Дисертації та реферати І Dissertations & Dissertation abstracts

Постійне посилання на фонд

https://ur.knute.edu.ua/handle/123456789/45

Переглянути

Перегляд Дисертації та реферати І Dissertations & Dissertation abstracts за Автор "Корогод, Альона Ярославівна"

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз
    Документ
    НАЦІОНАЛЬНІ ЕНЕРГЕТИЧНІ СТРАТЕГІЇ В УМОВАХ ДЕКАРБОНІЗАЦІЇ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ Спеціальність 292 Міжнародні економічні відносини
    (Державний торговельно-економічний університет, 2025) Корогод, Альона Ярославівна
    Корогод А.Я. Національні енергетичні стратегії в умовах декарбонізації світової економіки. На правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 292 «Міжнародні економічні відносини». Державний торговельно-економічний університет. Київ, 2025. В дисертаційному дослідженні сфокусовано увагу на розкритті змісту та пріоритетів формування національних енергетичних стратегій країн в умовах актуалізації глобальних екологічних проблем та утвердження пріоритетів сталого розвитку й декарбонізації, посилення міждержавного економічного суперництва за доступ до стратегічно важливих енергетичних ресурсів, загострення безпекового та геополітичного характеру питання імпортозалежності країн від зовнішніх поставок енергоресурсів внаслідок російсько-української війни. Запропоновано авторське трактування змісту національної енергетичної стратегії, під якою пропонується визначати комплексний, довгостроковий план, який окреслює цілі щодо забезпечення енергетичного балансу в державі та релевантний їм механізм досягнення, грунтується на принципах захисту національних інтересів та дотриманні безпекових критеріїв, відповідає сформованій національній моделі (практиці) використання традиційних та альтернативних джерел енергогенерації та споживання, а також визначає пріоритети політики держави у сферах, дотичних до реалізації енергетичної стратегії (інвестиції, екологія, зовнішня торгівля, НДДКР тощо) на середньо- та довгострокову перспективу, ураховуючи геополітичні, економічні, екологічні, інституційні фактори впливу. В роботі удосконалено понятійно-категорійний апарат досліджуваної теми через розмежування термінів «декарбонізація», «декарбонізація виробництва», «декарбонізація споживання», «низьковуглецевий розвиток», «низьковуглецевий перехід», розкрито їх спільні ознаки та особливості. Розробка чіткого понятійного апарату є критично важливою як з огляду теорії, так і регуляторної практики, оскільки створює основу для підвищення якості управлінських рішень на різних рівнях їх реалізації щодо інструментарію сприяння цілям декарбонізації. Автором здійснена систематизація теоретичних підходів до розкриття сутності та ознак декарбонізації світової економіки з визначенням етапів їх еволюції за критеріями: домінуючих факторів, що актуалізують необхідність змін у сформованих моделях енергетичної генерації та механізмів, які здатні прискорити ці процеси. Результатом дослідження стало узагальнення детермінант, які чинять визначальний вплив на процеси декарбонізації, виявлення як позитивного синергійного, так і контраверсійного характеру їх взаємодії, що підтвержує тезу стосовно суперечливості перебігу процесів декарбонізації та досягнення її цілей в економіках різних держав світу До вагомих детермінант віднесено: економічні, технологічні, інституційні, ринкові, політичні, соціокультурні, безпекові, секторальні, інфраструктурні, цивілізаційні групи чинників; розуміння механізмів їх впливу є важливим для розробки ефективних енергетичних стратегій та успішної імплементації переходу до сталої низьковуглецевої економіки. Запропоновано авторський методологічний підхід для обґрунтування дизайну економетричної моделі з метою ідентифікації факторів впливу на динаміку процесів декарбонізації, та здійснено її тестування на статистичних даних окремих країн з різними підходами до управління енергетичним сектором (Швеції, Франції, КНР, України). Отримані результати побудови багатофакторних регресійних моделей на основі використання програмного продукту JavaScript підтвердили попередню гіпотезу стосовно варіативності у пріоритетності для різних держав ключових детермінант, що виступають драйверами трансформаційних зрушень в енергетичному секторі; разом з тим було виявлено по