Кафедра Публічного Управління та Адміністрування
Постійне посилання на фонд
Переглянути
Перегляд Кафедра Публічного Управління та Адміністрування за Автор "Ладонько Людмила Степанівна"
Зараз показуємо 1 - 3 з 3
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ ДЕPЖAВНA ПOЛIТИКA У СФЕPI ЗAХИCТУ ПPAВ ОСIБ З IНВAЛIДНICТЮ(КНТЕУ, 2020) Диміцький Ярослав; Ладонько Людмила СтепанівнаAктуaльнiсть дослiдження. Для будь-якої кpaїни сеpед безлiчi пpоблем економiчного, полiтичного тa соцiaльного хapaктеpу aктуaльною є iнвaлiднiсть. До осiб з iнвaлiднiстю вiдносяться особи, якi мaють стiйкi фiзичнi, психiчнi, iнтелектуaльнi чи сенсоpнi поpушення, що пpи взaємодiї з певними бap’єpaми можуть впливaти нa їх повноцiнну тa ефективну учaсть у життi суспiльствa нapiвнi з iншими. Сьогодні інвaлiднiсть pозглядaється не як зaхвоpювaння aбо фiзичний недолiк, a як pезультaт взaємодiї негaтивного стaвлення aбо неспpиятливих умов, зi стaном конкpетних людей. Чисельнiсть осiб з недiєздaтнiстю постiйно зpостaє що спpичинено недостaтнiм piвнем зaбезпечення деpжaвaми добpобуту гpомaдян тa неpiвними соцiaльно-економiчними обстaвинaми. Пpоблемa соцiaльного зaхисту людей з iнвaлiдністю є особливо болючою для Укpaїни, оскiльки хapaктеpизується тенденцiєю до зpостaння чaстки iнвaлiдiв у зaгaльнiй стpуктуpi нaселення. Недостатня якість і недоступність належної медичної допомоги, старіння населення, забруднення навколишнього середовища, збільшення кількості вроджених порушень та хронічних захворювань, професійні захворювання та нещасні випадки на виробництві, дорожньо-транспортні пригоди, військові конфлікти, харчування, зловживання палінням, алкоголем і наркотичними засобами, психотропними речовинами - це далеко не повний перелік факторів, які зумовлюють збільшення сьогодні кількості людей, які матимуть інвалідність і потребуватимуть захисту прав. Якщо нaпpикiнцi 80-х pокiв зaгaльнa чисельнiсть осiб з iнвaлiднiстю стaновилa близько 3% усього нaселення, то нa сьогоднi це вже близько 6,3 % нaселення Укpaїни. Зa остaннi декiлькa pокiв чисельнiсть осiб з iнвaлiднiстю в Укpaїнi зpослa до 2 млн 659,7 тис. осiб, в тому числi понaд 240 тис. осiб з iнвaлiднiстю 1-ї гpупи, понaд 900 тис. осiб з iнвaлiднiстю 2-ї гpупи i понaд 1,3 млн осiб 3-ї гpупи. Це свідчить про масштабність проблеми та зумовлює необхідність визначення пріоритетних напрямів державної політики, пов'язаної із застосуванням на державному рівні комплексу заходів щодо формування дієвої системи соціального захисту людей з інвалідністю, яка гарантуватиме їм можливості інтеграції в суспільство. Саме тому вивчення, узагальнення та розробка пріоритетних напрямів державної політики у сфеpi зaхиcту пpaв осiб з iнвaлiднiстю в Україні на сучасному етапі набуває особливої актуальності. Аналіз останніх досліджень та публікацій. До числa вiтчизняних нaуковцiв, якi pозглядaли пpоблеми у сфеpi зaхиcту пpaв осiб з iнвaлiднiстю тa шляхи їх виpiшення слiд вiднести Н.Стaховську, Б.Стaшкiв, A.Стойкa, В.Тpощинський, A.Хaлецькa, О.Хомpa тa iн. Пpaвовi основи соцiaльного зaхисту iнвaлiдiв висвiтленi в нaукових пpaцях В. Aндpєєвa, Є. Aстpaхaнa, Н. Болотiної, М. Зaхapовa, П. Пилипенко тa iн.Документ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ В ОРГАНАХ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ(КНТЕУ, 2020) Карсім Ольга; Ладонько Людмила СтепанівнаАктуальність дослідження. Розвиток України як сучасної європейської, правової та демократичної держави характеризується глибокими, принциповими змінами практично в усіх сферах суспільного життя. Такі зміни, в свою чергу, передбачають ефективність функціонування економічної сфери, зокрема, розвиток соціальних і трудових взаємозв’язків та ефективність системи управління персоналом установ різних форм власності. На сьогодні, використання світової практики управління персоналом в умовах вітчизняної кадрової стратегії, в тому числі в державному секторі, стає важливим не тільки для збереження організації на ринку, але й для розширення її позицій в умовах конкурентної боротьби. Аналіз практики країн з розвиненою економікою свідчить, що своїй успішності підприємства завдячують системі управління персоналом, виробництву та обміну матеріальними благами, тобто менеджменту. Відомо, що саме кадровий менеджмент сприяє безупинній іновації щодо способів комунікації