РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ
Ескіз недоступний
Дата
2020
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
КНТЕУ
Анотація
Актуальність дослідження. Соціальний захист населення є однією з
найважливіших складових частин політики держави, що дозволяє
забезпечити гідний рівень життя людини, її потреби в матеріальних благах і
послугах і водночас є показником соціального розвитку нашої країни.
Впродовж життя, кожна людина знаходиться перед небезпекою настання
обставин, які можуть самим безпосереднім чином вплинути на стан її здоров'я
та призвести до втрати заробітку - основного джерела засобів до існування.
До таких обставин відносять хворобу, старість, інвалідність. Побороти ці
обставини, в більшості випадків, самостійно, особа не може, оскільки вони
визначаються об'єктивними соціально-економічними умовами, тісно
пов'язані із трудовою діяльністю і майже не залежать від волі особи. Проте,
вони впливають на соціальну стабільність суспільства і тому, держава бере на
себе певну відповідальності за їх настання і створює систему соціального
захисту.
Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і
громадянина, закріплені Конституцією, не є вичерпними. Конституційні
права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті
нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження
змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Незважаючи на такі конституційні гарантії, чинне законодавство
містить значну кількість неузгоджених між собою норм щодо соціального
захисту окремих категорій громадян: пенсіонерів, безробітних, сімей з дітьми,
малозабезпечених сімей, ветеранів війни та праці, жертв політичних репресій,
чорнобильців, інвалідів та інших соціально незахищених категорій
населення. Більш того, непоодинокі випадки, коли при прийнятті нових
законів, всупереч Конституції України, значно звужуються вже існуючі права
та свободи людини та громадянина.
4
Одним із способів самореалізації, соціалізації людини та задоволення її
індивідуальних потреб є її працевлаштування. Саме тому особливої уваги
потребує питання забезпечення регулювання та захисту всіх категорій
працівників. На сьогодні більшість осіб з інвалідністю характеризуються
низькою конкурентоспроможністю на ринку праці. В такій ситуації важливу
роль відіграє сприяння органів державної та місцевої влади працевлаштуванні
осіб з інвалідністю. Однак методи діяльності зазначених структур щодо даної
проблеми на сьогоднішній день є малоефективними та не результативними.
Тому актуалізується питання пошуку нових механізмів сприяння
працевлаштуванню осіб з інвалідністю.
Важливий внесок у дослідження питання стосовно соціального захисту
інвалідів зробили такі вітчизняні та зарубіжні вчені: В. С. Андрєєв, Н. Б.
Болотіна, В. С. Венедіктов, Ф. Г. Бурчак, О. Г. Чютчєва, Є. В. Погорєлов, В. Ф.
Погорілко, О. М. Ярошенко, П. М. Рабінович, Ю. А. Тихомиров, О. Є.
Мачульская, Ю. В. Васільєва, І. В. Спасибо-Фатєєва та інші. Проблематиці
працевлаштування осіб з інвалідністю присвячували увагу: В. М.Андріїв, В.
Ф. Пузирний, Н. В. Добренька.
Мета роботи полягає в узагальнені теоретико-методичних підходів та
розробці практичних рекомендацій, щодо реалізації державної політики
соціального захисту осіб з інвалідністю в Україні.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання наступних
завдань:
здійснити аналіз наукових джерел та дослідити концепт
«соціальний захист»;
узагальнити роль праці у житті людини;
проаналізувати нормативно-правове регулювання права на працю
осіб з інвалідністю;
визначити особливості реалізації особами з інвалідністю права на
працю;
дослідити соціальне підприємництво як один із засобів сприяння
працевлаштування осіб з інвалідністю;
розробити проект соціального підприємства;
запропонувати напрями удосконалення політики соціального
захисту.
Об’єктом дослідження є процес формування та реалізації державної
політики соціального захисту осіб з інвалідністю в Україні.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти соціального
захисту осіб з інвалідністю.
Опис
ВИПУСКНА КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА