Марчевський, А.2025-04-032025-04-032023Марчевський, А. (2023). Сутнісні аспекти політичного дискурсу. У А. О. Ворначев, А. Г. Латигіна (Ред.), Прикладні аспекти лінгвістичних досліджень: Збірник наукових статей студентів денної та заочної форм навчання. (с. 52–57). Державний торговельно-економічний університет.https://ur.knute.edu.ua/handle/123456789/8484«Необхідний», «нерозривний», «суттєвий», «нероздільний». Кожен із цих термінів незмінно вживається аналітиками та політологами, коли мова йде про політичний дискурс. Лінгвісти, наприклад, наполягають на тому, що політика не може бути проведена без мови, і це, ймовірно, підтверджує, те, що використання мови в конституції соціальних груп призводить до те, що ми називаємо «політикою» в широкому сенсі». В даній статті політичний дискурс розглядається (і аналізується) як політичний феномен, а політика розуміється як феномен дискурсивний. Це визнання фундаментального зв’язку між мовою та політикою можна простежити ще у класичних риторів Стародавньої Греції та Риму. Зазначаючи життєво важливу роль політичного ораторського мистецтва в справах держави, Арістотель розглядав мистецтво риторики як ключ до громадянства під час підйому міст-держав у Стародавній Греції. Цицерон також розумів риторику як потужну політичну зброю для формування політичних переконань і дій. Дійсно, саме мистецтво риторики дозволило громадянам держави брати участь у політичних та суспільних процесах. Спадщина класичної риторичної традиції виявляється в дослідженні політичної комунікації в рамках риторичних та комунікаційних досліджень. Стаття вміщує в себе міждисциплінарне дослідження, яке зосереджується на лінгвістичних і дискурсивних вимірах політичних текстів та політичних промов, а також на політичній природі дискурсивної практики. Оскільки дискурсивний аналіз не може бути проведений виключно в межах лінгвістичної та дискурсивної парадигми, він повинен спиратися на методи, засоби та категорії цілої низки філологічних дисциплін, що і демонструє дана стаття.ukAttribution 4.0 InternationalArticle