпають від ряду спільних проблем, таких як: наявність законодавчих лакун, існування корупційних ризиків, колізії з актами законодавства ЄС в частині гарантування доступу іноземних компаній до національних ринків азартних ігор. Вирішення окреслених проблем є важливим елементом національних політик і стратегій розвитку грального бізнесу. У цілому вивчення зарубіжного досвіду адміністративно-правового регулювання організації та проведення азартних ігор дозволило оцінити перспективи впровадження в Україні найбільш ефективних моделей публічного адміністрування, організації та проведення азартних ігор, виявити основні тенденції і закономірності розвитку законодавства про гральний бізнес різних держав, прослідкувати їх кореляцію з процесами євроінтеграції та європеїзації національних правових систем, з’ясувати витоки існуючих проблем та віднайти оптимальні шляхи їх вирішення. Обґрунтовано необхідність визначення пріоритетних напрямів адміністративно-правового регулювання сфери азартних ігор, на яких мають ґрунтуватися всі правові та організаційні заходи, нормо творення і правозастосування, державний і громадський контроль, встановлення та реалізація правових обмежень, а також будь-які інші види діяльності, пов’язаної з публічним адмініструванням, організацією та проведенням азартних ігор. У рамках цього підходу пропонується законодавче закріплення пріоритетних напрямів адміністративно-правового регулювання сфери азартних ігор: комплексне регулювання суспільних відносин з приводу організації та проведення азартних ігор; посилення фінансових, юридичних та інших ліцензійних вимог до організаторів азартних ігор; посилення вимог щодо допуску громадян до участі в азартних іграх; розвиток механізмів самовиключення та самообмеження на відвідування гральних закладів та/або участі в азартних іграх; заборона азартних ігор, які не гарантують рівних умов для всіх гравців; посилення обмежень (аж до повної заборони) на рекламу та пропагування азартних ігор; забезпечення всебічного інформування громадян про існуючі механізми профілактики гральної залежності та допомоги особам, які від неї потерпають; централізація та оптимізація системи публічного адміністрування організації та проведення азартних ігор; конкретизація наглядових, контрольних і юрисдикційних повноважень органу який виконує функції державного регулятора азартних ігор; надання територіальним громадам права самостійно встановлювати додаткові обмеження або забороняти роботу гральних закладів на відповідних територіях.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ В СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ Спеціальність 081 – Право
(Державний торговельно-економічний університет, 2023) Герасименко,Олександр Олександрович
Герасименко О. О. Відповідальність за адміністративні правопорушення в сфері інтелектуальної власності. Кваліфікаційна науко ва праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 – Право. Державний торговельно-економічний університет, Київ, 2023. Дисертація вирішує конкретне науково-практичне завдання щодо формування комплексу теоретичних положень, практичних пропозицій і рекомендацій , спрямованих на вирішення актуальних проблем відповідальності за адміністративні правопорушення в сфері інтелектуальної власності. На основі аналізу сучасних правових досліджень охарактеризовано поточний стан наукової розробки питань відповідальності за адміністративні правопорушення в сфері інтелектуальної власності. Констатовано наявність сталого наукового інтересу до проблематики правового регулювання адміністративно-деліктних відносин у сфері інтелектуальної власності, провадження по справах про правопорушення в цій сфері , накладення та виконання відповідних адміністративних стягнень. Наряду з цим, спостерігається брак комплексних, монографічних праць, цілковито присвячених питанням відповідальності за адміністративні правопорушення в сфері інтелектуальної власності. З’ясовано, що галузеві дослідники розглядають питання відповідальності за такі правопорушення фрагментарно та, як правило, у контексті більш загальної проблематики. Їх дослідження становлять чималу наукову і практичну цінність, проте стрімкий розвиток інститутів інтелектуальної власності та адміністративно-деліктного права актуалізували широке коло проблем, вирішення яких потребує розробки нових і вдосконалення існуючих наукових підходів. З огляду на викладене, у дисертації зроблено висновок про необхідність проведення ґрунтовного наукового дослідження, яке охоплюватиме ключові аспекти адміністративної відповідальності за правопорушення в сфері інтелектуальної власності, ґрунтуватиметься на передових наукових досягненнях, враховуватиме об’єктивний стан і тенденції розвитку вітчизняного законодавства, передбачатиме комплексне вирішення актуальних проблем нормотворчої і правозастосовної практики. Важливим елементом дослідження адміністративної відповідальності за правопорушення в сфері інтелектуальної