Дисертації | Dissertations
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Дисертації | Dissertations за Автор "Гарькава, Вікторія Федорівна"
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ СТРАТЕГІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ Спеціальність 08.00.03 — економіка та управління національним господарством(Державний торговельно-економічний університет, 2023) Гарькава, Вікторія ФедорівнаГарькава В.Ф. Стратегія забезпечення економічної безпеки України. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.03 — економіка та управління національним господарством. – Державний торговельно-економічний університет, Київ, 2023. Дисертаційна робота присвячена обґрунтуванню теоретичних і методологічних засад та розробці практичних рекомендацій щодо формування Стратегії забезпечення економічної безпеки України. В дисертації розроблено концепцію управління економічною безпекою України, запропоновано ієрархічну модель систематизації найбільш поширених загроз економічній безпеці, концептуалізовано організаційно-економічний механізм забезпечення економічної безпеки з метою формування Стратегії забезпечення економічної безпеки України. Інший напрямок досліджень полягає у визначенні критичних меж та цільових орієнтирів за індикаторами основних складових економічної безпеки, зведених у табло індикаторів економічної безпеки, здійснення постійного моніторингу економічної стійкості шляхом відслідковування рівня критичних меж за індикаторами, візуалізації відповідних даних у вигляді інфографіки, а також проведення щорічної системної оцінки стану економічної безпеки. Розроблена концепція управління економічною безпекою являє собою систему ідей, цільових орієнтирів, сукупність заходів щодо убезпечення діяльності всіх макросуб’єктів економічних відносин, поєднує динамічну та статичну складові забезпечення економічної безпеки України, містить науково- методичну, практичну та організаційно-економічну компоненти, відображає склад і структуру об’єктів економічної безпеки, принципи її забезпечення, класифікацію загроз економічній безпеці, основні принципи верифікації її функціональних складових, базові підходи до розробляння та використання механізмів управління економічною безпекою та є фундаментальною основою для формування цілісної державної стратегії. Також запропоновано ієрархічну модель систематизації найбільш поширених загроз економічній безпеці України у вигляді графу їхніх зв’язків та взаємовпливу на основі розподілу загроз за стратегічним, тактичним, оперативним або поточним рівнями, що дозволяє ідентифікувати загальні умови, розробити стратегію забезпечення економічної безпеки, актуалізувати функції системи економічної безпеки. Автором концептуалізовано організаційно-економічний механізм забезпечення економічної безпеки, який інтегрує організаційний та економічний блоки, систему забезпечення з урахуванням обставин воєнного стану, функціональну і цільову системи, що сприяють ефективному управлінню економічною безпекою. Доведено, що ефективним напрямом забезпечення економічної безпеки України є створення системи регіональної економічної безпеки, як необхідної складової для формування безпеки національної економіки що являє собою об’єднану відносинами власності, економічними інтересами, правовими та етичними регуляторами, сукупність господарюючих та регулюючих суб’єктів, направлених на стійкий, ефективний, безпечний соціально-економічний розвиток. Економічна безпека визначена як забезпеченість життєздатності регіонів, а саме можливості постановки самостійної мети розвитку, відносною відособленістю управління, наявності автономних систем ресурсонакопичення і ресурсоспоживання та ступеню його захищеності від недостачі ресурсів або інших загроз. Проаналізовано різний економіко-математичний інструментарій аналізу економічної безпеки. Визначено, що при максимально комплексному оцінюванні соціально-економічної ситуації регіонів та використанні одного інтегрального (зведеного) показника значно спрощується процедура ухвалення рішень щодо забезпечення економічної безпеки. Отже, регіональний соціально-економічний розвиток повинен включати згруповані показники економічної безпеки регіонів та держави в просторовому вимірюванні; удосконалення методології її оцінювання; аналіз на державному та регіональному рівнях інформації щодо рівня економічної безпеки для обґрунтування напрямів регіональної політики. Сформована система показників оцінювання економічної безпеки, а саме надане наукове обґрунтування теоретико-методичного підходу до формування інтегрального показника та алгоритмізації процедури оцінки рівня економічної безпеки регіонів, зокрема: вибору системи математичного обчислення ймовірності втрат економічної безпеки за фактично отриманими значеннями індикаторів; обґрунтування системи економічних індикаторів, які характеризують критерії оцінки економічної безпеки; визначення вагомості кожного економічного індикатора, розробка шкали оцінки рівня економічної безпеки; визначення та оцінка фактичних значень індикаторів економічної безпеки; визначення стану соціально-економічного розвитку та рівня економічної