ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО В ІННОВАЦІЙНІЙ СФЕРІ УКРАЇНИ
| dc.contributor.author | Андрєєв Олексій | |
| dc.date.accessioned | 2024-09-05T07:22:32Z | |
| dc.date.available | 2024-09-05T07:22:32Z | |
| dc.date.issued | 2020 | |
| dc.description | ВИПУСКНА КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА | |
| dc.description.abstract | Державно-приватне партнерство (ДПП) стосується домовленостей, коли приватний сектор постачає інфраструктурні активи та послуги, які традиційно надаються урядом. ДПП залучається до широкого спектру соціальної та економічної інфраструктури, але воно в основному використовується для будівництва та експлуатації лікарень, шкіл, в'язниць, доріг, мости і тунелі, легкі залізничні мережі, системи контролю повітряного руху, також водопостачання та каналізація рослини. ДПП може бути привабливим як для уряду, так і для приватного сектору. Для держави, приватне фінансування може підтримувати збільшення інвестицій в інфраструктуру без необхідності додавання державних запозичень і боргів, і може стати джерелом доходу для уряду. У той же час, краще управління приватним сектором та його спроможність до інновації, можуть призвести до підвищення ефективності. Це, в свою чергу, повинно переводитися на комбінацію кращої якості та дешевших послуг. Для приватного сектору ДПП представляє бізнес можливості в тих сферах, з яких раніше в багатьох випадках було її не було. До кінця 1990-х приватизація значною мірою втрачала свої темпи стурбованість інфраструктурою залишається у багатьох країнах. Саме в цей час ДПП почало значно формуватися як засіб отримання капіталу приватного сектору та управління досвідом для інвестицій в інфраструктуру, як для того, щоб продовжувати там, де припинилася приватизація, і як альтернатива, коли були перешкоди для приватизації. Після скромного початку хвиля ДПП зараз починає підмітати світ. І все-таки це роблять на тлі, коли, як і в перші дні приватизації, рушійною силою ДПП може бути не лише прагнення до підвищення економічної та соціальної ефективності, а також можливість обійти контроль витрат, і перемістити державні інвестиції за рахунок бюджету та боргу з урядового балансу, на вик ористання лазів у діючих конвенціях про фіскальний облік та звітність. Тож, завдання формування і реалізації концепції ДПП в Україні є дійсно актуальним і нагальним. Мета роботи полягає в дослідженні досвіду публічно-приватного партнерства зарубіжних країн та розробці теоретичних та практичних рекомендацій щодо його вдосконалення в інноваційній сфері України. 4 Досягнення мети роботи передбачає вирішення наступних завдань: 1) розглянути теоретико-методичні засади державно-приватного партнерства; 2) здійснити аналіз нормативно-правового регулювання державно-приватного партнерства в Україні та світі; 3) узагальнити інструментарій механізмів ДПП у розвинутих країнах світу; 4) проаналізувати розвиток державно-приватного партнерства в інноваційній сфері України; 5) визначити перешкоди реалізації проектів ДПП на прикладі інноваційної сфери України; 6) запропонувати заходи щодо вдосконалення ДПП в Україні із застосуванням практик розвинених країн світу. Об’єктом дослідження є процес впровадження публічно-приватного партнерства в інноваційній сфері Україні. Предметом дослідження є теоретико-методичні підходи до дослідження змісту, принципів і методів впровадження державно - приватного партнерства в інноваційній сфері України. | |
| dc.identifier.uri | https://ur.knute.edu.ua/handle/123456789/399 | |
| dc.publisher | КНТЕУ | |
| dc.title | ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО В ІННОВАЦІЙНІЙ СФЕРІ УКРАЇНИ | |
| dc.type | Other |