власності є аналіз передумов її ефективності. У ході роботи над дисертацією встановлено, що загальна ефективність адміністративної відповідальності залежить від багатьох загально- соціальних, державно-політичних та юридичних передумов: від якості правового регулювання, стану правової системи, розвитку законодавства, дієвості механізмів нормотворення і правозастосування; правосвідомості населення, професійного рівня суб’єктів нормотворення і правозастосування тощо. Проведено систематизацію та класифікацію передумов адміністративної відповідальності. Шляхом критичного осмислення провідних наукових підходів до розуміння передумов правового регулювання (зокрема, на рівні інституту адміністративної відповідальності) сформульовано авторську дефініцію поняття “адміністративної відповідальності за правопорушення в сфері інтелектуальної власності”. У контексті розкриття теоретичних і практичних аспектів відповідальності за адміністративні правопорушення в сфері інтелектуальної власності, велике значення має чітке визначення її підстав, як: сукупності об’єктивних чинників, які безпосередньо обумовлюють застосування адміністративного стягнення або інших заходів адміністративного впливу щодо особи, винної у вчиненні адміністративного правопорушення. На підставі аналізу сучасних наукових концепцій , положень чинного законодавства та юрисдикційної практики виокремлено фактичну, нормативно-правову та юридичну підстави відповідальності за адміністративні правопорушення в сфері інтелектуальної власності. Під фактичною підставою відповідальності за адміністративні правопорушення в сфері інтелектуальної власності пропонується розуміти вчинення суспільно-небезпечного діяння, яке має ознаки одного з таких правопорушень. Нормативно-правовою підставою відповідальності за правопорушення відповідальності за адміністративні правопорушення в сфері інтелектуальної власності визнано сукупність юридичних норм, на основі яких здійсню ються їх кваліфікація, процесуальний розгл яд і вирішення відповідних адміністративних справ, а також виконання рішень по таких справах. У якості юрисдикційн ої підстави адміністративної відповідальності розглядається постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування альтернативних заходів впливу щодо особи, яка скоїла правопорушення в сфері інтелектуальної власності. Підкреслено вагоме наукове і практичне значення адміністративно-правової характеристики правопорушень у сфері інтелектуальної власності. У рамках здійснення такої характеристики проаналізовано об’єктивні та суб’єктивні ознаки юридичного складу відповідних правопорушень. Доведено, що об’єкт адміністративного правопорушення є важливим чинником визначення характеру та рівня й ого суспільно ї небезпеки. Констатовано вирішальний вплив об’єкта на структуризацію вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства, систему адміністративних стягнень, а також на кваліфікацію адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності. Сформульовано визначення понять загального, родового та безпосереднього об’єкта адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності. З урахуванням особливостей об’єкта адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності сформовано їх вичерпний перелік . Запропоновано об’єднати всі норми про відповідальність за такі правопорушення в окремій главі КУпАП. З цією метою пропонується доповнити чинний КУпАП Главою 6-1 “Адміністративні правопорушення в сфері інтелектуальної власності”. Висвітлено проблеми встановлення об’єкта адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності під час їх кваліфікації, виявлено причини наявних проблем, запропоновано кроки по їх усуненню. Проаналізовано ознаки об’єктивної сторони адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності. Встановлено, що ці ознаки розкривають поведінковий аспе кт адміністративних правопорушень, ключові моменти їх фактичного вчинення, а також характер і обсяг спричиненої ними шкоди. На підставі аналізу складів адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності зроблено висновок про те, що до ознак їх об’єктивної сторони належать: “протиправне діяння” (обов’язкова ознака, притаманна всім правопорушенням), а також ознаки “способу”, “місця” і “часу” (факультативні кваліфікуючі ознаки, притаманні лише окремим правопорушенням). Констатовано наявність невирішених проблем, пов’язаних із визначенням переліку, змісту та співвідношення ознак об’єктивної сторони адміністративних правопорушень, прийомами їх опису в адміністративно-деліктному законодавстві, особливостями їх встановлення та документальної фіксації. Окремо наголошується, що в чинному законодавстві досі не сформовано єдиного, підходу до визначення моменту, з якого розпочинається перебіг строку при повторному вчиненні адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності. Дана обставина зумовлює суттєві розбіжності в розумінні відповідних законодавчих положень уповноваженими