безпеки регіонів, розробка системи порогових значень показників оцінки економічної безпеки регіонів. Проаналізовано світовий досвід становлення та розробки механізмів регіональної політики для забезпечення економічної безпеки, визначено, що всі закордонні приклади успішного регулювання територіального розвитку були забезпечені не тільки високим економічним потенціалом держав та окремих регіонів, але і достатньо розвинутим законодавством та відсутністю корупції. За результатами моніторингу системи забезпечення економічної безпеки у регулювання соціально-економічного розвитку регіонів встановлено, що оцінка результатів виконання програми соціально-економічного розвитку характеризує: ефективність управління безпосереднім процесом реалізації програми; дозволяє зробити висновок про правильність вибраної стратегії розвитку. Доведено, що гуманітарний підхід доцільно використовувати для оцінки рівня економічної безпеки та розробки моделі управління економічною безпекою. Проведений аналіз показав, що в переважній більшості регіонів значення показників економічного розвитку та економічної безпеки мають значну диференціацію за регіонами та незначну позитивну динаміку на кінець 2020 року. Сформована модель динамічного рейтингу дає змогу оцінювати поточний стан та приймати обґрунтовані рішення щодо забезпечення економічної безпеки регіонів. Такий підхід дає змогу більш ефективно використовувати кошти, що інвестуються в розвиток регіонів . Запропонована модель інноваційного розвитку забезпечує розробку та впровадження науково обґрунтованої структурної організації раціональної побудови системи забезпечення економічної безпеки. Запропоновано інструментарій щодо системи стимулювання інвестиційної діяльності у контексті забезпечення економічної безпеки; відновлення практики створення спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку, індустріальних (промислових) парків та кластерів; підвищення інтенсивності «технологічного трансферту» (запозичення передових зарубіжних технологій) в рамках прямих іноземних інвестицій та стимулювання їх залучення у формі створення спільних підприємств; стимулювання розміщення в Україні дослідницьких, інжинірингових, маркетингових і управлінських підрозділів великих високотехнологічних корпорацій. Розроблено організаційно-економічний механізм забезпечення економічної безпеки: спрямований на впровадження моделі інноваційно-інвестиційного розвитку регіонів в рамках процесу забезпечення економічної безпеки, шляхом запровадження супроводу інноваційних проектів та надання різноманітних пільг та підтримки на місцевому рівні вітчизняним інвесторам; підвищення кваліфікації та атестації фахівців у сфері інвестиційно-інноваційної діяльності, а також удосконалення методики укладання прозорих угод між інвесторами та владою щодо взаємних зобов’язань під час конкурентної поведінки бізнесу та конкурентної політики держави на певних ринках з урахуванням реалій сучасної української економіки. Досягнуто основних операційних результатів стратегічного проектування забезпечення економічної безпеки України: започатковано табло індикаторів економічної безпеки – основи прозорої системи постійного моніторингу економічної безпеки (http://mku.edu.ua/indicators_of_economic_security/); впроваджено на основі науково обґрунтованої методики щорічної системної оцінки стану економічної безпеки та використання її результатів для формування 6 основних напрямів і заходів економічної політики, що має враховуватись у процесах стратегічного і бюджетного планування, що сприятиме підвищенню ефективності реалізації державної політики у сфері забезпечення економічної безпеки регіонів. Запропонована автором модель Стратегії забезпечення економічної безпеки України, що сформована на основі ідентифікації загроз економічній безпеці; формуванні системи показників оцінювання економічної безпеки; визначенні порогових значень показників оцінювання економічної безпеки; моделюванні стратегічних детермінант забезпеченні економічної безпеки України в умовах рейтингового управління; формуванні організаційно-економічного механізму забезпечення економічної безпеки здатна посилити зростання національної економіки. У дисертаційній роботі запропоновано теоретико-методологічної положення, висновки і практичні рекомендації придатні до застосування у практичній діяльності органів виконавчої влади державного рівня, органів місцевого самоврядування в напряму підвищення рівня економічної безпеки, науково-дослідних установ за профілем наукової роботи у галузі досліджень економічної безпеки держави. Особливу практичну значущість мають такі розробки, як формування моделі реалізації стратегії забезпечення економічної безпеки України, а саме прозорої системи постійного моніторингу економічної безпеки в умовах рейтингового оцінювання у вигляді моделі-табло індикаторів економічної безпеки, яка враховує активність економічних агентів обґрунтована економічна політика; розроблення організаційно-економічного механізму, направлений на впровадження управлінських рішень державної дії та ринкового регулювання при забезпеченні раціонального використання потенціалу.