Кафедра Міжнародного, Цивільного та Комерційного Права
Постійне посилання на фонд
Переглянути
Перегляд Кафедра Міжнародного, Цивільного та Комерційного Права за Автор "Пальчук Петро Миколайович"
Зараз показуємо 1 - 5 з 5
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ НАКАЗНЕ ПРОВАДЖЕННЯ В ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ(КНТЕУ, 2020) Парасочка Тарас; Пальчук Петро МиколайовичАктуальність теми дослідження. Важливим кроком для підвищення оперативності судового розгляду справ в господарському судочинстві стала поява спрощених форм – спочатку спрощеного позовного провадження, а потім і наказного. На сьогодні чинне господарське процесуальне законодавство закріпило інститут спрощеного провадження для зменшення зловживання процесуальними правами сторонами і штучного затягування процесу вирішення справи по суті. Спрощення відбувається в напрямі удосконалення ординарного способу розгляду справ, шляхом відмови від деяких етапів звичайного позовного провадження або створення абсолютно нових форм провадження. Внаслідок впровадження в систему господарського судочинства наказного провадження та спрощеного позовного відбулося розвантаження судової системи від невиправданої кількості справ, що вирішувалися в порядку загального позовного провадження. Таким чином, в господарському процесуальному праві з’явилися нові правові конструкції, запровадження яких потребує певного наукового фахового аналізу, зокрема необхідно проаналізувати особливості наказного провадження в господарському процесі та його правову природу, визначити його ознаки, ефективність наказаного провадження та коло питань, що виникають під час видачу судового наказу в межах наказного провадження. Нажаль, з боку науковців приділяється досить мало уваги цьому інституту господарського процесу, час то можна зустріти часткове порівняння наказного провадження в господарському процесі з аналогічним в цивільному, що є дещо невірним підходом, на нашу думку. Зокрема фахові дослідження у цій сфері здійснювалися А. Бобковою [22], Т. Гордієнко [28], Ю. Джепою [33], Н. Іванютою [39, 40], Т. Колодницькою [43], Ю. Навроцькою [49], В. Рєзніковою [59, 60], О. Світличним [64], Ю. Стусовою [71], О. Фоновою [78] та іншими науковцями.Документ НЕПЕРЕБОРНА СИЛА У ЦИВІЛЬНИХ ВІДНОСИНАХ(КНТЕУ, 2020) Дончак Дмитро; Пальчук Петро МиколайовичАктуальність теми дослідження. Визначається перш за все існуючою пандемією коронавірусної хвороби - як в Україні, так і в цілому на нашій планеті. Якщо раніше поняттям непереборної сили цікавилися лише фахівці права, то зараз, на фоні пандемії коронавірус у та введення в Україні карантину на загальнонаціональному рівні, це питання переросло з вузькоспеціалізованого в розряд повсякденної теми, та в тій чи іншій мірі є важливим для переважної більшості жителів нашої країни. Особливо актуальним постало питання про застосування положень статей Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) щодо звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань внаслідок настання обставин непереборної сили [3]. Зокрема на тлі скасування авіарейсів, туристичних подорожей, вистав, концертів та навіть транспортного сполучення, постає нагальне питання про визнання таких фактів форс -мажором, тобто обставинами непереборної сили. Туристів, відпочиваючих, представників бізнесу та власне фізичних осіб цікавить і буде цікавити (принаймні на час дії карантину та пов'язаних з ним обмежень) питання про підстави звільнення від відповідальності в результаті дії обставин непереборної сили. Для цього насамперед необхідне чітке розуміння критеріїв, які визначають певні обставини саме непереборною силою. Окремо слід дати чітке визначення поняттям форс-мажору та обставинам непереборної сили, в той час як в ЦК України такий вираз як «форс-мажор» взагалі не використовується, натомість в Законі «Про торгово-промислові палати України» ці два вирази фактично ототожнені [15]. Аналізуючи законодавство, бачимо що в ЦК України окрім непереборної сили підставою для невиконання зобов'язань є також випадок. В свою чергу, Господарський кодекс України (надалі – ГК України) вбачає підставою для звільнення від відповідальності тільки непереборну силу, не використовуючи таке поняття як випадок [4]. Тож постає нагальна проблема щодо дослідження поняття форс-мажору та непереборної сили. Потрібно прийти до остаточного висновку: чи ототожнювати ці два поняття, чи навпаки, розмежовувати. Дану тему досліджувало багато українських та зарубіжних вчених та науковців, такі як В.І. Борисова [39], О.С. Кужко [44], О.О. Мельник [45], А.О. Монаєнко [46], С. В. Овсєйко [47], В.О. Савченко [57], В.Д. Примак [56], І.В. Спасибо-Фатєєва [58], О.В. Церковна [62].