суб’єктами правозастосування. Запропоновано обчислювати перебіг строку при повторному вчиненні адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності з моменту виконання постанови про накладення адміністративного стягнення за попереднє аналогічне правопорушення. Зроблено висновок про те що теоретичні та практичні проблеми встановлення об’єктивної сторони адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності обумовлюють велику кількість помилок прикваліфікації, а також випадків неправильного застосування адміністративно- деліктних норм. Підкреслюється необхідність їх комплексного вирішення на доктринальному, нормативно-правовому та організаційному рівнях. Розглянуто широке коло питань, пов’язаних із встановленням суб’єкта адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності під час їх кваліфікації. Доведено, що переважна більшість таких правопорушень можуть бути скоєні загальними суб’єктами адміністративної відповідальності, тобто фізичними особами, які досягли віку адміністративної відповідальності та перебували в стані осудності на момент вчинення протиправних дій або бездіяльності. Разом з тим, кваліфікація окремих адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності вимагає наявності додаткових (спеціальних) ознак суб’єкта правопорушення. Спеціальні ознаки суб’єкта підлягають встановленню при кваліфікації адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 164-3 КУпАП (спеціальний суб’єкт – приватна особа- підприємець) та ст. 164-17 КУпАП (спеціальні суб’єкти – власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу). Здійснено оцінку перспектив запровадження адміністративної відповідальності юридичних осіб за правопорушення в сфері інтелектуальної власності. Наголошується на доцільності такого кроку. Обґрунтовується думка про те, що він повинен стати частиною комплексного реформування інституту адміністративної відповідальності та прийняття концептуально нового кодифікованого акту – Кодексу України про адміністративні проступки. З’ясовано, що необхідною умовою кваліфікації адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності є аналіз їх суб’єктивної сторони, яка відображає внутрішній, психологічний аспект протиправного посягання. Визначено обов’язкові та факультативні ознаки суб’єктивної сторони адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності. Підтримано точку зору про те, що єдиною обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони адміністративних правопорушень є вина. Проаналізовано практичні аспекти встановлення вини порушника при кваліфікації адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності. Дістала подальшого розвитку ідея про необхідність законодавчого закріплення поняття вини. Шляхом аналізу вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства встановлено, що суб’єктивна сторона окремих правопорушень у сфері інтелектуальної власності може характеризуватися додатковими факультативними ознаками. Зокрема, при кваліфікації адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 164-6 КУпАП, обов’язковому встановленню підлягає факультативна ознака мети. Розкрито процесуальний аспект відповідальності за адміністративні правопорушення в сфері інтелектуальної власності. На основі узагальнення провідних доктринальних концепцій, з дійснено структуризацію адміністративно- деліктного провадження. Обґрунтовано й ого поділ на чотири основні стадії: порушення справи; розгляд і вирішення справи; перегляд справи; виконання постанови по справі. Конкретизовано етапи зазначених стадій . Здійснено а наліз практики розгляду та вирішення справ про адміністративні правопорушення у сфері інтелектуальної власності. Запропоновано законодавчому рівні урегулювати процедури зібрання та збереження доказів по адміністративних справах, у тому числі – електронних доказів по справах про адміністративні правопорушення в сфері інтелектуальної власності. Підтримано думку ідею щодо розширення існуючого переліку заходів процесуального забезпечення в адміністративно-правовому захисті прав інтелектуальної власності шляхом включення до нього заходів, передбачених Директивою Європейського парламенту і Ради ЄС від 20.04.2004 №2004/48/EC, а саме: тимчасового вилучення рухомого і нерухомого майна, а також тимчасового блокування банківських рахунків. Визначено типові помилки при складанні протоколів та інших процесуальних документів по справах про адміністративні правопорушення у сфері інтелектуальної власності. Встановлено, що здебільшого вони обумовлені недостатньою повнотою і ясністю наявного методичного забезпечення. Зроблено висновок про необхідність комплексного перегляду та вдосконалення відомчих інструкцій з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в сфері інтелектуальної власності.

Переглянути

Перегляд Дисертації та реферати І Dissertations & Dissertation abstracts за Ключові слова "administrative justice"

Результатів на сторінці

Налаштування сортування