Шевчук Юля2024-12-042024-12-042020https://ur.knute.edu.ua/handle/123456789/1131ВИПУСКНА КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТААктуальність теми дослідження полягає у тому, що сучасне суспільство інформаційного типу неможливо уявити без комунікації. При цьому інформація, що поширюється різноманітними способами, методами та каналами, відіграє чи не найголовнішу роль у їх застосуванні. В реальних умовах дійсності значно зростають масиви інформаційних потоків та інтенсивність інформаційного обміну, шаленими темпами впроваджуються практично у всі сфери життєдіяльності людей складні процеси інформатизації та глобалізації. Відтак, комунікаційне середовище стає важливим фактором ефективного функціонування суспільства та його підсистем. Особливо гостро постає питання менеджменту комунікацій, оскільки ефективні комунікації на практиці є необхідною умовою досягнення цілей будь-якої організації. Зазвичай неефективно налагоджена система комунікацій призводить до зниження ефективності управління та, відповідно, погіршення результатів діяльності підприємства. Водночас проблема ефективних комунікацій у сфері менеджменту часто є причиною науково-практичних дискусій, що унеможливлює існування єдиного погляду щодо цього питання. У численних наукових працях проблематика комунікацій здебільшого досліджувалась у контексті теорії, історії, психології та соціології. Використання комунікацій як інструмента впливу на внутрішнє та зовнішнє середовища організації є одним із засобів покращення знарядь управління сучасною організацією, що гарантують її ефективну діяльність за вимог економіки ринкового типу. Зазначені аспекти визначають важливість та актуальність даного дослідження. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідження показали, що у сфері менеджменту висвітленню теоретичних та методичних засад комунікації приділено увагу у роботах А. Зверинцева, В. Жигалової, В. Бебика, Т. Коміної, та Т. Орлової. Однак практична сторона управління комунікаціями досі залишається не достатньо розкритою науковцями. 4 Заразом, у зв’язку із уривистим розвитком інформаційно-комунікаційних технологій, існує потреба у поновленні методичних підходів та знарядь менеджменту комунікацій. Дослідженням соціальних комунікацій займалися такі численні вітчизняні вчені як Г. Почепцов, В. Різун, М. Хилько, В. Корнєєв, А. Шелестова, Л. Пугач. Проте, їх думки щодо різних тлумачень та інтерпретацій даного поняття та явища розпорошують можливу єдність у формуванні єдиного концептуального теоретико-методологічного підходу до дослідження процесів соціальних комунікацій. Суттєвий внесок в напрямі систематизації положень соціальних комунікацій здійснено О. Холодом, однак науковець розглядає їх переважно в аспекті соціального інжинірингу, а не менеджменту організацій.Other