Кафедра Міжнародного, Цивільного та Комерційного Права
Постійне посилання на фонд
Переглянути
Перегляд Кафедра Міжнародного, Цивільного та Комерційного Права за Автор "Погарченко Тетяна Віталіївна"
Зараз показуємо 1 - 3 з 3
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ ПІДСТАВИ І ПРАВОВІ НАСЛІДКИ НЕДІЙСНОСТІ ШЛЮБУ(КНТЕУ, 2020) Черемис Аліна; Погарченко Тетяна ВіталіївнаАктуальність теми дослідження. Ще в давні часи були визначені умови, які впливали на визнання дійсності шлюбу з боку держави та суспільства, розкривався зміст кожної із умов шлюбу, значна частина з яких зберігає свою актуальність і в Україні. Законодавчо визначено, що шлюб є союзом чоловіка та жінки, який ґрунтується на вільній згоді, з наміром створити ще одну соціальну ланку суспільства, ведення спільного господарства, виховання дітей та набуття інших благ [5]. Тобто жінка та чоловік, укладаючи шлюб, забезпечують реалізацію особистих немайнових та майнових прав, в тому числі й обов’язків подружжя. Реєстрація такого шлюбу виступає як юридичний факт, що дає можливість кожному зі сторін вчиняти юридично значимі дії в інтересах сім’ї. Такі інтереси в повній мірі захищаються державою, яка надає правові механізми допомоги у випадку невиконання одним із подружжя або іншими особами їх обов’язків, які безпосередньо виникають із шлюбу. З іншого боку, чоловік та жінка при реєстрації відповідного сімейного союзу повинні дотримуватися ряду вимог, які висуваються законодавством для визнання його шлюбом. Вимоги щодо дійсності шлюбу несуть матеріально-правовий та формальний характер, які визначаються Сімейним кодексом України (далі – СК України) [5]. Адже недотримання таких вимог дійсності шлюбу тягне за собою визнання шлюбу між чоловіком та жінкою недійсним, що тягне за собою певні негативні правові наслідки для такого подружжя. Наразі є доволі значна кількість актуальних питань щодо визнання шлюбу недійсним, у тому числі щодо дійсності шлюбів, укладених на окупованих територіях, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. Тому ці питання, внаслідок їх складності та різноплановості, потребують комплексного наукового дослідження. Підґрунтям для подальшого дослідження проблем особливостей визнання шлюбу недійсним слугують праці українських та зарубіжних вчених-правників: Ю. Андрущенко [14], К. С. Анфьорової [15], І. В. Апопія [16; 17], Ю.І. Асадчева [18], Е.М. Багача [63], А.А. Бережного [20], І.Є. Войтко [26], М. Р. Гнатюка [28], В.С. Гопанчук [29], Т.В Войтенко [29], Л. Е. Гузь [32], О.В. Розгон [50; 51], З. В. Ромовської [52; 53], Д. І. Сидоренка [58], С. І. Шимон [72] та інших.Документ УМОВИ, ПОРЯДОК ТА ПРАВОВІ НАСЛІДКИ УСИНОВЛЕННЯ(КНТЕУ, 2020) Лук’янчук Дарина; Погарченко Тетяна ВіталіївнаАктуальність теми дослідження. Усиновлення – це досить важливе питання, яке пов’язане з вихованням і захистом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. На даний момент в Україні цьому питанню приділяється значна увага. Велика кількість дітей -сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, знаходяться в інтернатах та дитячих будинках, у яких діти повною мірою не отримують всього того, що їм потрібно для повноцінного розвитку. Нині в Україні основною формою влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визнано усиновлення. Ті люди, які не байдужі до долі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повинні вживати заходи задля збереження та розвитку інституту усиновлення, оскільки нині основною формою влаштування таких дітей визнано усиновлення. Світова практика показує, що навіть найкраще організовані умови, суспільне виховання дітей -сиріт у державному закладі жодним чином не можуть замінити виховання у сім`ї [8]. Оскільки саме останнє, де присутня сімейна атмосфера, моральн ий, культурний розвиток батьків, характер відносин між батьками, певні життєві принципи здійснюють на дитину неабиякий вплив. Адже головним завданням батьків, які усиновлюють дитину, є турбота про дітей, які позбавлені батьківського піклування, створення найсприятливіших умов для того, щоб дитина відчула батьківську любов. Отже, інститут усиновлення направлений на те, щоб забезпечувати належний розвиток та виховання дітей-сиріт та дітей, які позбавлені батьківського піклування. Правовим проблемам усиновлення приділяли та приділяють увагу такі відомі вчені-цивілісти, як: Г.О. Блінова [21], В.С. Гопанчук [29], І.В. Ковальчук [42], І.А. Комарук [44], Н.М. Косенко [45, 46], О.В. Розгон [55-58], З.В. Ромовська [59-62], В.Я. Тацій [69], С.Я. Фурса [72] та багато інших.Документ ФОРМИ І СПОСОБИ ЗАХИСТУ СІМЕЙНИХ ПРАВ(КНТЕУ, 2020) Ханукаєв Данієль; Погарченко Тетяна ВіталіївнаАктуальність теми дослідження. Кожна галузь права, визначаючи перелік тих чи інших прав і свобод уповноважених суб’єктів, а також механізми їх реалізації, неодмінним чином визначає і форми та способи їх захисту. І це цілком очевидно, адже, формулюючи в законодавстві правові можливості, держава повинна передбачати провомочності щодо їх захисту. Подібна ситуація має місце й у сфері сімейного права, яке, будучи елементом системи приватного права, значну частину механізмів захисту переймає від галузі цивільного права. Форми та способи захисту постають тими важливими аспектами, завдяки яким сімейні права та інтереси можуть отримати належний захист з боку юрисдикційних органів та інших уповноважених організацій та установ. Актуальність теми випливає з того, що права та свободи, інтереси, якими володіє кожна особа, повинні бути належним чином захищені різними способами та шляхами. Вони повинні дістати своє реальне вираження та охорону з боку держави, а також самим суб’єктам повинно бути надано право самостійно в межах, визначених законодавством, здійснювати відповідний захист. Значимість дослідження відповідної теми посилюється тим, що нині чинне законодавство повинне розширювати способи захисту сімейних прав та інтересів у руслі, зокрема альтернативних способів, серед яких провідна роль належить медіації. Цей інститут, хоча й залишається регламентованим в українському законодавстві не у повній мірі, але перебуває на часі запровадження через його простоту та дієвість, виходячи з практики багатьох західних держав. Підґрунтям для дослідження охорони та захисту сімейних прав та інтересів стали наукові праці та доробки таких вітчизняних науковців та дослідників як: О. Белінська [8], В. Ватрас [12; 13], Г. Гаро [14], П. Даниленко [21], І. Жилінкова [25], С. Йосипенко [26; 27], Д. Притика [41; 42], О. Сафончик [45], Є. Харитонов [53], Ю. Червоний [51], Г. Чурпіта [55] та інших; а також положення Сімейного, Цивільного, Цивільного процесуального кодексів України, інших законодавчих та підзаконних актів, а також судова практика (як вищих судів, так і місцевих).