всій вибірці країн, що найбільш відчутний зворотній зв’язок між збільшенням частки відновлювальної енергетики демонструє фактор вуглецеємності, а найбільш очевидний позитивний вплив здійснює динаміка споживання ВДЕ різними секторами економіки. В роботі розроблено теоретико-методичний підхід до розкриття змісту управління енергетичним сектором, який, на відміну від існуючих, ураховує комплексний характер взаємодії всіх елементів системи управління, включаючи: цілі, принципи, суб’єктів взаємодії, геопросторову сферу поширення впливу, методи, функції. Такий підхід дозволяє поглибити розуміння багаторівневості та мультиканальності взаємодії елементів управлінської системи та сформувати теоретичне підґрунтя для ініціювання секторальних трансформацій у сфері енергетики із урахуванням необхідності модернізації всіх ланок управлінського механізму. Виявлено, що в залежності від сформованої чи перспективної структури енергетичної генерації, виділяються кілька базових підходів до управління: моноцентричний, багатоцентричний, комбінований. Здійснено компаративний аналіз національних енергетичних стратегій з урахуванням їх сфокусованості на досягненні завдань кліматичної нейтральності та зниженні вуглецевого сліду за критеріями цілей, інструментарію забезпечення, факторів стимулювання та стримування, поточної та очікуваної результативності. Результати аналізу дозволили визначити ключові ознаки окремих із них, а саме: країн ЄС (висока роль інституційних та політико-правових важелів; досягнення синергійного (економічного, екологічного, соціального) ефекту енергетичної трансформації, глибока координація та інтеграція енергетичних ринків країн- членів, підпорядкованість цілям сталого розвитку та посилення ролі безпекових критеріїв завдяки диверсифікації ризиків імпортозалежності від російського викопного палива, високі індекси «зеленого» розвитку); США (енергоефективність як інструмент посилення конкурентоспроможності американської економіки та джерело зниження витрат домогосподарств, чітка орієнтація на безпекові критерії та самозабезпеченість США стратегічними енергетичними ресурсами, високий ступінь націоналістичного контексту в питаннях співфінансування міжнародних проєктів з досягнення кліматичної нейтральності, низькі індекси «зеленого» розвитку); країн Близького Сходу (прагнення подолання дисбалансу між розвитком традиційних та альтернативних джерел енергогенерації та споживання, поступове внесення в політичну повістку денну кліматичних цілей, потенційна кофліктність між цілями економічного зростання та підвищення добробуту громаян й ризиками сповільнення економічної динаміки через міжнародні зобов’язання зі зниження вуглецевого сліду, низькі індекси «зеленого» розвитку); КНР (пріоритетність цілей задоволення зростаючого попиту на енергію для підтримки динамізму економічного розвитку, посилення ролі безпекових вимірів енергетичної компоненти відтворювальних процесів, зниження залежності від імпорту енергоносіїв та зменшення забруднення довкілля під тиском нерезидентів-інвесторів та міждержавних зобов’язань, низькі індекси «зеленого» розвитку). Обгрунтовано концептуальні положення щодо модернізації енергетичної стратегії сучасної України з урахуванням її національних інтересів та енергетичної безпеки. Визначено, що запит на системні зміни та трансформацію енергетичного сектору зумовлений необхідністю подолання інерційного тренду розвитку вітчизняної енергетики, сформованого в попередні десятиліття, повного усунення фактору імпортозалежності від російських енергоресурсів, інтеграцією національного енергетичного ринку в єдину європейську енергетичну систему із її пріоритетами на кліматичну нейтральність та декарбонізацію, фізичним знищенням значної частини енергетичної генерації внаслідок війни з рф. Визначено, що сам концепт модернізації передбачає глибинну реструктуризацію наявного енергобалансу у напрямку реформування вугільної галузі, поступового збільшення частки відновлювальної енергії з перспективами виходу на параметри «нульових викидів», інтенсифікацію міжнародної фінансової та технічної підтримки, орієнтацію на децентралізацію енергетичної системи як інструмент диверсифікації безпекових ризиків в умовах війни, а також відновлення енергетичної інфраструктури з чітким акцентом на підвищення її енергоефективності.