Документ ПРАВОВА ПРИРОДА КОРПОРАТИВНОГО ДОГОВОРУ В ТОВАРИСТВІ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ(КНТЕУ, 2020) Рубел Богдан; Пальчук Петро МиколайовичАктуальність теми дослідження. Корпоративний договір – є однією з найважливіших новел в українському корпоративному законодавстві. Враховуючи останні зміни в корпоративному законодавстві України щодо створення та діяльності товариств з обмеженою діяльністю у зв’язку з прийняттям спеціального нормативно-правового акту, Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою діяльністю» [ 7], що набув чинності 17 червня 2018 року, інститут корпоративного договору отримав нормативне закріплення. Однак не зважаючи на те, що інститут корпоративного договору сьогодні отримав нормативне закріплення у спеціальному законодавстві, він не є остаточно сформованим правовим інститутом. Україна на сьогодні знаходиться на початку свого шляху формування інституту корпоративного договору. З огляду на вказане вище, дослідження корпоративного договору у товариствах з обмеженою відповідальністю в Україні має велике практичне значення для подальшої євроінтеграції України, реформування законодавства, ефективного функціонування органів управління товариств з обмеженою відповідальністю, а також вдосконалення практики діяльності таких суб’єктів. Корпоративний договір є предметом численних наукових досліджень. Деякі аспекти корпоративного договору вивчали: В. А. Васильєва [17], І. В. Венедиктова [21], Н. А. Горбова [25], Л. Дорошенко [33], О. Р. Кібенко [38], В. В. Кулаков [44; 45], Ю. Попов [54], М. М. Сигидин [59, 62] та ін. Однак наявні дослідження мають переважно загальнотеоретичний та узагальнюючий характер і не достатньо висвітлюють правову природу корпоративного договору саме в товаристві з обмеженою відповідальністю. Зокрема, визначення поняття корпоративного договору та його зміст залишається питанням недостатньо розробленим та потребує подальшого аналізу..Документ ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНИХ КОМЕРЦІЙНИХ ПІДПРИЄМСТВ(КНТЕУ, 2020) Ціпле Іонела; Пальчук Петро МиколайовичАктуальність теми дослідження. Кожен із суб’єктів господарського права, яких господарське законодавство визначає як учасників відносин у сфері господарювання, має відповідний правовий статус (права, обов’язки, повноваження, відповідальність), який залежить від участі у господарських відносинах. До учасників відносин у сфері господарювання належить найбільша і найважливіша для господарської діяльності група – суб'єкти господарювання, серед яких – підприємства. До видів підприємств, які можуть діяти в Україні, належать державні підприємства, засновані на державній власності. Забезпечення публічного інтересу (створення робочих місць, утримання найважливіших галузей господарства, наповнення державного бюджету тощо) зумовлює необхідність участі держави у господа рських відносинах, зокрема через створення державних підприємств. Держава, безпосередньо не будучи суб’єктом господарювання, здійснює управління державним сектором економіки: організаційно-господарські повноваження відповідних органів держави дають можливість створювати підприємства, майновою основою діяльності яких є державна власність. Серед інших суб'єктів господарювання, зокрема підприємств, правове регулювання організації та діяльності саме державного комерційного підприємства має певні особливості, щодо яких в теорії господарського права та у практичній діяльності залишаються питання теоретичного та практичного характеру, які підлягають нег айному розв’язанню. Дослідженню проблем правового регулювання статусу державних комерційних підприємств у своїх працях приділяли увагу такі вчені, як С.М. Грудницька [38], Д.В. Зюзь [43], Ю.В. Корнєєва [46], О.О. Кравчук [48], В.М. Махінчук [57, 58], С.М. Мельничук [59], Н.В. Петришина [62], О.В. Таранич [65], І.І. Тинська [67], О.П. Ярошенко [65] та ін. Ці дослідження створили наукову основу для досягнення поставленої мети та дозволяють виявити проблеми, які залишаються невирішеними.Документ ФОРМИ ТА СПОСОБИ ЗАХИСТУ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ(КНТЕУ, 2020) Пірогов Михайло; Пальчук Петро МиколайовичАктуальність теми дослідження. Право на захист є невід’ємним правом будь-якої особи. Фізичні та юридичні особи, перебуваючи у цивільних правовідносинах, можуть зустрічатися з випадками посягання на власні права чи їх порушення. За таких умов питання захисту цивільних прав та інтересів є завжди актуальним. Адже саме правильне поєднання форм і способів захисту дає можливість максимально ефективно досягнути мети. На сьогодні процес реформування українського законодавства ще не знаходиться на завершальному етапі, певна кількість законів та підзаконних нормативно-правових актів залишається застарілими та не систематизованими, відсутнє тлумачення певних категорій та процедури виконання деяких правових дій. До усіх недоліків законодавства додається ще й те, що судова система України не має достатньої довіри суспільства, залишається неефективною і потребує подальшого реформування, питання захисту цивільних прав та інтересів не перестає бути одним із першочергових. Певна річ, що за таких умов звичайній людині, іншому учаснику цивільно-правових відносин знадобиться величезна кількість часу або допомога кваліфікованого юриста для того щоб розібратися у всіх аспектах та обрати шлях захисту своїх цивільних прав та інтересів. Враховуючи становище у правовій сфері, проблема реалізації прав на захист цивільних прав та інтересів, на всіх етапах цього процесу, може мати багато перешкод та потребує особливої уваги. Саме тому дослідження теоретичних та практичних аспектів функціонування передбачених законом форм та способів захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів є дуже важливим та актуальним. Основою для проведення дослідження щодо сутності та шляхів застосування форм та способів захисту цивільних прав стали роботи й дослідження, над якими працювали такі вчені: І.Г. Бережна [21], Є. В. Бернада [22], О.В. Бігняк [23], О.О. Кот [43], І. В. Спасибо-Фатєєва [56], , Б.С. Щербина [67] та інші.