081 Право
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд 081 Право за Автор "Пальчук Петро Миколайович"
Зараз показуємо 1 - 3 з 3
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ НАКАЗНЕ ПРОВАДЖЕННЯ В ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ(КНТЕУ, 2020) Парасочка Тарас; Пальчук Петро МиколайовичАктуальність теми дослідження. Важливим кроком для підвищення оперативності судового розгляду справ в господарському судочинстві стала поява спрощених форм – спочатку спрощеного позовного провадження, а потім і наказного. На сьогодні чинне господарське процесуальне законодавство закріпило інститут спрощеного провадження для зменшення зловживання процесуальними правами сторонами і штучного затягування процесу вирішення справи по суті. Спрощення відбувається в напрямі удосконалення ординарного способу розгляду справ, шляхом відмови від деяких етапів звичайного позовного провадження або створення абсолютно нових форм провадження. Внаслідок впровадження в систему господарського судочинства наказного провадження та спрощеного позовного відбулося розвантаження судової системи від невиправданої кількості справ, що вирішувалися в порядку загального позовного провадження. Таким чином, в господарському процесуальному праві з’явилися нові правові конструкції, запровадження яких потребує певного наукового фахового аналізу, зокрема необхідно проаналізувати особливості наказного провадження в господарському процесі та його правову природу, визначити його ознаки, ефективність наказаного провадження та коло питань, що виникають під час видачу судового наказу в межах наказного провадження. Нажаль, з боку науковців приділяється досить мало уваги цьому інституту господарського процесу, час то можна зустріти часткове порівняння наказного провадження в господарському процесі з аналогічним в цивільному, що є дещо невірним підходом, на нашу думку. Зокрема фахові дослідження у цій сфері здійснювалися А. Бобковою [22], Т. Гордієнко [28], Ю. Джепою [33], Н. Іванютою [39, 40], Т. Колодницькою [43], Ю. Навроцькою [49], В. Рєзніковою [59, 60], О. Світличним [64], Ю. Стусовою [71], О. Фоновою [78] та іншими науковцями.Документ ПРАВОВА ПРИРОДА КОРПОРАТИВНОГО ДОГОВОРУ В ТОВАРИСТВІ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ(КНТЕУ, 2020) Рубел Богдан; Пальчук Петро МиколайовичАктуальність теми дослідження. Корпоративний договір – є однією з найважливіших новел в українському корпоративному законодавстві. Враховуючи останні зміни в корпоративному законодавстві України щодо створення та діяльності товариств з обмеженою діяльністю у зв’язку з прийняттям спеціального нормативно-правового акту, Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою діяльністю» [ 7], що набув чинності 17 червня 2018 року, інститут корпоративного договору отримав нормативне закріплення. Однак не зважаючи на те, що інститут корпоративного договору сьогодні отримав нормативне закріплення у спеціальному законодавстві, він не є остаточно сформованим правовим інститутом. Україна на сьогодні знаходиться на початку свого шляху формування інституту корпоративного договору. З огляду на вказане вище, дослідження корпоративного договору у товариствах з обмеженою відповідальністю в Україні має велике практичне значення для подальшої євроінтеграції України, реформування законодавства, ефективного функціонування органів управління товариств з обмеженою відповідальністю, а також вдосконалення практики діяльності таких суб’єктів. Корпоративний договір є предметом численних наукових досліджень. Деякі аспекти корпоративного договору вивчали: В. А. Васильєва [17], І. В. Венедиктова [21], Н. А. Горбова [25], Л. Дорошенко [33], О. Р. Кібенко [38], В. В. Кулаков [44; 45], Ю. Попов [54], М. М. Сигидин [59, 62] та ін. Однак наявні дослідження мають переважно загальнотеоретичний та узагальнюючий характер і не достатньо висвітлюють правову природу корпоративного договору саме в товаристві з обмеженою відповідальністю. Зокрема, визначення поняття корпоративного договору та його зміст залишається питанням недостатньо розробленим та потребує подальшого аналізу..Документ ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНИХ КОМЕРЦІЙНИХ ПІДПРИЄМСТВ(КНТЕУ, 2020) Ціпле Іонела; Пальчук Петро МиколайовичАктуальність теми дослідження. Кожен із суб’єктів господарського права, яких господарське законодавство визначає як учасників відносин у сфері господарювання, має відповідний правовий статус (права, обов’язки, повноваження, відповідальність), який залежить від участі у господарських відносинах. До учасників відносин у сфері господарювання належить найбільша і найважливіша для господарської діяльності група – суб'єкти господарювання, серед яких – підприємства. До видів підприємств, які можуть діяти в Україні, належать державні підприємства, засновані на державній власності. Забезпечення публічного інтересу (створення робочих місць, утримання найважливіших галузей господарства, наповнення державного бюджету тощо) зумовлює необхідність участі держави у господа рських відносинах, зокрема через створення державних підприємств. Держава, безпосередньо не будучи суб’єктом господарювання, здійснює управління державним сектором економіки: організаційно-господарські повноваження відповідних органів держави дають можливість створювати підприємства, майновою основою діяльності яких є державна власність. Серед інших суб'єктів господарювання, зокрема підприємств, правове регулювання організації та діяльності саме державного комерційного підприємства має певні особливості, щодо яких в теорії господарського права та у практичній діяльності залишаються питання теоретичного та практичного характеру, які підлягають нег айному розв’язанню. Дослідженню проблем правового регулювання статусу державних комерційних підприємств у своїх працях приділяли увагу такі вчені, як С.М. Грудницька [38], Д.В. Зюзь [43], Ю.В. Корнєєва [46], О.О. Кравчук [48], В.М. Махінчук [57, 58], С.М. Мельничук [59], Н.В. Петришина [62], О.В. Таранич [65], І.І. Тинська [67], О.П. Ярошенко [65] та ін. Ці дослідження створили наукову основу для досягнення поставленої мети та дозволяють виявити проблеми, які залишаються невирішеними.