з персоналом та впроваджує досягнення вітчизняного на міжнародного наукового досвіду у поєднанні з кращими показниками виробничого досвіду світу [3, с. 16]. Варто зазначити, що одним з найважливіших напрямків роботи загальної державної політики є розробка кадрової політики, її основних механізмів та методів реалізації, на основі якої органи державної влади впливають на суспільний, політичний та економічний стан країни в цілому. Ефективна робота та успіх соціально-економічних перетворень держави у всіх напрямках діяльності залежить від ефективної кадрової стратегії, яка запроваджена, в першу чергу, в органах державної влади та місцевого самоврядування. Адже саме державна служба є одним з найважливіших механізмів їх реалізації. Таким чином, комплектування органів державної влади висококваліфікованими кадрами, розробка кадрової політики та основних напрямків управління людськими ресурсами, чітке виділення переліку професійних навичок потенційних кандидатів має надзвичайно важливе значення [4, с. 88]. На думку науковців, зміст управління персоналом криється у визначенні організаційних, економічних, соціальних та психологічно-правових взаємозв’язків суб'єкта та об’єкта управлінського процесу. Тому засадничою базою є принципи, способи та чинники впливу на інтереси, поведінку й діяльність співробітників задля можливості максимально використовувати їх ресурсні можливості [7, с. 77]. Отже, виходячи з вищенаведеного, дослідження особливостей процесу управління персоналом в органах державної влади є актуальнимДокумент ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В СФЕРІ ЗАЙНЯТОСТІ УКРАЇНИ(КНТЕУ, 2020) Жибуль Дмитро; Ладонько Людмила СтепанівнаАктуальність теми. Серед важливих соціально-економічних проблем, які постали перед країнами з трансформаційними економіками, у т.ч. й нашою державою, є диспропорції у галузевій структурі зайнятості, зростання рівня безробіття, масштабів нелегальної трудової міграції, деформації у сфері оплати праці тощо. Усі ці проблеми неможливо вирішити без ефективної системи державного регулювання ринку праці. Реформа трудових відносин в Україні не призвела до подолання кризових явищ у сфері зайнятості, формування дієвих інститутів ринку праці, помітного зростання реальних доходів домогосподарств, детінізації економіки. В Україні недостатньо враховано успішний досвід країн Центрально-Східної Європи щодо впровадження ефективних програм державної політики зайнятості. Тому дослідження знарядь державного регулювання ринку праці, напрямів підвищення ефективності їхнього застосування набуває особливого значення для прискорення трансформації сфери зайнятості вітчизняної економіки. У трансформаційних економіках, яким притаманні неусталені ринки праці, державна політика зайнятості виконує ще низку важливих завдань, а саме: подолання диспропорцій у галузевій структурі зайнятості, формування інститутів інфраструктури ринку праці, детінізація економіки та трудових відносин, стимулювання мобільності робочої сили, соціальний захист та трудова адаптація внутрішньо переміщених осіб. Трансформаційні економіки за своєю природою є неусталеними господарськими системами, яким притаманна низька ефективність механізмів функціонування. Основними ознаками, що вирізняють неусталені ринки праці є такі: докорінні трансформаційні зміни у галузевій структурі зайнятості; відсутність ефективних інститутів регулювання, які обмежені умовами, що заклали ознаки неусталеної господарської системи; висока частка зайнятих у тіньовій економіці; ринки праці у неусталених господарських системах часто потерпають від впливу шокових збурень (зміни попиту на ринку праці, технологічні, демографічні зміни тощо) та вимагають від суб’єктів постійних корективів та адаптації до них; низька мобільність трудових ресурсів. Географічна мобільність обмежується відсутністю місткого ринку житла, низька професійна мобільність є результатом застарілої законодавчої системи. Вагомий внесок у дослідження проблем регулювання зайнятості зробили такі вітчизняні науковці, як Д. Богиня, Г. Башнянин, О. Бражко, В. Васильченко, О. Грішнова, О. Єрмоленко, П. Закерничний, С. Злупко, А. Колот, О.Кремень, Е. Лібанова, В. Легкий, В. Мандибура, Ю. Маршавін, М.Мироненко, В. Міненко, М. Пітюлич, В. Приймак, І. Рудкевич, І. Сидор, Г.Чепурко, І. Штундер та ін.